Рішення № 138688182, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/14901/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ - 20987385) (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; код ЄДРПОУ - 13814885) (далі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2025 про відмову у нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п. 7.1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач 01.04.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії, зокрема про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як працівнику, який працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788- ХІІ "Про пенсійне забезпечення», надавши довідки та копії наказів. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було винесено рішення №133850018116 від 09.04.2025 року про відмову в перерахунку пенсії та повідомлено, що в страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах передбачених Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 909 від 04.11.1993 (зі змінами). Вказаним Переліком передбачені музичні школи як загальноосвітні навчальні заклади і як позашкільні навчальні заклади. Відповідно до п.3 примітки до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах враховується лише до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного раніше законодавства. Стаж роботи заявника, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій склав 33 роки 6 місяців 04 днів. Не зараховано до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07 оскільки не вказано про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання. Також зазначають що у наданій довідці № 55/02-20-2025 від 07.01.2025 не міститься підстава видачі довідки. Враховуючи зазначене. ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно п.7.1 розд. ХV Закону на підставі заяви від 01.04.2025 - відмовлено. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.

Представник відповідача-1 подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що розгляд документів, наданих до заяви від 01.04.2025 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Не зараховано позивачу до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07 оскільки не вказано про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання. Також зазначаємо що у наданій довідці №55/02-20-2025 від 07.01.2025 не міститься підстава видачі довідки. Отже, неможливо встановити пільговий стаж для призначення одноразової грошової допомоги. За таких обставин, позивачем не надано документи на підтвердження спірного періоду стажу, які б в сукупності дали змогу віднести його до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, в наявності лише 33 роки 6 місяців 04 дні такої роботи, що не дає право на призначення грошової допомоги.

Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України є неналежним відповідачем у справі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не приймалося рішення про відмову у призначенні пенсії. Дана позиція узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справах № 380/6218/24, №500/1216/23, № 240/16372/23.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, ухвалою судді від 25.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін, за наявними у справі доказами.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач 01.04.2025 звернувся із заявою про перерахунок пенсії, зокрема про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. як працівнику, який працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788- ХІІ "Про пенсійне забезпечення», надавши довідки та копії наказів.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було винесено рішення № 133850018116 від 09.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії та повідомлено, що в страховий стаж, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах передбачених Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 909 від 04.11.1993 (зі змінами). Вказаним Переліком передбачені музичні школи як загальноосвітні навчальні заклади і як позашкільні навчальні заклади. Відповідно до п.3 примітки до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах враховується лише до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного раніше законодавства. Стаж роботи заявника, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій склав 33 роки 6 місяців 04 днів. Не зараховано до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07 оскільки не вказано про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання. Також зазначають що у наданій довідці № 55/02-20-2025 від 07.01.2025 не міститься підстава видачі довідки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 2-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

За змістом пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі Порядок № 1191).

Пунктом 2 Порядку № 1191 установлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

А пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних, визначених законодавством посадах, й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 234/13835/17.

Суд встановив, що відповідач-1 відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, з тієї підстави, що не зараховано до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 оскільки в довідці не вказано про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання, не вказана підстава видачі довідки.

Суд не погоджується із таким висновком відповідача-1 та вважає його помилковим з огляду на таке.

Згідно архівної довідки від 17.03.2025 №Г-122/06-07, позивач згідно наказу №517 від 28.08.1986 призначений організатором позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької СШ з 28.08.1986; згідно наказу №9 від 20.01.1995 переведений з посади заступника директора з національного виховання Вороблевицької СШ на посаду керівника гуртків районного Будинку учнівської творчості з 01.02.1995.

Згідно довідки від 07.01.2025 №55/02-20-2025, позивач переведений з посади організатора позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької середньої школи на посаду заступника директора з національного виховання цієї ж школи згідно наказу №668 від 01.10.1990.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» невід`ємними складниками системи освіти є, зокрема позашкільна освіта.

Частиною сьомою статті 14 цього ж Закону визначено, що порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади визначає Закон України від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту» (далі Закон № 1841).

Згідно із частиною третьою статті 12 Закону № 1841 заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що перелік типів закладів позашкільної освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пункт 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 № 433 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону № 1841 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада викладача всіх спеціальностей віднесена до педагогічних посад.

Верховний Суд у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а зазначив, що під час встановлення права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліків № 963 та № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають під час розгляду територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Тобто під час встановлення права позивача на зарахування періоду його роботи до спеціального страхового стажу, який дає право, зокрема на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, необхідним є системний аналіз законодавства з метою встановлення, чи відноситься його посада до педагогічних посад.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 дійшла правового висновку про те, що викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж його роботи на посаді викладача у школі мистецтв повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону № 1788 навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.

Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26 березня 2019 року у справі № 484/211/17, від 23 січня 2020 року у справі № 756/9879/16-а, від 12 квітня 2021 року у справі № 721/1053/16-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В оскарженому рішенні відповідач зазначив, що не зараховано до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги період роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07 оскільки не вказано про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання. Також зазначають що у наданій довідці № 55/02-20-2025 від 07.01.2025 не міститься підстава видачі довідки.

Проте, як встановив суд, відповідно до записів трудової книжки позивача:

28.08.1986 позивач призначений на посаду організатора позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької середньої школи з 28.08.1986 (наказ № 517 від 28.08.1986);

01.02.1995 позивач переведений з посади заступника директора з національного виховання Вороблевицької середньої школи на посаду керівника гуртків районного Будинку учнівської творчості.

Відповідно до архівної довідки № Г-461/06-07 від 09.12.2024 у наказах з кадрових питань (особового складу) Дрогобицького районного відділу народної освіти (Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації) значиться ОСОБА_1 працював організатором позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької ВШ, керівником гуртків Будинку учнівської творчості з 28 серпня 1986 року (Наказ № 517 від 28 серпня 1986 року) до 01 вересня 1999 року (Наказ № 260 від 27 серпня 1999 року), звільнений у зв`язку з переводом на іншу роботу.

Згідно архівної довідки № Г-490/06-06 від 02.01.2025 у наказах з кадрових питань (особового складу) Дрогобицького районного відділу народної освіти (Відділу освіти Дрогобицької райдержадміністрації) за період з серпня 1986 року по вересень 1999 року значиться, що ОСОБА_1 надано короткочасну відпустку за власний рахунок з 09 травня по 12 травня 1989 року (Наказ № 242 від 16 травня 1989 року).

Також в довідці № 5502-20-2025 від 07.01.2025 міститься інформація про те, що позивач був переведений з посади організатора позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької середньої школи на посаду заступника директора з національного виховання цієї ж школи, згідно наказу № 668 від 01.10.1990 по Дрогобицькому районному відділу народної освіти.

Згідно архівної довідки № Г-122/06-07 від 17.03.2025 у наказах з кадрових питань (особового складу) Дрогобицького районного відділу народної освіти (Відділ освіти Дрогобицької райдержадміністрації) ОСОБА_1 вказано:

- призначеним організатором позакласної та позашкільної виховної роботи Вороблевицької СШ з 28 серпня 1986 року (Наказ № 517 від 28 серпня 1986 року);

- переведеним з посади заступника директора з національного виховання Вороблевицької СШ на посаду керівника гуртків районного Будинку учнівської творчості з 01 лютого 1995 року ( Наказ № 9 від 20 січня 1995 року).

Таким чином, позивач надав відповідачу належні докази про перехід з організатора позашкільного вихователя роботи на посаду заступника директора з національного виховання, а тому суд відхиляє вказані твердження відповідача як підставу для відмови позивачу у виплаті допомоги.

Окрім цього, як встановив суд, у наданій довідці № 55/02-20-2025 від 07.01.2025 не міститься підстава видачі довідки, проте вказаний недолік не вказує на неможливість врахування відомостей, викладених у ній.

Отже, зважаючи на те, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж більше 35 років, займані ним посади відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримував будь-яку пенсію, тому він має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 та Порядком № 1191.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача-1 №133850018116 від 09.04.2025 про відмову у перерахунку є протиправним та підлягає скасуванню, а порушені права позивача підлягають захисту у спосіб зобов`язання відповідача-1 зарахувати позивачу до спеціального страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, про що прийняти відповідне рішення, періоди роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07 на посаді організатора позашкільного вихователя роботи та на посаді заступника директора з національного виховання та нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити передбачену п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, у розмірі 10 місячних пенсій, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.04.2025 №2578, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, оскільки підрахунок страхового стажу, призначення та виплата грошової допомоги є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Відтак, відповідно до ч.3 ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605,60 грн. При цьому, на думку суду, судові витрати необхідно стягнути саме з відповідача-1, позаяк судом задоволена самостійна позовна вимога немайнового характеру, та саме внаслідок відповідачем-1 рішення були порушені права позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 133850018116 від 09.04.2025 про відмову у перерахунку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", періоди роботи з 28.08.1986 по 01.02.1995 згідно довідки Г-122/06-07.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 №2578, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012; код ЄДРПОУ - 20987385) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна