Рішення № 138690012, 03.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Попова В. О.

Справа № 642/5436/25

Провадження № 2/644/1304/26

03.08.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Попової В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Закоморної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

Позивач в особі представника адвоката Журавльова С.Г., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11.08.2025, звернувся до Холодногірського районного суду міста Харкова через підсистему «Електронний суд» з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 у розмірі 13 884 грн 66 коп. та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № TDB.2020.0991.1966 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок-1 клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав, у зв`язку з чим згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у загальному розмірі 13 884 грн 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 883 грн 31 коп., заборгованість за відсотками 9 001 грн 35 коп.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020.

27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020. Посилався, що згідно з розрахунком заборгованості відповідача за Кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020, сформованим АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить в загальному розмірі 13 884 грн 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 883 грн 31 коп., заборгованість за відсотками 9 001 грн 35 коп. Зауважував, що всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Ухвалою судді Холодногірського районного суду м.Харковавід 19 вересня 2025 року, вищезазначена цивільна справа була направлена до Індустріального районного суду міста Харкова для розгляду за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025, цивільну справу № 642/5436/25, провадження 2/644/5030/25 передано в провадження судді Попової В.О.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Харкова від 15 жовтня 2025 року позовна заява прийнята, провадження відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін.

17 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Габор В.В., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 23.10.2025 № 4979/2025-4080407, надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить визнати поважним причини пропуску строку для подання відзиву на поновити його. В задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав, викладених в ньому. Зокрема зазначає про відсутність належних та достовірних доказів, які б підтверджували розмір заборгованості. Посилається на відсутність відомостей щодо проведення транзакції для перерахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача та розбіжності номеру поточного рахунку , який було відкрито на ім`я відповідача та рахунку, за якими надано виписку по рахунку позивачем. Також вважає, що нарахування процентів здійснено поза межами строку кредитування. Щодо судових витрат на правничу допомогу зазначає, що вони завищені та необґрунтовані (а.с. 101-111).

Дослідивши доводи, викладені у відзиві щодо поважності причини пропуску подання відзиву на позов, суд вважає необхідним для реалізації сторонами їх прав, а також для всебічного та об`єктивного розгляду справи визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, поновити стороні відповідача строк для подачі відзиву.

Процесуальним правом подачі відповіді на відзив сторона позивача не скористалась.

Інших заяв, клопотань тощо від сторін не надходило.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В матеріалах справи наявні заяви, подані представником позивача - адвокатом Журавльовим С.Г. через підсистему «Електронний суд» про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково - не заперечував щодо стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту, підтвердив, що користувався коштами АТ «Мегабанк», пояснив, що банк на той час перебував в стані припинення і він не отримував повідомлень, що борг комусь перейшов. В іншій частині позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені.

Представник відповідача адвокат Закоморна К.О. мотивувала свої запереченння проти позову аналогічно викладеному у відзиві.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 17 березня 2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2020.0991.1966 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок 1 № НОМЕР_1 (у гривні), поточний рахунок 2 № НОМЕР_2 (у доларах США), поточний рахунок 3 № НОМЕР_3 (у Євро), на підставі отриманої від клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок 1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, карткові рахунки 2 та 3 за дебетовою схемою. Картка є власністю Банку (а.с. 49).

У п. 2.3 Договору сторони погодили умови кредитування: тип кредиту кредитування рахунку (кредитна лінія), максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості до 62 днів; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) - 0,0001 % річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована) 56,00 % річних (тариф todobank), 48,00% річних (тариф todobank+), процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям зняття готівки в термінальних пристроях POS-термінал, банкомат (фіксована) 56,00 % річних (тариф todobank), 48,00% річних (тариф todobank+). Кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за Доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 29 січня 2021 року. Реальна процентна ставка - 87,30 % річних (тариф todobank), 73,30% річних (тариф todobank+). Загальна вартість кредиту на дату укладення Договору 273 293 грн (тариф todobank), 263 391 грн (тариф todobank+).

Положеннями п. 2.6 Договору встановлено, що нарахування процентів на залишок коштів на Карткових рахунках, за користування Доступним лімітом кредитної лінії та у разі виникнення заборгованості на суму несанкціонованого овердрафту здійснюється згідно Правил та Тарифів.

Пунктом 3.1.2 Договору визначено, що Клієнт зобов`язаний при користуванні Доступним лімітом кредитної лінії: щомісячно, не пізніше Розрахункової дати місяця, наступного за звітним, сплатити мінімальний обов`язковий платіж, в т.ч проценти та інші обов`язкові платежі передбачені Договором у розмірі, визначеному Тарифами, шляхом забезпечення надходження цих коштів на Картковий рахунок-І; погасити заборгованість та Доступним лімітом кредитної лінії до настання кінцевого строку сплати цієї заборгованості.

Відповідно до п. 4.2. Договору використання і обслуговування Карткових рахунків та Картки регулюється цим Договором, нормативними документами платіжних систем VISA International та MasterCard Worldwide та законодавством України.

У п.4.3. Договору вказано, що закінчення терміну дії Картки, її втрата або пошкодження не спричиняє припинення договірних відносин між Банком та Клієнтом та/або закриття Карткових рахунків. Відмова Клієнта від Доступного ліміту кредитної лінії не припиняє дію цього Договору.

Підписавши Договір відповідач підтвердив, що один примірник цього Договору із додатками, Картка та ПІН-код до неї, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, ним отримані під підпис. З реальною річною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення Договору, у письмовій формі відповідач ознайомлений (п. 4.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії сторони не повідомили одна одну про його припинення, Договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку Договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

ОСОБА_1 також підписано Додаток №1 до Договору № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2019 (Тарифний пакет «todobank») (а.с. 51).

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до АТ «Мегабанк» із Заявою-Анкетою на відкриття рахунку та видачу платіжної картки (надалі Заява-Анкета), у якій просив відкрити на його ім`я поточні рахунки: в доларах США, у Євро, у гривні, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard Worldwide/Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Просив встановити на його поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_4 ліміт кредитної лінії в розмірі 0,00 грн на умовах згідно діючих тарифів банку (а.с. 31).

Вказана Заява-Анкета підписана ОСОБА_1 власноруч. У Заяві-Анкеті міститься відмітка банку з підписом уповноваженою банком особи про дозвіл відкрити поточні рахунки у гривні, доларах США, у Євро, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, видати платіжну картку з встановленим лімітом кредитної лінії. Датою відкриття рахунків, датою видачі картки № НОМЕР_5 та датою отримання картки зазначено 19.03.2020.

Як убачається з виписок по особовим рахункам за період з 17.03.2020 по 02.12.2022 (а.с. 41-43), та з 03.12.2022 по 03.09.2024 (а.с. 33-39), відкритого відповідачу в АТ Мегабанк, позивач відкрив йому поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії. Також убачається, що відповідач, в свою чергу, користувався кредитними коштами.

Згідно з довідки-розрахунку, складеної АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 станом на 03.09.2024 складає 13 884 грн 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 883 грн 31 коп., заборгованість за відсотками 9 001 грн 35 коп. (а.с. 56).

Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с. 19).

03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п. 1 Договору) (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 4 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата за договором №GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 (а.с. 18).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 у загальному розмірі 13 884 грн 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 883 грн 31 коп., заборгованість за відсотками 9 001 грн 35 коп. (а.с. 57).

Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги (а.с. 11-12).

Згідно п. 1 Договору № 1/12, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор.

Пункт 2 Договору №1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 до договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024, сторони дійшли згоди викласти п. 4 Договору в такій редакції: «сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривень) 00 копійок; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 (чотирнадцять мільйонів сімсот тисяч гривень) 00 копійок (а.с. 16).

Згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8 030 000,00грн, в призначені платежу зазначено: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-кассове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ» (а.с. 17).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 у загальному розмірі 13 884 грн 66 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 883 грн 31 коп., заборгованість за відсотками 9 001 грн 35 коп. (а.с. 32).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 підписано відповідачем власноруч, він містить основні істотні умови, характерні для такого виду договору, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений та погодився з ними.

Таким чином позивачем доведено факт укладення кредитного договору № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 та отримання останнім кредитних коштів. Що також не заперечується і самим відповідачем.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 ТОВ «ФК Єврокредит».

Таким чином, приймаючи до уваги невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020, враховуючи надані стороною позивача докази, а також визнання відповідачем отримання за вказаним вище договором кредитних коштів, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 883 грн 31 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивачем на підтвердження розміру нарахованих процентів надано виписку по особовому рахунку відповідача за період з 17.03.2020 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, в яких відображено рух наданих кредитних коштів, та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03.09.2024.

Водночас у довідці-розрахунку відображена лише загальна сума без конкретизації строку нарахування, відсоткової ставки нарахування тощо, а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки, за якою нараховувались проценти за користування коштами.

Згідно п. 2.2.7. Договору № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020, кінцевий строк до якого має бути сплачена заборгованість з доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 16 березня 2021 року. Матеріали справи не містять відомостей щодо продовження (пролонгацію) дії кредитного договору.

При цьому суд зауважує, що нарахування відсотків після спливу строку дії договору суперечить закону.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з тим, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тому суд позбавлений можливості перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку із випискою з особового рахунку відповідача. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості навести свій розрахунок у судовому рішенні.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 851 грн 97 коп. (4 883 грн 31 коп./13 884 грн 66 коп.*2 422 грн 40 коп., що дорівнює 35,17 %).

Крім того, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.

Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між АО «Альянс ДЛС» та ТОВ «ФК Єврокредит»; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» № 12127117 від 14.08.2025; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 від 04.07.2024 видане Журавльову С.Г.

Суд дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, заперечення сторони відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137, 141ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

З позовної заяви вбачається, що вона подана представником позивача через систему «Електронний суд». Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача, в тому числі адвокат Журавльов С.Г. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, заявлених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених статтями 137 та 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

Суд також враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.

Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн 00 коп.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Єврокредит» задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1 406 грн 80 коп., що дорівнює 35,17%.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2020.0991.1966 від 17.03.2020 у розмірі 4 883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн 31 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати по сплати судового збору в розмірі 851 (вісімсот п`ятдесят одна) грн 97 коп . та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 1 406 (одна тисяча чотириста шість) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 03.08.2026.

Суддя В.О. Попова