Рішення № 138694992, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2026 року справа № 520/11677/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Фрунзе" (вул. Георгія Тарасенка, буд. 57А,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ00236010) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Завод Фрунзе" звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просило :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00069040701 від 19 лютого 2026 року про застосування до ПАТ ЗАВОД ФРУНЗЕ штрафних санкцій на суму 96 686,95 грн.

В обгрунтування позову зазначалося, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача було застосовано штрафні санкції на підставі частини 5 статті 13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», у вигляді нарахування пені за кожний день прострочення порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях.

Позивач з цим не погодився та висновував, що не порушував граничні строки розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів по міжнародному контракту, які передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції» та пунктом 14-2 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», оскільки платіж за поставлений товар не надійшов на розрахунковий рахунок ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» вчасно. З метою стягнення коштів за зовнішньоекономічним контрактом позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово- промисловій палаті України з відповідною позовною заявою, на підставі якої у вказаному суді триває розгляд заявлених вимог по справі 20/2026, і зазначені обставини мали місце на момент складення Акту перевірки у цій справі 04.02.2026р.

Ухвалою суду від 15.05.2026р. відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначав, що в ході проведення перевірки ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» останньому було направлено запит від22.01.2026 б/н про надання документів, які підтверджують проведення розрахунків законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями та пунктом 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями, а саме:

1. документи (у разі наявності) щодо проведення Приватним акціонерним товариством «ЗАВОД ФРУНЗЕ» (код ЄДРПОУ 00236010) претензійно-позовної роботи (позовні заяви, ухвали та рішення судових органів) по вищевказаному контракту;

2. висновки Міністерства економіки України (у разі отримання) щодо подовження строків розрахунків по вищевказаному контракту;

3. довідку уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), яка підтверджує виникнення та закінчення дії форс- мажорних обставин (за наявності);

4. інші документи, які підтверджують проведення розрахунків по вищевказаному контракту у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями, та пунктом 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями.

Відповідач зазначав, що запит отримано 22.01.2026 представником за довіреністю ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ», однак податковому органу у відповідь на запит жодних документів, що можуть бути підставою для припинення або зупинення нарахування пені відповідно до вимог частин 4, 6, 7 статті 13 Закону України №2473-VIII не було надано.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 21.01.2026 № 525, 526, 527, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 та пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням податкової інформації, що може свідчити про порушення ПрАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями станом на 01.12.2025р., згідно наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 20.01.2026 № 271-п була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2025 №13/03 за період із 13.03.2025 по 31.12.2025р.

За результатами перевірки дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2025 №13/03, укладеним з NAVISAD TRADING SRL Romania, Bucharest було складено Акт від 04.02.2026р. № 5133/20-40-07-01-05/00236010 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ», код ЄДРПОУ 00236010, з питання дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2025 № 13/03 за період із 13.03.2025 по 31.12.2025», яким встановлено, що ПрАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» уклало контракт від 13.03.2025 №13/03 з NAVISAD TRADING SRL Romania, Bucharest (Румунія) щодо постачання замовленої продукції. Умовами укладеного договору (контракту) було встановлено, що : ПРАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» - "Постачальник", з одного боку, та NAVISAD TRADING SRL Romania, Bucharest - «Покупець» домовились про поставку покупцю замовленої продукції, яку покупець зобов`язується прийняти та сплатити продукцію в асортименті, за кількістю, якістю та ціною відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору. Сума договору (контракту) на момент його підписання складає 200 000,00 ( дві тисяч ) євро. За замовлену продукцію покупець провадить 100% оплату від суми відвантаженої продукції після розвантаження на складі покупця протягом 2 (двох) банківських днів. Усі банківські витрати країни Покупця несе Покупець, все банківські витрати поза країни Покупця несе Продавець. Згідно специфікації №1 від 13.03.2025 р. на виконання контракту від 13.03.2025р. №13/03 22.05.2025р. було відвантажено продукцію «Вироби з дроту з чорних металів: Секція Оригінал Н 1.53 L 2.5 яч.200х60х(3.5)4.1 Zn+ТПК 6005 -665шт. Секція Оригінал Н 1.73 L 2.5 яч.200х60х(3.5)4.1 Zn+ТПК 6005 -665шт» за митною декларацією №25UA807200007352U7 на загальну суму 15613,25 євро (еквівалент 7324768,9грн). Граничний термін надходження товарів 17.11.2025р. Однак, станом на 31.12.2025. виручка за відвантажений товар по контракту №13/03 від 13.03.2025р. по митній декларації № 25UA807200007352U7 від 22.05.2025 на валютний рахунок ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» 2025 не надійшла, що, за висновками акту перевірки, є порушенням частини 2 статті 13 Закону України від 21.06. 2018 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Станом на 31.12.2025 по Контракту від №13/03 від 13.03.2025 р. прострочена дебіторська заборгованість на користь ПРАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» склала 15 613,25 євро, що відповідає даним бухгалтерського обліку.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки від 04.02.2026р. № 5133/20-40-07-01-05/00236010 контролюючим органом було прийнято оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення від 19.02.2026р. № 00069040701, відповідно до якого за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, порушення вимог валютного законодавства до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 96686,95 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вказувалося вище, контролюючий орган посилався на те, що ПрАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» пояснення з зазначених порушень під час перевірки не надавало.

В зв`язку з наведеним судом ухвалою від 13.07.2026р. було витребувано у позивача докази надання відповіді на запит ГУ ДПС у Харківській області запит від 22.01.2026 б/н про надання документів, які підтверджують проведення розрахунків у законодавчо встановлені строки, або звільняють від відповідальності за порушення строків, визначених пунктом 21 розділу Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, із змінами та доповненнями та пунктом 142 Постанови правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» із змінами та доповненнями.

На виконання вказаної ухвали суду позивачем надано додаткові пояснення від 22.07.2026р., згідно яких стверджувалося, що в ході проведення перевірки та у відповідь на запит від 22.01.2026 р. податковому органу надавалися позовна заява від 22.01.2026р. разом з якою серед інших документів також надавалася Претензія №0152-2440 від 28.10.2025 р. та копія постанови про прийняття справи 20/2026 до провадження. З невідомих ПАТ «ЗАВОД ФРУНЗЕ» причин в Акті перевірки факт надання вказаних документів не знайшов свого відображення, документальні підтвердження відповіді на запит від 22.01.2026 р. у позивача відсутні, оскільки надання відомостей про претензійну роботу здійснювалося без супровідного листа.

До зазначених додаткових пояснень від 22.07.2026р. було долучено копії позовної заяви від 22.01.2026р. та претензії до NAVISAD TRADING SRL Romania, Bucharest (Румунія) від 28.10.2025р. № 0152-2440. При цьому, доказів надання цих документів контролюючому органу при здійсненні податкової перевірки суду не надано.

Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з п. 78.4. ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з частиною першою, другою статті 4 Закону України Про валюту і валютні операції №2473-VIIІ, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

За приписами частини першої, другої, четвертої статті 5 Закону № 2473-VIIІ гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків, зокрема, за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Відповідно до статті 7 Закону № 2473-VIIІ транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи.

Порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Так, частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

На виконання пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України. Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473-VIII).

Приписами частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII встановлено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до статей 6, 7, 7-1, 15, 28, 30, 33, 44, 45, 46, 48, 56, 71 Закону України Про Національний банк України, статті 99 Конституції України, статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону України Про валюту і валютні операції, Правління Національного банку України постановою № 5 від 02 січня 2019 року, затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).

Це Положення відповідно до пункту 1 визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктами 21, 23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону №2473-VIIІ, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Як вказувалося судом вище, в цій справі виручка за відвантажений товар по Контракту від 13.03.2025р. № 13/03 на валютний рахунок позивача станом на 31.12.2025р. не надійшла, а також рахується дебіторська заборгованість на користь позивача в сумі 15613,25 Євро, що відповідає даним бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що остаточного розрахунку за контрактом від 13.03.2025р. № 13/03 у перевіряємий період проведено не було.

У зв`язку з наведеним, позивачем порушено приписи частини третьої статті 13 Закону №2473-VIIІ, якими передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Надаючи оцінку твердженням позовної заяви про звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, суд бере до уваги, що під час проведення податкової перевірки в цій справі вказані позивачем документи, які це підтверджують, не подавалися і судовим розглядом дана обставина не спростована.

Суд ураховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2026р. у справі № 820/6031/17, в якій Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, за яким відсутність доказів надання до перевірки відомостей щодо прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову, свідчить про правомірність прийняття податковим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, Суд посилався і на відсутність висновків центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків по зовнішньоекономічним контрактам порушення позивачем строків розрахунків за експортними контрактами, які також відсутні в цій справі.

При цьому, згідно ч. 7 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІІ Про валюту і валютні операції передбачено єдину можливу умову для ненарахування пені, передбаченої ч. 5 Закону України №2473-VІІІ, а саме: у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову про стягнення з нерезидента заборгованості.

У разі рішення судового органу про відмову у позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, граничний строк розрахунків за операціями з експорту імпорту товарів, встановлений Національним банком України відповідно до ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VІІІ Про валюту і валютні операції, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожен день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В цій справі відповідачем доведено належними та достатніми доказами законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров