Рішення № 138692364, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 серпня 2026 року № 520/20097/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державна установа «Качанівська виправна колонія №54» (пров. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08564564), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;

- стягнути з Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 106 137,37 грн. ( сто шість тисяч сто тридцять сім гривень 37 копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не сплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача не надано відзив до суду.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 10.11.2025 по 14.11.2025, з 22.12.2025 по 13.01.2026 та з 29.06.2026 по 13.07.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Позивач проходила службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54».

Звільнена зі служби 10.09.2021 року.

Внаслідок неналежного обчислення відповідачем позивачу грошового забезпечення, було подано відповідний позов до суду.

Відповідачем на виконання Рішення по справі № 520/18036/24 було перераховано та сплачено позивачу заборгованість з грошового забезпечення 27.06.2025 двома платіжками в розмірі 30056,77 грн. та 18906,53 грн., тобто, усього на суму 48 963,30 грн., однак, відповідна сума повинна була бути сплачена їй при звільненні 10.09.2021, у чому вбачається порушення ст.116 КЗпП.

Позивач через адвоката звернувся до відповідача з питання отримання інформації щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

У відповідь отримано лист про відсутність підстав для вчинення означених дій.

Вважаючи дану бездіяльність незаконною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб служби цивільного захисту не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Водночас, такі питання врегульовані КЗпП України.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі ст.117 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою ст.117 КЗпП України.

Питання щодо застосування приписів статті 117 КЗпП України у редакції Закону 2352-IX було предметом дослідження Судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду у справі №440/6856/22 (постанова від 06.12.2024).

У вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (19.07.2022 року) положення ст.117 КЗпП України, у попередній редакції Закону №3248-IV, втратили чинність, у зв`язку з чим було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію ст.117 КЗпП України. Так, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень ст.117 КЗпП України у попередній редакції, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню ст. 117 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX.

Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли як під час дії ст.117 КЗпП України у попередній редакції, та були припинені на момент чинності дії ст.117 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року врегульовані згідно з положенням ст. 117 КЗпП України (у попередній редакції, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст.117 КЗпП України (у новій редакції Закону №2352-IX, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями).

Суд зазначає, що спірні правовідносини охоплюють період, який виник, як до, так і після 19.07.2022 року.

Суд зауважує, що правовідносини, які регулюються ст.117 КЗпП України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні.

Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

У постанові від 01.05.2024 у справі №140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що незважаючи на визначення приписами ст.117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами ст.116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.

Отже, датою виникнення правовідносин врегульованих ст.117 КЗпП України у цій справі, є 11.09.2021 (наступний день після звільнення позивача).

Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 11.09.2021 до 18.07.2022.

Так, період затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2021 по 18.07.2022 становить 311 днів.

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі по тексту - Порядок №100, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абз.3 п.2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.1 п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абз.2 п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Отже, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення особи яка проходить службу, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що згідно довідки про грошове забезпечення, грошове забезпечення позивача за липень 2021 року ( 31 календарний день) складало 9911,83 грн., за серпень 2021 року (31 календарний день) -9944,43 грн.

Таким чином, показник середньоденної заробітної плати розраховується, на виконання Порядку №100 наступним чином: 9911,83 грн.+ 9944,43 грн.= 19 856,26 грн, кількість календарних днів за липень та серпень 2021: 31+31=62 дні. Суму грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням 19 856,26 грн. на 62 календарних дні та отримуємо потрібний показник після округлення на рівні 320,26 грн.

Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень ст.117 КЗпП, неодноразово наголошував на обов`язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 21.03.2023 у справі №640/11699/21, від 20.02.2023 у справі №240/9022/20, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а.

Отже, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні позивача з 11.09.2021 по 18.07.2022 становить 99 600,86 грн. (320,26 грн. х 311 дні).

Суд зауважує, що зазначена сума середнього заробітку є надмірною та підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Переглядаючи справу №489/6074/23, Велика Палата, зокрема, нагадала, що в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-323цс19) розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).

Ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду, за її словами, полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відступила від попередньої практики Верховного Суду України (постанова від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16), яка пов`язувала можливість зменшення з формальними критеріями, такими як наявність спору чи часткове задоволення позову. Натомість Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування (пункт 91 постанови):

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 зазначено, що у разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Такі висновки знайшли відображення і у подальшій практиці Верховного Суду, зокрема, застосовані у постанові Верховного Суду від 08.05.2025 року у справі № 380/10158/24.

Позивачу при звільненні нараховано кошти у загальному розмірі 41 394,63 грн., що вбачається з довідки про основні та додаткові види грошового забезпечення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 .

Недоплачені суми згідно рішення суду у справі №520/18036/24 виплачені лише 27.06.2025 складають - 48 963,30 грн.

Отже, загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав 90 357,93 грн. (41 394,63 грн. + 48 963,30 грн.), з яких частка суми доплати згідно рішення суду у справі №520/18036/24 (48 963,30 грн.) становить 54,19 %.

Таким чином, оскільки позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням 10.09.2021, а виплата усіх належних сум грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі №520/18036/24 здійснена 27.06.2025, при цьому частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 54,19 %, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.09.2021 по 18.07.2022 складає 53973,71 грн. (99 600,86 грн. х 54,19 %).

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 19.07.2022 по 27.06.2025.

Приписи чинної редакції ст.117 КЗпП України з 19.07.2022 обмежують виплату середнього заробітку шістьма місяцями.

Отже, за період затримки розрахунку з 19.07.2022 по 27.06.2025, але не більше ніж за шість місяців або 184 дні, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 27.06.2025 складає 58927,84 грн. (320,26 х 184).

За позицією Великої Палати у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, поняття обмеження максимального строку та досягнення співмірності не можна ототожнювати.

Шестимісячне обмеження не нівелює необхідності застосування судом критеріїв, визначених Великою Палатою. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

Велика Палата повторила, що Закон № 2352-IX не змінив правову природу відшкодування за статтею 117 КЗпП України, яка залишається компенсаційною. Оскільки мета норми права компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно.

Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.

У підсумку, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22, та сформулювала такий правовий висновок:

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців..

Відтак, враховуючи те, що позивача виключено зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення у зв`язку із звільненням 10.09.2021, а виплата належних сум грошового забезпечення згідно рішення суду у справі № 520/18036/24 здійснена 27.06.2025, при цьому, частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат, складає 54,19 %, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2022 по 27.06.2025, але не більше як за шість місяців, підлягає зменшенню та визначенню в розмірі, пропорційному розміру невиплачених звільненому працівникові сум, а саме у розмірі 31933, 00 грн (58927,84 грн. х 54,19 %).

Загальна сума середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачеві становить 85906,71 грн (53973,71 грн + 31933,00 грн).

Щодо самостійно здійснених розрахунків середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, то суд не приймає до уваги вказані розрахунки, оскільки останній не є належним доказом у розумінні КАС України.

Суд зазначає, що розрахунок суми середнього заробітку не погіршує становище позивача, а тому відповідає його інтересам та сприяє поновленню порушеного права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.09.2021 року по 27.06.2025, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 85906,71 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткове задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» (пров. Вишневий, буд. 16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 08564564) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії частково задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.09.2021 року по 27.06.2025.

Стягнути з Державної установи «Качанівська виправна колонія №54» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 85906,71 грн.

У частині інших позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.