Рішення № 138688550, 31.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15960/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виражену у формі Рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2025 року №163750034278;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 червня 2025 року, з урахуванням до страхового стажу останнього періоду навчання з 28.11.1985 по 16.06.1989 у Ворошиловградському машинобудівному інституті.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 01.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 , 14 серпня 1989 року, наявний запис про навчання в Ворошиловградському машинобудівному інституті (диплом НОМЕР_2 ), який не містить строків навчання. Позивачем при зверненні до органу ПФУ, було надано архівну довідку від 25.06.2025 N01.1-16/253, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у Ворошиловградському машинобудівному інституті на денній формі навчання з 01.09.1982 по 22.06.1989. 3 11.11.1983 по 27.11.1985 перебував в академічній відпустці у зв`язку зі проходженням військової служби.

З рішення ГУ ПФУ в Донецькій області слідує, що підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є відсутність відомостей про поновлення позивача на навчанні після проходження ним військової служби. Однак, така позиція суб`єкта владних повноважень, на думку представника позивача, є необґрунтованою та є підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо призначення пенсії за віком.

24.12.2025 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Донецькій області, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що за результатом розгляду заяви від 26.06.2025 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 04.07.2025 №163750034278 через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

26.06.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 04.07.2025 №163750034278 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу на дату звернення.

В обґрунтуванні вказаного рішення зазначено, що:

«За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 28.11.1985 по 16.06.1989 згідно архівної довідки від 25.06.2025 №01.1-16/253, оскільки не вказано дату поновлення на навчанні після проходження військової служби та не зазначено підстави видачі вказаної довідки.»

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону №1788-ХІІ, підпунктом "д" пункту 1 якого передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 8 Порядку №637 передбачено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, норма статті 62 Закону №1058-IV закріплює, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності або відсутності відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ №637, на підставі дипломів, посвідчень, свідоцтв, а також довідок та інших документів, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву період навчання позивача ОСОБА_1 з 28.11.1985 по 16.06.1989 згідно архівної довідки від 25.06.2025 №01.1-16/253.

Факт навчання позивача у "Ворошиловградському машинобудівному інституті" із 01.09.1982 по 16.06.1989 підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 , копія якого залучена до матеріалів справи /а.с.9/.

Відповідно копії трудової книжки серії НОМЕР_3 , наявний запис про навчання в Ворошиловградському машинобудівному інституті (диплом НОМЕР_2 ), який не містить відомостей щодо строків навчання /а.с.11, зворот/.

Архівною довідкою від 25.06.2025 №01.1-16/253 встановлено, що ОСОБА_1 навчався у Ворошиловградському машинобудівному інституті на денній формі навчання з 01.09.1982 по 22.06.1989. 3 11.11.1983 по 27.11.1985 перебував в академічній відпустці у зв`язку зі проходженням військової служби.

Однак, відповідач не зарахував весь період навчання позивача.

В архівній довідці від 07.11.2025 №01.1-16/435 зазначено, що надання додаткових відомостей про період навчання та проходження військової служби є неможливим, оскільки архів університету залишився на тимчасово окупованій території, непідконтрольній центральним органам виконавчої влади України.

Суд наголошує, що позивач має належним чином оформлений диплом серії НОМЕР_2 , який відповідає вимогам законодавства для підтвердження права на пенсію, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Архівна довідка від 25.06.2025 №01.1-16/253 належно, повно та безсумнівно вказує на календарні строки проходження ОСОБА_1 денної форми навчання з урахуванням періоду проходження строкової військової служби.

Суд не вбачає жодних підстав не приймати цю архівну довідку до уваги при вирішенні питання про врахування відповідного стажу та призначення пенсії ОСОБА_1 .

Суду не надано доказів того, що ця архівна довідка містить помилки, невірні відомості, має ознаки підробки або ж у будь-який інший спосіб містить правові дефекти, що могли б бути передбаченою законом підставою для її неврахування.

Аргументи відповідача щодо того, що в документах ОСОБА_1 не вказано дати поновлення на навчанні після проходження військової служби, протирічать матеріалам адміністративної справи. Архівна довідка від 25.06.2025 року містить чітку вказівку на періоди як навчання, так і проходження строкової військової служби.

Аргумент відповідача щодо того, що у вказаній довідці не зазначено підставу її видачі, не ґрунтується на законі та не містить жодного зв`язку ані логічного, ані правового з юридичною силою цієї довідки.

Тому зазначені аргументи відповідача суд відхиляє.

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності відмови позивачеві у призначенні пенсії з урахуванням періоду навчання з 01.09.1982 по 22.06.1989, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.07.2025 №163750034278 щодо відмови в призначенні пенсії за віком необхідно скасувати.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періоду навчання з 28.11.1985 по 16.06.1989 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.06.2026 було визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, то саме останнє має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання 28.11.1985 по 16.06.1989, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та архівною довідкою від 25.06.2025 №01.1-16/253.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 968,96 грн з відповідача у справі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.07.2025 №163750034278 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання 28.11.1985 по 16.06.1989, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та архівною довідкою від 25.06.2025 №01.1-16/253.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков