Рішення № 138688685, 30.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1172/25

Провадження № 2/302/470/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Бобонич Н. Г.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачки - адвоката Висоцького С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з даним позовом, в обґрунтування якого представник позивача зазначив, що 27 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 896824904, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 800,00 грн.

Представник позивача зазначив, що вказаний кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». За твердженням представника позивача, відповідачка з метою отримання кредитних коштів зареєструвалася на вебсайті первісного кредитора, створила особистий кабінет, подала заявку на отримання кредиту із зазначенням персональних даних, номера телефону, адреси електронної пошти та реквізитів банківської картки, після чого пройшла процедуру ідентифікації та підписала кредитний договір шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV6B74K.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів та перерахував відповідачці грошові кошти у розмірі 5 800,00 грн шляхом їх зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту.

Відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти та нараховані проценти у передбачені договором строки не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Право вимоги за вказаним кредитним договором у подальшому неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначався відповідними реєстрами прав вимоги. На виконання умов зазначеного договору факторингу, за реєстром прав вимоги № 225 від 18 квітня 2023 року, до ТОВ «Таліон Плюс», за твердженням позивача, перейшло право вимоги за кредитним договором відповідачки.

У подальшому, 10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до якого, як зазначав представник позивача, право вимоги за кредитним договором відповідачки було передано ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

Надалі, 04 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, на підставі якого, за твердженням представника позивача, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 896824904 від 27 лютого 2023 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року розмір заборгованості відповідачки становить 28 151,46 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 800,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 22 351,46 грн.

З огляду на викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 896824904 від 27 лютого 2023 року у розмірі 28 151,46 грн, а також понесені судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 19 серпня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21 серпня 2025 року витребувано докази.

Ухвалою суду від 15 вересня 2025 року постановлено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. З відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

21 травня 2026 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Висоцький Сергій Олександрович, звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачка не була належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, подати відзив на позовну заяву, надати докази та висловити заперечення щодо позовних вимог.

Крім того, заявниця посилалася на наявність заперечень щодо підстав виникнення та розміру заборгованості, факту укладення кредитного договору в електронній формі, належності та допустимості поданих позивачем доказів, а також щодо переходу права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2025 року у цивільній справі № 302/1172/25 скасовано, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачці встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, а також роз`яснено наслідки його неподання у встановлений судом строк.

Ухвалу Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року доставлено до електронного кабінету представника відповідачки 31 травня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Незважаючи на це, у встановлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не подала.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 липня 2026 року у задоволенні клопотань представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Висоцького Сергія Олександровича про витребування доказів відмовлено.

Суд критично оцінює доводи представника відповідачки про те, що відзив на позовну заяву не було подано з огляду на очікування вирішення судом поданих ним клопотань про витребування доказів. Сам по собі факт звернення учасника справи з клопотанням про витребування доказів не звільняє учасника справи від обов`язку дотримання встановленого судом процесуального строку на подання відзиву, та не зупиняє перебігу такого строку, оскільки Цивільний процесуальний кодекс України не пов`язує можливість подання відзиву з попереднім вирішенням питання щодо витребування доказів.

Разом із тим, керуючись принципами змагальності сторін, рівності учасників процесу перед судом, а також з метою забезпечення права відповідачки на ефективний захист і реалізацію права бути почутою, суд під час вирішення спору по суті враховує доводи та заперечення, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, оцінюючи їх у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд враховує, що неподання відповідачкою відзиву у встановлений строк не може мати наслідком автоматичного визнання позовних вимог доведеними, оскільки відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити. Зазначила, що матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів, перехід до позивача права вимоги за кредитним договором, а також розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Представник відповідачки проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у заяві про перегляд заочного рішення. Зокрема, зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення відповідачкою кредитного договору в електронній формі, проходження відповідачкою процедури ідентифікації, отримання одноразового ідентифікатора та його використання для підписання договору. Також вказував на відсутність належних доказів фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, ставив під сумнів належність і допустимість доказів на підтвердження переходу права вимоги до позивача, а також заперечував правильність розрахунку заборгованості, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними доказами. Крім того, представник відповідачки зазначив про неспівмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Після закінчення судового розгляду 27 липня 2026 року суд перейшов до ухвалення рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, всебічно, повно й безпосередньо з`ясувавши всі обставини справи та врахувавши доводи відповідачки, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27 лютого 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено договір кредитної лінії № 896824904 у формі електронного документа.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у формі кредитної лінії шляхом перерахування грошових коштів на зазначений нею платіжний засіб, а позичальниця, у свою чергу, зобов`язалася прийняти кредитні кошти, використовувати їх відповідно до умов договору, своєчасно повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним.

Із заявки на отримання грошових коштів у кредит вбачається, що відповідачка звернулася із заявкою на отримання кредиту у розмірі 5 800,00 грн строком 15 календарних днів, зазначивши власні анкетні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, адресу проживання та реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 для зарахування кредитних коштів.

Згідно з умовами договору та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», кредит було надано зі строком користування 15 календарних днів під фіксовану процентну ставку 2,10 % на день. Відповідно до зазначеної довідки заявка на отримання кредиту була сформована 27 лютого 2023 року о 17 год. 58 хв., одноразовий ідентифікатор MNV6B74K направлений на фінансовий номер телефону відповідачки 27 лютого 2023 року о 18 год. 00 хв. 18 сек., введений нею в інформаційно-телекомунікаційній системі о 18 год. 00 хв. 31 сек., після чого о 18 год. 00 хв. 45 сек. здійснено перерахування кредитних коштів.

Крім того, матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», який містить інформацію про основні умови кредитування, порядок надання та повернення кредиту, порядок нарахування процентів, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, а також іншу інформацію, передбачену Законом України «Про споживче кредитування». Паспорт містить підтвердження позичальниці про ознайомлення з умовами кредитування та отримання необхідної інформації перед укладенням договору.

Також матеріалами справи підтверджується, що невід`ємною частиною кредитного договору є Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», якими визначено порядок укладення електронного договору, права та обов`язки сторін, порядок ідентифікації та верифікації клієнта, а також порядок надання і повернення кредиту.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі суд виходить з такого.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки зазначав, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, а також не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачкою одноразового ідентифікатора та його використання для підписання договору.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є одним із способів підписання електронного правочину.

Як убачається з Правил надання грошових коштів у позику та Порядку дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», укладенню кредитного договору передує проходження позичальником визначеної процедури, яка включає реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створення особистого кабінету, заповнення заявки із зазначенням персональних даних, проходження ідентифікації та верифікації, ознайомлення з умовами кредитування, після чого на фінансовий номер телефону позичальника надсилається одноразовий ідентифікатор, використання якого є завершальним етапом акцепту оферти та підписання електронного договору.

Із наявної у матеріалах справи заявки на отримання кредиту вбачається, що під час оформлення кредиту були зазначені персональні дані відповідачки, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , на яку позичальниця просила перерахувати кредитні кошти.

Крім того, відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявка на отримання кредиту була сформована 27 лютого 2023 року о 17 год. 58 хв., одноразовий ідентифікатор MNV6B74K направлено на номер телефону відповідачки о 18 год. 00 хв. 18 сек., після чого цей ідентифікатор введено в інформаційно-телекомунікаційній системі о 18 год. 00 хв. 31 сек., що свідчить про акцепт оферти та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Будь-яких належних і допустимих доказів, які б свідчили про використання персональних даних відповідачки третіми особами, несанкціонований доступ до її номера телефону, електронної пошти чи банківської картки, а також про звернення відповідачки до правоохоронних органів або інших компетентних органів із повідомленням про неправомірне оформлення кредиту, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору № 896824904 від 27 лютого 2023 року в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а доводи відповідачки у цій частині є необґрунтованими.

Щодо доведеності факту отримання відповідачкою кредитних коштів суд виходить з такого.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки також ставив під сумнів факт отримання нею кредитних коштів, зазначаючи, що надані позивачем документи не є належними та достатніми доказами їх фактичного перерахування.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обов`язковою умовою виникнення у позичальника обов`язку щодо повернення кредиту є доведеність факту надання кредитодавцем грошових коштів.

На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту позивачем надано платіжне доручення № 6f77bff1-9dcd-45f6-9649-7fdbb8f51bb0 від 27 лютого 2023 року, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ грошових коштів у сумі 5 800,00 грн на ім`я ОСОБА_2 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Переказ коштів згідно договору № 896824904 від 27.02.2023».

Крім того, відповідно до довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» після підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором 27 лютого 2023 року о 18 год. 00 хв. 31 сек. перерахування кредитних коштів було здійснено о 18 год. 00 хв. 45 сек.

Разом із тим суд бере до уваги письмові пояснення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», відповідно до яких товариство не є надавачем платіжних послуг, а тому не здійснює безпосереднього зарахування коштів на рахунки клієнтів. Первісний кредитор лише ініціює платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, який забезпечує подальше зарахування коштів на рахунок отримувача. При цьому документальне підтвердження факту зарахування коштів на рахунок клієнта може надати лише банк - емітент платіжної картки, який веде відповідний рахунок клієнта.

Саме з цією метою ухвалою суду від 21 серпня 2025 року було витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо руху коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_1, яка зазначена відповідачкою при оформленні кредиту.

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що 27 лютого 2023 року на рахунок відповідачки, відкритий до платіжної картки № НОМЕР_1, було зараховано грошові кошти у сумі 5 800,00 грн від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що повністю узгоджується із платіжним дорученням, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та іншими матеріалами справи.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності, а також інформація, отримана судом безпосередньо від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, підтверджують факт перерахування та зарахування відповідачці кредитних коштів у сумі 5 800,00 грн.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідачки про недоведеність факту отримання кредитних коштів як такі, що спростовуються дослідженими під час судового розгляду доказами, які є належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми для висновку про належне виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд виходить з такого.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачки також ставив під сумнів належність поданих позивачем доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на дійсність такого правочину, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, передбачених зазначеною нормою.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначався відповідними реєстрами прав вимоги.

При цьому суд враховує, що умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено можливість передачі фактору прав грошової вимоги за кредитними договорами, які укладені первісним кредитором як до, так і після укладення такого договору, а конкретний перелік переданих вимог визначається відповідними реєстрами прав вимоги.

Із реєстру прав вимоги № 225 від 18 квітня 2023 року, який є невід`ємною частиною зазначеного договору факторингу, вбачається, що до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 896824904 від 27 лютого 2023 року.

У подальшому 10 жовтня 2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС».

Надалі 04 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 896824904 від 27 лютого 2023 року перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Наведені обставини підтверджуються поданими позивачем договорами факторингу, відповідними реєстрами прав вимоги та реєстром боржників, які містять відомості про кредитний договір відповідачки, її анкетні дані, номер кредитного договору, дату його укладення та розмір заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено.

Будь-яких доказів недійсності зазначених договорів факторингу, їх розірвання чи визнання недійсними у встановленому законом порядку відповідачкою суду не надано, як і не наведено обставин, які б свідчили про припинення чи відсутність у позивача права вимоги.

Сам факт заперечення відповідачкою переходу права вимоги не свідчить про відсутність у позивача статусу кредитора, оскільки такі заперечення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, досліджені судом письмові докази у своїй сукупності підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», у зв`язку з чим суд доходить висновку, що саме позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право на звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, первісний кредитор належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 5 800,00 грн.

Доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів повністю або частково, а також інших доказів належного виконання нею зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять, і таких доказів відповідачкою суду не подано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 5 800,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Разом із тим, заявляючи вимогу про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 22 351,46 грн, позивач повинен довести не лише їх арифметичний розрахунок, а й правові підстави такого нарахування, період, за який вони нараховані, а також відповідність такого нарахування умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Судом досліджено поданий позивачем розрахунок заборгованості та умови кредитного договору, якими визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом, після чого здійснено перевірку відповідності заявленої до стягнення суми умовам договору та вимогам цивільного законодавства.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у порядку і розмірі, визначених договором.

Як встановлено судом, укладеним сторонами кредитним договором передбачено сплату процентів за користування кредитом, а їх розмір та порядок нарахування визначені умовами договору, паспортом споживчого кредиту та Правилами надання грошових коштів у позику.

На підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем подано розрахунок первісного кредитора, відповідно до якого за період користування кредитом з 27 лютого 2023 року по 17 квітня 2023 року відповідачці нараховано проценти у сумі 7 832,90 грн, після чого право вимоги було відступлено ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Також матеріали справи містять розрахунок заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згідно з яким після набуття права вимоги проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 18 квітня 2023 року по 11 липня 2023 року, унаслідок чого загальний розмір процентів становив 22 351,46 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він містить відомості про період нарахування процентів, розмір процентної ставки, щоденний розмір нарахувань та кінцеву суму заборгованості, а арифметичний розрахунок відповідає наведеним у ньому показникам.

При цьому суд враховує, що розрахунок заборгованості не містить вимог про стягнення штрафних санкцій, а заявлена до стягнення сума процентів складається лише з процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору та переданих новому кредитору в межах права вимоги.

Щодо нарахування процентів після закінчення строку Дисконтного періоду суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору № 896824904 від 27 лютого 2023 року відповідачці було надано кредит у сумі 5 800,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що строк Дисконтного періоду користування кредитом становить 15 календарних днів від дати отримання першого траншу.

Разом із тим, умовами договору сторони передбачили порядок нарахування та сплати процентів не лише у межах визначеного Дисконтного періоду, а й у випадку фактичного користування позичальником кредитними коштами після його закінчення.

Так, відповідно до пункту 7.3.1 кредитного договору протягом Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня такого періоду. Водночас пунктом 7.3.2 договору визначено, що після закінчення Дисконтного періоду у разі подальшого користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за кожний день такого користування.

Аналогічні умови містяться у паспорті споживчого кредиту, який є складовою частиною договірних відносин сторін та містить інформацію про порядок сплати процентів у разі користування кредитом понад встановлений Дисконтний період.

Отже, укладаючи кредитний договір, сторони погодили умови щодо плати за користування кредитними коштами у випадку, коли позичальник після закінчення первісно визначеного строку фактично продовжує користуватися отриманим кредитом та не повертає його кредитодавцю.

Суд враховує, що припинення Дисконтного періоду не свідчить про припинення кредитного зобов`язання та не звільняє позичальника від обов`язку повернути отримані кредитні кошти і виконати інші передбачені договором зобов`язання. При цьому правова оцінка нарахованих процентів має здійснюватися з урахуванням конкретних умов укладеного сторонами договору.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що первісним кредитором проценти нараховувалися за період з 27 лютого 2023 року по 17 квітня 2023 року, тобто до моменту відступлення права вимоги, у розмірі 7 832,90 грн.

У подальшому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», як новий кредитор, здійснювало розрахунок заборгованості за період з 18 квітня 2023 року по 11 липня 2023 року, виходячи з умов кредитного договору та переданого йому права вимоги, унаслідок чого загальний розмір процентів становив 22 351,46 грн.

Суд звертає увагу, що заявлена до стягнення сума не містить штрафних санкцій, пені чи інших видів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а складається виключно із процентів за користування кредитними коштами, передбачених умовами договору.

Доводи представника відповідачки щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення 15-денного строку кредитування суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються лише на формальному визначенні строку Дисконтного періоду та не враховують інших погоджених сторонами умов договору щодо наслідків подальшого користування кредитними коштами.

Відповідачкою не надано доказів повернення кредитних коштів після закінчення Дисконтного періоду, повного чи часткового погашення заборгованості, а також не подано власного розрахунку, який би спростовував правильність визначення позивачем розміру процентів.

За таких обставин суд доходить висновку, що нарахування процентів здійснено відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, у межах переданого позивачу права вимоги, а тому вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 22 351,46 грн є обґрунтованою.

Враховуючи, що судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів, безперервність переходу права вимоги до позивача, а також правильність визначення розміру основної заборгованості та процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд вирішує справу на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За результатами дослідження та оцінки доказів у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України судом установлено, що:

?між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 27 лютого 2023 року був укладений кредитний договір № 896824904 в електронній формі відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію»;

?первісний кредитор належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти у сумі 5 800,00 грн;

?право вимоги за зазначеним кредитним договором у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», яке є належним кредитором у спірному зобов`язанні;

?відповідачка належним чином не виконала взяті на себе договірні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів;

?поданий позивачем розрахунок заборгованості підтверджується матеріалами справи, а відповідачкою не спростований належними та допустимими доказами.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, кожен із доводів відповідачки, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, був перевірений судом під час розгляду справи по суті та оцінений у сукупності з іншими доказами у справі. Наведені заперечення не спростовують встановлених судом обставин щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, переходу права вимоги до позивача та існування заборгованості.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі, підтвердженому матеріалами справи.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого.

Разом із позовною заявою позивач просив стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, на підтвердження чого надав відповідні письмові докази.

У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачки заперечував проти стягнення зазначених витрат, вказуючи на їх неспівмірність зі складністю справи, характером спору та обсягом фактично виконаної представником позивача роботи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин п`ятої та шостої цієї статті у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд за клопотанням іншої сторони має право зменшити їх розмір.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати, суд враховує, що цей спір не відзначався підвищеною складністю з правової чи фактичної точки зору та належить до поширеної категорії справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими у судовій практиці сформовано усталені правові підходи.

Суд також бере до уваги, що позовна заява та інші подані представником позивача процесуальні документи мають типовий характер, містять стандартне правове обґрунтування та не потребували значного обсягу індивідуальної підготовки.

Водночас суд враховує, що представником позивача здійснювалася підготовка позовної заяви, формування та подання доказової бази, а також забезпечувалося процесуальне супроводження справи, що свідчить про фактичне надання професійної правничої допомоги та виключає відмову у відшкодуванні таких витрат у повному обсязі.

З огляду на наведене, враховуючи критерії, визначені частиною четвертою статті 137 ЦПК України, доводи представника відповідачки щодо неспівмірності заявлених витрат, а також принципи розумності, необхідності, пропорційності та справедливості, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн є завищеним.

За переконанням суду, співмірним із характером і складністю цієї справи, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та часом, необхідним для її виконання, є відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, тоді як у решті заявленої суми слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 896824904 від 27 лютого 2023 року у загальному розмірі 28 151 (двадцять вісім тисяч сто п`ятдесят одна) гривня 46 копійок, яка складається з:

?5 800 (п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;

?22 351 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят одна) гривня 46 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Пухальський С. В.