Ухвала суду № 138687800, 03.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5140/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (надалі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845) щодо непроведения розслідування нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_1 11 червня 2016 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845) провести розслідування за фактом поранення, отриманого 11 червня 2016 року на той час поліцейським батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Кіровоград» при ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1 та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими (далі - Порядок №705), затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №705 від 05.10.2020, зареєстрованим 17.11.2020 в Міністерстві юстиції України за №1139/35422, зі складанням акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1.

Ухвалою суду від 29.07.2026 позов ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано, серед іншого, подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску.

30.07.2026 представником позивача на виконання ухвали суду подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду зазначає, що нещасний випадок дійсно стався 11.06.2016, однак висновок службового розслідування від 11.07.2016 позивач отримав лише в березні 2026 року як додаток до листа Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 12.03.2026 №31862-2026.

Після отримання зазначених документів звертався до Головного управління Національної поліції в Луганській області із заявами про проведення розслідування нещасного випадку та складання акта за формою Н-1, однак листами від 22.04.2026 №7972-2026 та від 08.06.2026 №14725-2026 отримав відмову по суті звернень.

Вважає, що оскаржувана бездіяльність відповідача має триваючий характер, а тому об`єктивно позивач не міг пропустити строку звернення до адміністративного суду.

Також посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2025 у справі №990/29/22, та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності забезпечення особи ефективного доступу до суду.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо дотриманням позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) процесуальні рядки це встановлені законом або судом рядки, в межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується непроведення розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 11.06.2016 під час проходження ним служби у поліції та виконання службових обов`язків. Позивач просить признати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо непроведення такого розслідування та зобов`язати відповідача провести його з оформленням результатів відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2007.

Отже, заявлені вимоги безпосередньо пов`язані з проходженням ОСОБА_1 публічної служби, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний рядок, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підстав пропуску строків звернення до суду, суд враховує, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Встановлення строків звернення до суду спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулювання їх учасників до своєчасної реалізації права на судовий захист. Початок перебігу такого строку пов`язується не лише з днем, коли особа фактично дізналася про порушення своїх прав, а й із днем, коли вона за обставинами справи повинна була дізнатися про таке порушення.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що подія, у зв`язку з якою позивач просить провести розслідування нещасного випадку, сталася 11.06.2016.

11.07.2016 за результатами службового розслідування складено висновок, яким встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження під час проходження служби та виконання службових обов`язків. У висновку, зокрема, вирішено матеріали службового розслідування долучити до особової справи позивача.

Отже, позивач як безпосередній учасник відповідної події та особа, щодо якої проводилося службове розслідування, мав об`єктивну можливість з`ясувати результати такого розслідування, склад оформлених за його наслідками документів, а також факт складання чи нескладення акта про нещасний випадок за встановленою формою.

Водночас, заява про поновлення строку звернення до суду не містить пояснень щодо того, які саме об`єктивні, незалежні від волі позивача обставини протягом майже десяти років з 2016 до 2026 року унеможливлювали його звернення до відповідних органів з питання отримання акта розслідування нещасного випадку, перевірки факту його складання або оскарження бездіяльності.

Отримання копії висновку службового розслідування лише в березні 2026 року не свідчить про відсутність у позивача об`єктивної можливості раніше з`ясувати стан оформлення матеріалів нещасного випадку, що мав місце у 2016 році.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд також відхиляє доводи представника позивача про тривалий характер оскаржуваної бездіяльності.

Триваючим правопорушенням є таке невиконання суб`єктом владних повноважень покладеного на нього обов`язку, яке не має чітко визначеного моменту завершення та продовжується до виконання цього обов`язку або припинення дії відповідної норми права.

У цій справі обов`язок щодо проведення розслідування конкретного нещасного випадку виник у зв`язку з подією, яка сталася 11.06.2016, та повинна бути виконана в порядку і строки, встановлені нормативно-правовим регулюванням, чинним на час виникнення відповідних правовідносин.

Інше тлумачення фактично нівелювало б встановлені законом рядки звернення до суду та дозволяло б особі оскаржувати бездіяльність без будь-якого часового обмеження, незалежно від моменту, коли вона дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права.

Посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №990/29/22 не спростовує наведених висновків, оскільки питання про наявність триваючої бездіяльності підлягає вирішенню з урахуванням змісту конкретного обов`язку суб`єкта владних повноважень, строку його виконання прав.

У цій справі позивачу було відомо про подію, проведення службового розслідування та отримані ним пошкодження ще в 2016 році. Матеріали заяви не свідчать про існування правових чи фактичних перешкод, які унеможливлювали звернутися до відповідача для одержання необхідних документів для можливості звернення до суду у межах встановленого процесуальним законом строку.

Посилання на право доступу до суду також не є безумовною підставою для поновлення строку звернення. Право на суд не є абсолютним і може підлягати процесуальним обмеженням, зокрема щодо строків звернення, якщо такі обмеження мають законну мету, є передбачуваними та не лишають особу практичної можливості своєчасно звернутися за судовим захистом.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі Перетяка та Шереметьев проти України (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

В ухвалі від 29.07.2026 суд роз`яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.

Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву необхідно повернути позивачу.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Суддя вважає необхідним роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 03 серпня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК