Рішення № 138693211, 24.07.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/5729/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції, відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №6235474 від 27.11.2025 року,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з даним адміністративним позовом посилаючись на те, що 27 листопада 2025 року працівниками патрульної поліції Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6235474 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 гривень.

Згідно постанови, ОСОБА_1 , 27.11.2025 року о 17год. 10хв., на вул.Центральна, буд.10 у с.Верхня Сироватка Сумського р-ну Сумської обл., керуючи т.з.NISSAN PRIMASTAR (мікроавтобус), д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був неосвітлений знак у темну пору доби, що зафіксовано на відео реєстратор №1113029924 - чим порушив п.2.9.в. ПДР України керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

На думку представника позивача постанова ЕНА №6235474 від 27.11.2025р. - є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки 27.11.2025р. перед виїздом, позивачем було оглянуто автомобіль, особливо освітлювальні прилади, тому що настала темна пора доби, вулиці не освітлюються , а тому він приділив підвищену увагу до роботи освітлювальних приладів.

Коли він рухався по вул..Центральна в с.В.Сироватка, то в цей час йшов дощ і ОСОБА_1 помітив що за ним рухається поліцейський автомобіль із увімкненими світловими маяками, після чого він зупинився.

Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що у ТЗ недостатньо освітлений задній реєстраційний номер, на що ОСОБА_1 відповів що такого бути не може, тому що лампочка повинна працювати і запропонував поліцейським додатково провірити це. ОСОБА_1 також перед чим перепитав, чи працюють їх відео реєстратори, на що вони відповіли ствердно, після чого ОСОБА_1 і поліцейські підійшли до його автомобіля і подивились на задній реєстраційний номер і побачили, що лампочка освітлення номера працює і освітлює номерний знак, проте працівники поліції заперечили сказавши, що лампочка недостатньо яскраво освітлює номерний знак, при цьому номерний знак був у чистому вигляді, що також свідчить про те, що він оглядався перед виїздом.

Твердження поліцейських, що яскравість лампочки освітлення заднього номерного знаку повинна бути такою, щоб номерний знак автомобіля можна було бачити з відстані 20 метрів суперечать змісту ст.1213 КУпАП, де мова йде про забрудненість номерного знаку, але не про яскравість лампочки освітлення номерного знаку, а номерний знак ОСОБА_1 був чистим.

Крім того, на наданих 2-х відеозаписах не зафіксовано факт відсутності освітлення номерного знаку (лампочка не працює), лише наявні розмови ОСОБА_1 з поліцейськими, з яких чути, що лампочка освітлення номерного знаку працює (горить).

Крім того, будь-яка технічна несправність (мається на увазі неочевидна несправність), про яку водію не було відомо, то така несправність не є адміністративним порушенням, а тільки приводом для її усунення, при цьому стягнення накладається за умови умислу водія на керування в технічно несправному стані, тобто після попереднього попередження.

На думку сторони позивача лампочка освітлення заднього реєстраційного номеру автомобіля ОСОБА_1 була в робочому стані і освітлювала номерний знак, в той час коли ОСОБА_1 зупинили поліцейські рух транспортних засобів по дорозі був відсутній і ніяких негативних наслідків для безпеки дорожнього руху або порушення прав інших учасників дорожнього руху не було, як не було жодного умислу у ОСОБА_1 на скоєння адміністративного правопорушення чи недотримання ПДР України.

На відсутність у ОСОБА_1 умислу на скоєння адміністративного правопорушення також вказує той факт, що ОСОБА_1 не мав можливості, після початку руху свого транспортного засобу, виявити технічну несправність транспортного засобу, зокрема несправність ламп для освітлення номерного знаку, оскільки на панелі приладів мікроавтобуса відсутній індикатор (значок, контрольна лампи, тощо), який сигналізує про несправність лампи світлового приладу, що освітлює задній номерний знак автомобіля.

Єдиним доказом, на який спираються працівники поліції є відеозапис на відеореєстратор №1113029924 проте і відеозаписи спростовують висновки поліцейського, який склав адміністративну постанову ЕНА №6235474 від 27.11.2025р.

Просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

У судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, повністю підтримала свою позицію, викладену в відзиві на позов.

Дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відеозапис, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. А у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, яка передбачає, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог підпункту «В» пункту 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів, закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі-Інструкція).

Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч.6 ст.258 КУПАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 отримав копію постанови 27. 1.2025 року ( а.с.61)

Згідно з ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Згідно з ч.4 ст.285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої й винесено, на місці вчинення правопорушення.

Правомірність розгляду відображено на відеозаписах реєстратора, які долучено до відзиву нагрудного відеореєстратора, які долучені до відзиву.

Слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, фактично відбувається у скороченому проваджені.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Таким чином, оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, інспектор постановив рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн., що передбачено санкцією вказаної статті.

Таким чином, доводи представника позивача про порушення процедури розгляду справи с безпідставними та не відповідають дійсності.

Незгода позивача та його представника з притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.

Крім наведеного, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloranand Francis v. the UnitedKingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, має знати, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнається, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

З приписів ПДР вбачається, що обов`язок дбати про справність транспортного засобу та відповідальність за певні недоліки його стану покладається саме на водія.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав. Отже, доводи та позовні вимоги позивача ґрунтуються на суб`єктивній думці позивача, а відтак, не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази правомірності свого рішення, порушення позивачем ОСОБА_1 п.2.9.В ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1статті 1213 КУпАП.

Зокрема, судом досліджений відеозапис, наданий стороною відповідача, з якого вбачається, що номерний знак автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , дійсно не освітлений. З відеозапису видно, що автомобіль поліції тривалий час рухається позаду автомобіля і, не дивлячись на світловідбивні властивості встановлених на автомобілях номерних знаків, номерний знак чітко не видно. Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейські вказали йому на це порушення Правил дорожнього руху. При цьому поліцейські з близької відстані освітили номерний знак ліхтарем і нагрудна відеокамера зафіксувала, що номерний знак не освітлюється. Відтак, ствердження ОСОБА_1 про те, що номерний знак його автомобіля освітлювався, але, можливо, недостатньо яскраво, суперечать відеозапису вчиненого правопорушення, який є належним і об`єктивним доказом того, що номерний знав автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , не був освітлений, що також підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, враховуючи те, що адміністративне правопорушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає вимогам Закону, та підстави для її скасування - відсутні.

Доводи позивача суд не приймає до уваги, адже вони є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та іншим належним і допустимим доказам, в тому числі і дослідженому в судовому засіданні відеозапису вчиненого правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 1 ст. 121-2 КпАП України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко