Рішення № 138689456, 31.07.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1868/26

провадження №: 2/398/2648/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"31" липня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник позивача Поляков Олексій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 27 березня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26 028,00 грн та судових витрат - судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2024 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 402498398, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на його банківську платіжну картку. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 26 028,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 6 000,00 грн та за несплаченими процентами - 20 028,00 грн. Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення за ланцюгом договорів факторингу від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згодом до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і врешті - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емісії платіжної картки на ім`я відповідача, належності йому фінансового номера телефону та зарахування на його рахунок кредитних коштів. На виконання ухвали АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 07.05.2026 року № 20.1.0.0/7-260430/91242-БТ надало суду запитувану інформацію та виписку по рахунку.

Представник позивача Поляков О.В. у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві він просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи він повідомлявся шляхом надсилання судової повістки поштою за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання; поштове відправлення повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення "адресат відсутній". Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Іншої адреси відповідач суду не повідомляв. Відзиву, інших заяв чи клопотань від нього не надходило, про причини неявки він суд не повідомив.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося, а відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача кредитних коштів

03 лютого 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Кредитодавець, код ЄДРПОУ 38569246) та ОСОБА_1 (Позичальник) в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 402498398. Відповідач приєднався до умов договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором «DTXE», а також окремим одноразовим ідентифікатором «6293» підтвердив отримання та ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до цього договору. Згідно з реквізитами електронних підписів, наведеними в тексті договору та паспорта споживчого кредиту, обидва одноразові ідентифікатори були відправлені відповідачу 03.02.2024 о 12:20:47 на номер телефону НОМЕР_1 та введені ним 03.02.2024 о 12:21:16. Довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора фіксує акцепт оферти позичальником одноразовим ідентифікатором DTXE-6293 та перерахування йому грошових коштів 03.02.2024 о 12:21:29. Згідно з п. 4.7 Договору верифікацію позичальника здійснено через Систему BankID Національного банку України 16.12.2023 року.

Пунктом 2.1 Договору встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 800,00 грн, у межах якого кредит надається траншами; перший транш у сумі 3 250,00 грн надається 03.02.2024, що є датою надання кредиту (п. 2.3), шляхом кредитового переказу на реквізити платіжної картки НОМЕР_2 (п. 5.1); протягом Дисконтного періоду позичальник має право отримати черговий транш у межах ліміту (п. 6.1). Строк Дисконтного періоду становить 15 (п`ятнадцять) днів від дати отримання першого траншу (п. 3.1) і закінчується 18.02.2024 року, яку п. 7.1 Договору визначає як «рекомендовану (не обов`язкову) дату дострокового повного повернення всієї суми Кредиту». Згідно з п. 11.1 Договір діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків - до повного та належного виконання зобов`язань. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з таких обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору (пп. 7.2.1), або дострокового припинення дії Договору в порядку, передбаченому пп. 9.1.1.2 чи пп. 9.1.1.7 Договору (пп. 7.2.2). Кінцевою датою повернення (виплати) Кредиту п. 7.3 Договору визначено 05.03.2029 року.

Базова процентна ставка на момент укладення Договору та отримання першого траншу складає 2,50 відсотка в день від суми залишку Кредиту, що становить 912,50 відсотка річних (п. 8.3); знижена (Дисконтна) ставка 2,42 відсотка в день, або 883,30 відсотка річних, застосовується за період до 18.02.2024 включно лише за умови повного дострокового погашення всієї суми Кредиту до закінчення Дисконтного періоду (пп. 8.5.1). Проценти нараховуються на фактичний залишок Кредиту за кожен день користування ним починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії Договору (п. 8.8), при цьому граничне значення денної процентної ставки визначається на день отримання кожного окремого траншу (п. 1.1.3, п. 8.2). Проценти сплачуються не пізніше останнього дня Дисконтного періоду, а після його закінчення - щоденно (пп. 7.4.1, 7.4.2). Підпунктом 9.1.1.7 Договору передбачено право кредитодавця у разі затримання позичальником сплати процентів щонайменше на один місяць вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення Договору, при цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення такого повідомлення; підпунктом 9.1.1.5 - право в будь-який час без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі.

Кредитування здійснено двома траншами 03.02.2024 року: перший - 3 250,00 грн під час укладення договору, другий - 2 750,00 грн того ж дня на підставі ініційованої відповідачем операції зі збільшення суми кредиту, а всього 6 000,00 грн у межах установленого ліміту. Перерахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується платіжними дорученнями від 03.02.2024 року № e3c9eb70-dcdf-4bdf-9ccc-d15e6ab75548 на суму 3 250,00 грн та № 193e5e53-7423-43e9-980f-544447ac4a13 на суму 2 750,00 грн.

Фактичне отримання коштів відповідачем підтверджується інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК», наданою на виконання ухвали суду. Банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ); номер телефону НОМЕР_5 був/є фінансовим номером за цією карткою та знаходиться/знаходився в анкетних даних відповідача; по вказаному рахунку 03.02.2024 року відбулося зарахування коштів на суму 2 750,00 грн та на суму 3 250,00 грн. У наданій банком виписці за період з 03.02.2024 по 08.02.2024 ці операції відображені як «Viplata zaima Moneyveo» на суму 2 750,00 грн і «payway1*tr4av, Visa Direct» на суму 3 250,00 грн.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з розрахунками заборгованості первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідач жодного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів не здійснив. Проценти нараховувалися за період з 03.02.2024 по 16.06.2024 року, після чого нарахування було припинено; ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і позивач жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювали. Дій, спрямованих на продовження Дисконтного періоду (пролонгацію) в порядку, передбаченому п. 3.2 Договору, відповідач не вчиняв, що підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Станом на 16.06.2024 року загальна сума заборгованості становила 26 028,00 грн, з яких 6 000,00 грн - тіло кредиту, 20 028,00 грн - проценти. Відповідно до виписки з особового рахунку за період з 15.07.2025 по 26.12.2025 року заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» у зазначеному розмірі не погашена, заборгованість за штрафними санкціями відсутня.

Перехід права вимоги

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення за ланцюгом договорів факторингу.

За Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) і ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор), право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі Реєстру прав вимоги № 277 від 26.03.2024 року у сумі 13 728,00 грн; оплату фінансування підтверджено Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції.

За Договором факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року право вимоги перейшло від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі Реєстру прав вимоги № 1 від 10.10.2024 року у сумі 26 028,00 грн; оплату підтверджено платіжною інструкцією від 14.10.2024 року № 7504.

За Договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року право вимоги перейшло від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача на підставі Акта прийому-передачі Реєстру Боржників від 15.07.2025 року у сумі 26 028,00 грн; оплату підтверджено платіжною інструкцією. Дані відповідача та реквізити кредитного договору зафіксовані у витягах з кожного реєстру.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з ч. 12 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно з ч. 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», яким цей розділ доповнено Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %». Згідно з п. 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-IX цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 24 грудня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. За ч. ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, яка вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 402498398 від 03.02.2024 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з розміром процентних ставок і порядком нарахування процентів, та погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання первісним кредитором зобов`язань щодо надання кредитних коштів двома траншами на загальну суму 6 000,00 грн доведено платіжними дорученнями від 03.02.2024 року, а також витребуваними судом інформацією та банківською випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про зарахування цих коштів на картковий рахунок відповідача. Банк-емітент підтвердив як належність відповідачу платіжної картки, на яку перераховувалися кредитні кошти, так і належність йому фінансового номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Сукупність цих доказів підтверджує отримання кредиту саме відповідачем і спростовує можливість укладення правочину сторонніми особами без його волевиявлення.

Право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до позивача внаслідок укладення послідовного ланцюга договорів факторингу, кожен етап якого підтверджений договором, витягом з відповідного реєстру із зазначенням даних саме цього кредитного договору та відповідної суми заборгованості, а також доказами оплати наданого фінансування; зафіксовані у витягах суми є взаємоузгодженими. Укладення двох перших договорів факторингу до виникнення кредитного зобов`язання відповідача на дійсність відступлення не впливає, оскільки за ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути і право вимоги, яке виникне в майбутньому, а самі договори передбачають перехід права вимоги з моменту підписання відповідного реєстру. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконав: жодного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати процентів не здійснив, власного розрахунку заборгованості чи доказів її погашення суду не надав. Оскільки за пп. 7.4.2 Договору після закінчення Дисконтного періоду проценти підлягали щоденній сплаті, з 19.02.2024 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Пунктом 7.3 Договору кінцевою датою повернення Кредиту визначено 05.03.2029 року. Водночас за пп. 7.2.2 Договору сума Кредиту в обов`язковому порядку підлягає поверненню протягом 30 календарних днів і в разі дострокового припинення дії Договору в порядку, передбаченому пп. 9.1.1.7, тобто на вимогу кредитодавця у випадку затримання позичальником сплати процентів щонайменше на один місяць. Затримання відповідачем сплати процентів триває з 19.02.2024 року, тобто значно перевищує один місяць, а отже настала передбачена пп. 9.1.1.7 Договору і ч. 2 ст. 1050 ЦК України підстава вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі. Звернення позивача до суду 27 березня 2026 року з цим позовом про стягнення всієї суми заборгованості є використанням цього права. У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що кредитор використовує право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, звернувшись до суду з позовом про примусове стягнення цих коштів, і такими діями на власний розсуд змінює умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів. Установлений пп. 7.2.2 Договору тридцятиденний строк повернення кредиту сплив. Отже, строк повернення кредиту на час вирішення спору є таким, що настав, а вимога про стягнення 6 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Перевіряючи правомірність нарахування процентів, суд враховує, що договір укладено 03.02.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року, яким уперше запроваджено граничні обмеження денної процентної ставки, і в межах перших 120 днів дії цих змін, коли денна процентна ставка не могла перевищувати 2,5 відсотка. Установлена п. 8.3 Договору Базова процентна ставка становить 2,50 відсотка на день, тобто не перевищує граничного значення, чинного на дату укладення договору та отримання обох траншів, а застосована в межах Дисконтного періоду ставка 2,42 відсотка на день є ще меншою. Подальше зниження законодавцем граничних значень денної процентної ставки розміру ставки за цим договором не змінює, оскільки за ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів за кредитним договором визначається на дату його укладення, а за ч. 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. До того ж п. 1.1.3 і п. 8.2 Договору прямо прив`язують граничне значення денної процентної ставки до дня отримання кожного окремого траншу, а обидва транші отримано 03.02.2024 року. Продовження строку дії Договору, з яким Закон України № 3498-IX пов`язує можливість застосування нових граничних значень денної процентної ставки до раніше укладених договорів (п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону), не відбувалося; дій, спрямованих на продовження Дисконтного періоду, відповідач також не вчиняв. За таких обставин підстав для застосування знижених граничних значень денної процентної ставки, запроваджених для наступних періодів, не виникло.

Заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 03.02.2024 по 16.06.2024 року, тобто в межах установленого п. 11.1 Договору строку його дії та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд перевірив і встановив, що він є арифметично правильним, відповідає умовам договору та узгоджується з витягами з реєстрів прав вимоги на кожному етапі відступлення; заперечень щодо розрахунку та контррозрахунку відповідач не подав.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі - на загальну суму 26 028,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 20 028,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткової угоди № 25771111408 від 01.09.2025 року до нього, Акта прийому-передачі наданих послуг, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреності адвоката Соломка О.В. Згідно з детальним описом позивачу надано послуги з вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовки адвокатського запиту та клопотань на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме того, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, а позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 402498398 від 03 лютого 2024 року у загальному розмірі 26 028 (двадцять шість тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 31 липня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський