Рішення № 138694951, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р. № 520/21372/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (просп. Василя Стуса, буд. 15Б, м. Кам`янське, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл., 51922) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 77923450 від 14.07.2026 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн.

2. Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь УСЗН Селидівської міської ради судові витрати у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.), понесені під час пред`явлення вказаного позову на р/р UA378201720344280051000034374 в УДКСУ у м. Селидовому Донецької обл., за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», КПКВК 0810160 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах (місті Києві), селищах, селах, об`єднаних територіальних громадах», МФО 820172, ЄДРПОУ 25953988.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/375/24, яке набрало законної сили, управлінням виконано рішення суду № 200/375/24 в частині призначення встановлених статтею 12 Закону України державну допомогу сім`ям і з дітьми" від 21.11.1992 № 2811 XІІ з 01.04.2022 по 30.04.2022 в розмірі 10320,00 грн.;- з 01.05.2022 по 30.04.2025 в розмірі 860, 00 грн. щомісячно. Рішення суду у частині виплати донарахованих коштів, позивач не має можливості виконати, оскільки виплата здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Тому, в діях управління відсутній умисел, направлений на невиконання (ухилення) або протидію (перешкоджання) виконання судового рішення, та відповідно законних вимог державного виконавця.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку ст. 287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача 03.08.2026 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

03.08.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що На примусове виконання до Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов виконавчий лист № 200/375/24, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 28.03.2025, про зобов`язання Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради призначити та виплачувати ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до її заяви від 31.10.2023 в порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України " Про державну допомогу сім`ям і з дітьми " від 21.11.1992 № 2811 XІІ.

30.04.2025, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (АСВП 77923450).

На виконання вимог частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», де встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2025 державним виконавцем було зазначено щодо стягнення виконавчого збору у сумі 32000,00 грн.

Відповідно до постанови про передачу виконавчого провадження від 09.06.2026 за підписом начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Могильного Ю.В виконавче провадження було передане до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

02.07.2026 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесена постанова про прийняття виконавчого провадження. З метою спрямування для виконання до органів Казначейства державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

Вказаною постановою передбачено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн.

Вважаючи дії відповідача з винесення оскаржуваної постанови протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)- сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято постанову від 14.07.2026 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 32000 грн. у виконавчому провадженні ВП №77923450.

Згідно з п.3 ч.5 статті 27 Закону 1404-VIII виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган та державні підприємство, установа, організація.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що виплата стягувачу грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішення суду, здійснюється відповідно до затвердженої бюджетної програми за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішення суду».

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року № 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державного бюджеті для забезпечення виконання рішень суду №902 (далі - Порядок №902), який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Забезпечення виконання рішень суду», для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 5 Порядку №902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:

1) забезпечення виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов`язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат, сплати виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»;

2) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «;Про жертви нацистських переслідувань», боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також відшкодування моральної шкоди та судових витрат;

3) забезпечення виконання грошових зобов`язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;

4) забезпечення сплати судових витрат, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» затверджено паспорт бюджетної програми на 2024 рік Міністерства соціальної політики України за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду».

Згідно з пп.3 п.9 Паспорту бюджетної програми, одним із напрямів використання бюджетних коштів є забезпечення використання грошових зобов`язань щодо виплати соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.

За наведених обставин, суд вважає, що в даному випадку підлягає до застосування п.3 ч.5 статті 27 Закону 1404-VIII, відповідно до якого виконавчий збір не стягується, зокрема, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Вказана позиція підтверджена висновками Шостого апеляційного адміністративного суду в постанові від 16 червня 2023 року в справі № 320/5226/22.

Отже, враховуючи те, що виконавчий збір у даному виконавчому провадженні не повинен стягуватись, суд вважає головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 77923450 від 14.07.2026 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення таких витрат позивачем, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (просп. Василя Стуса, буд. 15Б, м. Кам`янське, Кам`янський р-н, Дніпропетровська обл., 51922) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 77923450 від 14.07.2026 року про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.