Ухвала суду № 138693001, 03.08.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1585/23

Провадження № 1-кп/577/76/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" серпня 2026 р.

м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014200110000741 від 30.04.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_7 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289 КК України, та ОСОБА_8 за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 повторно усно заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що з новин йому стало відомо про те, що ДБР було пред`явлено підозру зазначеним суддям. На думку заявника, оскільки санкція статті, в якій він обвинувачується передбачає тяжке покарання, під тиском та впливом з боку ДБР, яке буде впливати на суддів, буде здійснюватися тривалий розгляд. Вказані обставини викликають сумнів у неупередженості та незалежності суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому прохає задовольнити відвід.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав заявлений ОСОБА_7 відвід, також повторно усно заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 з обставин зазначених ОСОБА_7 .

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав заявлений ОСОБА_7 відвід та доповнив, що в зв`язку з пред`явленою підозрою зазначеним суддям у ОСОБА_7 , якому загрожує тяжке покарання є реальне побоювання впливу ДБР на суддів, оскільки судді є залежними від правоохоронних органів, що здійснюють кримінальне переслідування, суд позбавлений можливості прийняти неупереджене рішення в вказаному кримінальному провадженні. Також, підтримав відвід заявлений ОСОБА_8 , додавши, що останній не повідомив про причини та підстави вказаного відводу.

Крім того, адвокат ОСОБА_6 особисто заявив про відвід головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , про що подав відповідну заяву, посилаючись на положення ч.2 ст.19, ст. ст.8, 9 Конституції України, п.1 ст. 6 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року "Про захист прав людини і основоположних свобод" та зазначаючи, що 30.07.2026 року мною отримано інформацію, дійсність якої у мене не викликає сумніву, про те, що двом суддям колегіального складу Конотопського міськрайонного суду Сумської області, а саме: судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

За указаних обставин, об`єктивно та у сприйнятті незалежного спостерігача, як суддя ОСОБА_1 так і суддя ОСОБА_2 перебувають у певній залежності від правоохоронного органу, посадові особи якого здійснюють кримінальне переслідування вказаних суддів.

За таких фактичних обставин, продовження судового розгляду даного кримінального провадження визначеним колегіальним складом Конотопського міськрайонного суду Сумської області порушуватиме конвенційну гарантію кожного з обвинувачених у кримінальному провадженні на розгляд їх справи незалежним та неупередженим судом.

За вище вказаних обставин у сторони захисту є законні побоювання щодо можливого вчинення в певній мірі залежними суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій - на догоду стороні обвинувачення (рівень очікування вчинення згаданих дій підвищується ще й тим, що в межах кримінального провадження обидва обвинувачені не визнають свою винуватість у вчиненні поставлених їм до вини дій, а максимальна санкція норми матеріального закону про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальну відповідальність за інкриміновані обвинуваченим дії передбачає максимальне з встановлених законом кримінальне покарання).

Так, на початку судового засідання 20 липня 2026 року ним було повідомлено про отримання інсайдерської інформації про факт можливого повідомлення про підозру одній із суддів, що входить до складу колегії. При цьому, ним було зауважено, що він достеменно не володіє згаданою інформацію, а тому: за умови, якщо дана інформація (повідомлення про підозру однієї з суддів колегії) є справжньою та відповідає дійсності він убачає підстави та бажає і зобов`язаний заявити відвід судді. Якщо ж дана інформація не відповідає дійсності - він перепросив за можливі психологічні незручності.

Після чого, у відповідності до вимог частини шостої статті 22 КПК України - він мав право на законне очікування підтвердження, або спростування викладеної ним інформації. Проте, цього не сталося.

Даний факт є додатковим доказом того, що судді колегіального складу, які отримали повідомлення про підозру, з невідомих стороні захисту причин, намагаються за будь яких обставин продовжувати розгляд кримінального провадження, навіть у спосіб приховування факту отримання підозр. Така поведінка, у сприйнятті сторони захисту, є абсолютним підтвердженням упередженості згаданих двох суддів колегіального складу суду.

Такі дії суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не узгоджуються та суперечать положенням визначених Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року Бангалорських принципів діяльності судді, зокрема:

пункту 2.1 - при виконанні своїх професійних обов`язків суддя не повинен виявляти особистої прихильності, небезсторонності або упередженості;

пункту 2.2 - суддя повинен дбати про те, щоб його поведінка як у залі суду, так і поза ним - сприяла збережненню і поглибленню переконання суспільства, адвокатів і сторін судового процесу у неупередженості судді й судових органів;

пункту 2.3 - суддя повинен, наскільки це можливо, вести себе таким чином, щоб звести до мінімуму випадки, які можуть стати підставою для відсоронення його від розгляду справи або винесення рішення,

пункту 2.5 - суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення,

пункту 3.1 - суддя повинен дбати про те, що його поведінка була бездоганною з точки зору стороннього спостерігача.

Отже, викладені факти та відомості про події - беззаперечно свідчать про неможливість, за конкретних фактичних обставин, подальшого здійснення судового розгляду справи суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , через упередженість.

Також, адвокат ОСОБА_6 особисто заявив про відвід про що подав відповідну заяву, в якій заявив відвід головуючому судді ОСОБА_1 , суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 посилаючись на положення ст.6 п.1 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод» неможливість подальшої участі суддів визначеного колегіального складу Конотопського міськрайонного суду Сумської області обґрунтовується наступними обставинами та діями/поведінкою суддів: двом із трьох суддів колегіального складу, а саме: судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - повідомлено про підозру.

Указаний факт (факт повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення) старанно та вперто приховувався як під час судового засідання 20.07.2026 року, так і під час судового засідання 30.07.2026 року. Чим фактично, навмисно створювалися для сторони захисту перешкоди для реалізації свої процесуальних прав та порушено припис ст.22 КПК України.

Дана обставина свідчить про непереборне бажання суддів колегії суддів за будь яких обставин розглянути дане кримінальне провадження. Що, цілком природно та об`єктивно, викликає у сторони захисту реальні побоювання щодо можливого вчинення суддями колегії суддів дій на догоду стороні обвинувачення. Також указані дії суддів безапеляційно свідчать про їх упередженість в межах даного кримінального провадження.

За указаних обставин, як об`єктивно, так і у сприйнятті стороннього спостерігача, суддя ОСОБА_1 та суддя ОСОБА_2 перебувають у певній залежності від правоохоронного органу, посадові особи якого здійснюють кримінальне переслідування указаних суддів.

Суддя ж ОСОБА_3 своїми солідарними з суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діями щодо впертого замовчування/приховування факту наявності підозр також заслуговує, у сприйнятті сторони захисту, на недовіру через очевидну для стороннього спостерігача «солідарну» упередженість.

За таких фактичних обставин продовження судового розгляду даного кримінального провадження визначеним колегіальним складом Конотопського міськрайонного суду Сумської області порушуватиме конвенційну гарантію кожного з обвинувачених у кримінальному провадженні на розгляд їх справи незалежним та неупередженим судом.

Усі судді колегіального складу так неприховано та очевидно перехопилися бажанням за будь яких обставин розглянути кримінальне провадження з ухваленням судового рішення, що 30.07.2026 року винесли/постановили ухвалу про відмову у задоволенні навіть не заявлених учасниками судового провадження відводів розглянули не існуючі (не заявлені у будь який спосіб) відводи та ухвалили згадане рішення, яке підписали всі троє суддів.

Указаний факт беззаперечно вказує на неприховану та очевидну упередженість усіх суддів колегії суддів, як підписантів ухвали про відмову у задоволенні, у тому числі і не заявлених відводів.

Прокурор прохає відмовити у задоволенні заявлених відводів, враховуючи презумпцію невинуватості, визначену ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України, та зауважуючи, що пред`явлена підозра не є підставою для відводу судді.

Вирішуючи заяви про відвід колегія суддів керується наступним.

Згідно чинного КПК України, відвід у кримінальному процесі це усунення учасників кримінального процесу від участі у справі за заявою сторони, прокурора (або за власною ініціативою того, хто відводиться самовідвід) за наявності передбачених процесуальним законом обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.

Метою застосування інституту відводів є: 1) належне виконання завдань кримінального провадження (ст.2 КПК України); 2) забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження; 3) ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення в кожному кримінальному провадженні.

Підстави для відводу слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні регламентовано положеннями ст.75 КПК України, згідно яких слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи; 6) у складі суду, що здійснює судове провадження, є особи, які є родичами між собою.

Разом з тим, положеннями ст.76 КПК визначено недопустимість повторної участі судді у кримінальному провадженні: «суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті».

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Однією з найважливіших ознак демократичної та правової держави є незалежність та неупередженість суду. Це одна із основних засад судочинства в Україні, один із основоположних принципів організації та діяльності судових органів. Принцип неупередженості суду реалізується за допомогою встановлення у процесуальному праві інституту відводу судді від участі у розгляді справи. Інститут відводу судді важливий процесуальний засіб забезпечення неупередженого й об`єктивного судочинства та виконання рішень, що надає можливість відсторонити від участі у процесі особу, яка може мати особисту заінтересованість. За допомогою інституту відводу як процесуального засобу має бути забезпечене неупереджене й об`єктивне судочинство, тобто виконання завдань кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1ст.21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом. З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який має бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).

Відповідно до ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

При розгляді відводу, згідно ст.81 КПК України, має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою… судді (суду). В разі заявлення відводу… судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. В разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження суд, який його здійснює. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений, зазначено вище, ст.75,76 КПК України.

Вирішуючи по суті вищевказані заяви про відвід суддям, суд виходить з наступного.

Судді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким заявлено вищевказаний відвід, не виявили бажання надати пояснення. Думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні колегією суддів, що розглядає даний відвід була вислухана в ході судового засідання.

Ч.2 ст.47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що «Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом».

Статтею 48 Закону України «Про судоустрійта статус суддів» визначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Обґрунтовуючи заявлені відводи, заявники посилаються на наявність в засобах масової інформації (публікацій) щодо пред`явлення підозри головуючій судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 уповноваженими особами ДБР., що свідчить про сумнів у неупередженості та незалежності суддів, оскільки, на думку заявників, судді перебувають в залежності від правоохоронних органів і на них можуть здійснювати вплив.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95).

ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02) від 09.11.2006р., згідно офіційного перекладу, у п.49, 50 та 51 цього рішення зазначив, що «Відповідно до усталеної практики Суду, наявність безсторонності відповідно до п.1ст.6 має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів в його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v.Austria) від 24.02.1993 р., пп.27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v.United Kingdom), від 10.06.1996р., п.38). 50. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v.Switzerland), п.43). 51. Суд не переконаний, що у цій справі достатньо ознак, щоб вирішити, що судді…, які розглядали справу заявниці, проявляли особисту упередженість. У будь-якому випадку, Суд не вважає за необхідне розглядати це питання, оскільки з причин, викладених нижче, він дійшов висновку, що у цій справі мала місце безсторонність суду за об`єктивним критерієм».

Таким чином, з заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вбачається доказів щодо проявів їх упередженості, а тому, оскільки не надано доказів протилежного, їх особиста безсторонність презюмується.

Так, в ході розгляду заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід у даному судовому засіданні не надано відомостей і доказів щодо наявності загрози незалежності головуючого судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 , як і фактів і доказів наявності будь-якого незаконного впливу на них, тиску або втручання під час розгляду вказаної кримінальної справи, а тому наведені заявниками обставини, які, до того ж не підтверджуються належними, достатніми і допустимими доказами, не можуть бути підставою для відводу головуючому судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 у цій справі.

Що стосується відводу заявленого адвокатом ОСОБА_9 головуючому судді ОСОБА_1 , суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за результатами вирішення питання про відвід заявлений учасниками справи в судовому засіданні 30.07.2026 року колегія суддів виходить з наступного.

Заява про відвід обґрунтована тим, що суддям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явлено підозру в рамках кримінального провадження.

Суддя ж ОСОБА_3 своїми солідарними з суддями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діями щодо впертого замовчування/приховування факту наявності підозр також заслуговує, у сприйнятті сторони захисту, на недовіру через очевидну для стороннього спостерігача «солідарну» упередженість.

Крім того, колегія суддів 30.07.2026 року постановила ухвалу про відмову у задоволенні відводу заявленого адвокатом ОСОБА_6 , якій ним не заявлявся.

Указаний факт беззаперечно вказує на неприховану та очевидну упередженість усіх суддів колегії суддів, як підписантів ухвали про відмову у задоволенні, у тому числі і не заявлених відводів.

З огляду на викладене, адвокат ОСОБА_6 вважає колегію суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 упередженими при розгляді даної справи.

Так, Європейським судом з прав людини у пункті 66 у рішенні по справі «Мироненко і Мартенко проти України» зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див.,зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини зауважив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

У справі «Хаушильд проти Данії» Європейський суд з прав людини зазначив про необхідність доказів фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення Європейського суду з прав людини у справі Веттштайн проти Швейцарії, п. 43).

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Відповідно до ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.07.2027 року у задоволенні заяв обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовлено.

Наведені ж у заяві положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Бангалорських принципів поведінки суддів та Кодексу суддівської етики закріплюють вимогу суб`єктивної й об`єктивної неупередженості судді. Водночас застосування об`єктивного критерію передбачає оцінку того, чи підтверджуються сумніви заявника конкретними обставинами. Особисте занепокоєння учасника провадження не є визначальним без установлення фактів, які об`єктивно ставлять під сумнів здатність судді безсторонньо розглядати справу.

Вищенаведені обставини не можуть свідчить про наявність підстав для висновку про упередженість суддів та не є безумовними обставинами, визначеними статтями 75, 76 КПК України, які виключають участь суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні.

Підстав для встановлення будь-якої прямої чи побічної зацікавленості судді, що викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності, під час розгляду даної заяви також не встановлено.

Заява про відвід не містить відомостей про особисту заінтересованість будь кого з членів колегії у результатах кримінального провадження, їх особисті зв`язки з учасниками, висловлювання щодо винуватості обвинувачених або майбутнього вирішення поданих клопотань, нерівне ставлення до сторін чи іншу позапроцесуальну поведінку. Усі наведені захисником доводи фактично зводяться до незгоди з прийнятим рішенням у справі за наслідком розгляду заяв про відвід.

Отже, жодних об`єктивних даних на підтвердження обставин, які б викликали сумніви у неупередженості, як судді ОСОБА_3 так і суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявниками надано не було, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяв про відвід відсутні.

Заперечення на постановлені під час судового розгляду судові рішення, які не оскаржуються, можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне рішення у справі.

За статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням XI З`їзду суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Колегія суддів зауважує, що сумнів в неупередженості судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу.

Таким чином, в ході розгляду заяв обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегією суддів не встановлено підстав, що зазначені у переліку статей 75 і 76 КПК України, і визначених процесуальним Законом для відведення від участі у розгляді даної кримінальної справи, крім того, не зазначені й конкретні обставини, які можна віднести до п.4ч.1ст.75 КПК України як інші обставини, що викликають чи можуть викликати сумніви у неупередженості суддів, та не містять достатніх підстав, які свідчили би про необ`єктивність та небезсторонність суддів або щодо існування в них особистої заінтересованості в розгляді справи.

За таких обставин, заявлений відвід обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_6 про відвід суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є безпідставним, таким, що ґрунтується на припущеннях та задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також враховує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, N? 303-А, § 29; рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява N? 4909/04, § 58).

Керуючись ст. 75, 81 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_8 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та судді ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1