Ухвала суду № 138688488, 03.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23463/26

УХВАЛА

03 серпня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду заяву представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 31.07.2026 року (сформовано в ЕС 30.07.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати окреме положення індивідуального акту, а саме пункт10 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди», якими визначено: - відповідно до пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» капітана ОСОБА_1 , притягнути до повної матеріальної відповідальності за завдану через безпідставну виплату додаткової винагороди шкоду на суму 7 740509,69 грн (сім мільйонів сімсот сорок тисяч п`ятсот дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) (з урахуванням нарахованого податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску);- згідно з абзацом 10 частини 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260), не виплачувати капітану ОСОБА_1 , премію за квітень 2026 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.07.2026 35 24972860), які полягають у невиплаті капітану ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) у липні 2026 року щомісячної премії за квітень 2026 року, та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчинити певні дії, а саме нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячну премію в розмірі, що не було нараховано та не було виплачено в липні 2026 року.

Визнати протиправним та скасувати окреме положення індивідуального акту, а саме пункт 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди», якими визначено начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру: - суму шкоди в розмірі 7 740509,69 грн (сім мільйонів сімсот сорок тисяч п`ятсот дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) (з урахуванням нарахованого податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску) занести до Книги обліку нестач військової частини НОМЕР_2 та Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_5 на капітана ОСОБА_1 ; - відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX, щомісяця стягувати 20 відсотків місячного грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 до повного погашення суми завданої з його вини шкоди у розмірі - 7 740509,69 грн (сім мільйонів сімсот сорок тисяч п`ятсот дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) (з урахуванням нарахованого податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), які полягають у щомісячному стягненні 20 відсотків місячного грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчинити певні дії, а саме повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) 20 відсотків місячного грошового забезпечення, стягнутого згідно з пунктами 10, 11 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди», про що видати відповідний наказ.

Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані пункти наказу «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди» є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить:

1. Зупинити дію індивідуального акта пункту 10 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди» щодо притягнення капітана ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за завдану через безпідставну виплату додаткової винагороди шкоду на суму 7 740509,69 грн (сім мільйонів сімсот сорок тисяч п`ятсот дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) (з урахуванням нарахованого податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску) на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;

2. Заборонити Відповідачу військовій частині НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчиняти певні дії, передбачені пунктом 37 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставних виплат додаткової винагороди», тобто щомісяця стягувати 20 відсотків місячного грошового забезпечення капітана ОСОБА_1 до повного погашення суми завданої з його вини шкоди у розмірі - 7 740509,69 грн (сім мільйонів сімсот сорок тисяч п`ятсот дев`ять гривень шістдесят дев`ять копійок) (з урахуванням нарахованого податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску) на підставі частини 1 статті 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX.

На обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що необхідність застосування заходів забезпечення позову обумовлена тим, що на виконання пункту 10 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 09.04.2026 № 97 Позивача у липні 2026 року вже позбавлено премії, що негативно позначилося на його матеріальному становищі.

У випадку подальшого щомісячного утримання 20 відсотків місячного грошового забезпечення, неодмінно призведе до постійного зменшення доходу Позивача, істотно погіршують його матеріальне становище, негативно вплине на рівень забезпечення членів його сім`ї військовослужбовця, ускладнить задоволення повсякденних життєвих потреб та фактично створюють для нього додатковий майновий тягар до вирішення спору по суті.

Крім того, суду необхідно врахувати специфіку проходження військової служби в умовах воєнного стану. Військовослужбовець, який керує підпорядкованим підрозділом, повинен бути повністю зосереджений на забезпеченні оборони держави, виконанні поставлених завдань, збереженні життя і здоров`я особового складу та підтриманні належного рівня боєготовності підрозділу.

Натомість щомісячне утримання значної частини його грошового забезпечення внаслідок виконання оскаржуваного наказу об`єктивно змушує Позивача постійно турбуватися про матеріальне забезпечення власної сім`ї, економію коштів та задоволення елементарних життєвих потреб. Такий психологічний та матеріальний тиск не сприяє належному виконанню обов`язків військової служби, негативно впливає на морально-психологічний стан військовослужбовця, а відтак може позначитися на ефективності управління підпорядкованим підрозділом, рівні його боєготовності та боєздатності.

В умовах дії воєнного стану, коли від злагоджених та впевнених дій командира залежить виконання бойових завдань і безпека особового складу, настання таких наслідків є неприпустимим та суперечить інтересам оборони держави.

При цьому невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого виконання оскаржуваного наказу та щомісячного утримання частини грошового забезпечення Позивача протягом усього часу розгляду справи. За таких обставин навіть у разі подальшого задоволення позову поновлення порушених прав Позивача буде істотно ускладненим, оскільки виникне необхідність повернення безпідставно утриманих сум грошового забезпечення за тривалий період, що не відповідає меті інституту забезпечення позову, який покликаний запобігти настанню негативних наслідків ще до ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Розглянувши матеріали заяви, суд вважає, що розгляд цієї заяви не потребує заслуховування пояснень заявника, а тому ця заява може бути розглянута у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву, суд доходить висновку, щодо наявності підстав для її задоволення частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа або буде знаходитись справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Оцінюючи обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, суд виходить з такого.

Так, відповідно ч. 1,2 ст. 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Якщо із грошового забезпечення особи проводяться інші передбачені законодавством стягнення (утримання), загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення. Обмеження, встановлене абзацом першим цієї частини, не поширюється на відрахування із грошового забезпечення особи аліментів на неповнолітніх дітей. У цьому випадку загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 70 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.3 ст. 14 цього Закону, у разі скасування наказу про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи кошти та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені кошти повертаються цій особі, про що видається відповідний наказ.

Таким чином, суд доходить висновку, що Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» передбачено механізм повернення коштів у разі скасування наказу командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, що виключає виникнення підстав для ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у майбутньому. Також суд враховує, що позивачем не надано докази скрутного матеріального становища.

Крім того, у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на стадії відкриття провадження у справі фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та фактично є рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Тому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову на цій стадії є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами, а отже заява позивача про забезпечення позову не належить задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.150,151,154 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, - відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко