Ухвала суду № 138694963, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

03 серпня 2026 року Справа № 520/22297/26Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Максиміліанівська, буд. 11, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41430683) , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові щодо примусового стягнення коштів у виконавчому провадженні № 80885470 від 01.05.2026

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у ВП № 80885470 від 01.05.2026;

- стягнути з Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (або з Державного бюджету України шляхом списання з рахунків ДКСУ) на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 34 000 (тридцять чотири) грн штрафу та 3400 (три чотириста) грн виконавчого збору та витрати виконавчого провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску; копії оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у ВП № 80885470 від 01.05.2026.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 28.07.2026 о 19:54 год.

Від представника позивача 29.07.2026 надійшла до суду заява про усунення недоліків, до якої останній надав копію оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у ВП № 80885470 від 01.05.2026. Також, у заяві представник позивача виклав доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та просив поновити відповідний строк.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що пропуск строку був зумовлений поважними причинами, оскільки після винесення постанови державного виконавця у виконавчому провадженні № 80885470 позивач вжив заходів для досудового врегулювання спору та звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження та повернення надмірно стягнутих коштів. Позивач вказав, що до моменту отримання відповіді державного виконавця існувала обґрунтована можливість добровільного усунення порушення без звернення до суду. Лише 17.07.2026 після отримання відповіді про відсутність підстав для повернення коштів позивачу стало остаточно відомо про неможливість відновлення порушеного права у позасудовому порядку. Також позивач зазначив, що звертався до органу державної виконавчої служби з метою вирішення питання щодо повернення безпідставно стягнутих коштів, а тому не мав наміру зволікати із судовим захистом своїх прав. Вважає, що наведені обставини є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, у зв`язку з чим просить його поновити.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені приписами статті 287 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 статті 287 КАС України визначено, що позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Така норма процесуального закону є спеціальною щодо статті 122 КАС України.

Судом установлено, що позивачем оскаржуються дії старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо примусового стягнення коштів у виконавчому провадженні № 80885470, а також постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у вказаному виконавчому провадженні.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, про вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження № 80885470 позивачу стало відомо 01.05.2026 після отримання через застосунок «Дія» постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника.

Крім того, як зазначає позивач, 19.06.2026 року з його банківського рахунку було здійснено стягнення коштів у розмірі 33 202,02 грн, а 23.06.2026 року додатково 4 312,68 грн.

Отже, враховуючи, що предметом оскарження є дії державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, а також постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, спірні правовідносини підпадають під дію спеціального строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 287 КАС України.

Разом із тим, позовну заяву подано до суду 24.07.2026, тобто після спливу встановленого законом десятиденного строку звернення до адміністративного суду, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Посилання позивача на те, що він вживав заходів щодо досудового врегулювання спору шляхом звернення до органу державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження та повернення коштів, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд ураховує, що відповідно до власних пояснень позивача, про відкриття виконавчого провадження № 80885470, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника йому стало відомо 01.05.2026 після отримання відповідної інформації через застосунок «Дія». Отже, саме з цієї дати позивач був обізнаний про існування виконавчого провадження, вчинення державним виконавцем відповідних виконавчих дій та можливе порушення своїх прав, які в подальшому стали предметом судового оскарження.

Водночас, після отримання зазначеної інформації 01.05.2026 позивач протягом тривалого часу не звертався до адміністративного суду із позовом про оскарження дій та рішень державного виконавця, хоча обставини, з якими він пов`язує порушення своїх прав, були йому відомі. Натомість позивач обрав шлях листування з органом державної виконавчої служби, очікуючи добровільного усунення порушень у позасудовому порядку.

Суд зазначає, що звернення особи до суб`єкта владних повноважень із заявами, скаргами чи іншими зверненнями не є перешкодою для одночасного звернення до суду та не може розглядатися як причина, що об`єктивно унеможливлювала реалізацію права на судовий захист. Такі дії свідчать лише про обраний позивачем спосіб врегулювання спірної ситуації, однак не змінюють моменту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому суд звертає увагу, що встановлений частиною 2 статті 287 КАС України десятиденний строк звернення до адміністративного суду є спеціальним та обчислюється саме з моменту, коли особі стало відомо про порушення її прав, а не з моменту отримання відповіді на звернення до органу державної виконавчої служби. Тривале очікування результатів розгляду звернень до органу ДВС фактично призвело до пропуску встановленого законом строку.

Твердження позивача про те, що лише після отримання відповіді державного виконавця 17.07.2026 йому стало остаточно відомо про неможливість відновлення порушеного права у позасудовому порядку, суд оцінює критично, оскільки така відповідь не створила нових обставин та не визначила момент виникнення права на звернення до суду. Вона лише засвідчила позицію органу державної виконавчої служби щодо заявлених позивачем вимог, тоді як сам факт незгоди з діями державного виконавця виник у позивача ще з моменту отримання інформації про виконавче провадження 01.05.2026.

Таким чином, наведені позивачем обставини свідчать не про існування об`єктивних та непереборних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду, а лише про те, що позивач тривалий час не реалізовував своє право на судовий захист, надаючи перевагу досудовому врегулюванню спору.

За таких обставин суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про його поновлення, не є поважними, а тому підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.

Інших причин щодо пропуску строку звернення до суду представником позивача не наведено. Судом наявності таких обставин не встановлено.

Суд також враховує, що поновлення процесуального строку є винятковим процесуальним заходом та можливе лише за наявності належних і достатніх доказів поважності причин його пропуску. Саме лише посилання на складність проходження військової служби, воєнний стан або необхідність отримання додаткових документів не є достатньою підставою для поновлення строку.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, а підстави для його поновлення відсутні.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №813/3756/17, відповідно до якої встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)".

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском строку звернення до суду, підстави, вказані позивачем у відповідній заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 122, 123, 169, 243, 247, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, - УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ