Ухвала суду № 138692352, 03.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття позовної заяви та відкриття спрощеного провадження у справі

03 серпня 2026 року Справа № 520/21555/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області (вул. Воскресенська, 41, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 26000411) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України (посадова особа - державний виконавець Вікторія Безручко) (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області ХМУ МЮ України (посадова особа - державний виконавець Вікторія Безручко), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 у виконавчому провадженні № 63305386 про стягнення з Управління соціального захисту населення Торецькоі міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду: документу про сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн або доказів звільнення позивача від сплати судового збору; заяви про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.

Представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату судового збору у відповідному розмірі та заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначила, що оскаржувана постанова державного виконавця була надіслана на офіційну електронну адресу Управління 03.07.2026 о 17:26, тобто після закінчення робочого часу, у зв`язку з чим фактично була опрацьована та зареєстрована лише 06.07.2026 у перший робочий день після вихідних. На думку позивача, саме з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав. Водночас, представник позивача просила, у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку звернення до суду, визнати наведені обставини поважними причинами його пропуску та поновити такий строк.

Щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд, дослідивши заяву представника позивача, зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд враховує, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Представник позивача зазначила, що про порушення прав позивачу стало відомо лише 06.07.2026 після опрацювання та реєстрації оскаржуваної постанови державного виконавця. Посилалася на те, що відповідна постанова надійшла на офіційну електронну адресу позивача 03.07.2026 о 17:26 год (підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з електронної пошти), тобто після закінчення робочого часу та з огляду на вихідні дні була зареєстрована лише у перший робочий день після них.

Суд вважає за необхідним врахувати та застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 560/11012/22 в частині недопущення надмірного формалізму, так як доступ до правосуддя має бути реальним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, nn. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», 35787/03, n. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі П/9901/736/18 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.

При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку, у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні додатково необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 р. по справі № 640/3489/21.

Так, суд доходить висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є об`єктивними та поважними, оскільки, як убачається з наданої роздруківки журналу вхідної електронної кореспонденції, оскаржувана постанова державного виконавця була надіслана на офіційну електронну адресу позивача 03.07.2026 о 17 год. 26 хв., тобто після закінчення встановленого робочого часу Управління. З урахуванням того, що 04 та 05 липня 2026 року були вихідними днями, фактичне опрацювання та реєстрація зазначеної постанови відбулися лише 06.07.2026, що підтверджується відміткою про її вхідну реєстрацію. Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не мав об`єктивної можливості своєчасно ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови та реалізувати право на її оскарження.

При цьому, суд враховує, що позивач є органом державної влади, діяльність якого пов`язана із дотриманням встановленого порядку приймання, реєстрації та опрацювання службової кореспонденції, що унеможливлює ототожнення моменту технічного надходження електронного листа із моментом фактичного ознайомлення уповноважених осіб зі змістом документа.

У зв`язку з цим суд доходить висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та його поновлення.

Справа підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Суд вирішує питання про прийняття справи до розгляду у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Оскільки для повного та всебічного встановлення обставин справи характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, то розгляд справи можна здійснювати в порядку спрощеного провадження.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини викладену у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року. Так, у пункті 41, зокрема, зазначено, що у справі порушувалося суто правове і технічне питання, а не питання факту або оцінки доказів. Суд неодноразово постановляв, що такі спори краще розглядати в рамках письмової процедури, а не за допомогою усних слухань.

Ознак того, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, суддею не виявлено.

Згідно з ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Керуючись ст.ст. 5, 31, 168, 171, 173, 241, 243, 248, 287, 315 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В :

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі.

Повідомити учасників справи, що вони можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, на веб-сторінці на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, а саме: http://court.gov.ua/fair/sud2070.

Справа розглядається одноособово суддею Олексієм Котеньовим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановити строк відповідачу для подання до суду відзиву на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову протягом десять днів з дня одержання копії ухвали.

Копії даної ухвали направити учасникам справи.

Роз`яснити, що зловживання процесуальними правами, а також недобросовісне виконання процесуальних обов`язків не допускається. Роз`яснити про наявність процесуальних прав і обов`язків, передбачених ст. 44, 45, 47, 60 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ