Рішення № 138689294, 13.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/394/26

Номер провадження по справі 2/387/604/26

З А О Ч НЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 19.03.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №22134630 від 16.11.2021 у розмірі 18700,00 грн.

Свій позов ТОВ "ФК "Позика" обґрунтовує тим, що 16.11.2021 між ТОВ "ФК "Ірбіс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №22134630, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 5500,00 грн. строком на 90 календарних днів, із застосуванням пільгової процентної ставки 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом 30 календарних днів та стандартної процентної ставки 3 % за кожен день користування кредитом протягом наступних 60 календарних днів. 01.09. 2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором №22134630 від 16.11.2021. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків, тому наявна заборгованість перед позивачем на загальну суму 18700,00 грн, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у визначений процесуальним законом спосіб та строк, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Представник позивача Міньковська А.В. 09.07.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", подала заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. 12.06.2026 на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R 067191688349, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 09.06.2026 отримала повістку про виклик до суду в судове засідання призначене на 13.07.2026.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2026 відкрито провадження по справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 26.05.2026.

За наслідками судового засідання 26.05.2026 розгляд справи відкладено на 13.07.2026, про що судом 26.05.2026 постановлено ухвалу суду.

Суд, ухвалою від 13.07.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що відповідачка у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подала, про причини неподання суду відзиву не повідомила, зустрічного позову не пред`явила, з огляду на положення ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2024 ТОВ "Фінансова компанія "Позика" зареєстроване як юридична особа 18.11.2014, види економічної діяльності: 64.99 надання інших фінансових послуг .

Судом встановлено, що 16.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №22134630 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до пункту 1.3 договору особою, якій адресована пропозиція укласти договір, є ОСОБА_1 . Пунктом 1.8 договору передбачено, що відповідь клієнта про прийняття пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення товариству, підписаного відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором. За змістом пункту 3.1 договору ТОВ «ФК «Ірбіс» зобов`язалось надати відповідачці кредит у розмірі 5500 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені договором проценти у строки й на умовах договору. Пунктом 3.2 договору передбачено, що протягом пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів застосовується процентна ставка 2,5 % за кожен день користування кредитом, а протягом стандартного періоду тривалістю 60 календарних днів - процентна ставка 3 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до пункту 4.2 договору клієнт зобов`язався повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти до 14 лютого 2022 року. Пунктами 5.4, 5.5 та 5.8 договору передбачено, що проценти нараховуються на суму залишку кредиту за період користування кредитними коштами, нарахування за день видачі кредиту здійснюється як за повний день, а нарахування проводиться за кожен календарний день. У розділі 14 договору «Адреси, реквізити та підписи сторін» навпроти персональних даних ОСОБА_1 зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором «732278».

Довідкою ТОВ «ФК Ірбіс» про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. Акцепт оферти здійснено із застосуванням одноразового ідентифікатора 732278, надісланого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . У довідці також зазначено маску платіжної картки НОМЕР_2 .

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24 жовтня 2025 року №3152_251024113338, між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК « Ірбіс» було укладено договір про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 16.11.2021 о 20:56;13 на суму 5500,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 120031335, призначення платежу зарахування 5500 грн на картку НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №22134630 станом на 01.09.2025 загальна заборгованість відповідача становить 18700,00 грн, із яких 5500,00 грн - основний борг, 13200,00 грн - проценти за користування кредитом.

Згідно Договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, укладеного між ТОВ«ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс», ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників .

До позовної заяви долучено: копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 01.09.2025 за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025; копію витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за договором № 22134630 складає 18700,00 грн., з яких: 5500,00 грн.-сума заборгованості за тілом кредиту, 13200,00 грн - заборгованість по відсотках.

Відповідно до платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» оплатив ТОВ «ФК`Ірбіс» згідно договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 суму у розмірі 3490472,17 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно дост.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 16.11.2021 між відповідачкою та ТОВ «ФК`Ірбіс», з дотриманням наведених норм законодавства, було укладено договір про споживчий кредит, відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.

Нарахування процентів здійснено до в межах погодженого сторонами строку кредитування. Проценти за період після закінчення строку кредитування позивачем не заявлені.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «ФК «Позика» посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу №01082025/01 від 01.09.2025.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за договором про споживчий кредит підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання витрат на професійну правову допомогу адвоката, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішеннясправи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №39493634 про надання правової допомоги від 02.01.2025 укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 ; акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026, сума наданих послуг відповідно до договору складає 5500,00 грн; детальний опис робіт, виконаних ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги №39493634 від 02.01.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/105.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За наведеного, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності та в даному випадку не становитиме надмірного тягаря для відповідачки.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн при зверненні до суду з даним позовом підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12,13,81,137,141,263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №22134630 від 16.11.2021 в розмірі 18700 гривень 00 копійок (вісімнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 5500,00 грн; заборгованість за відсотками 13200,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В порядку п.4. ч.5ст.265ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" (вулиця Симони-Петлюри, 21/1, місто Бровари, Київської області, код ЄДРПОУ 39493634);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО