Постанова № 138691718, 31.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/2620/26

Провадження № 3/635/1212/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу поліції №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2026 року о 07-50 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Коротич, траса Харків-Берестин-Перещепино 1км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes Benz Vito 108 cdi, д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Драгер 6820 та в медичному закладі м.Харків відмовився під відеозапис бодікамери №20. Водій від керування транспортним засобом відсторонений шляхом блокування транспортного засобу. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився без поважних причин, про причини свого неприбуття не повідомив. ОСОБА_1 було повідомлено про день та час розгляду справи, шляхом направлення смс-повідомлення на номер телефону, зазначений у його письмових поясненнях, які ним були отримані 25.03.2026 р., 16.04.2026 р., 25.05.2026 р., 15.06.2026 р., та надсиланням судової повістки за адресою проживання. Враховуючи те, що ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився до суду, будь-яких заяв від нього не надходило, доказів поважності причини неявки в судове засідання суду не надав, суд вважає причини його неявки не поважними та з урахуванням викладеного, вважає можливим відповідно до ст. 268 КУпАП розглянути справу у відсутності правопорушника.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко С.В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю доведеної події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вважає, що оскільки стороні захисту відеозапис подій не наданий для ознайомлення, суд не може вважати доведеними обставини, які мають підтверджуватися саме відеозаписом. Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зафіксовано конкретної причини зупинки транспортного засобу, а тому всі подальші процесуальні дії мають оцінюватися судом критично з точки зору допустимості доказів. Матеріали справи не дозволяють встановити, чи були ОСОБА_1 належним чином роз`яснені його права, обов`язки та наслідки відмови від проходження огляду. Сам лише підпис у протоколі або формальний запис про роз`яснення прав не підтверджує, що особі реально, зрозумілі та в повному обсязі були пояснені її процесуальні права та правові наслідки її поведінки. У такому випадку матеріали справи не містять належного підтвердження того, що відмова, яка інкримінується особі, була саме усвідомленою та юридично значущою. Також в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та у направленні на медичний огляд зазначено, що огляд проводився за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820. Водночас із самого протоколу випливає, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду. Зазначення в офіційних документах про застосування Drager за відсутності фактичного застосування такого приладу ставить під сумнів достовірність усіх процесуальних документів, складених поліцейським, і не дозволяє визнати їх достатньою доказовою базою для притягнення особи до відповідальності. Звертає увагу суду, на те що у справах за ст.130 КУпАП факт перебування особи на військовій службі має значення не лише як характеристика особи, а й як обставина, що може впливати на оцінку належності та допустимості доказів, зокрема у частині дотримання спеціального порядку огляду військовослужбовців.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 607423 від 06.03.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- копією постанови серії ЕНА № 6775742 від 06.03.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.;

- актом огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, в якому міститься особистий підпис останнього;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 06.03.2026 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;

- письмовим зобов`язанням ОСОБА_1 від 06.03.2026 р., в якому він зобов`язався не керувати автомобілем доки не протверезіє;

- довідкою ВП №2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області від 07.03.2026 р. про те що, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України серії НОМЕР_3 , видано 07.12.2013, Центр ДАІ 5301, категорії В,С;

- витягом АІС «АРОМОР»;

- фотокопією посвідчення водія ОСОБА_1 з застосунку «Дія» серії ВВТ №554463, видано 07.12.2013, Центр ДАІ 5301, категорії В,С;

- фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Mercedes Benz Vito 108 cdi, д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого власником автомобіля є ОСОБА_2 ;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксований факт виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, вимога поліцейських до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я.

Обставини, які б спростовували досліджені судом докази вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення, суду не представлено і під час розгляду справи не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.

Наданий суду відеозапис є безперервним та в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації.

Зазначений відеозапис долучений до матеріалів справи і захисник не був позбавлений можливості ознайомлення з його змістом.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Доводи захисника з приводу відсутності підстав для зупинки транспортного засобу є такими, що не впливають на вчинення ним адміністративного правопорушення та доведеності вини за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, суд зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту. Під час дії воєнного стану на території України поліцейські залучені до операції з оборони України, в тому числі шляхом перевірки документів громадян. Таким чином, у поліцейських наявні диспозитивні повноваження на перевірку документів водіїв.

Згідно з п. 10 Порядку № 1456 «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану» уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби.

На підставі викладеного, в даному випадку дії працівників поліції були законні, вони діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію» оскільки завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності.

Також не знайшли свого підтвердження посилання захисника на не роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення міститься підпис останнього про ознайомлення з ними.

Суд вважає безпідставними посилання захисника на те, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія, будучи учасником дорожнього руху, зобов`язаний знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України, зокрема, заборону керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти відповідний огляд, а також наслідки відмови від такого огляду.

Стороною захисту надано довідку військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України від 14.03.2026 року №1961/5501/2, згідно з якою молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 з 26.11.2023 року по теперішній час; копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , що додатково підтверджує його статус військовослужбовця та участь у виконанні завдань, пов`язаних із захистом України.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.

Виходячи з аналізу вказаних норм, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП

При цьому, огляд саме водія, який керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного або алкогольного сп`яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.

Суд зазначає, що статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця - водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця - пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку.

У даному випадку ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, тобто маючи спеціальний статус - водія, підлягає огляду відповідно до положень ст.266 КУпАП, оскільки положення ст. 266-1 КУпАП не регламентують процедуру проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння особами, які керують транспортними засобами.

Отже, огляд на стан сп`яніння обґрунтовано проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Факт перебування ОСОБА_1 у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.

Твердження захисту, що огляд останнього на стан сп`яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні наведеної норми закону.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували ОСОБА_1 суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, вважаючи що саме ця міра буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; код класифікації доходів бюджету: 21081300; Код за ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001) у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО)899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету22030106) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем його проживання, роботи або за місцезнаходженням майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу та судового збору 3 (три) місяці.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Повний текст постанови складено 03.08.2026 р.

Суддя О.М. Якішина