Рішення № 138688342, 03.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 р. № 400/8160/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54006, третя особаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , провизнання протиправною та скасування постанови від 04.06.2026 року у ВП №80311099,ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також відповідач, Центральний ВДВС), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Паралевої Світлани Сергіївни від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80311099 про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 10200 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що виконав зобов`язання 29.04.2026 року, тобто за місяць до винесення відповідачем постанови про штраф (04.06.2026 року). Оскільки факт невиконання рішення суду на момент винесення постанови був відсутній, у державного виконавця не було законних підстав для застосування штрафних санкцій та фіксації порушень.

Ухвалою від 14.07.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст. 287 КАС України.

Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що 01.07.2026 до Відділу надійшло повідомлення боржника Військової частини НОМЕР_1 про виконання виконавчого документа з наданням копії довідки про нарахування індексації за період з 13.05.2016 року по 28.02.2018 року ОСОБА_1 та довідку про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок одержувачів (платіжна інструкція) від 29.04.2026 року (сума 72129,32 грн.). 03.07.2026 року складено акт державного виконавця яким встановлено, що боржником рішення суду виконано та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та до Миколаївського окружного адміністративного суду разом з оригіналом виконавчого документа. 03.07.2026 року також направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області заяву про стягнення коштів з направленням постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 03.07.2026 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 03.07.2026 року та постанову про накладення штрафу від 19.03.2026 року. Державним виконавцем Відділу до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області не направлялась постанова про накладення штрафу від 04.06.2026 року для примусового стягнення коштів з Військової частини НОМЕР_1 .

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, судом встановлено:

До Центрального ВДВС надійшла заява адвоката Єрьоміної В.А. в інтересах ОСОБА_1 від 12.01.2026 року про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа по справі від 07.10.2025 року у справі № 400/9116/24 про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 13.05.2016 року по 28.02.2018 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

23.03.2026 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС Паралєвою С.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77392955, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 360,00 грн та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 334588 грн, копії яких надіслано сторонам виконавчого провадження.

19.03.2026 року державним виконавцем Центрального ВДВС Паралєвою С.С. складено акт державного виконавця яким встановлено, що боржником рішення суду не виконано.

19.03.2026 року винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, пунктом 2 якої зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

04.06.2026 року державним виконавцем Відділу Паралєвою С.С. складено акт державного виконавця яким встановлено, що боржником рішення суду не виконано.

04.06.2026 року, у зв`язку з повторним невиконанням рішення суду, незважаючи на попередження державного виконавця, винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200 грн, копію якої надіслано боржнику виконавчого провадження, що підтверджується реєстром відправки вихідної кореспонденції та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

29.06.2026 року до Центрального ВДВС надійшло повідомлення боржника Військової частини НОМЕР_1 про виконання виконавчого документа.

01.07.2026 року до Центрального ВДВС надійшло повідомлення боржника Військової частини НОМЕР_1 про виконання виконавчого документа з наданням копії довідки про нарахування індексації за період з 13.05.2016 року по 28.02.2018 року ОСОБА_1 та довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок одержувачів (платіжна інструкція) від 29.04.2026 року (сума 72129,32 грн).

03.07.2026 року державним виконавцем Центрального ВДВС Паралєвою С.С. складено акт державного виконавця, яким встановлено, що боржником рішення суду виконано.

03.07.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 80311099, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та до Миколаївського окружного адміністративного суду разом з оригіналом виконавчого документа.

03.07.2026 року державним виконавцем Центрального ВДВС Паралєвою С.С. направлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області заяву про стягнення коштів з направленням постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 03.07.2026 року, постанови про стягнення виконавчого збору від 03.07.2026 року та постанову про накладення штрафу від 19.03.2026 року.

Державним виконавцем Центрального ВДВС Паралєвою С.С. до Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області не направлялась постанова про накладення штрафу від 04.06.2026 року для примусового стягнення коштів з Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач вважає постанову від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні № 80311099 про накладання штрафу 10200 грн протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позвом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404 передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Пунктами 1, 16, 22 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону № 1404, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону № 1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин.

Предметом спору у цій справі є правомірність прийняття Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладання штрафу у розмірі 10200 грн від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні № 80311099.

Так, приймаючи оскаржувану постанову від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні № 80311099 про накладення штрафу, відповідач виходив з того, що рішення суду не виконано в повному обсязі.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем рішення суду виконано 29.06.2026 року, що підтверджується довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів. Тобто, після прийняття оскаржуваної постанови.

Крім того, 29.06.2026 року від позивача до Центрального ВДВС надійшло повідомлення боржника про виконання виконавчого документа. 01.07.2026 року до Центрального ВДВС надійшло повідомлення боржника про виконання виконавчого документа, до якого додані копії довідки про нарахування індексації за період з 13.05.2016 року по 28.02.2018 року ОСОБА_1 та довідки про виконання реєстру зарахування коштів на рахунок одержувачів (платіжна інструкція) від 29.04.2026 року (сума 72129,32 грн).

Суд звертає увагу на зміст ст. 63 Закону № 1404, відповідно до змісту якої, на боржника може бути накладений штраф, якщо він не виконав рішення з поважних причин.

Поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

У контексті наведеного, слід зауважити й про засади виконавчого провадження, зокрема, справедливість, неупередженість та об`єктивність, які мають слугувати своєрідним орієнтиром під час примусового виконання рішень зобов`язального характеру, надто коли йдеться про поважність причин його невиконання та пов`язану з цим юридичну відповідальності боржника.

Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404. Тобто на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.

Разом з тим, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, встановити який обов`язок покладено на боржника судовим рішення, та належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Так, слід врахувати положення вже наведеної вище ст. 13 Закону № 1404, відповідно до якої, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином оскаржувана позивачем постанова від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні № 80311099 про накладання штрафу у розмірі 10200 грн є такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Усі інші аргументи вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 134, 139, 241 246, 387 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Артилерійська, 18, 5-й поверх, м. Миколаїв, 54006, код ЄДРПОУ 35065742), за участі третьої особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про визнання протиправною та скасування постановуи Головного державного виконавця Центрального відділу ДВС у місті Миколаєві Паралевої Світлани Сергіївни від 04.06.2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80311099 про накладення на Військову частину НОМЕР_1 штрафу у розмірі 10200 грн відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих