Постанова № 138693488, 27.07.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 Справа №607/13992/26 Провадження №3/607/4186/2026 м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участі: потерпілої ОСОБА_1 , її представника адвоката Чапаєвої Г.М., захисника адвоката Вароди П.Б., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 , працює слюсарем-механіком, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

встановила:

11.05.2026 о 20:25 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного характеру, а саме шарпав за верхній одяг, штовхав, викидував речі, внаслідок чого завдав шкоди її фізичному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дане правопорушення вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 782547 від 09.06.2026, 27.05.2026 о 19:30 ОСОБА_3 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював словесні образи, погрози нецензурними словами, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Такі дії ОСОБА_2 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол, кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Також згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 782548 від 09.06.2026, 27.05.2026 о 19:30 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , висловлював погрози, словесні образи нецензурними словами на адресу колишньої дружини ОСОБА_1 , чим порушив вимоги термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №653946 від 26.05.2026, а саме заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 , чим порушив п. 3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Такі дії ОСОБА_2 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол, кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Окрім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 782545 від 26.05.2026, 29.03.2026 о 16:50 ОСОБА_3 , перебуваючи в магазині №49 на ринку «Київський» по вул. 15 Квітня, вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлював погрози та образи, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров`ю, чим порушив вимоги п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дане правопорушення вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Такі дії ОСОБА_2 посадовою особою органу поліції, яка склала протокол, кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Беручи до уваги, що у провадженні судді перебувають чотири справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, вважаю, що відповідно до ст. 36 КУпАП вони мають бути об`єднані в одне провадження та яким необхідно присвоїти єдиний номер.

У судовому засіданні 26.06.2026 ОСОБА_3 пояснив, що повністю розуміє зміст роз`яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. В судовому засіданні 08.07.2026 вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнав. Надав пояснення, згідно яких після розірвання шлюбу колишня дружина не проживає з ним із початку року в будинку в с. Байківці, лише приходить час від часу, провокує його на якісь дії та викликає поліцію. Між ними зараз відбувається поділ майна в судовому порядку, тому колишня дружина так поводиться. Вона не хоче повернути гроші і його документи (паспорти, водійське посвідчення). Також зазначив, що ОСОБА_1 без його дозволу віддала автомобіль третій особі. З приводу цих обставин в них з колишньою дружиною мають місце конфлікти, але насильства щодо неї він не вчиняв. За фактом 29.03.2026 на ринку він узагалі не спілкувався з колишньою дружиною. Про події 11.05.2026 ствердив, що насильства щодо потерпілої не вчиняв, лише утримував її за руки, щоб вона не дряпала йому очі. Речі її не викидав. 27.05.2026 спілкувався з нею лише, щоб повернула документи.

Захисник Варода П.Б. у судовому засіданні 26.06.2026 просив об`єднати справи в одне провадження.

У судовому засіданні 08.07.2026 потерпіла ОСОБА_1 , підтвердивши суду, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 269 КУпАП, надала такі пояснення. 11.05.2026 вона повернулась додому в с. Байківці, однак її колишній чоловік ОСОБА_3 не дав зайти до будинку, висловлював при цьому нецензурну лайку, чинив тиск, штовхав її, притиснув дверима. Її речі були складені в коридорі та останній сказав їй, щоб вона забиралась. Тому вона викликала поліцію. Такі дії колишнього чоловіка для неї є принизливими. Впродовж останнього року ОСОБА_3 поводиться таким чином щодо неї. Зокрема, 29.03.2026 він приходив із ножем та молотком в магазин, перед цим забравши її мобільний телефон, висловлював щодо неї погрози, перешкодив роботі магазину, чинив опір поліцейським. 27.05.2026 вона була вдома в с. Байківці та прибирала. ОСОБА_3 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, чинив на неї тиск, лаявся нецензурно. На ці дії вона не реагувала, однак ввечері приблизно о 19:30 він підійшов до неї і пригрозив, що якщо вона не покине дім, він спалить дім разом із нею. Тому вона викликала поліцію. Потерпіла вважає, що ОСОБА_3 вказаними діями вчиняє щодо неї домашнє насильство, чим погіршує її стан здоров`я з огляду на перенесене нею раніше тяжке захворювання.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 27.07.2026, після роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України та обов`язку надавати правдиві показання, надав суду пояснення про те, що він є батьком ОСОБА_2 . Він часто навідувався до сина в с. Байківці, тому що між сином та його колишньою дружиною часті сварки і остання звертається в поліцію. Дати не пригадує, він, тобто свідок, разом із ОСОБА_2 приїхали до будинку останнього і в коридорі побачили розкидану постільну білизну. Прийшла його колишня невістка, яка в цьому будинку не проживає, та почала провокувати його сина, питаючи нащо він викинув ялинку на територію сусіда. У відповідь син вийшов з кухні в коридор, однак перечепився через вказану білизну, матюкнувся та відсунув її. Жодних речей потерпілої він не викидав та ніяких дій по відношенню до потерпілої не вчиняв. Колишня невістка викликала поліцію. Свідок сам позбирав цю білизну та поставив в кут. Підтвердив, що в цей час до них заходив сусід та на подвір`ї був працівник, який чистив басейн.

У судовому засіданні представник потерпілої Чапаєва Г.М. надала суду матеріали розгляду звернення ОСОБА_1 , яке зареєстровано відділом поліції №2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області в ЖЄО №4801 від 29.05.2026, витяг з ЄРДР, відповідно до якого відомості внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, лист ВП №2 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області щодо результатів розгляду звернення та інформації про реєстрацію повідомлень, внесення відомостей до ЄРДР, направлення адміністративних матеріалів до суду та проведення перевірки, копію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2025 у справі №607/7891/25 про розірвання шлюбу. Також представник потерпілої подала суду клопотання про долучення до матеріалів справи відеоматеріалів, що містяться на флешносії, які виготовлені потерпілою ОСОБА_1 на власні технічні засоби.

Захисник Варода П.Б. у судовому засіданні 27.07.2026 подав суду клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу зазначених адміністративних правопорушень. Клопотання обґрунтував тим, що ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнає. Зазначив, що наявні матеріали справи підтверджують не вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, а існування між колишнім подружжям тривалого майнового конфлікту щодо поділу спільного майна. Вказав, що пояснення ОСОБА_1 не були належним чином перевірені та підтверджені достатньою сукупністю незалежних доказів, а фабули протоколів не містять конкретизації об`єктивної сторони інкримінованих правопорушень, їх наслідків та причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 і такими наслідками. Посилався на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів заподіяння потерпілій фізичної чи психічної шкоди, зокрема відсутні висновки лікаря, психолога або експерта, медичні документи, відомості про звернення за медичною чи психологічною допомогою, пояснення незалежних свідків, аудіо- та відеозаписи, а тому не доведено наявність обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Також зазначав, що матеріали не містять належних доказів повторності правопорушення, а у протоколах у графі щодо свідків зазначено про їх відсутність. На думку захисника, сукупність наданих матеріалів підтверджує лише наявність цивільно-правового спору між сторонами, а не доводить поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_2 інкримінованих адміністративних правопорушень.

Також захисник подав витяг з ЄРДР, відповідно до якого відомості внесено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.01.2026 у справі №607/1135/26 щодо поділу майна подружжя із долученою до неї позовною заявою, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.06.2026 у справі №607/12351/26 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису.

ОСОБА_3 у судове засідання 27.07.2026 не з`явився, забезпечивши участь у справі захисника Вароди П.Б. Враховуючи викладене, відповідно до ст. 268 КУпАП справу слід розглянути у відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, показання свідка, а також доводи захисника та представника потерпілої, ознайомившись з клопотанням сторони захисту, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:

відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон), домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону, терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Частиною 2 ст. 173-8 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (за епізодом 11.05.2026), доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №782546 від 26.05.2026, у якому викладено обставини вчинення правопорушення;

- рапортом, зареєстрованим 11.05.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за № 4376, згідно з яким 11.05.2026 о 20:25 зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що чоловік в а/с не впускає заявницю в будинок, викинув її речі з будинку, підняв руку. Виїздом ГРПП щодо факту домашнього насильства на місці встановлено те, що ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , яка звернулась з метою фіксації даної події, оскільки на даний час триває розподіл майна;

- заявою ОСОБА_1 від 11.05.2026 про притягнення до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який неодноразово вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру;

- поясненнями ОСОБА_6 від 11.05.2026, відповідно до яких 11.05.2026 він прийшов до своїх сусідів, щоб сказати, щоб вони не викидали сміття йому під двері, та побачив, як сусід виштовхнув із будинку свою колишню дружину, викидав її одяг та поводив себе агресивно;

- поясненнями ОСОБА_1 від 11.05.2026, згідно з якими 11.05.2026 вона приїхала з роботи до себе в будинок, а саме АДРЕСА_1 , для того, щоб поприбирати і щоб її сусід почистив басейн. Вона зайшла до будинку, сказала, що сусід кличе її колишнього чоловіка, щоб поспілкуватись, однак той зловив її за праву руку, вивів на вулицю, шарпнув за одяг та, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, почав говорити про те, що вона тут ніхто, та викинув пакет з одягом. У подальшому вона викликала працівників поліції;

- поясненнями ОСОБА_7 від 11.05.2026, відповідно до яких 11.05.2026 він прийшов до ОСОБА_8 до будинку для того, щоб почистити басейн, який знаходиться на території. У подальшому ОСОБА_9 намагалась зайти в будинок, однак її колишній чоловік ОСОБА_3 почав шарпати її за одяг, обзивати нецензурною лайкою, не впускати в будинок та викинув її одяг;

- поясненнями ОСОБА_2 від 11.05.2026, згідно з якими 11.05.2026 його колишня дружина приїхала додому з м. Тернополя, і він викинув її речі на коридор. Після чого вона почала його провокувати на конфлікт. Будь-яких дій домашнього насильства відносно неї він не вчиняв, чому дружина зателефонувала на лінію 102 йому не відомо;

- поясненнями ОСОБА_10 від 11.05.2026, відповідно до яких 11.05.2026 колишня дружина його сина ОСОБА_2 приїхала додому в АДРЕСА_1 . У них виникла короткотривала словесна суперечка через речі, які його син виставив на коридор. Будь-якого домашнього насильства його син відносно колишньої дружини не вчиняв та не бив її;

- витягом з ЄДРСР постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2026 у справі №607/6538/26, згідно з якою ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення.

Вказані докази суд оцінює в їх сукупності відповідно до вимог ст. 252 КУпАП та доходить висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за епізодом від 11.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, пояснення свідків.

Закон не ставить допустимість таких доказів у залежність від того, чи були відомості про свідків внесені до відповідної графи протоколу про адміністративне правопорушення. Вирішальне значення має те, що такі пояснення отримані у передбаченому законом порядку, містяться в матеріалах справи та були безпосередньо досліджені судом. Тому суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливість врахування пояснень свідків лише з підстави того, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено їх анкетних даних.

Так, матеріали справи містять пояснення двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не перебувають у сімейних чи інших близьких відносинах зі сторонами, не є заінтересованими у результаті розгляду справи та є сторонніми очевидцями події. Їх пояснення є послідовними, узгоджуються між собою, а також із поясненнями потерпілої щодо часу, місця та характеру події.

Зокрема, ОСОБА_6 повідомив, що особисто бачив, як ОСОБА_3 виштовхнув свою колишню дружину з будинку, викидав її одяг та поводився агресивно. ОСОБА_7 підтвердив, що був присутній на місці події, оскільки прибув для чищення басейну, та бачив, як ОСОБА_3 шарпав потерпілу за одяг, не впускав її до будинку, ображав нецензурною лайкою та викинув її речі.

Показання зазначених свідків узгоджуються також із заявою потерпілої, її письмовими поясненнями, повідомленням на лінію «102», рапортом працівників поліції та протоколом про адміністративне правопорушення.

Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який є батьком особи, що притягається до адміністративної відповідальності, підтвердив, що в момент події до будинку заходив сусід, а на подвір`ї перебував працівник, який чистив басейн. Таким чином, показання свідка сторони захисту також підтверджують присутність сторонніх осіб під час події, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про безпосереднє спостереження ними обставин події.

Суд критично оцінює пояснення ОСОБА_2 про те, що він лише утримував потерпілу за руки, щоб вона не дряпала йому очі, а також не вчиняв щодо неї домашнього насильства, оскільки такі пояснення спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Не спростовують встановлених судом обставин і показання свідка ОСОБА_10 . З огляду на близькі родинні відносини із ОСОБА_2 суд оцінює такі показання критично, оскільки вони суперечать узгодженим між собою показанням двох незаінтересованих очевидців, письмовим поясненням потерпілої, її заяві про вчинення домашнього насильства та іншим матеріалам справи.

Доводи сторони захисту про відсутність медичних документів, висновків експерта чи психолога не спростовують наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за застосування фізичного насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, якщо внаслідок таких дій була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого.

З установлених судом обставин убачається, що ОСОБА_3 вчинив до своєї колишньої дружини домашнє насильство, а саме шарпав її за одяг, виштовхував з будинку, не допускав до житла та викидав її особисті речі. Такі дії за своїм характером є фізичним насильством у розумінні п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки охоплюють, зокрема, штовхання та інші насильницькі дії фізичного характеру.

Крім того, судом встановлено, що кваліфікуюча ознака повторності вчинення домашнього насильства протягом року після накладення адміністративного стягнення підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2026 у справі №607/6538/26. Незважаючи на те, що долучений до матеріалів справи витяг з ЄДРСР не містить персональних даних особи у зв`язку з їх знеособленням, судом з`ясовано, що зазначена постанова стосується саме ОСОБА_2 , а тому вона є належним доказом наявності кваліфікуючої ознаки повторності, передбаченої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (за епізодом 11.05.2026), повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій фізичного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень), внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю потерпілого, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу, який стягнути в дохід держави.

Згідно із ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_2 на проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд виходить із того, що застосування такого заходу є правом, а не обов`язком суду. Оцінивши встановлені у справі обставини, особу правопорушника, а також мету застосування програми для кривдників, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для направлення ОСОБА_2 на проходження такої програми.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, на доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 (за епізодами 29.03.2026 і 27.05.2026) та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, до матеріалів справи долучено:

- протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАД № 782547 від 09.06.2026, серії ВАД № 782548 від 09.06.2026, серії ВАД № 782545 від 26.05.2026;

- рапорт, зареєстрований 27.05.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №4772, згідно з яким 27.05.2026 о 20:31 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що чоловік в стані алкогольного сп`яніння вигнав заявницю з будинку та погрожував спалити будинок разом із заявницею. ЕМД не потрібно. 27.05.2026 прибувши до заявниці, вдалось встановити, що заявниця звернулась на лінію 102 через те, що її колишній чоловік ОСОБА_3 за місцем спільного проживання вчинив домашнє насильство психологічного характеру, котре виражалося в особистій образі нецензурною лайкою. Заявниця повідомила, що дані дії її колишній чоловік вчиняє не вперше;

- пояснення ОСОБА_1 від 27.05.2026, відповідно до яких27.05.2026 приблизно о 19:30 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , почався конфлікт з її колишнім чоловіком, який перебував в стані алкогольного сп`яніння. Чоловік ОСОБА_3 вчинив психологічне насильство відносно неї, а саме виганяв її з будинку та погрожував підпалити будинок разом з нею. Це було прийнято нею як загрозу її життю і здоров`ю;

- пояснення ОСОБА_2 від 09.06.2026, згідно з якими він перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де на побутовому ґрунті між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, під час якого він, можливо, висловлював погрози та образи, але наміру заподіяти будь-якої шкоди не мав;

- копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №653946 від 26.05.2026, відповідно до якого кривднику ОСОБА_2 встановлено такий захід: заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_1 ТЗПсК винесений строком на 5 діб з 13:00 26.05.2026 та діє до 13:00 31.05.2026;

-заяву, зареєстровану 16.05.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділу поліції № 2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за № 4529, згідно з якою ОСОБА_1 просить притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , який 29.03.2026 приблизно о 16:50, перебуваючи в приміщенні кіосків №47-48 на ринку «Київський» по вул. 15 Квітня, 35, с. Байківці, вчиняв відносно неї домашнє насильство у вигляді погрози фізичною розправою кухонним ножем та молотком;

- пояснення ОСОБА_1 від 16.05.2026, відповідно до яких 29.03.2026 приблизно о 16:52 вона перебувала за місцем своєї роботи, а саме в приміщенні кіосків №47-48, що знаходяться на ринку «Київський» по вул. 15 Квітня, 35, с. Байківці Тернопільського району. Вона займалася робочими справами. Також з нею були присутні працівники поліції, які відбирали у неї заяву та пояснення щодо крадіжки її мобільного телефону, скоєної її колишнім чоловіком ОСОБА_2 . У цей же день, в обідню пору доби, її колишній чоловік приблизно о 16:50 29.03.2026 з`явився ще раз у її кіоску, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, тримаючи у правій руці схований під рукавом куртки кухонний ніж, а у лівій кишені куртки молоток. У подальшому її колишній чоловік ОСОБА_3 розпочав погрожувати їй, щоб вона відмовилася від написання заяви працівникам поліції стосовно крадіжки її мобільного телефону, яку він здійснив. Нею було сприйнято це як реальну загрозу її життю та здоров`ю. Не дивлячись на присутність працівників поліції, її колишній чоловік ОСОБА_3 продовжував поводити себе агресивно відносно неї та, на прохання працівників поліції добровільно викласти заборонені речі із рукава та кишень, відмовився. У ході проведеної перевірки працівниками поліції у нього було виявлено вищезгаданий ніж та молоток. Також додатково доповнює, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв відносно неї всі види домашнього насильства, включно із фізичним, через що вона боїться за своє життя та здоров`я. Також зазначає, що у присутніх працівників поліції на місці події була службова бодікамера, яка записувала протиправні дії ОСОБА_2 . На місці події була присутня ОСОБА_12 , яка теж сприйняла загрозу своєму життю та здоров`ю через дії ОСОБА_2 ;

- пояснення ОСОБА_2 від 26.05.2026, згідно з якими 29.03.2026 приблизно о 17:00 він прийшов до колишньої дружини на ринок «Київський» по вул. 15 Квітня, щоб забрати свої документи, які вона викрала з дому. Також по дорозі на ринок він купив автомобільний молоток з резиновою насадкою та кухонний ніж, які знаходилися у нього в кишені, з якої він їх не витягував. Також у магазині знаходилися працівники поліції, які його затримали за те, що він взяв телефон його колишньої дружини ОСОБА_1 . Ніяких погроз на адресу останньої він не висловлював;

- витяг з ЄДРСР постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.04.2026 у справі №607/6538/26, згідно з якою ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення.

За результатами дослідження та оцінки всіх доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх і належних доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (за епізодами від 29.03.2026 і 27.05.2026) та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Суд звертає увагу, що за епізодами від 29.03.2026 та 27.05.2026 матеріали справи фактично містять лише протоколи про адміністративні правопорушення, рапорт працівника поліції, заяви та письмові пояснення потерпілої, а також пояснення самого ОСОБА_2 , який інкримінованих йому дій не визнав.

Так, письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.06.2026, на які посилається орган поліції як на доказ вини, не містять визнання ним факту вчинення домашнього насильства чи порушення термінового заборонного припису. Навпаки, із зазначених пояснень вбачається лише те, що між сторонами виник словесний конфлікт, під час якого він «можливо висловлював погрози та образи», однак при цьому прямо зазначив, що наміру заподіяти будь-якої шкоди потерпілій не мав. Крім того, у зазначених поясненнях відсутні будь-які відомості про те, коли саме відбувалося таке спілкування між ним та потерпілою. Зміст пояснень не містить посилання на дату, місце події чи будь-які інші обставини, які б давали можливість дійти висновку, що саме під час дії термінового заборонного припису він контактував із потерпілою.

Суд також критично оцінює надані потерпілою у судовому засіданні відеозаписи, з огляду на таке.

Із назви досліджених відеозаписів вбачаються дати 02.06.2026, 04.06.2026, 21.07.2026 та 22.07.2026. Водночас потерпіла у судовому засіданні вказала, що долучені нею відеозаписи підтверджують обставини інкримінованих ОСОБА_2 подій (29.03.2026 та 27.05.2026).

Однак будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували, що досліджені судом відеозаписи зафіксували події саме 27.05.2026, як зазначено у протоколах про адміністративні правопорушення, матеріали справи не містять.

Навіть за умови ототожнення відеозаписів з подіями 27.05.2026, їхній зміст не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнях потерпілої, а саме того, що ОСОБА_3 виганяв її з будинку, погрожував підпалити будинок разом із нею, чим спричинив у неї побоювання за своє життя та здоров`я.

Із дослідженого відеозапису під назвою «VID-20260602-WA0052» вбачається, що потерпіла самостійно прямує слідом за ОСОБА_2 до гаражного приміщення та неодноразово ставить йому одне й те саме запитання про те, що він збирається робити. Натомість ОСОБА_3 запитує потерпілу, хто забрав бензин. Потерпіла на поставлене запитання не відповідає та продовжує повторювати своє запитання щодо його подальших дій. Лише після неодноразового повторення потерпілою цього запитання ОСОБА_3 відповідає: «Хату … мастити, … цеглу мастити збирався, … потім підпалю хату разом з тобою».

Суд вважає, що наведене висловлювання у контексті зафіксованого на відеозаписі діалогу не звучить як самостійно висловлена погроза, спрямована на залякування потерпілої, а є відповіддю на неодноразово повторюване нею запитання про те, що він збирається робити. При цьому після зазначеного висловлювання потерпіла продовжує здійснювати відеозйомку, її поведінка не свідчить про припинення спілкування чи намагання уникнути небезпеки, а будь-яких інших дій ОСОБА_2 , які б об`єктивно підтверджували реальність висловленої погрози або намір її реалізувати, на відеозаписі не зафіксовано.

Також судом досліджено відеозапис під назвою «IMG_4166», на якому зафіксовано затримання ОСОБА_2 у магазині (за версією потерпілої 29.03.2026). Однак із його змісту не вбачається, що ОСОБА_3 висловлював в сторону потерпілої будь-які погрози чи образи, як це зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Інші досліджені судом відеозаписи не підтверджують та не спростовують обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, а тому не мають доказового значення для її вирішення.

Крім того, інші надані матеріали також не усувають наявних сумнівів. Зокрема, рапорти працівників поліції складені зі слів заявниці та не містять відомостей про безпосереднє сприйняття працівниками поліції моменту вчинення інкримінованих правопорушень. Письмові пояснення потерпілої, безумовно, є джерелом доказів відповідно до ст. 251 КУпАП, однак за відсутності інших належних доказів, які б об`єктивно підтверджували викладені нею обставини, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про доведеність вини особи.

При цьому суд бере до уваги, що як потерпіла, так і ОСОБА_3 підтвердили існування між ними тривалого конфлікту, пов`язаного з поділом спільного майна, користуванням будинком, автомобілем та особистими документами. Однак доказів, які б беззаперечно підтверджували факт психологічного домашнього насильства 29.03.2026 та 27.05.2026 та порушення термінового заборонного припису 27.05.2026, матеріали справи не містять.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вони не підтверджують поза розумним сумнівом факт вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (за епізодами 29.03.2026 і 27.05.2026) та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходжу до переконання, що провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 (за епізодами 29.03.2026 і 27.05.2026) та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 33, 36, 39-1, 40-1, 173-2, 245, 247, 251, 252, 254, 255, 256, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

об`єднати матеріали про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/13992/26, провадження № 3/607/4186/2026), адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/13995/26, провадження № 3/607/4188/2026), адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП (справа № 607/13997/26, провадження № 3/607/4190/2026), адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/13997/26, провадження № 3/607/4191/2026), в одне провадження, присвоївши йому єдиний номер № 607/13992/26, провадження № 3/607/4186/2026.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (за епізодом 11.05.2026), та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень, який стягнути в дохід держави.

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 (за епізодами 29.03.2026 і 27.05.2026) та ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_2 стягується подвійний штраф в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 040,00 грн (дві тисячі сорок гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель