Рішення № 138690649, 03.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2724/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

позивач ТОВ «ФК «Єврокредит» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г у розмірі 233765,52 грн., що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 90846,67 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 24629,54 грн., заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) 118289,31 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.04.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №5-902-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, яким є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщений на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини, якою є вказаний договір, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти у кредит з датою повернення 08.10.2025 року зі сплатою процентів та комісій. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 233765,52 грн. 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Новий кредитор ТзОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача, як боржника за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021 року. 27.12.2024«ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу двічі разом із позовною заявою та додатками за місцем його реєстрації, однак поштові відправлення повернуто суду без вручення адресату.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.

У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подав, причин такого не повідомив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 09.04.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5-902-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 100000 грн. на строк з 09.04.2021 року до 08.04.2025 р., із сплатою 10,00 процентів річних.

Крім вказаних процентів позичальник зобов`язався також сплатити комісійні винагороди та виконати всі інші зобов`язання по договору.

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.

Відповідно до п.4.3. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором.

Відповідно до п.2.8 кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує комісійну винагороду в розмірі 3,30% від суми кредиту.

Згідно п.2.9 кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу /крім першого та останнього/ та суму щомісячної комісійної винагороди сплачується щомісячно, не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Також ОСОБА_1 підписав заяву-анкету на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту, у яких визначено розмір кредиту, процентів та комісійну винагороду.

Відповідно до заяви на видачу готівки від 09.04.2021 АТ «Мегабанк» надав ОСОБА_1 позичкові кошти у розмірі 100000 грн. згідно договору №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021 року, чим свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що також підтверджується виписками по особовим рахункам з 09.04.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відповідно до яких відповідач отримав грошові кошти у розмірі 100000 грн., здійснював часткове погашення заборгованості.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір №GL1N426240 про відсткплення прав вимоги, у відповідності до умов якого АТ «МЕГАБАНК» відступав ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» прийняв належні АТ «МЕГАБАНК» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема й відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021.

27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступає ТОВ «ФК Єврокредит» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК Єврокредит» приймає належні ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, зокрема й відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. /ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України/

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. /ч.2 ст. 615 ЦК України/

Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 03.09.2024 року розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021 р. становить 233765,52 грн., що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 90846,67 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 24629,54 грн., заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена) 118289,31 грн.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача є підставними в частині стягнення основної суми боргу.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що п.2.8 розділу 2 кредитного договору передбачена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в процентному співвідношенні від суми кредиту, а саме в розмірі 3,30 % щомісячно.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.

Таким чином, у вказаному договорі не вказано переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.8 розділу 2 даного кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Враховуючи наведене, позовна вимога ТОВ «ФК Єврокредит» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, відповідачем ОСОБА_1 було проведено оплати по договору у загальному розмірі 36500 грн., що зараховані кредитодавцем у погашення основного боргу у розмірі 9153,33 грн., відсотків по кредиту у розмірі 7035,98 грн., а також комісії по кредиту у розмірі 20310,69.

Таким чином, сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 20310,69 грн., які враховані кредитодавцем на сплату комісії, мали бути враховані на оплату процентів.

А тому, із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за процентами по договору №5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021 року у розмірі 4318,85 грн. (24629,54 (заборгованість по сплаті відсотків) - 20310,69 (здійснені відповідачем оплати, що враховані на погашення заборгованості по періодичним комісіям).

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у розмірі 95165,52 грн., з яких: 90846,67 заборгованість по кредиту (в тому числі прострочена) та 4318,85 заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №1/07, укладений 01.07.2025 між позивачем ТОВ «ФК «Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», додаток №2 до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 року, у якому наведено вартість послуг, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12094242 від 05.01.2026, якими підтверджено розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 11200,00 гривень.

Відтак, на користь позивача із відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4559,50 грн. та судовий збір у розмірі 1141,99 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 205, 509, 514, 526, 610, 612, 625, 626-629, 1048, 1050, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.12, 81, 141, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» /ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105/ заборгованість за кредитним договором № 5-902-869-2-21-Г від 09.04.2021 року у розмірі 95165 /дев`яносто п`ять тисяч сто шістдесят п`ять/ гривень 52 копійки, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 90846,67 грн., заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 4318,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» /ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105/ понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1141 /одну тисячу сто сорок одну / гривню 99 копійок та 4559 /чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять/ гривень 50 копійок витрат на правничу допомогу.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: Бориславський Ю. Л.