Ухвала суду № 138687552, 03.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14158/20

Провадження № 1-кп/344/130/26

У Х В А Л А

03 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України.

Прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від органів суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Захисник ОСОБА_6 просив суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання, вважаючи його необґрунтованим та змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на менш суворий, не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_5 щодо продовження строку запобіжного заходу заперечував, просив визначити альтернативу тримання під вартою запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисників.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимоги ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно частини третьої вищезазначеної статті за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Як передбачено ст.ст.131, 132 КПК України, запобіжні заходи, як заходи забезпечення кримінального провадження, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зменшились.

На думку суду, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, узгоджується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 на більш м`який, а тому наявна необхідність у збереженні обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

Суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.12.2020 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Однак ОСОБА_4 неодноразово не з`являвся до суду без поважних причин і таким чином перешкоджав кримінальному провадженню, здійсненню його судового розгляду та прийняттю кінцевого судового рішення, злочинної діяльності не припинив, оскільки знову обвинувачується у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, зокрема з метою наживи у липні 2022 року створив іншу організовану групу, з якою до січня 2023 року вчиняв злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у зв`язку із чим 26 січня 2023 року у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, тому 05.05.2023 суд своєю ухвалою змінив запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з домашнього арешту на тримання під вартою.

За таких обставин, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України зокрема, переховуватися від суду, оскільки обвинувачений заперечує свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження суд дійшов висновку, що підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м`який - на даний час не встановлено та існують всі підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою.

При цьому, суд не залишає поза увагою аргументи, наведені стороною захисту, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов`язків у справі.

Окрім того, враховуючи дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд враховує, що обвинувачений тривалий час перебуває під вартою. Європейський суд з прав людини наголошував, що з перебігом часу підстави для подальшого тримання під вартою мають бути більш вагомими та переконливими, а відповідні органи зобов`язані виявляти особливу ретельність щодо тривалості такого тримання (справа «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Розмір застави, у відповідності до ч.5 ст.182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини наголошує на тому, що сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися чи будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого також додаткові обов`язки.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Таким чином, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не пов`язаного з триманням під вартою є недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 буде співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і виключно такий запобіжний захід здатний забезпечити запобігання зазначених ризиків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 01.10.2026 року.

Визначити заставу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA 158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_9