Рішення № 138690566, 28.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/5265/25

Провадження № 2/444/699/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

28 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

законного представника

неповнолітнього позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника ОСОБА_2 адвоката Козакевича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, Служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав, зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 , яка також є законним представником неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , звернулися в суд із позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, Служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, у якому просять позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити спосіб стягнення аліментів, призначений рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц, а саме змінити спосіб із стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу (заробітку) відповідача на утримання дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються в користь ОСОБА_4 та стягувати такі в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття, а після набрання рішенням суду законної сили відкликати із Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий лист, виданий на виконання рішення Борщівського районного суду Тернопільської області, від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц.

Позовні вимоги позивачі мотивують тим, що між позивачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у Стрілковецькій сільській раді Борщівського району Тернопільської області, актовий запис № 01, однак рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року у справі № 594/962/16-ц, яке набрало законної сили 19 травня 2017 року, даний шлюб було розірвано.

У шлюбі народилася одна дитина, а саме син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц, яке набрало законної сили 21 липня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_6 було вирішено стягувати з ОСОБА_3 , аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн щомісячно на дитину з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 17 жовтня 2016 року і до досягнення ним повноліття.

19 січня 2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської області, в них народилося двоє дітей, а саме син, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачі стверджують, що відповідач не підтримував та не підтримує стосунки з дитиною, ОСОБА_1 , з 2014 року.

Відповідач був байдужим до інтересів та потреб сім`ї, їх спільної дитини, однак ОСОБА_2 мала надію, що у відповідача проявиться батьківський інстинкт, він буде більше цікавитися життям їх спільної дитини, ОСОБА_1 , спілкуватися із сином, брати участь у його житті, забезпечувати потреби дитини на достатньому рівні.

Однак цього не відбулося, тобто поведінка відповідача та його байдужість до дитини та його інтересів, потреб призвели до того, що мати дитини змушена була звернутися в суд із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини.

Тобто з 2014 року відповідач не бере участі у житті дитини, ОСОБА_1 , не спілкується з ним, були лише поодинокі випадки, коли ОСОБА_3 бачився з дитиною, останній раз ще у 2016 році, тобто, коли дитині було лише 5 років.

Вказують, що ОСОБА_2 не бажала розпочинати процес позбавлення батьківських прав відповідача самостійно, поки дитина не досягнула 14 (чотирнадцяти) років, щоб мати можливість самостійно звернутися в суд із позовом, висловити свою позицію.

Зазначають, що у розмові з мамою дитина сказала, що сприймає своїм батьком саме ОСОБА_7 , який дарує йому батьківську любов, увагу, тепло, ніжність, забезпечує його потреби, саме його він називає батьком. Водночас кровний батько, відповідач у справі ОСОБА_3 , для нього фактично став чужою людиною, оскільки він не бере участі в його житті, не цікавиться його інтересами, навчанням, не займається його вихованням, розвитком та становленням як особистості, не спілкується з ним, не проявляє жодної ініціативи до побачень із сином, спільного проведення часу, не дбає про його добробут. Тобто першочерговим ініціатором судового процесу про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є сама дитина, ОСОБА_1 .

Стверджують, що впродовж останніх 10 років відповідач фактично не бере жодної участі у житті дитини, його виховному процесі, становленні як особистості, фізичному, інтелектуальному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку. Відповідач не забезпечує потреб дитини взагалі, не надає жодного матеріального утримання, аліментів не сплачує, станом на 01 листопада 2025 року заборгованість по сплаті аліментів становить 134116 грн. 66 коп., сплачено 0 грн. аліментів. Відповідач ніколи не задумувався, не аналізував та не визнавав своєї вини у тому, що дитина втратила з ним будь-який зв`язок саме через його ставлення та поведінку, фактичну бездіяльність по відношенню до сина.

Зазначають, що саме після створення сім`ї між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як дитина, відчув батьківську любов не тільки зі сторони матері, а й зі сторони його вітчима, ОСОБА_7 , що він є потрібним не лише матері, отримав ту ласку, тепло, ніжність, турботу та увагу зі сторони ОСОБА_7 , яких ніколи не отримував від ОСОБА_3 . ОСОБА_7 прийняв ОСОБА_1 як рідного сина, саме він виконує всі батьківські обов`язки, утримує його, тобто замінив йому кровного батька, а фактично став батьком. Саме ОСОБА_7 ОСОБА_1 сприймає як свого батька, називає татом.

Стверджують, що ОСОБА_3 взагалі не бере участі у виховному процесі сина, він не цікавиться його інтересами, успіхами у навчанні в школі, за час навчання сина не брав та не бере участі у шкільному житті дитини, не з`являється на виступи, свята, батьківські збори. Відповідач не цікавиться інтересами сина, його потребами, не надає добровільно зі своєї сторони грошей на його утримання, купівлі одягу, продуктів харчування, для проведення дозвілля, не проявляє заінтересованості в його розвитку. ОСОБА_3 повністю байдужий до сина, він не проявляв та не проявляє жодної ініціативи щодо побачень із дитиною.

Вказують, що при цьому зі сторони позивача ОСОБА_2 , так і зі сторони самої дитини ніколи не було жодних перешкод у спілкуванні відповідачу із дитиною, навпаки позивач ОСОБА_2 раніше була заінтересована в тому, щоб відповідач приділяв час їх спільному синові, щоб дитина відчувала батьківську любов та увагу зі сторони батька. Тепер цю батьківську увагу, любов, тепло повністю забезпечує дитині ОСОБА_7 . Тобто жодних перешкод у відповідача у спілкуванні з сином, їхнім зустрічам не було та не має.

Як наслідок позивачі наголошують, що ухилення від виховання дитини батьком, відповідачем у справі, є наслідком винної його поведінки, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позивачі вважають, що наведені ними обставини, свідчать про те, що відповідач у справі не піклується жодним чином про фізичний і духовний розвиток сина, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує зі своєї сторони необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина, не спілкується з дитиною взагалі, не бачиться з ним, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, навчального та виховного процесу, а тому є всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки таке позбавлення батьківських прав буде в повній мірі відповідати інтересам самої дитини, його належному догляду та вихованню зі сторони як матері та зі сторони чоловіка матері, ОСОБА_7 .

Щодо вимог про зміну способу стягнення аліментів, то враховуючи, що позивачі проживають разом, відповідач з ними не проживає, дитина знаходиться на утриманні матері, обов`язок відповідача, батька дитини, утримувати свого сина, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені його розвитком, зважаючи на те, що у ОСОБА_2 на утриманні є ще двоє дітей, а спільний із відповідачем син потребує значних коштів на його утримання, а ОСОБА_3 є особою молодого віку, працездатним, не має перешкод до праці та отримання заробітку, доходу, а тому позивачі вважають, що ОСОБА_3 має можливість сплачувати кошти на утримання свого неповнолітнього сина (аліменти) та виконувати покладені на нього законодавством обов`язки по забезпеченню зі своєї сторони синові належного рівня життя, а беручи до уваги значні потреби дитини, відсутність будь-яких доказів про те, що відповідач ОСОБА_3 по стану здоров`я має перешкоди до праці, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів згідно рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц з стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на стягнення аліментів частці від доходу (заробітку) відповідача на утримання дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати такі в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_3 .

Позивачі вважають, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати частину матеріальних потреб дитини зі сторони батька дитини.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 31 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 26 березня 2026 року о 09 год. 30 хв. (арк. спр. 51-53).

Витребувано в органу опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, Служби у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області за фактичним місцем проживання дитини, а також в органу опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради за зареєстрованим місцем проживання дитини, враховуючи норми статті 19 Сімейного кодексу України, висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 26 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 83).

Позивач ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 , яка також є законним представником неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , представник позивача, адвокат Козакевич Р.В., в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, які зазначені у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечили.

ОСОБА_1 додатково пояснив, що з відповідачем не спілкується, ОСОБА_3 до нього не телефонує, він сам робив спробу поговорити з біологічним батьком по телефону раніше, однак, незважаючи на те, що на його телефонний дзвінок відповіла невідома йому жінка, відповідач йому не передзвонив. Біологічного батька він фактично не пам`ятає.

ОСОБА_2 додатково в судовому засіданні пояснила, що не спілкується з жодними родичами її колишнього чоловіка, батьки відповідача, які є відповідно дідом та бабою ОСОБА_1 , з 2016 року також до сина не телефонують, не приїжджають, жодного контакту з дитиною не підтримують, як і не бере жодної участі в житті дитини й сам відповідач.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи, як і не з`явився в підготовче судове засідання.

Від нього на адресу суду не надходило жодних клопотань, заяв, в тому числі про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву. Про причини неявки суд не повідомлено.

Судом не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, зважаючи на неодноразові виклики відповідача в судові засідання, його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, відсутність будь-яких доказів поважності неявки відповідача на розгляд справи.

Тобто суд приходить до висновку, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно без повідомлення причин не з`явився на розгляд справи.

Також суд враховує інтереси всіх сторін, в тому числі і позивачів, а також бере до уваги розумні строки розгляду справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Також суд враховує, що сторона позивачів не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, Служби у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак з Добросинсько-Магерівської сільської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами без представника Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Зазначили, що при вирішенні справи повністю покладаються на розсуд суду.

Окрім того ними надіслано на адресу суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , а також рішення виконавчого комітету Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про затвердження вказаного висновку.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, органу опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак від них на адресу суду надійшло клопотання, у якому зазначили, що не можуть надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дитина проживає у селищі Магерів, відтак службою у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини є Служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської селищної ради.

Зазначили, що з метою обстеження умов проживання батька, з`ясування причин ухилення його від виконання батьківських обов`язків щодо сина, про які зазначено у позовній заяві, а також позиції ОСОБА_3 щодо вирішення спору працівники служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради здійснювали неодноразові виїзди, а саме 22 січня 2026 року, 27 січня 2026 року, 12 лютого 2026 року, за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

22 січня 2026 року та 12 лютого 2026 року у помешкання відповідача зайти не вдалося, оскільки дверей у під`їзд ніхто не відчинив, на дзвінок у домофон не відповідали, а 27 січня 2026 року вдалось зайти у під`їзд будинку АДРЕСА_2 . У квартиру АДРЕСА_3 потрапити не вдалось у зв`язку із тим, що дверей ніхто не відчинив. При спілкуванні із сусідом із квартири АДРЕСА_4 вдалось з`ясувати, що у квартирі АДРЕСА_3 проживає ОСОБА_3 , однак його сусіди бачать рідко, контактного номера телефону у сусіда не було.

Частиною 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, висловлені позиції, а також надання висновку щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Зважаючи на те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, як і не з`явився в підготовче судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву на позовну заяву, а позивачі не заперечують проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ), який був приведений до присяги, попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та відмову від дачі показів, в судовому засіданні надав покази про те, що ОСОБА_1 знає з 2017 року, неодноразово був присутній разом із ним на різних подіях, в тому числі й дні народженні ОСОБА_12 , однак ніколи не бачив поряд із дитиною його біологічного батька, такий ніколи не приїжджав до дитини, чув від ОСОБА_12 , що батько з ним не підтримує взагалі зв`язок.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ), який був приведений до присяги, попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів та відмову від дачі показів, в судовому засіданні надав покази про те, що ОСОБА_1 знає досить давно, коли він переїхав проживати у село Магерів, неодноразово був присутній разом із ним на різних подіях, однак ніколи не бачив поряд із дитиною його біологічного батька, такий ніколи не приїжджав до дитини, чув від ОСОБА_12 , що батько з ним не підтримує взагалі зв`язок.

Заслухавши думку позивачів, представника позивача, адвоката Козакевича Р. В., покази свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12 квітня 2011 року між позивачем 2 ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у Стрілковецькій сільській раді Борщівського району Тернопільської області, актовий запис № 01, однак рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 12 квітня 2017 року у справі № 594/962/16-ц, яке набрало законної сили 19 травня 2017 року, шлюб, зареєстрований 12 квітня 2011 року між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_14 , 30 червня 1990 року, Стрілковецькою сільською радою Борщівського району Тернопільської області, актовий запис 01 - розірвано.

У шлюбі в позивача 2 та відповідача ОСОБА_3 народилася одна дитина, а саме син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в Книзі реєстрації народжень 06 грудня 2011 року було зроблено відповідний актовий запис за № 2867, що підтверджується викладеним у свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 , яке 06 грудня 2011 року видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції.

Відповідно до рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц, яке набрало законної сили 21 липня 2017 року, стягуються з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. щомісячно на дитину з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 17 жовтня 2016 року і до досягнення ним повноліття.

На виконання рішення суду був виданий виконавчий лист, з яким позивач 2 звернулася у відділ Державної виконавчої служби.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , яке видане 19 січня 2018 року виконавчим комітетом Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 19 січня 2018 року у виконавчому комітеті Магерівської селищної ради Жовківського району Львівської області, про що 19 січня 2018 року було складено відповідний актовий запис № 01. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_15 .

Тобто дошлюбним прізвищем ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу із ОСОБА_7 було Дзіковська, а вже після реєстрації шлюбу змінено прізвище із ОСОБА_16 на ОСОБА_15 .

Як наслідок позивач 2 ОСОБА_2 є матір`ю позивача 1 ОСОБА_1 .

У даному шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилося двоє дітей, а саме син, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , яке видане Жовківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 26 січня 2018 року, та син, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , яке видане Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області 16 березня 2022 року.

Діти, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/016246802 від 04 листопада 2025 року щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_9 , та витягом з реєстру територіальної громади № 2025/016246717 від 04 листопада 2025 року щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_10 .

Квартира АДРЕСА_6 належить на праві спільної сумісної власності в тому числі ОСОБА_7 , чоловіку позивача 2 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на квартиру серії НОМЕР_9 , яке видане 03 січня 2002 року.

Судом встановлено, що відповідач взагалі не забезпечує потреб дитини, не надає жодного матеріального утримання, аліментів не сплачує, оскільки на адвокатський запит Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано відповідь № 160622 від 24 жовтня 2025 року, а саме надіслано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 листопада 2025 року, з якого вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів у відповідача ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_1 , станом на 01 листопада 2025 року становить 134116 грн. 66 коп., сплачено 0 грн. аліментів.

ОСОБА_3 не брав і не бере участі у вихованні сина, ніколи не був присутнім на заходах у закладі освіти, не брав участі у батьківських зборах, зовсім не цікавиться навчанням та досягненнями сина, учня 9-Б класу, що підтверджується довідкою № 121, яка видана 21 жовтня 2025 року Магерівським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області.

ОСОБА_1 навчається в закладі освіти з 2 класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний учень. Має навчальні досягнення середнього та достатнього рівня. Виявляє логічне та образне мислення. На уроках завжди уважний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам. Має хороший загальний розвиток. Добре розвинута пам`ять.

До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Бере активну участь у громадському житті закладу освіти та класу, постійно є учасником позакласних заходів. За характером скромний, веселий, врівноважений, розсудливий, самостійний. Охоче вступає в контакт з однокласниками та учнями інших класів, любить працювати і відпочивати з друзями. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, має авторитет серед товаришів. Користується повагою серед вчителів.

Мама приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, постійно цікавиться його шкільним життям.

Батько, ОСОБА_17 , ніколи не цікавиться навчанням ОСОБА_12 в закладі освіти, що підтверджується характеристикою на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 9-Б класу, яка видана Магерівським опорним закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Позивач 2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає в АДРЕСА_5 . Заміжня. Має трьох дітей: сина, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно опікується та він утримується матір`ю, ОСОБА_2 та вітчимом, ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 , колишній чоловік ОСОБА_2 , з сином не проживає та не утримує його, з ним не спілкується. Зі слів сина ОСОБА_12 вбачається, що він рідного батька не пам`ятає.

Викладене підтверджується актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жительки АДРЕСА_5 , який складений комісією в складі старости Магерівського старостинського округу № 1 Семочка Зоряна Ярославовича, депутатів сільської ради Куниця Василя Васильовича, діловода ОСОБА_18 , в присутності сусідів, ОСОБА_19 , адреса: АДРЕСА_7 , та ОСОБА_20 , адреса проживання: АДРЕСА_8 .

З виписки № 384 із медичної картки ОСОБА_1 , яка видана 16 жовтня 2025 року КНП «Добросинсько-Магерівським центром первинної медико-санітарної допомоги» Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_1 - здоровий, на прийом до лікаря в медичний заклад приходить з мамою, призначення виконує.

Як вбачається із змісту Постанови Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" суд роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою важливі правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Про ухилення від обов`язків виховувати дитину, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мова може йти лише за умови винної поведінки особи, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Листом № 1360, який виданий 03 листопада 2025 року Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області, орган опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської обласні повідомив, що від громадянина ОСОБА_3 звернень до сільської ради з будь-якими проханнями, клопотаннями, заявами, скаргами відносно усунення йому перешкод у спілкуванні та побаченні із дитиною, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надходило.

З листа № 373579-2025 від 20 листопада 2025 року, який виданий відділом поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції у Львівській області, вбачається, що згідно відомостей, внесених в підсистему ІТС ІПНП «Інформаційний портал Національної поліції України», громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі зверненнями у відділ поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області щодо створення перешкод у вихованні спільної дитини не звертався.

Тобто судом встановлено, що відсутні будь-які докази про те, що відповідачу чиняться перешкоди у спілкуванні, побаченні з дитиною, відповідач не звертався для визначення йому графіку побачень з дитиною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Як визначено ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності і не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей .

Згідно із ч. 4, 5 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд враховує викладене у висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно його сина, ОСОБА_1 . З такого вбачається, зокрема, наступне. ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_5 разом із матір?ю, ОСОБА_2 , яка займається вихованням та матеріальним забезпеченням сина. ОСОБА_21 повідомив на комісії, що він рідного батька не пам?ятає. Ніколи з ним не спілкувався. ОСОБА_22 , мати ОСОБА_12 , повідомила, що не бажала розпочинати процес позбавлення батьківських прав до поки ОСОБА_12 не досягне чотирнадцятирічного віку, щоб син сам обирав, чи потрібен йому такий батько. Та повідомила комісію про наступне - ОСОБА_23 не підтримує зв?язок із сином ще із 2014 року, ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків щодо виховання та розвитку дитини, не бере участі у вихованні та піклуванні сина, не забезпечує його матеріально, не піклується про його життя та здоров?я, не дбає про його фізичний та моральний розвиток. Не сплачує аліменти. 24 лютого 2026 року відбулося друге засідання комісії із захисту прав дитини виконавчого комітету Доросинсько-Магерівської сільської ради та було розглянуто лист Управління сім?ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, в якому повідомляється: «з метою обстеження умов проживання батька, з?ясування причин ухилення його від виконання батьківських обов?язків щодо сина, про які зазначено в позовній заяві, також позиції ОСОБА_3 щодо вирішення даного спору працівниками служби у справах дітей управління сім?ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської іської ради здійснювалися неодноразові виїзди за адресою, де проживає батько, однак поспілкуватися із батьком не вдалося, у зв?язку з тим що дверей ніхто не відчинив. Зі слів сусідів, ОСОБА_3 проживає за даною адресою, проте сусіди його бачать рідко. Контактного телефону у сусіда не було.

Під час розгляду справи встановлено та представленими доказами підтверджується, що відповідач не підтримував та не підтримує стосунки з дитиною з 2014 року, тобто з 2014 року відповідач не бере участі у житті дитини, ОСОБА_1 , не спілкується з ним, були лише поодинокі випадки, коли ОСОБА_3 бачився з дитиною, останній раз ще у 2016 році, тобто, коли дитині було лише 5 років.

Відповідач не бере участі в житті ОСОБА_1 , не цікавиться його інтересами, навчанням, не займається його вихованням, розвитком та становленням як особистості, не спілкується з ним, не проявляє жодної ініціативи до побачень із сином, спільного проведення часу, не дбає про його добробут.

Суд звертає увагу, що ініціатором судового процесу про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав є сама дитина, ОСОБА_1 , про що зазначено у позовній заяві та підтверджено в судовому засіданні.

Відповідач фактично не бере жодної участі у житті дитини, його виховному процесі, становленні як особистості, фізичному, інтелектуальному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.

ОСОБА_3 не бере участі у виховному процесі сина, він не цікавиться його інтересами, успіхами у навчанні в школі, за час навчання сина не брав та не бере участь у шкільному житті дитини, не з`являється на виступи, свята, батьківські збори.

Відповідач не надає добровільно зі своєї сторони грошей на утримання дитини, купівлі одягу, продуктів харчування, для проведення дозвілля, не проявляє заінтересованості в його розвитку, також він не сплачує аліменти.

ОСОБА_3 не проявляє жодної ініціативи щодо побачень із сином.

Водночас жодних перешкод у відповідача у спілкуванні з сином, їхнім зустрічам судом під час розгляду справи не встановлено.

Тобто встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, свідчать про те, що відповідач у справі не піклується жодним чином про фізичний і духовний розвиток сина, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує зі своєї сторони необхідного харчування, медичного догляду, лікування сина, не спілкується з дитиною взагалі, не бачиться з ним, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, навчального та виховного процесу.

ОСОБА_1 знаходиться на повному утриманні матері.

Наведене вище в комплексі підтверджує, що відповідач байдужий до інтересів дитини, не має наміру виконувати свої батьківські обов`язки щодо виховання сина в майбутньому і така його поведінка є наслідком винних його дій, свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а не наслідком будь-яких поважних, об`єктивних причин, перешкод зі сторони матері дитини чи самої дитини.

При вирішенні цього спору суд повинен виходити з інтересів дітей, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на піклування батьків.

Згідно із статтею 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 150 цього Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, свого народу, своєї Батьківщини, забезпечувати здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Право на виховання дитини є одним із найважливіших батьківських прав. Водночас, це право є і обов`язком.

Зі змісту положень принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння, вона повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення у справі «Хант проти України»).

У справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Враховуючи те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню сина, самоусунувся від таких, свідомо нехтує такими, не цікавиться його життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не створює умов для нормального спілкування з сином, сама дитина є ініціатором судового процесу про позбавлення батьківських прав, суд приходить до висновку, що є всі підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки таке позбавлення батьківських прав в повній мірі відповідає інтересам самої дитини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 167 СК України особа, позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зроблено правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише за наявності вини у їхніх діях. Питання щодо сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Судом встановлено, що за одинадцять років поведінка батька по відношенню до дитини у кращий бік не змінилася, у його діях, а точніше бездіяльності по відношенню до дитини є вина, а тому в ситуації, що склалася, при бажанні самої дитини, є доцільним застосування до відповідача фактично крайнього заходу впливу, позбавлення відповідача батьківських прав.

Щодо вимог про зміну способу стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Сімейного кодексу України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати своїх дітей (зокрема - статті 182 та 183).

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 61-37114св18.

Судом враховано, що позивач 2 як одержувач аліментів в інтересах позивача 1 бажає зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на стягнення аліментів в частці від доходу (заробітку) відповідача.

Суд приходить до висновку, що відповідач у справі, який є особою молодого віку, здоровим та працездатним може та повинен сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісячно на утримання сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Такий розмір аліментів обумовлений тим, що дитина швидко росте, а тому постійно потребує купівлі нового одягу, взуття, крім того необхідним для дитини є надання продуктів харчування, купівля засобів гігієни, проведення дозвілля, лікування.

З матеріалів справи не вбачається, що у відповідача є перешкоди по стану здоров`я до праці і як наслідок для отримання заробітку та надання з такого коштів для утримання його дитини.

Суд враховує, що від 2016 року значно зросла мінімальна, а також середньомісячна заробітна плата в Україні. Крім того позивач 2 ОСОБА_2 має іншу сім`ю та ще двох дітей, які в тому числі перебувають на її утриманні.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

А тому відповідач зобов`язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.

Згідно статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 СК України.

З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України вбачається, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання.

Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати.

А тому враховуючи вимоги статей, 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України, те, що позивач 2 з дитиною, позивачем 1, проживають окремо від відповідача, спільна з відповідачем дитина проживає з позивачем 2, ОСОБА_2 , знаходиться на її утриманні, обов`язок відповідача, батька дитини, утримувати свого сина, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зумовлені його розвитком, зважаючи на те, що у позивача 2 на утриманні є ще двоє дітей, а спільний із відповідачем син потребує коштів на його утримання, а ОСОБА_3 є особою молодого віку, працездатним, відсутні докази про те, що в нього є перешкоди до праці та отримання заробітку, доходу, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 має можливість сплачувати кошти на утримання свого неповнолітнього сина (аліменти) та виконувати покладені на нього законодавством обов`язки по забезпеченню зі своєї сторони синові належного рівня життя.

Беручи до уваги значні потреби дитини, відсутність будь-яких доказів про те, що відповідач ОСОБА_3 по стану здоров`я має перешкоди до праці, суд приходить до висновку про зміну способу стягнення аліментів згідно рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц з стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на стягнення аліментів частці від доходу (заробітку) відповідача на утримання дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення таких в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_3 .

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що аліменти в такому розмірі жодним чином не обмежать та не порушать прав відповідача, водночас такий розмір аліментів надасть можливість забезпечувати частину матеріальних потреб дитини зі сторони батька дитини.

Аліменти відповідно до зміненого способу стягнення стягувати з дати набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав та беручи до уваги те, що позивачами було сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. кожним за дану позовну вимогу, із відповідача в користь кожного із позивачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Зважаючи на те, що позивачі згідно Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору за позовну вимогу про зміну способу стягнення аліментів, однак суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обгрунтовані, як наслідок такі підлягають задоволенню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінити спосіб стягнення аліментів, призначений рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц, а саме змінити спосіб із стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на стягнення аліментів у частці від доходу (заробітку) відповідача на утримання дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються в користь ОСОБА_4 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 , кошти на утримання неповнолітньої дитини, а саме сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_3 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття та стягувати такі в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , Львівський (до зміни адміністративно-територіального устрою Жовківський) район, Львівська область, 80327, паспорт громадянина України № НОМЕР_10 , виданий 13 квітня 2018 року органом 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Після набрання даним рішенням суду законної сили відкликати із Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчий лист, виданий на виконання рішення Борщівського районного суду Тернопільської області, від 14 червня 2017 року у справі № 594/963/16-ц.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 1 211.20 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211.20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211.20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Одночасно роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач 1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , мобільний телефон: НОМЕР_13 , електронна пошта, адреса: відсутня, електронний кабінет в електронному суді: відсутній.

Позивач 2 та законний представник неповнолітнього позивача 1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_10 , паспорт громадянина України № НОМЕР_10 , виданий 13 квітня 2018 року органом 6112, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , мобільний телефон: НОМЕР_14 , електронна пошта, адреса: відсутня, електронний кабінет в електронному суді: відсутній.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_9 , мобільний телефон: НОМЕР_15 , електронна пошта, адреса: невідома.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 Орган опіки та піклування Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, адреса місця знаходження: площа Свободи, будинок № 3-А, село Добросин, Львівський (раніше Жовківський) район, Львівська область, 80337, код ЄДРПОУ: 04371727, телефон: 03252 60247, електронна пошта: dobrosyn_rada@ukr.net.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2 Служба у справах дітей Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, адреса місця знаходження: площа Свободи, будинок № 3-А, село Добросин, Львівський (раніше Жовківський) район, Львівська область, 80337, код ЄДРПОУ: 44297595.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 3 Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради Тернопільської області, адреса місця знаходження: вулиця Листопадова, будинок № 5, місто Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 34334305.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 4 Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, адреса місця знаходження: бульвар Тараса Шевченка, будинок № 1, місто Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 43459222.

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2026.

Суддя Ясиновський Р. Б.