Рішення № 138687860, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/10853/26м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) нарахувати та виплатити з 01.03.2026 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є військовим пенсіонером, звільненим зі служби з державної установи Миколаївська виправна колонія № 50 відповідно до наказу № 120/ОС-21 від 31.12.2021 року, та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ. Позивач є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 ), брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Спірні відносини виникли через те, що при проведенні індексації пенсії з 01.03.2026 року на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 відповідач протиправно обмежив граничний розмір пенсійної виплати позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, унаслідок чого нарахована сума індексації фактично не виплачується. 04.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату пенсії з 01.03.2026 року в повному обсязі без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації. Листом від 18.05.2026 року відповідач у задоволенні такої заяви відмовив, посилаючись на відсутність законних підстав для виплати пенсії без граничних обмежень. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки положення законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсій військовослужбовців визнані неконституційними Рішеннями Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та від 12.10.2022 року № 7-р(ІІ)/2022, а тому з метою захисту своїх порушених соціальних прав він звернувся за судовим захистом.

Ухвалою від 01 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недолученням документа про сплату судового збору та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 05 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Свою позицію мотивує тим, що органи Пенсійного фонду України діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що позивач перебуває на обліку як одержувач пенсії за Законом № 2262-ХІІ. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121. Водночас відповідач наголошує, що відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та статті 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік у період дії воєнного стану пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням обмеження максимальним розміром. Відповідач зауважує, що соціально-економічні права громадян не є абсолютними та можуть змінюватися державою залежно від її фінансових можливостей з метою збереження балансу суспільних інтересів, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази в їх сукупності, , суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 06.09.2023 року командиром військової частини НОМЕР_3 (довідка № 1255/10л).

25 лютого 2026 року Кабінетом Міністрів України ухвалено Постанову № 236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році, пунктом 2 якої передбачено підвищення з 1 березня 2026 року розмірів пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

На виконання норм вказаної постанови відповідач з 01.03.2026 року здійснив перерахунок пенсії позивача із застосуванням індексації. Проте при проведенні розрахунку відповідач застосував обмеження загального розміру пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, унаслідок чого сума нарахованої індексації фактично не виплачена позивачу.

04 травня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01 березня 2026 року з урахуванням індексації за Постановою КМУ № 236 без обмеження її максимальним розміром.

Листом від 18 травня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у здійсненні виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, мотивуючи відмову необхідністю дотримання граничного розміру пенсії, визначеного законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до статті 64 Закону № 2262-XII (у редакції Закону № 2040-IX від 15.02.2022 року, яка застосовується з 1 березня 2022 року) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

На виконання вказаних норм закону Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 лютого 2026 року № 236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році, якою з 1 березня 2026 року установив коефіцієнт збільшення розміру пенсій у розмірі 1,121.

Оцінюючи правомірність та законність застосування відповідачем обмеження розміру пенсії позивача максимальним (граничним) розміром при виконанні зазначеної Постанови Уряду, суд зазначає наступне.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше було введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі Закон № 3668-VI), яким внесено відповідні зміни до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

У вказаному Рішенні Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.

Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю чи соціально-економічними обставинами, не можуть бути скасовані чи звужені.

Окрім того, Конституційний Суд України наголосив, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлено Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення КСУ № 7-рп/2016, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 грудня 2016 року.

Більше того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII.

Вказані приписи остаточно втратили чинність, що повністю підтверджує позицію про відсутність у національному законодавстві будь-якої діючої норми, яка б дозволяла обмежувати максимальний розмір виплат для військових пенсіонерів.

Аналізуючи вказану правову регламентацію, суд підкреслює, що на момент виникнення спірних правовідносин будь-які норми законодавства, які б правомірно дозволяли органам Пенсійного фонду України обмежувати максимальний розмір пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, є нечинними та не підлягають застосуванню, оскільки визнані неконституційними найвищим органом конституційної юрисдикції.

Стала та послідовна правова позиція Велика Палати Верховного Суду та Верховного Суду (зокрема, викладена у справі № 240/7087/20, постановах від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19 та від 20.07.2022 року у справі № 340/2476/21) проголошує, що норми Закону № 2262-XII є спеціальними у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців та мають безумовний пріоритет.

Застосування територіальними органами Пенсійного фонду України приписів Закону № 3668-VI чи Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік для обмеження виплати пенсій військовослужбовцям суперечить статті 22 Конституції України, яка прямо забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Суд окремо звертає увагу на юридичну природу індексації. Суд зауважує, що індексація пенсії, передбачена Постановою КМУ № 236 від 25.02.2026 року, за своєю правовою природою є гарантованим державою механізмом часткового відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг та спрямована на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів. Вона є невід`ємною складовою нарахованого пенсійного забезпечення.

Обмеження розміру пенсійної виплати під час проведення індексації призводить до того, що державний механізм індексації повністю втрачає свій практичний зміст та юридичний сенс, що є абсолютно недопустимим у правовій державі.

Окрім цього, при вирішенні даного спору суд керується міжнародно-правовими стандартами. Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України та у рішенні від 16.09.1996 року у справі Гайгузус проти Австрії встановив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, яка створює можливість двозначного тлумачення прав особи, порушує вимогу якості закону.

У випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (доктрина законних очікувань та принцип верховенства права).

У контексті спірних відносин найсприятливішим підходом для позивача, який повністю відповідає Конституції України та рішенням КСУ, є виплата нарахованої пенсії з урахуванням індексації в повному обсязі, без застосування обмеження її максимального розміру.

При обранні способу захисту порушеного права суд керується положеннями статті 245 КАС України та принципом ефективності судового захисту, який вимагає від суду ухвалення такого рішення, яке б повністю поновило порушені права особи без необхідності додаткових звернень до суб`єкта владних повноважень чи повторного ініціювання судових процесів.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром є протиправною, а позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається виключно на відповідача.

Відповідач покладеного на нього обов`язку доказування не виконав, правомірності застосування обмеження максимального розміру пенсії до військовослужбовця не довів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується вимогами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір, судовий збір позивачем при поданні позову не сплачувався, у зв`язку з чим підстави для його розподілу або стягнення з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72, 77, 139, 241-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, ЄДРПОУ 1381488510) нарахувати та виплатити з 01.03.2026 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду

Суддя О.І. Коморний