Ухвала суду № 138692547, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

03 серпня 2026 року № 520/10630/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові (вул. Максиміліанівська, б.11, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41430683) про зобов`язання вчинити певні дії-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- зобов`язати Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові внести відомості про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2 . до Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із заповітом від 27 лютого 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстрованим у реєстрі, ОСОБА_2 заповів належне йому майно своєму сину ОСОБА_1 .

Із довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 25.02.2026 №1175223 вбачається, що станом на 31.12.2012 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності на житло, видане 05.07.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек і Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.03.2026 №470175828 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1834432.

Зазначене обтяження зареєстровано 01.04.2005 о 15:33:11 Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення №829 від 01.04.2005, виданого відділом державної виконавчої служби Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, державним виконавцем Здоровною О.І. Власником обтяженого майна в реєстрі зазначено ОСОБА_2 .

У зв`язку з наявністю вказаного обтяження та необхідністю оформлення спадкових прав після смерті батька позивач 14.04.2026 звернувся до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові із заявою про зняття арешту з квартири.

За результатами розгляду звернення Основ`янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові листом від 22.04.2026 №49369 повідомив позивача, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження, у яких боржником значиться ОСОБА_2 , відсутні.

Відповідач також зазначив, що позивач не є стороною виконавчого провадження, а матеріали виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, зберігаються протягом установленого строку. Посилаючись на положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач роз`яснив позивачу право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту та повідомив про відсутність правових підстав для самостійного зняття арешту з квартири.

Не погоджуючись із незняттям відповідачем арешту з нерухомого майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що після смерті батька є спадкоємцем належного останньому майна, однак наявність зареєстрованого у 2005 році арешту перешкоджає оформленню його спадкових прав. На переконання позивача, відсутність в Автоматизованій системі виконавчого провадження відомостей про виконавчі провадження щодо спадкодавця свідчить про відсутність правових підстав для подальшого збереження відповідного обтяження, у зв`язку із чим відповідач повинен зняти арешт та внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є не лише участь у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й публічно-правовий зміст такого спору.

Участь суб`єкта владних повноважень як відповідача не є достатньою підставою для віднесення спору до адміністративної юрисдикції.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, виникає у зв`язку зі здійсненням одним із його учасників публічно-владних управлінських функцій та стосується прав і обов`язків особи саме у сфері публічно-правових відносин.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу їх учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретної особи, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо порушення такого права або інтересу пов`язане з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження, крім державного виконавця, приватного виконавця, та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, передбачений статтею 287 КАС України порядок судового контролю застосовується за умови, що спір виник у зв`язку з порушенням прав особи як учасника виконавчого провадження або особи, залученої до проведення виконавчих дій, і законом не встановлено іншого порядку судового захисту.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Як убачається з матеріалів справи та листа Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 22.04.2026 №49369, позивач ОСОБА_1 не був стороною виконавчого провадження, у межах якого 01.04.2005 було зареєстровано арешт нерухомого майна, та не був залучений до проведення виконавчих дій. Боржником у відповідному виконавчому провадженні був ОСОБА_2 .

Зі змісту позовної заяви та наданих доказів судом установлено, що порушення своїх прав позивач пов`язує з неможливістю оформлення спадщини після смерті батька - ОСОБА_2 , якому належало право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Правовий інтерес позивача щодо спірного нерухомого майна ґрунтується на заповіті від 27.02.2020 та спадкових правовідносинах, що виникли після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом статей 1216 та 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п`ятою статті 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, заявлені позивачем вимоги спрямовані на усунення перешкод в оформленні та реалізації його майнових прав як спадкоємця, тобто на захист приватного майнового інтересу щодо спадкового нерухомого майна.

Спеціальний спосіб захисту прав особи, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові, встановлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із частиною другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт із такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частинами четвертою та п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна або коштів боржника чи їх частини, а також встановлено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, законодавець розмежував порядок захисту прав сторін виконавчого провадження та осіб, які не є сторонами такого провадження, проте вважають, що арештом порушуються їхні речові права на майно.

Сторони виконавчого провадження оскаржують рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Особа ж, яка не була стороною виконавчого провадження та заявляє самостійне право на арештоване майно, повинна захищати таке право в порядку позовного провадження шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на відповідне майно та зняття з нього арешту.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №337/2402/22 (провадження №61-7442св23).

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що спадкоємець, який не був залучений стороною виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт на майно спадкодавця, не є суб`єктом права на оскарження дій державного виконавця в порядку судового контролю за виконавчим провадженням. Порушене право такого спадкоємця підлягає захисту в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту.

Верховний Суд також зазначив, що відповідачами у такій справі мають бути особи, в інтересах яких було накладено арешт на майно у виконавчому провадженні, оскільки задоволення позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних майнових відносин.

Такий підхід узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), відповідно до якого під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби у порядку судового контролю, тоді як інші особи, які є власниками або володільцями майна та вважають, що арештоване майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом, передбаченим частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що у справі, яка розглядається, позивач не заявляє про порушення своїх прав як сторони виконавчого провадження. Предметом заявлених вимог є зняття арешту з квартири, яка належала на праві спільної сумісної власності спадкодавцю та іншим особам, і внесення реєстраційних відомостей про припинення відповідного обтяження.

При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги саме наявністю у нього спадкових прав на арештоване майно, а не незаконністю певної виконавчої дії, вчиненої безпосередньо щодо нього як учасника публічно-правових відносин.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що спір у цій справі має приватноправовий характер, оскільки стосується захисту майнового права та інтересу позивача як спадкоємця щодо нерухомого майна, на яке накладено арешт у межах виконавчого провадження стосовно спадкодавця.

Те, що позовні вимоги заявлено до органу державної виконавчої служби та сформульовано як зобов`язання вчинити певні дії, не змінює правової природи спірних правовідносин і не перетворює приватноправовий спір на публічно-правовий.

Суд також враховує, що згідно з довідкою Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 25.02.2026 №1175223 спірна квартира належала ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Водночас із інформаційної довідки від 27.03.2026 №470175828 убачається, що арешт зареєстрований 01.04.2005 на підставі повідомлення №829 від 01.04.2005, виданого відділом державної виконавчої служби Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, а власником обтяженого майна зазначено ОСОБА_2 .

Отже, вирішення заявлених вимог потребувало б з`ясування складу спадкового майна, обсягу прав спадкодавця на квартиру, прав позивача як спадкоємця, прав інших співвласників, а також прав та інтересів особи, на користь якої у виконавчому провадженні було накладено арешт. Зазначені питання належать до сфери приватноправових, а не публічно-правових відносин.

За змістом частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, із цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки позивачем є фізична особа, а спір виник з приводу захисту її спадкових та речових прав на нерухоме майно, цей спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Суд звертає увагу, що відсутність в Автоматизованій системі виконавчого провадження відомостей про чинні виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 не змінює характеру спору та не наділяє позивача статусом сторони виконавчого провадження.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11 (провадження №14-137цс24) вказала, що повернення виконавчого документа стягувачу не є тотожним закінченню виконавчого провадження та саме собою не свідчить про виникнення в державного виконавця обов`язку зняти арешт. Для вирішення питання про наявність такого обов`язку необхідно встановити конкретні обставини та правову підставу завершення виконавчого провадження.

У матеріалах цієї справи відсутні документи, які б підтверджували конкретну підставу завершення виконавчого провадження, у межах якого 01.04.2005 накладено арешт, а також відомості про виконання рішення, для забезпечення якого застосовано відповідне обтяження.

Суд зазначає, що лист відповідача від 22.04.2026 №49369 підтверджує лише відсутність виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 в Автоматизованій системі виконавчого провадження та відсутність збережених матеріалів відповідного провадження.

Разом із тим оцінка наявності підстав для зняття арешту, визначення належності спадкового майна та встановлення осіб, на права яких може вплинути припинення обтяження, повинні здійснюватися судом належної цивільної юрисдикції під час розгляду відповідного приватноправового спору.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву наведеного висновку не спростовує.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що така процесуальна оцінка є правом, а не обов`язком суду. Крім того, неподання відзиву не змінює предмета і характеру спірних правовідносин, не усуває встановленого законом розмежування судової юрисдикції та не є підставою для розгляду адміністративним судом справи, віднесеної до цивільного судочинства.

Питання належності спору до юрисдикції адміністративних судів суд зобов`язаний перевіряти незалежно від процесуальної поведінки учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на те, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, стосуються захисту спадкових та речових прав позивача на нерухоме майно і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Позивачу належить роз`яснити, що розгляд спору щодо визнання права на спадкове майно та зняття з нього арешту віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд не вирішує по суті питання про належність позивачу права власності на спірне майно, наявність матеріально-правових підстав для зняття арешту або правомірність вимог інших осіб щодо цього майна, оскільки встановлення та оцінка таких обставин виходять за межі адміністративної юрисдикції.

Щодо строку апеляційного оскарження цієї ухвали суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 241 КАС України судовими рішеннями є ухвали, рішення та постанови.

Частиною шостою статті 287 КАС України встановлено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Отже, передбачений частиною шостою статті 287 КАС України спеціальний десятиденний строк апеляційного оскарження поширюється на всі судові рішення, постановлені у справах цієї категорії, у тому числі на ухвалу про закриття провадження у справі.

Загальний п`ятнадцятиденний строк апеляційного оскарження ухвал суду, встановлений частиною першою статті 295 КАС України, у цьому випадку не застосовується, оскільки особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, зокрема спеціальний строк апеляційного оскарження судових рішень, визначені статтею 287 КАС України.

Аналогічний висновок щодо співвідношення положень статей 287 та 295 КАС України викладено Верховним Судом у постанові від 11.01.2024 у справі №420/16012/23, у якій зазначено, що стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону та встановлює спеціальний щодо статті 295 КАС України десятиденний строк апеляційного оскарження судових рішень у відповідній категорії справ.

Таким чином, ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню протягом десяти днів у порядку, визначеному статтею 287 КАС України.

Керуючись положеннями ст.ст. 5, 19, 229, 238, 239, 248, 256, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові (вул. Максиміліанівська, б.11, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 41430683) про зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд спору щодо визнання права на спадкове майно та зняття з нього арешту віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях