Рішення № 138687224, 03.08.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/657/26

2/214/2453/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін,цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Біловол Віталій Олексійович, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 26 897 грн. 58 коп. в межах виконавчого провадження №68543110.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. на підставі виконавчого напису №44306, вчиненого 01 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичемпро стягнення з позивача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за Кредитним договором №0711-9370 від 29.05.2021 року у розмірі 27 200 грн. 00 коп., було відкрито виконавче провадження №68543110.

У межах вказаного виконавчого провадження №68543110 приватним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, за період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року по виконавчому провадженню №68543110 із заробітної сплати позивача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» було стягнуто 26 687 грн. 48 коп.

Разом з тим, з його банківського рахунку приватним виконавцем було списано в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням грошові кошти у розмірі 210 грн. 10 коп.

20 травня 2025 року рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №214/132/25 було визнано виконавчий напис №44306, вчинений 01 грудня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи вищевикладене, позивач вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» безпідставно набув стягнуті з нього кошти в межах виконавчого провадження №68543110 у розмірі 26 897 грн. 58 коп., у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористався - відзив на позовну заяву до суду не надав.

Від третіх осіб заяви по суті справи також не надходили.

За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, як убачається з матеріалів справи, 07 лютого 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. на підставі виконавчого напису №44306, вчиненого 01 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за Кредитним договором №0711-9370 від 29.05.2021 року у розмірі 27 830 грн. 00 коп., з яких: 16 000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11 200 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 630 грн. 00 коп. - за вчинення виконавчого напису нотаріусом, було відкрито виконавче провадження №68543110.

Відповідно до Довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за вих. №171623 від 23.12.2025 року, за період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року із заробітної плати ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженню №68543110 було утримано 26 687 грн. 48 коп. Залишок заборгованості станом на 01 серпня 2025 року становить 2 629 грн. 11 коп.

Згідно з виписки по картці АТ «Акцент-Банк», 11 грудня 2024 року з карткового рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженню №68543110 було стягнуто 199 грн. 00 коп. та 04 квітня 2025 року 11 грн. 10 коп.

01 серпня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом В.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68543110 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З вищевказаної постанови убачається, що заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.05.2025 року по справі №214/134/25 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №44306, вчинений 01 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором №0711-9370 від 29.05.2021 року у загальному розмірі 27 830 грн. 00 коп. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 6 051 грн. 01 коп.; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 2 177 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положення 83 глави ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №201/6498/20 зроблено висновки про те, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №910/1531/18, від 28.01.2020 року у справі №910/16664/18.

Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем був виконавчий напис №44306 від 01.12.2021 року, який був визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання ним коштів стягнутих з позивача та перерахованих відповідачу у рахунок погашення боргу за вказаним виконавчим написом.

При цьому, позивач звертаючись до суду вказує, що з нього у межах виконавчого провадження №68543110 на користь відповідача було безпідставно стягнуто грошові кошти у розмірі 26 897 грн. 58 коп., проте суд не в повній мірі погоджується з даною сумою з огляду на наступне.

Так, з постанови про відкриття виконавчого провадження №68543110 від 07.02.2022 року убачається, що загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за виконавчим написом №44306 від 01.12.2021 року становить 27 830 грн. 00 коп. Сума виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця становить 2 783 грн. 00 коп.

З постанови про закінчення виконавчого провадження №68543110 від 01.08.2025 року встановлено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 6 051 грн. 01 коп.; сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 2 177 грн. 90 коп.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно отримані грошові кошти за виконавчим написом нотаріуса у розмірі 21 778 грн. 99 коп. (загальна сума заборгованості за виконавчим написом №44306 від 01.12.2021 року у розмірі 27 830 грн. 00 коп. залишок нестягненої суми за виконавчим написом №44306 від 01.12.2021 року - 6 051 грн. 01 коп.)

Щодо стягнення іншої частини безпідставно отриманих грошових коштів за виконавчим написом нотаріуса, суд звертає увагу та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч. 2, 3 та 4 ст. 31 України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч. 6 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагороди державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №643 від 08.09.2016 року, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 цієї статті).

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (частина 3 цієї статті).

При цьому, підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого приватний виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При виконанні своїх обов`язків, визначених законодавством України, приватний виконавець не мав передумов для звільнення боржника від сплати витрат у виконавчому провадженні, такі витрати стягнуто у відповідності до положень Закону.

Доказів на підтвердження того, що постанови приватного виконавця оскаржувались, визнавались неправомірними та скасовані, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2018 року у справі №921/16/14-г/15, стягнення основної винагороди приватного виконавця або витрат на проведення виконавчих дій не регламентується положеннями ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, у даному випадку стягнення з позивача на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола В.О. грошових коштів у сумі 2177 грн. 90 коп. (стягнутий виконавчий збір/винагорода приватного виконавця), пов`язане зі здійсненням приватним виконавцем примусового виконання виконавчого документа та відповідає нормам ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставою для виникнення у боржника обов`язку зі сплати таких витрат є сам факт наявності відкритого виконавчого провадження, під час виконання якого виконавець виконує обов`язки, покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, суду не надано підтверджень, що будь-які дії чи бездіяльність приватного виконавця під час виконавчого провадження позивачем оскаржувались та були визнані незаконними.

Водночас виконавче провадження було відкрито, після цього проводились виконавчі дії по виконанню виконавчого напису нотаріуса, що виключає факт абсолютної безпідставності набуття грошових коштів приватним виконавцем.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та виходячи з того, що стягнення з позивача витрат виконавчого провадження/основної винагороди приватного виконавця пов`язане зі здійсненням приватним виконавцем примусового виконання виконавчого документа, що відповідає нормам ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», відсутність доказів у підтвердження того, що будь-які дії чи бездіяльність приватного виконавця під час виконавчого провадження позивачем оскаржувались та були визнані незаконними, суд приходить до висновку, що стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2177 грн. 90 коп. (стягнутий виконавчий збір/винагорода приватного виконавця) не є безпідставно набутими та стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір у сумі 1 077 грн. 87 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 21 778 грн. 99 коп. в межах виконавчого провадження №68543110.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371, юридична адреса: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1 077 грн. 87 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.