Ухвала суду № 138694998, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/22885/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"03" серпня 2026 р. м. Харків

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов Заступника керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області(шосе Григорівське, буд. 52,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61097) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області(вул. Бульварна, буд. 12,смт Високий,Харківська обл., Харківський р-н,62459) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Заступник керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Височанської селищної ради Харківського району Харківської області.

2. Зобов`язати Височанську селищну раду Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503) вжити визначених законодавством заходів щодо взяття на облік майна як безхазяйного з метою подальшого набуття права комунальної власності на безхазяйне нерухоме майно, а саме гідротехнічну споруду, розташовану на ставку «Гайдучка» площею водного дзеркала 5,7117 га, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 на території Височанської селищної ради Харківського району Харківської області, відомості про яку містяться у водогосподарському паспорті ставка «Гайдучка», погодженому Харківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству 29.01.2004, та яка складається з глухої земляної греблі із суглинку довжиною 117,0 м, максимальною висотою 6,23 м, шириною по гребеню від 3,5 до 10,0 м, із закладенням верхового укосу від 1:2 до 1:5,4 та низового укосу від 1:1,7 до 1:2,5, укоси якої мають біологічне кріплення, а також водоскидної споруди, до складу якої входять сифонний водоскид із сталевої труби діаметром 300 мм довжиною 16,8 м та водопропускна залізобетонна труба діаметром 800 мм довжиною 10,6 м із затвором у верхньому б`єфі та водовідвідним залізобетонним лотком перерізом 0,75 ? 0,50 м довжиною 8,0 м, при цьому донний водоспуск відсутній.

Згідно частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Щодо обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, суд зазначає таке.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях: - у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24 підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У адміністративному позові прокурора наводить обставини про те, що компетентним органом, який уповноважений звернутися до суду із позовом, допущено бездіяльність.

Щодо бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Із доказів наданих до адміністративного позову, якими позивач доводить допущену бездіяльність компетентного органу, у зв`язку із чим ним подано даний адміністративний позов, встановлено таке.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водний об`єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим (стаття- 6 ВК України).

Згідно з положеннями статті 4 Водного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Органи місцевого самоврядування з огляду на ч. 1, 5 ст. 15 Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону № 280/97-ВР).

Судом встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155301:00:006:0005 площею 8,2896 га зареєстровано за Бабаївською селищною радою Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396549). Державну реєстрацію права комунальної власності проведено 13.10.2020 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Перебоєвою Тетяною Іванівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54606937 від 16.10.2020. Підставами для проведення державної реєстрації визначено рішення Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області LI сесії VII скликання від 30.06.2020, рішення Харківської районної ради Харківської області X сесії VII скликання від 15.09.2016 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1042028263251).

У подальшому, у зв`язку з реорганізацією Бабаївської селищної ради та утворенням Височанської селищної територіальної громади, її права та обов`язки перейшли до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04396503), що підтверджується рішенням Височанської селищної ради від 07.12.2021 та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких власником земельної ділянки при державній реєстрації права постійного користування зазначено Височанську селищну раду.

В позовній заяві позивачем зазначено, що Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, як суб`єкт права комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальної громади відповідні права щодо володіння та розпорядження комунальним майном, упродовж тривалого часу фактично не здійснила жодних юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на зазначену гідротехнічну споруду.

Отже, саме Височанська селищна рада Харківського району Харківської області є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на обпік безхазяйних гідротехнічних споруд на території громади з метою подальшого оформлення права комунальної власності на них.

Відповідно до інформації Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 24.04.2026 № 02-23/1229 заходів щодо взяття безхазяйних гідротехнічних споруд на облік радою не вживалось.

Суддя зазначає, що поняття безхазяйного майна визначене статтею 335 Цивільного кодексу України, відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до п.п.82-84 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.

Суддя зазначає, що будь-яких даних, а ні у позові, а ні з доданих документів позивач не наводить, що уповноважений орган покликається на об`єктивну неможливість вчинення дій щодо подання заяви до державного реєстратора про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або подання позову до суду зобов`язального характеру.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи обставини щодо наявності виключеного випадку, який надає позивачу можливості представництва інтересів держави у цій справі, з огляду на те, що судом не установлено бездіяльність уповноваженого органу протягом тривалого часу, суд не вбачає наявності суб`єктності прокурора в статусі позивача.

У постанові від 11.08.2023 у справі №560/10015/22 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 в справі №804/4728/18, від 30.07.2019 в справі №0440/6927/18, від 26.02.2020 в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, позовну заяву необхідно повернути.

Керуючись статтями 169, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Заступника керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області(шосе Григорівське, буд. 52,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61097) до Височанської селищної ради Харківського району Харківської області(вул. Бульварна, буд. 12,смт Високий,Харківська обл., Харківський р-н,62459) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.