Рішення № 138689954, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/18497/25

Провадження № 2/643/2176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Харченко А.М.

за участю секретарів судового засідання Горєлової А.С., Пантак В.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Харківська міська рада, про захист прав споживача та визнання неукладеними Індивідуальних договорів та Публічних договорів, опублікованих на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»,

В С Т А Н О В И В:

22.10.2025 ОСОБА_1 , в особі представника Літвінова М.І., який діє на підставі виданої довіреності, звернулася до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», в якій просила позовну заяву про захист прав споживачів задовольнити, визнати неукладеними між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 Індивідуальні договори та Публічні договори, опубліковані на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»; стягнути з відповідача в дохід Держави судовий збір, а на користь позивача судові витрати у вигляді правової допомоги. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вперше про існування умов зазначених договорів позивача дізналася восени 2024 року, оскільки до неї звернулося з позовом Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якому посилалися на опубліковане на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ умови Індивідуальних договорів та Публічних договорів (далі договори), які нібито укладені з урахуванням ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Раніше ХТМ не повідомляли позивача про ці договори належним чином. Всі дії, які були вчинені позивачем та/або третіми особами, вчинені поза умовами зазначених договорів. Всі вчинені позивачем та/або третіми особами дії раніше не є акцептом зазначених договорів, оскільки ХТМ не повідомляли позивача належним чином про умови таких договорів, а позивач про умови цих договорів не знала. Позивач не надавала згоди на укладення цих договорів. Особистого кабінету на офіційному сайті ХТМ позивач не має. Належним чином оформлені повідомлення від ХТМ про умови цих договорів позивач не отримувала. Позивач вважає, що зазначені договори в даному випадку не укладені відповідно ст.ст. 11, 633, 634, 641, 642 ЦК України. 18.01.2025 позивач направила відповідачу повідомлення, яким залишила без акцепту Індивідуальні договори та Публічні договори, опубліковані на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ та відмовилась від оферти Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Докази належного згідно з вимогами закону укладання договорів відсутні. Вважає, що позивач не дотримався вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не надав відповідної інформації про послуги. Не направив належним чином оформлену пропозицію про укладення Індивідуального та/або Публічного договору та проєкти договорів, інформацію про ціни та тарифи. Позивач не отримувала належним чином оформлену пропозицію від відповідача про укладання договору, всі дії щодо оплати послуг позивач вчинила поза межами Індивідуального та/або Публічного договорів, що доведено, на думку позивача, належним доказом - Повідомленням про залишення без акцепту Індивідуальних та Публічних договорів, опублікованих на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ та відмову від оферти Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Щодо залучення Харківської міської ради в якості третьої особи, позивач зазначила, що КП «Харківські теплові мережі» засновано Харківською міською радою, що підтверджується статутом КП «ХТМ» в редакції від 10.11.2023 року та зокрема п.1.1. Статуту, де зазначено, що «КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» належить до комунальної власності Харківської міської територіальної громади відповідно до рішення 16 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 24.09.03 № 191/03 «Про комунальну власність міста Харкова». Відповідно до Розділу 6 згаданого Статуту органами управління КП «ХТМ» є структурні підрозділи Харківської міської ради. На думку позивача, зазначене свідчить про безпосередній юридичний та фінансовий зв`язок позивача КП «Харківські теплові мережі» та Харківської міської ради. Згідно з діючим законодавством, Харківська міська рада в особі її виконавчих органів має укладені та чинні правочини з КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та/або з третіми особами з метою виконання передбачених законом зобов`язань. Позивач вважає, що рішення по цій справі може вплинути на права та законні інтереси Харківської міської ради.

Ухвалою суду 29.10.2025 відкрито провадження у справі і визначено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

17.12.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача Підгорного Б.Б., в якій він просив задовольнити прохання та надати строк для подання відзиву на позовну заяву, мотивуючи тим, що викладені позивачем обставини потребують ретельної звірки з великою кількістю документації, починаючи з 2021 року, яка наявна на підприємстві та відповідного обґрунтування кожному з доводів позовної заяви (звернення, скарги, клопотання, документацію про визначення договірних правовідносин між споживачем та виконавцем послуг). Відповідно до ст. 127 ЦПК України, просили суд продовжити строк для подання обґрунтованого відзиву на позовну заяву з доказами та доводами на заперечення заявлених позовних вимог.

15.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення третьої особи Харківської міської ради щодо позову, в яких просили справу розглянути за відсутності особи, уповноваженої діяти від імені Харківської міської ради. Крім того зазначили, що з метою всебічного, неупередженого судового розгляду справи, з`ясування фактичних обставин справи, просили взяти до уваги заперечення, що наведені у поясненнях Харківської міської ради. З аналізу процесуальних норм вбачається, що залучення третіх осіб до участі у справі відбувається у тому випадку, коли рішення суду у справі може вплинути на їхні права та обов`язки. Тому участь у справі третіх осіб є формою захисту їхніх прав та інтересів, що пов`язані зі спірними правовідносинами. Інститут третіх осіб застосовується з метою захисту в процесі у тому випадку, коли рішення у справі може зачіпати їх права, свободи та обов`язки або для захисту своїх самостійних прав щодо предмета спору чи інтересів. Дослідивши матеріали цієї справи № 643/18497/25 встановлено, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у сумі 84620,63 грн. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2005 по 31.05.2021, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у сумі 36574,12 грн. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа: Харківська міська рада, про захист прав споживача та визнання неукладеними індивідуальних договорів та Публічних договорів, опублікованих на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», мотивуючи позовні вимоги тим, що акцепту на укладення вищезазначених договорів не надавала. Отже, предметом доказування у цій справі № 643/18497/25 є обставини, які свідчать про приєднання або неприєднання позивача до цих договорів. Залучення Харківської міської ради в якості третьої особи до участі у цій справі позивач обґрунтовує наявністю безпосереднього юридичного та фінансового зв`язку між Харківською міською радою та Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі». Однак, яким саме чином вирішення цього спору вплине на права, обов`язки або законні інтереси Харківської міської ради позивачем не зазначено. Відповідно до п.3.4. Статуту Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі Статут) підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, яке передано йому на праві господарського відання, самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, товарний знак, який реєструється відповідно до законодавства України, фірмовий бланк, печатку та штамп зі своєю назвою. Згідно з п.3.5. Статуту, підприємство не відповідає по зобов`язаннях Харківської міської ради та її виконавчих органів, а останні не відповідають по зобов`язаннях підприємства. Незалежно від того, чи будуть задоволені позовні вимоги чи у їх задоволенні буде відмовлено, рішення у цій справі не може вплинути на права та обов`язки Харківської міської ради, а тому, вважають, що залучення до участі у розгляді справи Харківської міської ради в якості третьої особи є помилковим. Ураховуючи вищевикладене, правові підстави для визначення Харківської міської ради третьою особою у справі № 643/18497/25 відсутні. Щодо питань позивача, поставлених Харківській міській раді, зазначили наступне. Позивач поставила Харківській міській раді питання, чи укладалось між ХМР та КП «ХТМ» та/або третіми особами договори відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року за № 280/97-ВР (із наступними змінами), до частини 2 статті 55 Бюджетного кодексу України та/або відповідно до інших норм законодавства для закупівлі палива, електроенергії, газу та інших енергоносіїв з метою надання КП «ХТМ» населенню (споживачам) послуг опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 та/або споживачам вказаних послуг по місту Харкову та які саме договори укладались? Проте будь-яке обґрунтування щодо того, яке саме значення для цієї справи № 643/18497/25 мають такі питання, у позовній заяві відсутні. Разом з тим, предметом позову є Індивідуальні договори та Публічні договори, опублікованому на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі». Обставини, що мають значення для справи, стосуються акцептування позивачем зазначених договорів. Однак вищезазначені питання не стосуються ні правовідносин, пов`язаних із вищевказаними договорами, ні предмета доказування в цілому. Отже, будь-якого зв`язку між запитуваною інформацією та обставинами, що мають значення для справи, не вбачається, а тому у Харківської міської ради наявні підстави для відмови у наданні відповіді на поставлені запитання з огляду на їх безпідставність.

16.07.2026 представник відповідача Васьков О.Ю., який діє на підставі виданої довіреності, через систему «Електронний суд» направив суду відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування висновків зазначив, що КП «Харківські теплові мережі» вважає вказану позовну заяву необґрунтованою положеннями законодавства, а позовні вимоги не підтвердженими достатніми та допустимими доказами та поданою з порушенням вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Вважають, що позивачем не дотримано вимоги норм процесуального права щодо надання, обґрунтування та складання позовної заяви. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. За змістом п.п. 6, 13 ч.1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Позивач та відповідач пов`язані взаємними правами та обов`язками, які виникають через предмет правовідносин комунальні послуги, які надаються відповідачем та споживаються позивачем. Такі правовідносини зазначаються та регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, а саме Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VІІІ, а також Вимогами до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31 січня 2020 року № 23. Але у позові не зазначено, в чому саме полягає невиконання своїх обов`язків з боку КП «Харківські теплові мережі», які зазначені у вищенаведених нормативно-правових актах. За вимогою п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них. У позовній заяві містяться посилання на частину контексту статей без їх зв`язку з повним змістом, яким зазначаються умови виникнення між позивачем та відповідачем договірних відносин, а саме індивідуальних (за наявності рішення співвласників багатоквартирного будинку) та публічних за відсутності рішення співвласників). Крім того, необхідно звернутись до самого викладення позовної вимоги визнання неукладеним. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. Отже обраний спосіб захисту вже суперечить законодавству. Питання правомірності заборгованості, нарахованої за адресою: АДРЕСА_2 вже розглянуто Салтівським районним судом м. Харкова у цивільній справі № 643/7723/24 за позовом КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ухвалено рішення від 25.09.2025. Постановою Харківського апеляційного суду від 18.03.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Отже, доказів відсутності послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі» за адресою: АДРЕСА_2 не надано. Доказів відсутності у ОСОБА_3 прав та обов`язків споживача через зміну права власності на житло, зміну реєстрації місця проживання або інше також не подавалось. Тому вважають, що позовні вимоги доказами не підтверджені. Крім того, 06.07.2026 Салтівським районним судом м. Харкова ухвалено рішення по цивільній справі № 643/3447/26 за позовом ОСОБА_1 до КП «Харківські теплові мережі» про зобов`язання провести перерахунок. Рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог. Щодо дотримання процесуальних строків зазначили, що надскладні умови здійснення діяльності підприємства під постійною загрозою для життя співробітників від ракетно-бомбових ударів держави-агресора, мінімальна кількість працівників, аварійні режими роботи енергосистеми, і, як наслідок, надмірне навантаження у виконанні робочих завдань (понад робочий час та у вихідні) не надає можливості вчасно з дотриманням процесуальних строків подати відповідну заяву по суті справи. З урахуванням ст. 127 ЦПК України просили суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 31.07.2026 клопотання представника відповідача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Васькова Олександра Юрійовича про поновлення процесуального строку на подання відзиву у зазначеній цивільній справі задоволено. Поновлено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву відповідачу Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі».

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, виконавець комунальної послуги суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

За змістом п.п. 6, 13 ч.1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Позивач та відповідач пов`язані взаємними правами та обов`язками, які виникають через предмет правовідносин комунальні послуги, які надаються відповідачем та споживаються позивачем. Такі правовідносини зазначаються та регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, а саме Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VІІІ, а також Вимогами до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 31 січня 2020 року № 23.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Постачальником послуг з опалення та підігріву води в будинку в місті Харкові за вказаною адресою визначено КП «Харківські теплові мережі».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином свої зобов`язання не виконували, плату за надані послуги з опалення та постачання гарячої води вносили не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем станом на 01.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 121 194, 75 грн.

За вказаною адресою КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст.ст 67, 68 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

За вимогами п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 (який діяв на момент виникнення відповідних правовідносин між сторонами) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За положенням ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 18, 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005 р. №630 (чинній на період виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

На підставі ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182 на офіційному сайті КП «ХТМ» розміщено 31.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності 01.12.2021.

З 01.12.2021 на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП «ХТМ» в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua від 31.10.2021.

Відповідно до п.4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пункт 5 Індивідуальних договорів передбачає, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п.51,52,53 Індивідуальних договорів передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги

Отже, споживач зобов`язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги.

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказаний правовий висновок є незмінним.

Отже, доводи відповідача про те, що правові підстави та докази споживання послуг КП «ХТМ» відсутні не заслуговують на увагу.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

В супереч вимог 12, 81 ЦПК суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання послуг з теплопостачання та гарячої води у встановленому порядку та оплачували надані ним послуги.

Встановивши, що відповідачі отримували надані КП «ХТМ» послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак не оплачували їх в повному обсязі, а доказів належного виконання ними своїх зобов`язань не надали, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів заборгованості за отримані послуги.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що тимчасово не проживають за адресою АДРЕСА_2 з березня 2022 року, отже не користувались послугами та не мають сплачувати за комунальні послуги.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідачі зверталися до КП «ХТМ» із заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою адресою у спірний період ними позивачу також подано не було.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023. № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 р. № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, документи, що підтверджують її відсутність у житловому приміщенні

З матеріалів справи вбачається, що згідно посвідки відповідачі 22.03.2022 виїхали до Польщі.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідачі у 2022 році надали Комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» у паперовій або електронній формі документи, що підтверджують їх відсутність у житловому приміщенні, в яких вони є споживачами.

Також, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання. Дієздатні особи, які проживають та\або зареєстровані у житлі споживача користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (пункт 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З огляду на викладене, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов`язані не тільки власники квартири, а й особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, сформованою 19.07.2024 року відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів того, що послуги відповідачам не надавались належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Стосовно доводів апелянта щодо незастосування судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 02.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» .

Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, тобто з 02.04.2020 року діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану в Україні.

Отже, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з 02 квітня 2017 року.

Задовольняючі частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано застосовував подовження строку позовної давності, оскільки Закон України № 540-IXвід 30 березня 2020 року набрав законної сили 02 квітня 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги за період з 01.04.2005 року по 31.05.2021 року у розмірі 84 620, 63 грн

Також позивач просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за комунальні послуги у розмірі 36 574, 12 грн., а саме за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 19174,26; 705,60 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.05.2024; 10414,19 грн. за послугу з постачання гарячої води за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 року; 408,96 грн. за абонентську плату за Індивідуальним договором за постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.05.2024 року; 888,03 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.05.2024; 188,88 грн. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.05.2024 року; інфляційні втрати у розмірі 3478,88 грн.; 3% річних у розмірі 1315,32 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно взяв до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності та стягнув з відповідача ОСОБА_1 48 973, 80 грн. за період з 02.04.2017 по 31.05.2021 року, а також стягнув солідарно з відповідачів заборгованість за період з 01.06.2021 по 31.05.2024 у розмірі 36 574, 12 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача визначено судом правильно.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачі, будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачували заборгованість добровільно, у зв`язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ним виконання грошового зобов`язання.

Доводи відповідача про те, що відомість про нарахування та оплату за послуги теплопостачання за відсутності документального підтвердження про затвердження тарифів не є допустимим доказом, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

Розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтверджують наявну заборгованість.

Розрахунок заборгованості відповідачем оскаржений не був, свого розрахунку відповідач не надав.

Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не надано оцінки наданому відповідачем повідомленню про залишення без акцепту індивідуальних договорів та публічних договорів та відмову від оферти КП «ХТМ», колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 заступником директора фінансового по теплозбутовій роботі Д. Черненко 10.02.2025 року було надано відповідь, з якої вбачається, що мешканці будинку за адресою: АДРЕСА_3 , мали обрати одну із моделей договірних відносин: індивідуальний договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем, договір з колективним споживачем або колективний договір, оскільки мешканці вказаного будинку не обрали модель договірних відносин, то з 01.12.2021 року послуги надаються згідно з ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання постачання гарячої води.

Отже, оскільки на момент 01.12.2021 року відповідач не зверталась до КП «ХТМ» із вказаним повідомленням, то фактично з урахуванням ст. 11,633,634, 641, 642 ЦК України приєдналась до публічного договору з КП «ХТМ».

Стосовно доводів щодо незалучення до участі у справі 3-х осіб, колегія суддів зазначає.

Чинним цивільним процесуальним законодавством чітко розмежовано правовий статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та третіх осіб, які не заявляють таких вимог.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Зміст наведеної норми свідчить, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести

Зареєстроване офіційне місце проживання відповідачів збігається з вищевказаним адресом відповідачів, тож відповідачі в даному випадку є споживачем житлово-комунальних послуг, яка надається за адресою: АДРЕСА_2 , та у разі виконання рішення суду, відповідачі не позбавлені можливості звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги в порядку регресу.

Зазначені факти встановлені рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 24.09.2025 року у цивільній справі № 643/7723/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2026 року рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2025 року залишено без змін.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, обґрунтованість нарахувань за послуги та наявність обов`язків, прав споживача за Публічним договором встановлена судовим рішенням.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, доказів відсутності послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі» за адресою: м. Харків, вул. Світла, 2, кв.69 позивачем суду не надано.

Належних доказів відсутності у ОСОБА_3 прав та обов`язків споживача через зміну права власності на житло, зміну реєстрації місця проживання або інше також не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Харківська міська рада, про захист прав споживача та визнання неукладеними Індивідуальних договорів та Публічних договорів, опублікованих на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», відмовити в повному обсязі за його необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа Харківська міська рада, про захист прав споживача та визнання неукладеними Індивідуальних договорів та Публічних договорів, опублікованих на офіційному сайті https://www.hts.kharkov.ua/ Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складене 03 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Харків, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119, рахунок НОМЕР_3 в АТ «Державний ощадний банк України» м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00032129

Третя особа: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7.

Суддя Харченко А.М.