Ухвала суду № 138688995, 17.07.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.07.2026

Справа № 2-818/11

Провадження № 4-с/331/14/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Волотко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Олександрівського районного суду м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на дії посадових осіб Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(юридична адреса: 70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Головне управління державної податкової служби у Запорізькій області(місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663), -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність Вільнінського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Скарга обґрунтована тим, що відповідно з відомостей реєстру обтяжень нерухомого майна скаржник дізнався про наявність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 31605176, 10.02.2013, Державний виконавець ВДВС Вільнянського РУЮ Сараєва В.В., а також про те, що дані відносно нього внесені до Єдиного реєстру боржників.

В подальшому було встановлено, що на примусовому виконанні в Вільнянському відділі державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) відносно ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження:

- № 31605176 (матеріали виконавчого провадження знищені) з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа № 2-818/2011, виданого 06.03.2012 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 35 216,00 грн. 10.02.2013 державним виконавцем Відділу було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 02.09.2014 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 7 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), у редакції Закону, яка діяла на момент винесення постанови.

- № 57868898 (ідентифікатор доступу: 6ВГВ3675В6Г0), з примусового виконання вимоги № Ф-11505-59 У від 12.07.2018, виданої Вільнянським управління ГУ ДФС у запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області боргу у розмірі 7 744,46 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 27.09.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 статті 37 Закону (у чинній редакції Закону).

- № 57293355 (матеріали виконавчого провадження знищені), з примусового виконання вимоги № Ф-11505-59 У від 04.05.2018 виданої ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області боргу у розмірі 21 956,11 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 27.09.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 статті 37 Закону (у чинній редакції Закону).

12.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу із заявою про скасування заходів примусового стягнення, зокрема, щодо зняття вказаного арешту з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , а також вилучення відомостей відносно останнього з Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями № № 57868898, 57293355.

Водночас, 23.03.2026 року начальником Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергієм Усенко, було надано відповідь, якою в задоволенні заяви про зняття арешту з майна було відмовлено.

Також вказано, що заява в частині виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, за виконавчими провадженнями №№ 57868898, 57293355, задоволенню не підлягає, заборгованість (борг за виконавчими документами, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) не стягнуто, а також, не стягнуто суму боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконавчого провадження № 31605176.

Додатково повідомлено, що повторно вказані вище виконавчі документи на виконання до Відділу не надходили.

Також Відділом зазначено, що від ГУ ДПС у Запорізькій області до Відділу надійшло повідомлення про погашення (сплату) боргу (недоїмки).

При цьому, у відповіді від 23.03.2026 року Відділом повідомлено, що надати копії будь-яких документів виконавчих проваджень неможливо, оскільки, згідно розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, передані до архіву органу державної виконавчої служби , приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Скаржник вважає відмову органу державної виконавчої служби у задоволенні заяви про зняття арештів та відомостей у реєстрі боржників - протиправною у зв`язку з тим, що немає підстав для їх збереження.

Орган ДВС та інші особи, які беруть участи у справі правом на подання відзиву або заперечень на скаргу не скористалися.

В судове засідання представник скаржника та скаржник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином

В судове засідання представник Вільнянського ВДВС у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області до зали судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Стягувач ОСОБА_2 до зали судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи та наявній в ній письмові докази, суд дійшов до висновку про задоволення скарги, виходячи з такого.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.11.2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено частково. Розірвано договір про виготовлення та установку залізобетонної огорожі від 13.04.2010 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Зобов`язано відповідача демонтувати залізобетонну огорожу протяжністю 230 м на земельній ділянці площею 0,25 га, розташованої по АДРЕСА_3 та вивезти його за свій рахунок у тижневий строк. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди 38631,90 грн.

В подальшому, ухвалою колегії суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 16.02.2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2011 року у цій справі в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій справі нове рішення наступного змісту: «Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду (вартість паркану) в сумі 35216 грн. в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та моральної шкоди відмовлено.

Згідно з відповіддю Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Українивих. №219 від 23.03.2026 року, у відділі стосовно ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження:

- № 31605176 з примусового виконання виконавчого документу: виконавчого листа № 2-818/2011, виданого 06.03.2012 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 35 216,00 грн.;

- № 57868898 з примусового виконання вимоги № Ф-11505-59 У від 12.07.2018, виданої Вільнянським управління ГУ ДФС у запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області боргу у розмірі 7 744,46 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 27.09.2019 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 статті 37 Закону (у чинній редакції Закону).

- № 57293355 з примусового виконання вимоги № Ф-11505-59 У від 04.05.2018 виданої ГУ ДФС у Запорізькій області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області боргу у розмірі 21 956,11 грн. В межах вказаного виконавчого провадження 27.09.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 статті 37 Закону (у чинній редакції Закону).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту ПІБ: « ОСОБА_1 », РНОКПП: « НОМЕР_1 » встановлено, що відносно останнього наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна номер запису та обтяження 167557 від 19.02.2013, накладене на підставі: постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 31605176, виданої 10.02.2013 Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Сараєва В.В.

Із відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відкриті виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником, відсутні.

Поряд з тим у Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про ОСОБА_1 як боржника у виконавчих провадженнях № 57293355, 57868898.

12.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу із заявою про скасування заходів примусового стягнення, зокрема, щодо зняття вказаного арешту з нерухомого майна належного ОСОБА_1 , а також щодо вилучення відомостей відносно останнього з Єдиного реєстру боржників за виконавчими провадженнями № № 57868898, 57293355.

23.03.2026 року начальником Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сергієм Усенко, було надано відповідь, якою в задоволенні заяви про зняття арешту з майна було відмовлено. Також вказано, що заява в частині виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, за виконавчими провадженнями №№ 57868898, 57293355, задоволенню не підлягає, заборгованість (борг за виконавчими документами, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) не стягнуто, а також, не стягнуто суму боргу, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в межах виконачвчого провадження № 31605176. Додатково повідомлено, що повторно вказані вище виконавчі документи на виконання до Відділу не надходили. Також Відділом зазначено, що від ГУ ДПС у Запорізькій області до Відділу надійшло повідомлення про погашення (сплату) боргу (недоїмки).

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа №2-818/11, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника, були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 05.10.2016 року.

Відповідно до ст.57 Закону № 606-XIV, чинного на час винесення державним виконавцем постанови від 10.02.2013 року про накладення арешту на майно боржника та заборони на його відчуження, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом. Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.

Згідно ст. 52 зазначеного вище Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Таким чином, звернення стягнення на майно боржника шляхом його арешту та реалізації є заходом примусового виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження». Разом з тим, частинами 1, 2 статті 50 Закону № 606-XIV, у редакції чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, а саме 02.09.2014, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншог органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Проте, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами запиту ПІБ: « ОСОБА_1 », РНОКПП: « НОМЕР_1 » встановлено, що відносно останнього наявне обтяження у вигляді арешту нерухомого майна номер запису та обтяження 167557 від 19.02.2013, накладене на підставі: постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 31605176, виданої 10.02.2013 Державним виконавцем Відділом державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області Сараєва В.В.

Згідно із відповіддю Відділу за виконавчим провадженням № 31605176 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ст. 47 Закону №606-XIV і після цього повторно до виконання більше не пред`являвся.

Отже, з моменту повернення виконавчого листа на теперішній час минуло майже 12 років.

Тобто стягувач за виконавчим документом стосовно ОСОБА_1 пропустив строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, передбаченого ст. 22 Закону № 606-XIV. У зв`язку з цим внести зміни щодо зміни стану вищезазначених обмежень не є можливим, оскільки в паперовому варіанті виконавчі провадження не збереглися за строком давності, термін зберігання, яких давно закінчилися і Відділ не має повноважень зняти арешт з майна накладеного ними на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області.

Пунктом 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 визначено, що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки, а Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженим наказом № 2274/5 від 25.12.2008, - що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів становить три роки, що дає підстави вважати, що матеріали виконавчого провадження, яке вже завершено, знищено на даний час, що унеможливлює скасування арешту в позасудовому порядку, а відтак скаржник в інший спосіб, крім звернення до суду, захистити своє порушене право не може.

На звернення до Відділу з заявою про зняття арешту з майна та вилучення даних відносно нього з Єдиного реєстру боржників скаржник отримав відмову, в якій зокрема повідомлено про знищення виконавчих проваджень у зв`язку зі спливом трьохрічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Скаржник зазначає, що він не являється боржником в жодному виконавчому провадженні, а зареєстроване обтяження та відомості в Єдиному реєстрі боржників позбавляють скаржника можливості вільно розпоряджатися належним на право власності майном, у зв`язку з чим просить скасувати арешт в судовому порядку.

Про наявність виконавчого провадження, яке було наявне з 2013 року по 2014 рік, скаржник дізнався тільки з листа Відділу, при цьому жодної постанови від Відділу стосовно здійснення зазначених виконавчих проваджень на адресу скаржника не направлялось.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 (пр. №61-3814св22), від 12 жовтня 2022 у справі №203/3435/21 (пр. №61-5467св22). Ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Оскільки дії Відділу, щодо повернення виконавчого листа стягувачу без зняття арешту з майна та не зняття арешту з майна за зверненням представника скаржника є правомірними, відсутні підстави для задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльності суб`єкта оскарження.

Питання правомірності бездіяльності суб`єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов`язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.

До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (закінчене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до норм ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа), у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

За правилами, установленими частиною першою, п`ятою, шостою статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина четверта статті 40 Закону №1404-VIII).

Із відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що відкриті виконавчі провадження, у яких ОСОБА_1 є боржником - відсутні. У Єдиному реєстрі боржників наявні відомості про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчих провадженнях № 57293355, 57868898.

Виконавчі провадження №№ 57293355, 57868898 були завершені 27.09.2019 року. Зазначені вище виконавчі документи були повернуті стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

У відповіді Відділу від 23.03.2026 року вказано, що виконавчі документи за виконавчими провадженнями №№ 57293355, 57868898 повторно на виконання до Відділу не надходили. З моменту повернення вказаних виконавчих документів минуло майже 7 років. Тобто стягувачі за виконавчими документами стосовно ОСОБА_1 пропустили строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, передбаченого Законом № 1404-VIII.

Також Відділом зазначено, що від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшло повідомлення про погашення (сплату) боргу (недоїмки) за вказаними виконавчими документами.

Так як ОСОБА_1 добровільно було виконано виконавчі документи, а наявність відомостей у Єдиному реєстрі боржників є перешкодою для реалізації майнових прав, при тому що відсутні будь-які майнові претензії стягувачів до нього у виконавчому провадженні.

Таким чином, наявність інформації щодо ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість її виключення у зв`язку із завершенням виконавчого провадження та подальшого його знищення за строками зберігання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті. З наведеного слідує, що виходячи з принципу юридичної визначеності, як складової частини поняття верховенства права, права позивача не повинні обмежуватись шляхом наявності відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Відповідно до пункту 24 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (далі Інструкція № 512/5) постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За положеннями ст. ст. 60 Закону № 1404-VIII, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Відповідно до ст.ст 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено, стосовно скаржника відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких він є боржником, виконавчі документи повернені стягувачам, матеріали завершених виконавчих проваджень, у якому був накладений арешт та внесені відомості у реєстр бордників - знищені, при цьому, заходи примусового характеру і досі наявні.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадженя.

Згідно до частин 4 і 5статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбаченіпунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

При цьому частиною першоюстатті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно з частиною другоюстатті 40 Закону №1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбаченихзаконом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, чинне на даний час законодавство визначає обов`язок державного виконавця зняти арешт з майна боржника в разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду.

Але Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстроване обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Разом з тим, Відділ визнав, що всі паперові матеріали виконавчих проваджень, знищені у зв`язку з тим, що сплинув трирічний строк їхнього зберігання.

Відповідно до реєстру боржників, відсутні на виконанні виконавчі провадження щодо скаржника.

Разом з тим, відповідач на сьогоднішній день не може зняти арешт з вказаного майна, так як через відсутність відповідного виконавчого провадження, в межах якого накладено обтяження, він позбавлений можливості здійснити відповідну перевірку, і відповідно, констатувати факт порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом.

У відповідності до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17, як закінчення виконавчого провадження так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

У зв`язку з тим, що боргові зобов`язання ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях №№ 57293355, 57868898 перед стягувачами виконані в повному обсязі, а Законом №1404-VIII не врегульований порядок виключення боржника з Єдиного реєстру боржників особи за обставин, які склались у даній ситуації, наявність даних про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників є перешкодою для реалізації майнових прав, при тому що відсутні будь-які майнові претензії до нього у вказаних вище виконавчих провадженнях.

Волинський окружний адміністративний суд у рішенні від 10 листопада 2023 року по справі № 140/28884/23 зазначив: «Подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадження №53270761, при тому що стягувач не пред`являв виконавчий документ до виконання повторно і у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників, а тому суд вважає, що наслідки, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону №1404-VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону.

При цьому можливість виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення прямо передбачена пунктом 23 Розділу ІІІ Інструкції №512/5.».

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 зауважив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Полтавський окружний адміністративний суд у справі №440/3910/25 від 12 травня 2025 року зазначив: «Суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, за відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого документа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчого документа до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.».

Отже, наявність нескасованого арешту на майно ОСОБА_1 , а також внесені відносно нього дані до Єдиного реєстру боржників, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження тамайнових претензій з боку стягувачів є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.06.2025 року у справі №756/8592/24 зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

У постановах Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 09.01.2023 року у справі № 2-3600/09, від 07.08.2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У постанові Верховного суду від 03.06.2026 у справі № 932/5808/25 викладено висновок про те, що арешт майна боржника, накладений державним виконавцем у межах виконавчого провадження, є похідним заходом примусового виконання судового рішення і не може існувати автономно та безстроково за відсутності відкритого виконавчого провадження. Якщо виконавче провадження закінчено, виконавчі документи фактично втрачені, строки їх пред`явлення до виконання сплинули, а стягувач не вживав заходів для отримання дублікатів, збереження арешту на майні боржника є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на дії посадових осіб Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(юридична адреса: 70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4), заінтересовані особи: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), Головне управління державної податкової служби у Запорізькій області(місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) задовольнити.

Визнати неправомірними дії Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обтяження № 167557 накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 31605176 виданої 10.02.2013 року державним виконавцем ВДВС Вільнянського РУЮ Сараєвою В.В.

Зобов`язати посадових осіб Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешти з усього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зокрема, обтяження у вигляді арешту нерухомого майна № 167557 дата та час реєстрації 19.02.2013, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП 31605176 виданої 10.02.2013 року державним виконавцем ВДВС Вільнянського РУЮ Сараєвою В.В.

Визнати протиправною бездіяльність Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не виключення відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників у виконавчих провадженнях №№ 57868898, 57293355.

Зобов`язати посадових осіб Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 17.07.2026 року.

Суддя: М.В. Антоненко