Ухвала суду № 138694983, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03 серпня 2026 р. справа № 520/22829/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (вул. Центральна, с. Дмитрівка (Первомайський), Лозівський район, Харківська область, 64130, код ЄДРПОУ 30774357) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за №10892008/30774357 щодо податкової накладної №6 від 24.12.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код в ЄДРПОУ: 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 24.12.2023 в ЄРПН.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 було надано правову оцінку щодо застосування строку звернення до суду у подібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічне правозастосування строків викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі №620/3546/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24 за наслідками аналізу норм Податкового кодексу України у взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Предметом позовних вимог в даній справі є оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.04.2024 №10892008/30774357.

Вказане рішення не було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Отже, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з 12.04.2024 та складає 6 місяців з вказаної дати, тобто до 13.10.2024.

З позовом до суду позивач звернувся 29.07.2026, тобто із пропуском встановленого строку звернення до суду.

В позовній заяві міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президентом України було видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» №64\2022, котрим введено воєнний стан на всій території держави України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Станом на сьогодні воєнний стан продовжує діяти на всій території України. Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено Лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). СТОВ «Дмитровка» знаходиться в Харківській області, Первомайського району, село Дмитрівка, вул. Леніна. (Згідно з Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області» наразі село в Біляївській селищній громаді Лозівського району Харківської області). 28 лютого 2025 року Міністерством розвитку громад та територій України було видано Наказ №376 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Далі Перелік). Згідно з Переліку Лозівський район за винятком Близнюківської селищної територіальної громади, Олексіївської сільської територіальної громади, Первомайської міської територіальної громади віднесений до зазначеного переліку до розділу Територій можливих бойових дій. Зазначені відомості, вказаного переліку свідчить про дійсність небезпекової ситуації на віднесеній території, зокрема віднесення територіальної громади до "територій можливих бойових дій" означає, що ця громада розташована в зоні, де ведуться або нещодавно точилися інтенсивні бойові дії, що підтверджується рішенням Головнокомандувача ЗСУ та інформацією Міністерства розвитку громад та територій України. СТОВ «Дмитрівка» повідомляє, що у період, коли виникла необхідність підготовки та подання позовної заяви, підприємство працювало в умовах постійної небезпеки, пов`язаної з регулярними обстрілами території Харківської області, у тому числі безпосередньо Лозівського району, де знаходиться с. Дмитрівка, та частими сигналами повітряної тривоги. Під час оголошення повітряної тривоги усі працівники СТОВ «Дмитрівка» зобов`язані залишати свої робочі місця та перебувати в укриттях до моменту відбою. В такі періоди виконання будь-яких робочих завдань, у тому числі підготовки, опрацювання, формування та узагальнення документів для судового звернення, є об`єктивно неможливим. Крім того, внаслідок обстрілів неодноразово фіксувалися тривалі перебої з електропостачанням. Оскільки село Дмитрівка є віддаленим населеним пунктом, відновлення електроенергії здійснюється, як правило, в останню чергу. Багаторазово електропостачання було відсутнє протягом кількох діб поспіль. У такі періоди працівники не мали ані доступу до електронних баз, ані можливості працювати з комп`ютерною технікою та офісним обладнанням, що є критично необхідним для підготовки позовних матеріалів. Додатково позивач зазначає, що на підприємстві працює лише один бухгалтер, який виконує весь комплекс облікових, фінансових, звітних та адміністративних функцій. У ситуації воєнних дій та нестабільного енергопостачання бухгалтер був змушений у першу чергу забезпечувати безперервність господарської діяльності підприємства. Підготовка повного пакету документів для звернення до суду потребувала значного часу, можливості доступу до відповідних електронних носіїв та стабільних умов роботи, що в об`єктивних умовах воєнного стану було неможливим.

Розглядаючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду, у постанові від 20.11.2019 у справі №9901/405/19 вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №420/1782/23, де вказав, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2024 у справі №140/9165/23.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач покликається на введення в Україні воєнного стану, віднесення Лозівського району до Територій можливих бойових дій, що мало наслідком часті сигнали повітряної тривоги, обстріли, перебої з електропостачанням, у зв`язку з чим був відсутній доступ до електронних баз, комп`ютерної техніки та офісного обладнання, що є критично необхідним для підготовки позовних матеріалів. Внаслідок зазначеного підготовка повного пакету документів для звернення до суду потребувала значного часу, можливості доступу до відповідних електронних носіїв та стабільних умов роботи, що в об`єктивних умовах воєнного стану було неможливим.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.

Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив процесуальний строк з причин, пов?язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Тобто, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.

В той же час, позивач посилається на обставини, які мають місце по всій території України - повітряні тривоги, ракетні обстріли та перебої з електроенергією.

Щодо посилання позивача на повітряні тривоги, то вони не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру.

Щодо посилання позивача на відключення електроенергії, то ним не надано доказів того, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі протягом часу, відведеного для підготовки позовної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в постанова від 22.01.2025 у справі №500/4406/24.

Щодо посилання позивача на те, що на підприємстві працює лише один бухгалтер, який виконує весь комплекс облікових, фінансових, звітних та адміністративних функцій, та який був змушений у першу чергу забезпечувати безперервність господарської діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

Організація роботи СТОВ "ДМИТРОВКА" в умовах воєнного стану, що діє на всій території України, є суб`єктивним чинником та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективної роботи працівників і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом.

Крім того, судом враховується, що позовна заява СТОВ "ДМИТРОВКА" подана представником - адвокатом Кутовим Григорієм Ігоровичем.

Доказів того, що підготовка позовної заяви здійснювалась бухгалтером підприємства суду не надано.

До того ж, з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що СТОВ "ДМИТРОВКА" з дати запровадження воєнного стану, зокрема, протягом 2024 - 2026 років, неодноразово зверталось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративними позовами про оскарження рішень податкового органу, що свідчить про вибіркове ставлення до позовного оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, і що нівелює твердження позивача щодо неможливості підготовки позовної заяви в умовах воєнного стану.

А той факт, що 11.12.2025 СТОВ "ДМИТРОВКА" вже зверталось до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання із аналогічними позовними вимогами щодо визнання протиправними та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.04.2024 №10892008/30774357 (справа №520/32308/25) спростовує твердження позивача про те, що підготовка повного пакету документів для звернення до суду потребувала значного часу, можливості доступу до відповідних електронних носіїв та стабільних умов роботи, що в об`єктивних умовах воєнного стану було неможливим.

Також, в клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на лист Торгово-промислової палати України (ТПП) №2024/02.0 7.1 від 28.02.2022.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено Лист №2024/02.0 7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною, суд вказує на те, що пунктом 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України 18 грудня 2014 року №44(5) (далі - Регламент ТПП) визначено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідним договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Згідно з Регламентом ТПП, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської дiяльностi по кожному окремому договору, виконання якого настало згідно з умовами договору i виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, шляхом видачу сертифікату ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством та Регламентом.

ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Згодом Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і діє на теперішній час.

Тобто, ТПП України листом повідомила «всіх, кого це стосується» про те, що з 24 лютого 2022 року зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської дiяльностi України. Але Регламентом ТПП лист не визначено таким документом як сертифікат, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, лист ТПП України не є сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

На підставі вищезазначеного суд не приймає до уваги посилання позивача на Лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили), як поважну підставу пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом СТОВ "ДМИТРОВКА".

Віднесення ж Лозівського району до переліку територій можливих бойових дій сам по собі не може свідчити про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не є безумовною причиною, що унеможливлює своєчасне звернення до суду.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заві про поновлення строку звернення до суду є неповажними, суд залишає адміністративний позов без руху та пропонує позивачу звернутись до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.

Крім того, Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна позовна вимога немайнового характеру.

Таким чином, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову, враховуючи ч. 3 ст. 4 Закону "Про судовий збір", яка передбачає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, становить 2662,40 грн.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію №246 від 19.11.2025 про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та платіжну інструкцію №393 від 05.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 240,00 грн.

Водночас, як вбачається з КП "ДСС", платіжна інструкція №246 від 19.11.2025 про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. вже використана позивачем при поданні адміністративного позову до суду (справа №520/32308/25), який ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 повернуто позивачу.

Платіжна інструкція №393 від 05.02.2026 про сплату судового збору у розмірі 240,00 грн. використана позивачем при поданні адміністративного позову до суду (справа №520/2461/26), який ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 повернуто позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Суд зазначає, що судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір", підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.

В разі ж повернення особі поданої ним позовної заяви остання не позбавлена права звернутись до суду з заявою про повернення сплаченої суми судового збору у відповідності до положень пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Отже, законодавством встановлено чіткий порядок повернення сплаченої суми судового збору, яка в подальшому на розсуд особи може бути використана для сплати судового збору за подання іншого (нового) позову, в той же час використання сплаченої в одній справі суми судового збору при поданні іншого позову не передбачено законодавством та є порушенням порядку сплати судового збору.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16.05.2018 у справі №810/504/17.

Таким чином, при перевірці матеріалів справи судом встановлено, що позивач не надав докази сплати судового збору, оскільки судовий збір за поданою позовною заявою не сплачений.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно надати до суду:

- заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних причин та наданням доказів поважності причин пропуску цього строку;

- оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код платника); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва платника), Харківський окружний адміністративний суд.

Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ДМИТРОВКА" (вул. Центральна, с. Дмитрівка (Первомайський), Лозівський район, Харківська область, 64130, код ЄДРПОУ 30774357) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали, надавши вказані документи до Харківського окружного адміністративного суду.

Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Біленський О.О.