Рішення № 138694781, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р. № 520/10682/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, який ухвалою від 30 квітня 2026 року було залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду: належним чином оформленої позовної заяви, в якій вказати: повне найменування усіх відповідачів, до яких заявлено позов, їх місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до кожного з відповідачів; оригіналу або копії оскаржуваного наказу військової частини, а у разі його відсутності - клопотання про його витребування; оригіналу квитанції про доплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.; власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

06.05.2026 до суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому представник позивача просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 то соціальних послуг в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- витребувати від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 то соціальних послуг копії документів, на підставі яких ОСОБА_1 було знято з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 і поставлено на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , відеозапис з бодікамер співробітників групи оповіщення під час спілкування групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 то соціальних послуг з ОСОБА_1 , копії наказів про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини;

- після отримання доказів наказу про зарахування до особового складу військової частини, яка позивачу не відома на теперішній час,- долучити в якості співвідповідача відповідну військову частину і скасувати наказ про зарахування позивача до особового складу військової частини і зобов`язати військову частину виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Також, представником позивача до матеріалів справи надано квитанцію про доплату судового збору у розмірі 1331,20 грн. від 06.05.2026.

Враховуючи, що позивач у встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху подав заяву про усунення недоліків, однак не визначив належних відповідачів, суд ухвалою від 12.05.2026 продовжив ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви, в якій: визначити усіх відповідачів, до яких звернені позовні вимоги; зазначити вірне та повне найменування відповідачів, їх місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код та інші відомості, передбачені п.2 ч.5 ст.160 КАС України; визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі заявлення вимог щодо військової частини зазначити конкретну військову частину, наказ якої оскаржується, її реквізити та обставини прийняття такого наказу.

У наданий строк позивачем до суду було подано уточнений адміністративний позов, в якому він просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 без статусу окремої юридичної особи, щодо зміни місця військового обліку ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , що є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 без статусу окремої юридичної особи в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 , що є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 без статусу окремої юридичної особи надати до суду всі документи, на підставі яких позивача було призивано на військову службу.

Таким чином, у наданий строк недоліки адміністративного позову позивачем були усунуті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом зі змісту адміністративного позову встановлено, що 27.04.2026 ОСОБА_1 було зупинено у місті Харкові групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого доставлено для проведення щодо нього мобілізаційних заходів.

За твердженням позивача, станом на 06 год 23 хв 27.04.2026 відповідно до відомостей електронного військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» він перебував на військовому обліку призовників у ІНФОРМАЦІЯ_8 , тоді як станом на 15 год 07 хв цього самого дня у застосунку було відображено його перебування на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивач стверджує, що заяв про зняття його з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 та взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 він не подавав, місце свого проживання не змінював, а тому вважає зміну місця військового обліку такою, що була здійснена без передбачених законодавством підстав.

Також позивач посилається на те, що відповідно до наказу по особовому складу від 23.04.2026 №175-НК/87 його було прийнято на службу цивільного захисту зі спеціальним званням рядового служби цивільного захисту та укладено з ним контракт про проходження служби строком на три роки з 23.04.2026 до 22.04.2029.

Представник позивача вказує, що 27.04.2026 через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» було подано заяву №20260427-2259033 про бронювання ОСОБА_1 . На думку позивача, відповідач під час проведення мобілізаційних заходів повинен був перевірити відомості про проходження ним служби цивільного захисту та подання роботодавцем документів для його бронювання, однак цього не зробив.

Крім того, представник позивача не погоджується з порядком направлення та проходження позивачем військово-лікарської комісії. Зазначає, що у наданому відповідачем направленні від 27.04.2026 №7173061 датою початку проведення медичного огляду визначено 28.04.2026, водночас картка обстеження та медичного огляду, а також довідка військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3 складені 27.04.2026.

На переконання представника позивача, наведене свідчить про проведення медичного огляду до визначеної у направленні дати його початку. Також представник позивача звертає увагу на відсутність у картці медичного огляду відомостей про результати окремих лабораторних досліджень та проходження огляду окремими лікарями-спеціалістами, у зв`язку із чим вважає процедуру проходження військово-лікарської комісії неповною та формальною.

Позивач зазначає, що під час його зупинення та доставлення він згідно з відомостями застосунку «Резерв+» ще обліковувався як призовник, а не як військовозобов`язаний. На цій підставі представник позивача стверджує, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали правових підстав застосовувати до нього процедуру призову на військову службу під час мобілізації.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що його військово-обліковий статус та місце військового обліку були змінені відповідачем без належної правової підстави, а рішення про призов прийняте без повного з`ясування обставин щодо наявності права на відстрочку, до завершення процедури бронювання та з порушенням порядку проходження військово-лікарської комісії.

26.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 досяг 25-річного віку, у зв`язку із чим втратив статус призовника та підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних. На думку відповідача, відображення станом на ранок 27.04.2026 у застосунку «Резерв+» попереднього статусу позивача було зумовлено технічним оновленням відомостей Реєстру та не змінювало набутого ним у силу закону статусу військовозобов`язаного.

Як зазначено у відзиві, 27.04.2026 позивача було зупинено групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з працівниками Національної поліції України з метою перевірки військово-облікових документів. За результатами перевірки відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів установлено, що позивач не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не був заброньований.

Відповідач заперечив твердження позивача про його протиправне затримання та примусове доставлення, зазначивши, що позивач добровільно погодився прослідувати для проходження військово-лікарської комісії, фізичний або психологічний примус щодо нього не застосовувався, опору працівникам поліції він не чинив.

За твердженням відповідача, медичний огляд позивача проведено 27.04.2026, за результатами якого довідкою військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3 його визнано придатним до військової служби.

На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 №1725 та поіменного списку від 27.04.2026 №3982 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_4 .

Стосовно доводів позивача про бронювання відповідач зазначив, що саме подання роботодавцем документів на бронювання не створює в особи статусу заброньованого військовозобов`язаного та не є самостійною підставою для відстрочки від призову. Відповідач наголосив, що станом на момент прийняття наказу від 27.04.2026 №1725 у Реєстрі були відсутні відомості про оформлену позивачу відстрочку або його бронювання, а позивач не подав до відповідної комісії заяву та документи про наявність підстав для відстрочки.

На виконання ухвали суду від 21.05.2026 відповідач надав копію наказу від 27.04.2026 №1725, поіменний список від 27.04.2026 №3982, направлення на медичний огляд від 27.04.2026 №7173061, картку обстеження та медичного огляду, а також довідку військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3.

З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_7 вважає, що під час проведення стосовно позивача мобілізаційних заходів діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

31.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що надані відповідачем докази не спростовують викладених у позові обставин.

Представник позивача повторно наголосила на тому, що на момент зупинення позивач відповідно до відомостей застосунку «Резерв+» обліковувався як призовник у ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відповідач не надав документа, який би підтверджував правові підстави зміни місця його військового обліку.

Крім того, представник позивача звернув увагу на невідповідність між зазначеною у направленні датою початку медичного огляду та датою складення медичних документів і прийняття постанови військово-лікарської комісії 27.04.2026. Також вказав на відсутність у картці медичного огляду результатів загального аналізу крові, визначення групи крові та резус-фактора, а також відомостей про огляд окремими лікарями.

Представник позивача зазначив, що відповідач не перевірив відомості про подання роботодавцем через портал «Дія» документів для бронювання позивача та завершив процедуру його призову до вирішення питання про бронювання. У зв`язку із цим просив врахувати наведені обставини під час вирішення справи та задовольнити позовні вимоги.

01.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_7 подано заперечення на відповідь на відзив.

У запереченнях відповідач зазначив, що процедура надання відстрочки має заявний характер, однак позивач особисто не звертався до відповідної комісії із заявою та документами, які підтверджували б наявність у нього права на відстрочку. Відомості про бронювання позивача станом на час прийняття наказу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів були відсутні.

Щодо проходження військово-лікарської комісії відповідач зазначив, що направлення на медичний огляд, картку медичного огляду та довідку військово-лікарської комісії оформлено 27.04.2026, а проведення огляду та прийняття постанови в день видачі направлення не свідчить про порушення встановленої процедури. Відсутність окремих результатів досліджень у паперовій картці відповідач пояснив їх наявністю в електронній системі охорони здоров`я.

Також відповідач зауважив, що рішення військово-лікарської комісії є окремим актом, який позивач у межах цієї справи не оскаржує, а ІНФОРМАЦІЯ_7 не наділений повноваженнями переглядати чи скасовувати постанови військово-лікарської комісії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники особи, які взяті на військовий облік призовників; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Отже, досягнення особою, яка перебуває на військовому обліку призовників, 25-річного віку є прямо визначеною законом підставою для взяття такої особи на військовий облік військовозобов`язаних. Реалізація цієї законодавчої норми не поставлена в залежність від подання особою окремої заяви про зміну категорії військового обліку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується наявними у справі документами та не заперечується сторонами.

Таким чином, 25.04.2026 позивач досяг 25-річного віку, а отже відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону №2232-XII підлягав взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Надані позивачем електронні військово-облікові документи із застосунку «Резерв+», згідно з якими станом на 06 год 23 хв 27.04.2026 він відображався як призовник, а станом на 15 год 07 хв цього дня як військовозобов`язаний, підтверджують послідовне оновлення відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте не спростовують виникнення передбаченої законом підстави для зміни категорії військового обліку у зв`язку з досягненням позивачем 25-річного віку.

Суд зазначає, що відображення у застосунку «Резерв+» станом на певний момент раніше внесених до Реєстру відомостей не змінює правового статусу особи, який визначається законом, та не свідчить про неможливість актуалізації відповідних військово-облікових даних органом ведення Реєстру.

Водночас, до матеріалів справи не наладнано окремого рішення посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну місця проживання позивача або вчинення інших дій, які б суперечили вимогам законодавства.

Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних і резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість державної реєстрації відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів незалежно від місця їх проживання або перебування, повнота і достовірність відомостей Реєстру, а також актуалізація персональних і службових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії та внесення відповідних змін уповноваженими органами.

Крім того, згідно з абзацом другим частини першої статті 39 Закону №2232-XII на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Отже, законодавець безпосередньо передбачив можливість призову військовозобов`язаного під час мобілізації незалежно від того, в якому саме районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки він перебуває на військовому обліку.

Відтак, обставина відображення у застосунку «Резерв+» відомостей про ІНФОРМАЦІЯ_12 не виключала можливості проведення щодо позивача мобілізаційних заходів ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що досягнення позивачем 25-річного віку було самостійною та достатньою законодавчою підставою для взяття його на військовий облік військовозобов`язаних, а конкретне місце перебування на військовому обліку відповідно до статті 39 Закону №2232-XII не впливало на наявність у територіального центру комплектування та соціальної підтримки повноважень щодо проведення призову під час мобілізації.

У зв`язку із цим твердження позивача про те, що до нього взагалі не могли застосовуватися мобілізаційні заходи через відображення у застосунку «Резерв+» статусу призовника станом на 06 год 23 хв 27.04.2026, не ґрунтуються на положеннях статті 37 Закону №2232-XII та не враховують досягнення ним 25-річного віку 25.04.2026.

Щодо доводів позивача про наявність у нього права на відстрочку від призову у зв`язку з проходженням служби цивільного захисту та поданням роботодавцем заяви про бронювання суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Згідно зі статтями 24, 25 Закону №3543-XII бронювання військовозобов`язаних здійснюється з метою забезпечення функціонування відповідних органів, установ та організацій в особливий період. Організація та порядок бронювання, а також оформлення відстрочки заброньованим військовозобов`язаним визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм бронювання військовозобов`язаних визначений Порядком бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №76.

За змістом положень зазначеного Порядку бронювання передбачає не лише формування і подання уповноваженою особою відповідного списку, а й перевірку відомостей про військовозобов`язаного, прийняття рішення за результатами опрацювання списку та переведення заброньованого військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки.

Таким чином, подання роботодавцем пропозиції або списку на бронювання є початковою стадією відповідної процедури та не означає завершення бронювання, не підтверджує набуття військовозобов`язаним статусу заброньованої особи і не є тотожним оформленій відстрочці від призову.

Судом установлено, що наказом від 23.04.2026 №175-НК/87 ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту та укладено з ним контракт строком з 23.04.2026 до 22.04.2029.

Також до матеріалів справи надано відомості про подання 27.04.2026 через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» заяви №20260427-2259033 про бронювання позивача.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів позитивного результату розгляду зазначеної заяви до моменту прийняття наказу про призов, переведення позивача на спеціальний військовий облік або відображення у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів чинної відстрочки від призову.

У поданій відповіді на відзив представник позивача також визнав, що сам факт подання документів на бронювання не гарантує надання відстрочки. При цьому доказів завершення процедури бронювання до прийняття оскаржуваного наказу до суду не надано.

З наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 №1725 убачається, що наказ підписано за допомогою засобів автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» 27.04.2026 о 12 год 35 хв.

Натомість надані позивачем матеріали підтверджують лише подання роботодавцем 27.04.2026 заяви №20260427-2259033, але не містять достовірних відомостей про точний час її подання, позитивне рішення щодо бронювання позивача до 12 год 35 хв 27.04.2026 або перебування його на спеціальному військовому обліку на момент видання наказу №1725.

Сам факт прийняття позивача на службу цивільного захисту наказом від 23.04.2026 №175-НК/87 також не є тотожним його бронюванню та не свідчить про автоматичне набуття відстрочки від призову. Законодавство розмежовує наявність трудових чи службових правовідносин з органом або підрозділом цивільного захисту та завершення передбаченої законодавством процедури бронювання конкретного військовозобов`язаного.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.11.2023 у справі №560/8238/22, відповідно до якого наявність у військовозобов`язаного обставин, які потенційно надають право на відстрочку, не звільняє його від необхідності своєчасно повідомити уповноважений орган про такі обставини та надати документи, які підтверджують відповідне право. Суб`єкт владних повноважень може врахувати лише ті обставини та документи, які існували й були належним чином доведені до його відома на момент прийняття рішення.

Отже, обставини прийняття позивача на службу цивільного захисту та подання його роботодавцем заяви на бронювання без підтвердження позитивного результату її розгляду і переведення позивача на спеціальний військовий облік не свідчать про наявність у нього станом на час видання наказу від 27.04.2026 №1725 оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо проходження позивачем військово-лікарської комісії суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким визначено механізм реалізації повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, порядок перевірки військово-облікових документів, уточнення військово-облікових даних, направлення на медичний огляд, оформлення призову та направлення військовозобов`язаних до військових частин.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку на військову службу під час мобілізації призиваються військовозобов`язані та резервісти, які придатні до військової служби за станом здоров`я і не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

За результатами медичного огляду військово-лікарська комісія приймає постанову про придатність або непридатність особи до військової служби, яка оформлюється відповідною довідкою військово-лікарської комісії.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 27.04.2026 сформовано направлення №7173061 на медичний огляд ОСОБА_1 .

У матеріалах справи наявні картка обстеження та медичного огляду позивача від 27.04.2026, підписана ним усвідомлена згода на проведення психіатричного огляду від 27.04.2026, а також довідка військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

З відомостей щодо накладення електронних підписів на довідку військово-лікарської комісії вбачається, що її підписано членами та секретарем військово-лікарської комісії 27.04.2026 у проміжок часу з 11 год 44 хв до 11 год 53 хв.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 №1725 його підписано о 12 год 35 хв 27.04.2026, тобто після оформлення довідки військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3.

Отже, станом на момент видання оскаржуваного наказу в розпорядженні відповідача була чинна постанова військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби.

Суд ураховує, що у направленні від 27.04.2026 №7173061 зазначено дату початку медичного огляду 28.04.2026, тоді як картка обстеження та медичного огляду і довідка військово-лікарської комісії оформлені 27.04.2026.

Водночас сама по собі така неузгодженість у зазначенні календарної дати, за наявності картки фактично проведеного медичного огляду, підписаної позивачем усвідомленої згоди на психіатричний огляд, підписів лікарів-спеціалістів та довідки військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3, не є достатнім доказом того, що медичний огляд позивача фактично не проводився або що висновок про його придатність був відсутній на момент прийняття наказу №1725.

Позивачем не надано медичних документів, які б спростовували встановлену військово-лікарською комісією придатність до військової служби, підтверджували наявність у нього захворювання, несумісного з військовою службою, або свідчили про те, що зазначена неузгодженість у датах вплинула на зміст постанови військово-лікарської комісії.

Посилання представника позивача на відсутність у паперовій картці окремих результатів лабораторних досліджень та записів окремих лікарів також не спростовує чинності довідки військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3 та за відсутності належних медичних доказів не підтверджує непридатність позивача до військової служби.

При цьому предметом розгляду в цій справі є правомірність дій щодо військового обліку та наказу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов позивача, тоді як позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3, позивач не заявив. Військово-лікарська комісія або заклад охорони здоров`я, яким проведено медичний огляд, відповідачами у справі не визначені.

Військово-лікарська комісія та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки реалізують різні за змістом повноваження. Визначення придатності особи до військової служби належить до компетенції військово-лікарської комісії, а територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не наділений повноваженнями самостійно змінювати, переглядати або скасовувати її постанову.

Суд не може підміняти військово-лікарську комісію та на підставі власної оцінки медичної документації встановлювати іншу категорію придатності особи до військової служби. Судовій перевірці може підлягати дотримання встановленої процедури прийняття відповідного рішення, однак така перевірка здійснюється у межах належно заявлених вимог до суб`єкта, який прийняв оскаржуване рішення.

Оскільки постанова військово-лікарської комісії, оформлена довідкою від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3, у встановленому порядку не скасована та не є предметом оскарження у цій справі, у ІНФОРМАЦІЯ_1 були відсутні правові підстави не враховувати її під час прийняття рішення про призов позивача.

Суд також відхиляє доводи про протиправне затримання та примусове доставлення позивача, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів застосування до позивача фізичного примусу, складення щодо нього протоколу про адміністративне затримання або вчинення посадовими особами відповідача інших дій, пов`язаних із позбавленням його свободи.

Натомість твердження сторін щодо обставин доставлення є суперечливими: позивач посилається на примусовий характер відповідних дій, тоді як відповідач у відзиві зазначає, що позивач добровільно прослідував для проходження медичного огляду та не чинив опору працівникам поліції. За відсутності належних доказів суд не має підстав вважати доведеними саме твердження позивача.

Щодо безпосередніх підстав видання наказу про призов суд зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 №1725 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_4 .

У наказі від 27.04.2026 №1725 зазначено, що його прийнято відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Відомості наказу від 27.04.2026 №1725 узгоджуються з поіменним списком від 27.04.2026 №3982 військовозобов`язаних, призваних ІНФОРМАЦІЯ_7 і направлених у складі команди до військової частини НОМЕР_4 .

У поіменному списку від 27.04.2026 №3982 стосовно ОСОБА_1 зазначено військове звання «солдат», дату народження 2001 рік, військово-облікову спеціальність НОМЕР_5 , висновок військово-лікарської комісії від 27.04.2026 про придатність до військової служби, а також рекомендацію до проходження військової служби.

На зворотному боці поіменного списку міститься відмітка представника військової частини НОМЕР_4 про прийняття команди.

Таким чином, на момент прийняття наказу від 27.04.2026 №1725 позивач досяг 25-річного віку та підлягав обліку як військовозобов`язаний; був визнаний придатним до військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3; не мав підтвердженого бронювання або оформленої відстрочки від призову; був включений до поіменного списку від 27.04.2026 №3982 та направлений до військової частини НОМЕР_4 .

Сукупність наведених доказів підтверджує наявність передбачених законодавством підстав для прийняття наказу від 27.04.2026 №1725 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас наведене правило не звільняє позивача від обов`язку довести фактичні обставини, з якими він пов`язує порушення своїх прав, та не означає, що будь-яке твердження про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає визнанню доведеним за відсутності належних доказів.

Відповідачем надано наказ від 27.04.2026 №1725, поіменний список від 27.04.2026 №3982, направлення від 27.04.2026 №7173061, картку обстеження та медичного огляду, довідку військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3 та відомості щодо відсутності у позивача станом на дату призову оформленої відстрочки або бронювання. Зазначені докази в сукупності підтверджують правомірність прийнятого рішення.

Натомість позивачем не надано доказів того, що до 12 год 35 хв 27.04.2026 він був заброньований, переведений на спеціальний військовий облік або мав іншу оформлену відстрочку від призову; що постанова військово-лікарської комісії була скасована або визнана протиправною; що він був непридатним до військової служби; або що конкретне місце його військового обліку відповідно до закону виключало можливість призову ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до частин першої третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо актуалізації військово-облікових відомостей позивача були зумовлені досягненням ним 25-річного віку; місце перебування позивача на військовому обліку відповідно до статті 39 Закону №2232-XII не перешкоджало його призову; станом на час прийняття наказу від 27.04.2026 №1725 позивач не мав оформленого бронювання або відстрочки; його придатність до військової служби була підтверджена чинною довідкою військово-лікарської комісії від 27.04.2026 №2026-0427-1142-0433-3.

За таких обставин суд доходить висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.04.2026 №1725 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законодавством, з урахуванням обставин, що мали значення для його прийняття.

Інші доводи позивача не спростовують наведених висновків суду та не підтверджують наявності правових підстав для визнання протиправними оскаржуваних дій або скасування наказу від 27.04.2026 №1725.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору розподілу на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях