Рішення № 138690597, 23.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2819/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Палюх Н.М.,

при секретарі: Гащук А.Р.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кострича М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить розірвати Договір комісії № 4922 від 27 серпня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ЯКУДЗА КАРС»; стягнути з ТОВ «ЯКУДЗА КАРС» на його користь грошові кошти, передані відповідачу на виконання Договору комісії №4922, у розмірі 10 355,00 грн; стягнути збитки, завдані неналежним виконанням договору комісії №4299 у розмірі 581612,70 грн; стягнути моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн; стягнути судові витрати. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 27.08.2025 між ТОВ «ЯКУДЗА КАРС» та ОСОБА_1 укладено Договір комісії №4299, предметом якого було надання послуг з підбору, огляду, бронювання, а також послуг із забезпечення придбання, організації доставки та розмитнення автотранспортного засобу. У процесі виконання Договору представники відповідача неодноразово повідомляли позивача, що всі запропоновані автомобілі проходять повноцінний технічний огляд експертами, включно з перевіркою лакофарбового покриття, комп`ютерною діагностикою, тест-драйвом, аналізом пробігу та загального технічного стану. Такі повідомлення створювали у позивача обґрунтоване очікування, що щодо кожного автомобіля, рекомендованого до викупу, фактично здійснюється повний та добросовісний огляд. Щодо автомобіля Opel Insignia, який у подальшому був придбаний, менеджер відповідача у листуванні категорично запевняв позивача, що транспортний засіб перебуває у рідній фарбі, не має слідів шпаклівки, має справний технічний стан, автентичний пробіг, не містить прихованих дефектів, а наявні зауваження мають виключно косметичний характер і зводяться до незначних пошкоджень бамперів. Після фактичного отримання автомобіля в Україні та проведення незалежної діагностики на станції технічного обслуговування було встановлено істотні невідповідності реального стану транспортного засобу інформації, наданій відповідачем. Зокрема, виявлено: пофарбовані елементи кузова; сліди шпаклівки; корозійні ураження; численні дефекти лакофарбового покриття; невідповідність фактичного пробігу заявленим показникам. Характер, кількість та локалізація виявлених дефектів свідчать про те, що за умови належного та добросовісного огляду автомобіля вони не могли залишитися непоміченими. Це дає підстави вважати, що огляд автомобіля або не проводився взагалі, або був формальним, або його результати були свідомо приховані від позивача. Зазначає, що рішення про придбання автомобіля було прийнято позивачем виключно на підставі інформації, наданої представником відповідача. Позивач не відмовлявся від перевірки автомобіля та не погоджувався на прийняття ризиків, а навпаки наполягав на проведенні додаткового огляду із застосуванням спеціального приладу. Окрім цього, позивач неодноразово звертав увагу менеджера відповідача на сумнівний стан лакофарбового покриття автомобіля ще до прийняття рішення про його придбання. Також зазначає, що Договір комісії не передбачає складання та підписання акту виконаних робіт як умови завершення надання послуг, про те такий був підписаний до фактичного отримання автомобіля. Посилання комісіонера на те, що він не несе відповідальності за невідповідність заявленому на аукціоні характеристикам та стану автомобіля, є безпідставними і такими, що суперечить умовам договору. Користування автомобілем та понесення витрат на його утримання не переривають і не припиняють права комітента на заявлення вимог, не свідчить про схвалення дій комісіонера та не можуть тлумачитись як мовчазна згода з істотними недоліками транспортного засобу. Навпаки, такі дії є формою розумної мінімізації шкоди, завданої внаслідок порушення договору, і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Якудза Карс» своїх зобов`язань. У зв`язку з наведеним витрати, понесені комітентом на експлуатацію, технічне обслуговування, ремонт та забезпечення безпечного використання автомобіля після його отримання, підлягають компенсації як збитки, завдані внаслідок істотного порушення договору. Умови щодо реального технічного стану автомобіля, відсутності прихованих дефектів, відповідності пробігу заявленим показникам були істотними умовами саме для комітента, оскільки без досягнення згоди щодо цих обставин договір не був би укладений взагалі. Окрім цього, для договорів комісії законом встановлено обов`язкові істотні умови, зокрема обов`язок комісіонера діяти добросовісно, з належною обачністю та виключно в інтересах комітента. Водночас, фактична поведінка представників ТОВ «Якудза Карс» свідчить про протилежне, оскільки замість об`єктивного інформування клієнта та забезпечення можливості повноцінної перевірки автомобіля, менеджери компанії створювали штучну терміновість, психологічний тиск та нав`язливо схиляли комітента до негайного прийняття рішення про купівлю без отримання додаткової інформації. Така поведінка свідчить про дію не в інтересах комітента, а з метою швидкого укладення правочину, що є прямим порушенням істотних законодавчих умов договору комісії. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що ТОВ «Якудза Карс» неналежним чином виконало свої договірні зобов`язання, надало недостовірну інформацію, застосувало оманливі методи впливу на споживача, нав`язало документи не передбачені договором, та фактично ухилилося від досудового врегулювання спору.

Також просить стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені ним за надання послуг щодо підбору та бронювання транспортного засобу у розмірі 10 355,00 грн, оскільки така послуга була надана відповідачем із застосуванням нечесної підприємницької практики, і є неякісною.

Окрім того, відповідачем йому завдано моральну шкоду, оскільки позивач, довіряючи відповідачу як професійному суб`єкту господарювання, витратив усі наявні заощадження на придбання автомобіля, розраховуючи на отримання транспортного засобу у належному технічному стані. Натомість він отримав автомобіль із істотними прихованими дефектами, який потребує постійних витрат на ремонт та технічне обслуговування, а фактична можливість його подальшої безпечної експлуатації є сумнівною. Ситуація ускладняється тим, що несправності автомобіля мають прогресуючий характер, автомобіль продовжує виходити з ладу, а у позивача відсутні фінансові ресурси для його повноцінного відновлення. Це створює постійний психологічний тиск, тривогу за безпеку дитини, страх залишитися без засобу пересування та неможливість планувати повсякденне життя. Крім того, Позивач працює у державному секторі, що передбачає підвищену відповідальність, обмежені фінансові можливості та неможливість оперативно компенсувати значні непередбачені витрати. Сукупність професійного навантаження, сімейних обов`язків, воєнного стану та наслідків неправомірних дій Відповідача призвела до накопичення моральних страждань, які виходять за межі звичайних побутових незручностей. Таким чином, моральна шкода у даному випадку полягає у постійному емоційному напруженні та стресі; відчутті обману та втрати довіри; тривозі за безпеку малолітньої дитини; порушенні звичного способу життя; необхідності перебувати у стані невизначеності щодо можливості подальшого користування автомобілем.За наведеного просить позов задовольнити.

01.04.2026 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова у справі відкрито провадження, вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

17.04.2026 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що підбір, огляд та бронювання, а також забезпечення придбання автотранспортного засобу здійснювалися виключно за вказівками Комітента. Умовами Договору письмові вказівки Комітента не передбачені, у зв`язку з чим виконання Договору Комісіонером здійснювалося на підставі усних домовленостей та погоджень із Комітентом. Підбір та огляд автомобілів здійснювалися на міжнародних онлайн-аукціонах транспортних засобів, що були пошкоджені внаслідок дорожньо-транспортних пригод, про що Комітенту було відомо. Комітентом було прийнято рішення щодо бронювання та придбання автомобіля Opel Insignia. Комітент самостійно прийняв позитивне рішення про бронювання та купівлю автомобіля Opel Insignia, що підтверджується його повідомленнями у месенджері WhatsApp. Дійсно, після прийняття позитивного рішення про купівлю зазначеного автомобіля Комітент у месенджері WhatsApp продовжував висловлювати зауваження та сумніви щодо можливих недоліків автомобіля, однак не відмовився від його придбання, не відкликав своє рішення та не ініціював продовження підбору іншого транспортного засобу, у зв`язку з чим Комісіонер продовжив виконання Договору. Відповідно до п. 6.4 Договору не є невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань Комісіонером невідповідність товару заявленим продавцем на аукціоні характеристикам та стану. Комітент розумів, що придбається експлуатований, не новий транспортний засіб, розміщений на міжнародному онлайн-аукціоні пошкоджених автомобілів, та свідомо прийняв ризики, пов`язані з експлуатаційним зносом, попередніми пошкодженнями, необхідністю проведення можливого ремонту, а також можливим виявленням додаткових недоліків у процесі подальшої експлуатації транспортного засобу. Про прийняття на себе ризиків пов`язаних із придбанням вживаного автомобіля зазначає сам позивач у позові. Також варто зазначити, що вказаний автомобіль був прийнятий Комітентом без будь-яких зауважень, був поставлений на облік, сертифікований та обслуговується позивачем, що підтверджується його зазначеннями про купівлю зимової гуми для автомобіля. Позивач просить розірвати Договір комісії, однак позивач повністю прийняв його виконання без жодних зауважень, Договір є виконаним, а тому не може бути розірваним, оскільки його дія припинилася фактичним виконанням сторонами своїх зобов`язань. Під час виконання Договору комісіонер керувався виключно принципом придбання автомобіля на найбільш вигідних умовах для Комітента. Комісіонером, на підставі власного практичного досвіду, було доведено до відома Комітента інформацію про реальну можливість придбання зазначеного автомобіля іншим дилером до моменту проведення аукціону шляхом використання функції «Buy Now», що могло призвести до втрати можливості придбання обраного транспортного засобу. При цьому зазначена інформація носила виключно інформативний характер та жодним чином не була спрямована на спонукання Комітента до прийняття поспішного або необдуманого рішення, а остаточне рішення щодо бронювання та придбання автомобіля Комітент прийняв самостійно та усвідомлено. Комісіонером належним чином та в повному обсязі виконано всі зобов`язання, передбачені договором комісії № 4299 від 27 серпня 2025 року, а саме: здійснено підбір транспортного засобу відповідно до вказівок та інтересів Комітента, його огляд, забезпечено його придбання, організовано доставку на митну територію України, митне оформлення та передачу автомобіля Комітенту. Фактичне прийняття автомобіля Комітентом, подальше відновлення транспортного засобу, проходження сертифікації та використання результатів виконання Договору підтверджують відсутність будь-яких зауважень з боку Комітента на момент передачі автомобіля та свідчать про повне виконання договору комісії і досягнення його мети. Знову ж таки, зауважую, що відповідач не здійснював продаж позивачу автомобіля, а лише надавав відповідні послуги передбачені договором комісії. Щодо експертизи автомобіля зазначає, що таке дослідження не відображає реального стану автомобіля на момент його передачі Комітенту, оскільки з моменту передачі автомобіля до проходження експертного дослідження автомобіль активно експлуатувався Комітентом, в тому числі здійснювалися ремонтні роботи автомобіля. Вказана обставина визнається та не заперечується Комітентом. Щодо стягнення моральної шкоди вказує на те, що позивач ставить у провину відповідачу своє професійна виснаження та сімейні обставини, та цим обґрунтовує розмір завданої моральної шкоди, що очевидно є безпідставним. Позивачем не доведено підстави позову, істотне порушення умов договору. Доводи позову здебільшого зводяться до незгоди із положеннями підписаного сторонами договору та твердженнями про начебто прийняття рішення про купівлю автомобіля під психологічним тиском відповідача. За наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

01.04.2026 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова постановлено перейти до розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

22.04.2026 надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача зазначає, що зазначені у відзиві доводи є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать наявним у матеріалах доказам та ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи спірних правовідносин. За результатами проведеного огляду та експертного дослідження встановлено наявність таких дефектів та невідповідностей, таких як перефарбування окремих елементів кузова та наявність слідів шпаклівки; корозійні ураження кузовних частин; численні дефекти лакофарбового покриття; ознаки втручання у показники пробігу транспортного засобу. Вказані недоліки не мають характеру незначних або типовим для вживаного автомобіля, а є такими, що безпосередньо впливають на ринкову вартість транспортного засобу, його технічну справність та безпечність, можливість подальшої експлуатації та доцільність його придбання взагалі. Характер, кількість та локалізація зазначених дефектів свідчать про те, що вони не є прихованими у вузькому технічному сенсі та могли бути виявлені за умови належного виконання Відповідачем своїх обов`язків щодо огляду транспортного засобу. Такі ознаки як перефарбування кузова та наявність шпаклівки (що визначаються за допомогою товщиноміра) корозійні ураження та пошкодження лакофарбового покриття, загальний рівень зносу транспортного засобу, який не відповідає заявленому пробігу є базовими показниками технічного стану автомобіля, перевірка яких входить до стандартного обсягу огляду, особливо у випадку, коли послуги надаються професійним суб`єктом господарювання, який спеціалізується на підборі транспортних засобів. За таких обставин наявність виявлених дефектів свідчить про одне з наступного: або огляд транспортного засобу взагалі не проводився; або він був проведений формально, без застосування належних технічних засобів та без належної перевірки; або його результати були свідомо не доведені до відома Позивача; або Позивачу була надана спотворена або неповна інформація про стан автомобіля. Кожен із зазначених варіантів свідчить про неналежне виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань. Позивач ще до моменту придбання автомобіля висловлював обґрунтовані сумніви щодо стану транспортного засобу, проте відповідач не ініціював додаткової перевірки із застосуванням спеціального обладнання, не надав підтвердження фактичного стану автомобіля та не забезпечив усунення сумнівів клієнта перед прийняттям рішення про купівлю. Таким чином, відповідач не лише не виконав свій обов`язок щодо належного огляду транспортного засобу, а й фактично проігнорував застереження позивача, що додатково підтверджує недобросовісний характер його поведінки. Позивачу було відомо, що підбір транспортного засобу здійснюється через онлайн-аукціон вживаних автомобілів. Однак така обізнаність жодним чином не означає, що позивач був поінформований або погоджувався з тим, що автомобіль є пошкодженим, аварійним чи таким, що зазнав суттєвих дефектів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач був поінформований лише про придбання вживаного автомобіля, але не про його аварійний характер чи істотні пошкодження, що виключає можливість вважати такі ризики прийнятими ним. Посилання відповідача на п. 6.4 договору є безпідставним та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, оскільки навіть формальне існування такого пункту договору не звільняє відповідача від обов`язку діяти добросовісно, надавати достовірну інформацію і виконувати свої зобов`язання належним чином. Зазначає, що саме по собі формальне виконання окремих дій (придбання, доставка автомобіля) не означає належного виконання договору, якщо не досягнуто його мети, порушено істотні умови, а результат не відповідає очікуванням сторін. Отже, доводи відповідача про неможливість розірвання договору є безпідставними, а наявні у справі обставини, навпаки, свідчать про наявність правових підстав для його розірвання. Крім того, зазначає, що користування автомобілем не є підтвердженням його належного стану, не свідчить про відмову від претензій і в жодному випадку не означає погодження з недоліками. Навпаки, такі дії є формою розумної поведінки особи, спрямованої на зменшення шкоди, завданої порушенням зобов`язання. Отже, факт користування транспортним засобом не може бути використаний відповідачем як доказ належного виконання договору або як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог. Просить позов задовольнити.

28.04.2026 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими вказує на те, що позивач не наводить жодних конкретних положень договору які на його думку, були порушені. Усі послуги, надані відповідачем, були виконані належним чином. Усі питання узгоджувалися з позивачем, йому було надано наявну у відповідача інформацію про зазначений автомобіль. Позивача було належним чином проінформовано про можливі ризики, пов`язані з придбанням автомобіля, з огляду на те, що автомобіль був придбаний на аукціоні вживаних товарів. Тому в позивача було достатньо інформації для прийняття рішення щодо придбання автомобіля. Підбір та огляд автомобілів здійснювався на міжнародних онлайн аукціонах транспортних засобів, що були пошкодженні внаслідок дорожньо-транспортних пригодах. Із великої кількості підібраних і оглянутих автомобілів позивачем було прийнято рішення про придбання автомобіля Opel Insignia. Позивач під час придбання автомобіля вказував на дані дефекти, відповідно з цього можна зробити висновок, що йому було відомо про всі наявні ушкодження, однак не відмовся від придбання не відкликав своє рішення та не ініціював продовження підбору іншого авто. Просить відмовити у задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду, занесеною у протокол судового засідання від 23.06.2026, у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, аналогічних викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив, просила такі задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 27.08.2025 року між позивачем ОСОБА_1 (Комітент) та ТОВ «Якудза Карс» (Комісіонер) було укладено Договір комісії №4299.

Відповідно до п. 2.1. Договору комісії Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов`язання з надання послуг щодо підбору, огляду та бронювання, а також послуг із забезпечення придбання, організації доставки та розмитнення автотранспортного засобу за рахунок та в інтересах Комітента.

У п. 2.3, 2.4 Договору підбір автотранспортного засобу та виставлення ставки Комісіонером за попередньо погоджений з Комітентом товар здійснюється відповідно до вказівок Комітента через власні аккаунти Комісіонера на міжнародних онлайн-аукціонах автомобілів. Комісіонер після оплати Комітентом виграного лоту відповідно до п. 3.4 договору забезпечує доставку товару з торгівельного майданчика Аукціону на митну територію України, проведення декларування та митне оформлення.

Пунктом 2.5 Договору комісії строк поставки товару визначається сторонами відповідно до розумних термінів на здійснення поставки щодо аналогічних товарів, але не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Відповідно до пункту 2.6 Договору комісії 2.6 Комісіонер здійснює повідомлення Комітента про підбір, викуп, транспортування, митне оформлення Товару та виставлення рахунків за Договором засобами телефонного зв`язку в усній формі та/або в електронній формі засобами електронного зв`язку, зокрема, але не виключно шляхом листування та/або надсилання документів в т.ч. та допомогою мобільних додатків та/або електронної пошти. Комітент погоджується, що такі повідомлення та або документи отримані від Комісіонера засобами телефонного та/або електронного зв`язку є достатніми та належними.

Пунктом 3.2 Договору комісії встановлено, що вартість послуг за цим договором за домовленістю сторін становить 10355,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору комісії встановлено, що Комісіонер зобов`язаний попередньо погодити з Комітентом Товар, по якому буде виставлена ставка на онлайн-аукціоні.

Пунктом 5.1. Договору комісії встановлено, що Комітент зобов`язаний попередньо погодити з Комісіонером Товар, по якому буде виставлена ставка на онлайн-аукціоні.

Відповідно до п.6.3 Договору, невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань Комісіонером є ненадання послуг з підбору, огляду, бронювання товару після оплати Комітентом платежу, передбаченого п.3.2 Договору, а також незабезпечення Комісіонером придбання, організації доставки та розмитнення товару за умови сплати Комітентом платежів, передбачених Розділом 3 цього Договору, згідно виставлених рахунків.

Пунктом 6.4 визначено, що не є невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань Комісіонером невідповідність товару заявленим продавцем на аукціоні характеристикам та стану.

Як вбачається із листування між сторонами, такими був обговорений технічний стан автомобіля, наявні пошкодження та погоджено придбання такого.

Таким чином, на виконання умов договору комісії, ТОВ «Якудза Карс» як Комісіонер здійснило підбір авто та отримало погодження позивача і оплату від нього на придбання, доставку «Opel Insignia».

Із Висновку експертного дослідження №ЕД-19/112-25-14800-АВ від 04.11.2025 вбачається, що ринкова вартість автомобіля «Opel Insignia», ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 станом на момент проведення експертного дослідження (04.11.20250 становила 315342,68 грн.

Із додатку №1 до висновку ілюстрованої таблиці, вбачається, що на досліджуваному автомобілі зафіксовані показники лічильника одометра КТЗ та наявні наступні пошкодження: сліди підтікання оливи (пального) на силовому агрегаті; пошкодження накладки лівого переднього сидіння КТЗ; потертості оббивки переднього лівого сидіння КТЗ; потертості та забруднення оббивки задньої правої двері КТЗ; пошкодження чохла важеля КПП КТЗ; подряпини панелі приладів КТЗ; пошкодження лакофарбового покриття переднього бампера КТЗ; пошкодження лакофарбового покриття заднього бампера КТЗ; пошкодження лакофарбового покриття лівої передньої двері КТЗ; подряпини лакофарбового покриття правої задньої двері КТЗ; деформація двері задка без пошкодження лакофарбового покриття КТЗ; деформація лівої задньої двері без пошкодження лакофарбового покриття КТЗ; пошкодження корозією правої передньої двері КТЗ; здійснено заміри товщини лакофарбового покриття.

Отже, предмет спору стосується неналежності виконання комісіонером своїх обов`язків за договором комісії.

Відповідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно із ч. 1 ст. 1012 ЦК України договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ч. 1 ст. 1012 ЦК України).

За змістом статті 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові

Суд звертає увагу на те, що договір комісії - це один з видів посередницьких договорів, тобто надання посередницьких послуг, які передбачають здійснення дій в інтересах іншої особи, створюючи для неї певні юридичні наслідки (виникнення, зміну, припинення прав чи обов`язків).

Особливістю договору комісії є вчинення правочинів комісіонером від свого імені але за рахунок комітента та у його інтересах. Проте особа, з якою комісіонер уклав договір, не стає учасником договору комісії. Між нею та комісіонером існує самостійний договір, який підпорядковується правилам залежно від виду цього договору.

Зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема, про сторони, ціну товару, порядок оплати, тощо. Закон не покладає на комітента обов`язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас, комісіонер, хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов`язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що як правило ставляться. Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору, у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере), а також якщо комісіонер доведе що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (ст. ст. 1016, 1017 ЦК України).

Згідно зі статтею 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітету і останній набуває право власності ще до фактичного отримання від комісіонера, але саме того, що придбано, а не того, що має бути придбано, оскільки у контексті ч. 3 ст. 1017 ЦК України, комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Згідно із ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Прийняття комітентом виконання за договором комісії визначено у статті 1023 ЦК України, за положеннями якої комітент зобов`язаний, зокрема, прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

У постанові Верховного Суду 10 червня 2021 року в справі № 910/7223/18 міститься висновок про те, «що договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій. Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) уповноважує іншу сторону (комісіонера) вчинити один або кілька правочинів від імені останнього і за власний (комітента) рахунок. Отже законом чітко визначено таку особливість договорів комісії, як зобов`язання комісіонера вчинити правочин за рахунок саме комітента».

Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів. Тобто, предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера (постанова Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 686/9750/15-ц).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спірні правовідносини є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін регулюються, зокрема, положеннями глави 63 ЦК України.

Згідно частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині другій цієї статті цієї статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц.

На зазначеному наголошує Верховний Суд у постанові від 05.12.2022 року у справі №914/2654/20 та роз`яснює наступне.

Суд у розгляді даного спору виходить з того, що під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати головну суть договору даного виду.

Правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно. Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №923/496/18, від 12.08.2021 у справі №910/7914/20, від 21.10.2021 у справі №908/3027/20.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17 зазначено, що тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року по справі № 199/3846/19.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, справа №183/262/17.

Аналізуючи пункти 2.1, 2.3, 2.6, 4.1, 5.1, 6.3, 6.4 даного договору комісії, суд звертає увагу, що за приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах 3-4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, ЄСПЛ, 06.12.2007 року).

Зазначені правові позиції викладені у постановах КГС ВС від 27.02.2020 року у справі №910/1121/19, КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц, КГС ВС від 02.05.2018 року у справі №910/16011/17, КГС ВС від 26.02.2019 року у справі №908/710/18.

Водночас, при вирішенні спорів, суди повинні користуватись всіма у сукупності прийомами тлумачення, зокрема: логічного тлумачення - з`ясування логічної структури правової норми, використання прийому аналогії, в тому числі застосування законів логіки; системного тлумачення - врахування зв`язку норми, що тлумачиться, з нормою, що розкриває зміст, значення слів або виразів, які використані у нормі, а також з врахуванням зв`язку між загальними і спеціальними нормами.

А відтак, суд зазначає, що сторони в договорі не обумовили достатньо чітких вказівок комісіонерові щодо критеріїв підбору та показників товару. Зазначений текст договору погоджений та підписаний позивачем на власний ризик.

Відсутність певних прихованих дефектів, відповідність пробігу певним показникам, - не були включені та конкретизовані сторонами (в т.ч. комітентом) як істотні умови до укладеного договору комісії.

При тому, долучений висновок експертного дослідження стосується транспортно-товарознавчого аналізу та жодним чином не встановлює невідповідність товару заявленим продавцем на аукціоні характеристикам та стану, що й не визначало коло предмета, об`єкта та завдань дослідження, поставленого перед експертом.

У постанові ВП ВС від 18.12.2019 по справі №522/1029/18 (14-270цс19) ВС виснував, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку і що такий висновок підготовлено для подання до суду. Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що у представленому позивачем висновку експертного дослідження від 04.11.2025 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку і що такий висновок підготовлено для подання до суду, вказаний висновок є висновком експертного дослідження, а не висновком експерта за результатами проведеної експертизи для подачі висновку до суду у відповідності до норм ч. 1 ст. 106 ЦПК України.

З огляду на наведене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено фактів: - невиконання або неналежного виконання відповідачем умов договору; - неотримання послуг; - неналежної якості чи недоліків виконаної роботи; позивач в дійсності не зміг/не може отримати бажаного від укладення договору результату не через порушення діями відповідача вимог чинного законодавства чи умов договору.

Відтак, суд, встановивши, що позивач, як комітент, попередньо погодив з комісіонером товар, та здійснив передачу відповідачу грошових коштів по виставленому інвойсу саме за погоджений ним автомобіль «Opel Insignia» та умови договору комісії не містять вимог (характеристик) яким має відповідати товар (авто), який мав підібрати, придбати і привезти комісіонер, а містять саме обов`язок комісіонера отримати погодження від комітента на придбання підібраного йому товару, суд дійшов висновку, що відповідач у даному випадку згідно укладеного договору комісії не несе відповідальності за характеристики (стан) придбаного ним товару, оскільки отримує попереднє погодження на його придбання від комітента, що було і здійснено відповідачем, тому позивачем не доведено невиконання відповідачем своїх обов`язків за договором комісії і відсутні законні підстави, визначені ст. 651 ЦК України, для розірвання виконаного договору комісії, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Стягнення моральної шкоди є похідною від основних проаналізованих вище судом позовних вимог, відтак, за відсутності підстав для їх задоволення не вбачається підстав для стягнення із відповідача завданої, на думку позивача, моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Щодо питання розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

09.02.2026 між адвокатом Костричем М.П. та ТОВ «Якудза Карс» укладено Договір №16/26 про надання правничої допомоги.

Згідно з випискою про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця від 02.07.2026, вбачається що 12.02.2026 ОСОБА_3 отримав від ТОВ «Якудза Карс» за юридичні послуги згідно договору №16/26 про надання правничої допомоги від 09.02.2026 43000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 43000,00 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, значимості таких дій у справі, участь у судових засіданнях, виходячи з її конкретних обставин, а також часу витраченого на представництво інтересів відповідача в суді, суд вважає, що зазначені представником відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 43000,00 гривень є завищеними, а тому суд приходить до висновку про стягнення цих витрат у розмірі 7000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» про розірвання договору комісії, стягнення грошових коштів, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС» 7000 (двадцять одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯКУДЗА КАРС», ЄДРПОУ: 45604467, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул.Генерала Курмановича, буд.9 каб.2.

Суддя: