Ухвала суду № 138693391, 24.04.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2026 Справа №607/14717/25 Провадження №1-кп/607/97/2026

Колегія суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,

під час проведення відкритого судового засідання, в приміщенні зали суду, в м.Тернополі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040001200 від 15.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченої ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_9 , -

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024211040001200 від 15.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України.

Прокурор ОСОБА_7 скерував на адресу суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 діб, оскільки термін застосування вказаного запобіжного заходу закінчується о 23:59 12.05.2026.

В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що на даний час обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 утримуються в Державній установі «Чортківська установа виконання покарань (№ 26)», у відповідності до застосованого стосовно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи те, що термін дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_6 закінчується, однак підстави з яких було застосовано запобіжний захід продовжують існувати та надання доказів стороною обвинувачення, що підлягають дослідженню у ході судового розгляду даного кримінального провадження триває, тому виникла об`єктивна необхідність у продовженні строку запобіжного заходу стосовно останнії у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні просив змінити застосований до обвинуваченої запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачена ОСОБА_6 згідна із думкою свого захисника.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні згідний із думкою свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина перша статті 194 КПК України).

Як вже зазначалось, це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

У відповідності до ч. 6. ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Колегією суддів встановлено, що 18.03.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України.

19.03.2025 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України та ч. 2. ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.03.2025 стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 15.04.2025 вказані судові рішення залишено без змін.

У подальшому, вказаний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що застосований до обвинувачених, було неодноразово продовжено.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 16.07.2025.

Згідно ухвал Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було неодноразово продовжено, востаннє до 23:59 12.05.2026.

Під час розгляду клопотання колегія суддів дійшла висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до обвинувачених запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Колегія суддів враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 14 ч.2 ст. 258, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 28 ч.1 ст.263 КК України, одне з яких є особливо тяжким злочином та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинувачених у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.

Ризиком того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні є те, що на даний час розгляд кримінального провадження ще триває та жоден свідок ще допитаний не був.

При цьому, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , здійснюючи свою протиправну діяльність - готування до скоєння терористичного акту, тобто вчинення вибуху, який мав би створити небезпеку для життя і здоров`я людини, заподіяти значну майнову шкоду, та мав би призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та придбання, зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, скоєного за попередньою змовою групою осіб, дотримувались заходів конспірації.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає доведеним ризик, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть знищити, приховати або спотворити документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що може негативно вплинути на хід судового розгляду.

Обґрунтованим є також ризик того, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як він не працює, постійного законного заробітку немає, при цьому є раніше судимим за вчинення злочинів, однак на шлях виправлення та перевиховання не став та продовжив свою злочинну діяльність. За таких обставин колегія суддів вважає доведеним ризик того, що обвинувачений перебуваючи на волі продовжить свою злочинну діяльність, та може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.

Також, на думку суду, обґрунтованим є також ризик того, що обвинувачена ОСОБА_6 є схильною до скоєння кримінальних правопорушень, оскільки Автозаводським районним судом м. Кременчук, розглядається кримінальне провадження (номер справи 524/13226/24) за фактом вчинення ОСОБА_6 крадіжки.

Крім того, кримінальні правопорушення, в яких обвинувачуються ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають високий ступінь суспільної небезпеки, так як мали би створити небезпеку для життя і здоров`я людей, заподіяти значну майнову шкоду та призвести до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, у період воєнного стану, у час протистояння російській збройній агресії.

Також, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, в яких обвинувачується ОСОБА_10 , зумовлені тяжкими наслідками для суспільства в цілому, тому є наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Колегія суддів вважає, що обставини, які враховувались під час досудового розслідування в ході обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після направлення обвинувального акта до суду не змінилися, і підстави для застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисниками не надано та колегією суддів на теперішній час не встановлено.

Також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються останні, із врахуванням ч. 6 ст. 176 КПК України, колегія суддів вважає виправданим подальше тримання обвинувачених під вартою, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до двох місяців.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити.

У задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_5 до 23:59 20.06.2026.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 23:59 20.06.2026.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , їхнім захисникам та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місця ув`язнення обвинуваченого.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3