Ухвала суду № 138694320, 03.08.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа 749/412/26

Номер провадження 2-п/749/6/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Судом стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №552572-КС-001 від 15.08.2025 у розмірі 48 420,00 грн та судовий збір у сумі 2 112,61 грн. При цьому судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у розмірі 9 000,00 грн, а також комісії за надання кредиту у розмірі 3 600,00 грн.

16 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд зазначеного заочного рішення.

На обґрунтування заяви відповідач зазначає, що не був присутній під час розгляду справи та не подав відзив, оскільки перебуває на території Чеської Республіки, а також знятий із реєстрації місця проживання за адресою в Україні, у зв`язку із чим, на його думку, не мав можливості отримати судові повістки та дізнатися про розгляд справи.

Крім того, заявник посилається на наявність заперечень проти позовних вимог, зазначаючи, що нарахування процентів, комісії та інших платежів є незаконним, оскільки під час дії воєнного стану положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України звільняють позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Також заявник вважає, що розмір процентів за користування кредитом є надмірним та підлягає зменшенню.

У судове засідання заявник не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Представник позивача у судове засідання також не з`явився, про день, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи заяви про перегляд заочного рішення та перевіривши їх у сукупності з наявними у справі доказами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд своєю ухвалою має право залишити заяву без задоволення.

Згідно зі статтею 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню лише у разі встановлення сукупності двох обов`язкових умов, а саме якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, для скасування заочного рішення необхідною є одночасна наявність як поважних причин неявки чи неподання відзиву, так і нових доказів, які можуть вплинути на висновки суду під час вирішення спору по суті. Відсутність хоча б однієї із зазначених умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, судові виклики здійснювалися за останнім відомим суду місцем проживання відповідача. Крім того, відповідно до вимог ЦПК України судом було розміщено оголошення про виклик відповідача на офіційному вебпорталі Судової влади України, про що зазначено у заочному рішенні.

Доводи заявника про те, що він перебуває за межами України та був знятий із реєстрації місця проживання, самі по собі не свідчать про порушення судом порядку повідомлення учасника справи та не можуть бути безумовною підставою для скасування заочного рішення.

Сам факт перебування відповідача за межами України не звільняє його від обов`язку добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, цікавитися перебігом судового провадження та повідомляти суд про іншу адресу для листування чи інші засоби зв`язку, якщо такі змінилися. При цьому доказів того, що до моменту ухвалення заочного рішення відповідач повідомляв суд про своє фактичне місце перебування чи іншу адресу для листування, матеріали справи не містять.

Більше того, суд бере до уваги, що із заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся вже 16 липня 2026 року, тобто фактично наступного дня після його ухвалення. Зазначене свідчить про те, що відповідач мав можливість своєчасно отримувати інформацію щодо перебігу судового провадження з офіційних джерел, у тому числі через офіційний вебпортал Судової влади України, на якому також було розміщено оголошення про його виклик до суду.

За таких обставин твердження заявника про повну необізнаність щодо існування даного судового провадження не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви.

Доводи заявника щодо наявності обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, заявник посилається на те, що позивачем безпідставно нараховано проценти відповідно до статті 625 ЦК України та комісію за видачу кредиту, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Разом з тим наведені доводи не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, оскільки зазначені обставини вже були предметом дослідження суду під час розгляду справи та їм надано належну правову оцінку у заочному рішенні.

Як убачається зі змісту заочного рішення, суд погодився із доводами щодо неможливості стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у період дії воєнного стану, а також дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення комісії за видачу кредиту, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині було відмовлено.

Отже, посилання заявника на незаконність нарахування зазначених сум фактично дублюють висновки, викладені у самому заочному рішенні, а тому не можуть свідчити про існування нових істотних обставин, які могли б вплинути на правильність вирішення спору.

Стосовно доводів заявника про надмірність нарахованих процентів за користування кредитом, вважаючи, що їх розмір суперечить принципам справедливості та розумності, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час ухвалення заочного рішення, між сторонами 15.08.2025 було укладено договір про надання кредиту №552572-КС-001 в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення договору, його підписання відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також факт отримання ним кредитних коштів у сумі 18 000,00 грн підтверджуються дослідженими судом доказами.

При цьому у заяві про перегляд заочного рішення відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, не ставить під сумнів дійсність електронного правочину, не оспорює факт отримання кредитних коштів та не посилається на будь-які обставини, які могли б свідчити про недійсність договору або відсутність у нього обов`язку виконувати взяті на себе договірні зобов`язання.

Також заявником не подано жодних доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості або свідчили про неправильність нарахування процентів відповідно до умов кредитного договору.

Фактично доводи заяви у цій частині зводяться виключно до незгоди заявника із погодженими ним під час укладення договору умовами щодо розміру процентної ставки.

Разом з тим відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Під час ухвалення заочного рішення судом було встановлено, що відповідач добровільно погодився з умовами кредитного договору, був ознайомлений із його змістом, підтвердив отримання передбаченої законом інформації про умови кредитування та власноруч шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором прийняв пропозицію кредитодавця щодо укладення договору.

Отже, наведені у заяві твердження не містять будь-яких нових доказів або обставин, які не були предметом дослідження суду при ухваленні заочного рішення та могли б вплинути на висновки суду.

Суд також враховує, що відповідно до положень статті 288 ЦПК України підставою для скасування заочного рішення є не будь-які заперечення відповідача проти позову, а лише такі докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Натомість заявником не подано жодного нового доказу, який би спростовував встановлені судом обставини, підтверджував належне виконання ним кредитних зобов`язань, погашення заборгованості, неправильність здійсненого позивачем розрахунку або свідчив про недійсність кредитного договору чи відсутність підстав для виникнення у нього відповідного обов`язку.

Таким чином, доводи заяви фактично зводяться до незгоди заявника із правовою оцінкою доказів та висновками суду, викладеними у заочному рішенні, що саме по собі не є підставою для його скасування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявником не доведено наявності передбаченої статтею 288 ЦПК України сукупності умов, необхідних для скасування заочного рішення, оскільки матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, а доводи заяви не містять нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року.

Керуючись ст.ст. 258-261,284-288,353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2026 року у цивільній справі № 749/412/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.С. Чигвінцев