Постанова № 138689776, 31.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/8628/26

н/п 3/953/1673/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., розглянувши матеріали про порушення митних правил, що надійшли з Харківської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), громадянки Китайської Народної Республіки, адреса: АДРЕСА_1 ,

за ст.476 Митного кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2026 року до митного поста «Аеропорт «Харків» Харківської митниці особою уповноваженою на декларування ТОВ «МДК ЕКСПРЕС» ОСОБА_3 було подано до митного оформлення додатковий реєстр № 26UA807230R00005M5 на 158 міжнародних експрес-відправлень (далі-МЕВ), зокрема МЕВ № RG302360590CN, що раніше надійшло на ЦСС ТОВ МДК ЕКСПРЕС, м. Харків, пр. Льва Ландау, буд. 32. Відправник товару Черрі Бенг (Cherry Bang), Китай, одержувач гр. ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

При здійсненні митних формальностей по даному МЕВ виявлено товари (спортивне взуття), що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності. До виявлених товарів, митницею, згідно статті 397 Митного кодексу України, були застосовані заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та направлено повідомлення про призупинення митного оформлення представнику правовласника (лист Харківської митниці від 15.04.2026 № 7.14-3/16/14/1913).

Харківська митниця отримала від представника правовласника компанії NIKE Innovate C.V. Олександра ПАХАРЕНКА наступні документи: лист від 23.04.2026 № 318ДМС, висновок правовласника про наявність порушення прав інтелектуальної власності від 23.04.2026 № 317ДМС, клопотання від 11.05.2026 № 381ДМС; висновок судового експерта від 08.05.2026 № 295-01 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності. Згідно вказаних документів, товари сітчасте спортивне взуття з маркуванням NIKE, що надійшли в МЕВ № RG302360590CN, є контрафактними.

Згідно з частиною 14 статті 399 Митного кодексу України у разі, якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджено висновком експерта або суб`єкта судово-експертної діяльності, або висновком правовласника про наявність порушення прав інтелектуальної власності, митний орган в установленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення вилучаються.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила дії, направлені на ввезення на митну територію України товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності.

Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковані за ст. 476 Митного кодексу України.

Представник Харківської митниці Тупікова О.О. просила притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , підтримала обставини викладені у протоколі.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади.

Згідно ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).

Згідно ч. 10 ст. 494 МК України, протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог, посадовими особами уповноваженими на складання та вручення протоколу про порушення митних правил скеровано на наявну у митного органу адресу (місце проживання або фактичного перебування) ОСОБА_1 примірник відповідного протоколу із зазначенням у ньому місця розгляду справи.

Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка в судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також визначені строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з`явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи за встановленою процедурою, вважаю можливим провести розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зіст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24).

Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).

Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Відповідальність за ст. 476 МК України настає за ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, крім товарів, до яких відповідно до частини третьої статті 397 цього Кодексу не застосовуються заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, передбачені частиною першою статті 397 цього Кодексу.

Відповідно до статті 236 МК України декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, здійснюється оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником, одержувачем (відправником). Кореспонденцiя, поштові листи та листівки, література для сліпих, друковані матеріали, міжнародні експрес-відправлення документарного характеру декларуються в уснiй формi на підставі товаросупровідних документів. Інші товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, підлягають письмовому декларуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за заявленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товарно-супровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Частиною 1 статтею 397 МК України встановлено, що до товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності,имитні органи застосовують такі заходи що до сприяння захисту прав інтелектуальної власності: 1) призупинення митного оформлення товарів на підставі даних митного реєстру об`єктів права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, відповідно до статті 399 цього Кодексу; 2) призупинення митного оформлення товарів за ініціативою митного органу відповідно до статті 400 цього Кодексу;3) призупинення митного оформлення невеликих партій товарів, що перемiщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, відповідно до статті 401-1 цього Кодексу. Порядок застосування заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності та взаємодії митних органів з правовласниками, декларантами та іншими заінтересованими особами, форма та вимоги до оформлення висновку правовласника про наявність або відсутність порушення прав інтелектуальної власності визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Указом Президента України від 10.10.2017 № 316/2017 затверджені Всесвітня поштова конвенція, Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції та Угода про поштові платіжні послуги, підписані від імені України 11 жовтня 2012 року в м. Доха.

Частиною 8 ст. 233 МК України визначено, що міжнародні поштові (крім тих, що переміщуються через територію України транзитом) та експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих відправленнях.

Відповідно до ст. 196 МК України не можуть бути пропущені через митний кордон України: 1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) товари (крім товарів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та порядку, встановлених статтями 376 і 378 цього Кодексу), на пропуск яких відповідно до закону потрібні документи державних органів, установ та організацій, уповноважених на їх видачу, - в разі відсутності таких документів; 3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до пункту 2.1.3 статті 18 Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента України №316/2017 від 10.10.2017 року - забороняється вкладення в усіх категоріях відправлень контрафактних і піратських предметів. Відповідно до абзацу 9 пункту 2 Переліку вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. №958 у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до їх законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу.

Згідно з п. 2 ст. 235 Митного кодексу України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв`язку. Пунктом 2 частини 1 статті 235 Митного кодексу України встановлено, що забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, відправлених з порушенням митних правил.

Відповідно до ст. 397 МК України, органи доходів і зборів сприяють захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль і митне оформлення товарів, що містять об`єкти права інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, та ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, здійснюються в загальному порядку з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 495 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст.495 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Особи, що є суб`єктами, яким належать майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, набувають право на їх використання для позначення відповідних товарів чи послуг на всій території України.

З аналізу викладеного вбачається, що ніхто не може використовувати цю торговельну марку без їх дозволу.

Згідно п.17 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, контрафактні товари - це товари, що є предметами порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку в Україні, на яких без дозволу міститься позначення, тотожне із охоронюваною в Україні торговельною маркою стосовно одного й того самого виду товарів, або яке є схожим настільки, що його можна сплутати з такою торговельною маркою.

Згідно з частиною 14 статті 399 Митного кодексу України у разі, якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, порушення прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджено висновком експерта або суб`єкта судово-експертної діяльності, або висновком правовласника про наявність порушення прав інтелектуальної власності, митний орган в установленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення вилучаються.

Судом встановлено, що листом №318 МС від 23.04.2026 представник правовласника NIKE Innovate C.V. Олександр ПАХАРЕНКО, повідомив, що товари заявлені до митного оформлення за митною декларацією № RG302360590CN є контрафактними, оскільки пакування товарів, етикетки, якість кросівок не відповідають оригінальному продукту, коди на ярликах відсутні у базі даних кодів оригінальної продукції, виготовленої Компанією.

З висновку судового експерта ОСОБА_5 №295-01 від 08.05.2026 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності встановлено, що позначення у вигляді галочки, нанесені на товари, які переміщувалися через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес відправленням за митними деклараціями, в тому числі, № RG302360590CN, є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з торговельною маркою за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №37120, права на яку належать компанії NIKE Innovate C.V., а також нанесені на такі самі товари, для яких зареєстрована торговельна марка за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 37120.

З огляду на вищевикладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 476 МК України, підтверджується даними, які містяться в долучених до матеріалу про порушення митних правил документах:

-протоколі про порушення митних правил №0161/80700/2026 від 21.05.2026 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 вчинив дії, направлені на ввезення на митну територію України товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, а саме: спортивне взуття кросівки з маркуванням «NIKE», арт. FВ2709-001 у кількості 4 пари, вартістю 9585,04 гривень, які були вилучені митним органом;

- витягом з АСМО «Центр»;

- висновком правовласника про наявність порушення прав інтелектуальної власності №317 МС від 23.04.2026, зі змісту якого вбачається, що компанія «NIKE Innovate C.V.» дійшла висновку про те, що у товарах, які переміщувались через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес відправленнях наявні ознаки порушення прав інтелектуальної власності, зокрема на торгівельні марки NIKE;

- висновком експерта №295-01 від 08.05.2026 за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, підготовлений для подання до митних органів та використання у судочинстві;

- описом предметів, вилучених у ОСОБА_1 від 01.06.2026 року.

Відтак, винуватість ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, а тому дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст. 476 МК України, як ввезення на митну територію України товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд керується насамперед вимогами ст. 23 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Також, у відповідності до вимог ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61 Конституції України).

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Враховуючи вищевказане, тяжкість скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю необхідним ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 476 Митного кодексу України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з конфіскацією товарів, що переміщувалися з порушенням права інтелектуальної власності.

Cтаттею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Крім того, згідно ст. 519 МК України, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.

Відповідно до ст. 520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 (із змінами), встановлено, що при розгляді справ про порушення митних правил орган, який розглядає справу, вирішує питання щодо відшкодування витрат та їх сум.

В матеріалах справи наявна довідка про витрати митного органу у справі про порушення митних правил № 0161/80700/2026, відповідно до якої зберігання вилученого товару становить 0,024 євро за добу, починаючи з 01.06.2026.

Сума витрат за зберігання товару у даній справі становить 0,024 євро /1 добу, період перебування товару на складі митниці з 01.06.2026 по 31.07.2026 року, тобто 61 день. Таким чином, сума витрат складає 0,024 *61 = 1, 464 євро, що по курсу НБУ станом на 31.07.2026 (1 євро = 51,2747 грн.) складає 75,07 грн.

Керуючись ст.ст. 519, 524, 526, 527, 528 МК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 476 Митного кодексу України і застосувати до неї стягнення у виді штрафу в розмірі в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень) (отримувач коштів: ГУК Харківська обл./МТГ м. Харків, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37874947, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA 118999980313080106005020649, призначення платежу: оплата штрафу по постанові суду у справі про ПМП № 0161/80700/2026), з конфіскацією товарів, вилучених за протоколом № 0161/80700/2026 від 21.05.2026 року на користь держави.

Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 0161/80700/2026 від 21.05.2026 року товари, а саме: спортивне взуття кросівки з маркуванням «NIKE», арт. FВ2709-001 у кількості 4 пари, вартістю 9585,04 гривень конфіскувати на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746, ПІБ, ідентифікаційний номер платника судового збору та номер справи).

Відповідно до ст. 520 МК України, стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської митниці Державної митної служби України витрати за зберігання товару на складі митниці з 01.06.2026 по 31.07.2026 у розмірі 75 (сімдесят п`ять) гривень 07 (сім) копійок.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 539 МК України штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку добровільної сплати штрафу та судового збору, оригінали квитанцій необхідно надати до Київського районного суду м. Харкова (61168, м. Харків, вул. Валентинівська, 7-Б) для долучення до матеріалів справи.

У разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова митного органу або суду надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.В. Юрлагіна