Рішення № 138686349, 03.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року м. Київ справа №320/49003/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 22869098; 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 104) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (код ЄДРПОУ 45098898; 02192, м. Київ, бульвар Дарницький, буд. 5, оф. 5) у якому просить суд стягнути з відповідача на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61180,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не сплачено адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі.

Зазначає, що дана сума заборгованості підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік та квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця.

Наголошує, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року відкрите провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на час прийняття даного рішення по справі, відзив від ТОВ «РАМЕКС КАРГО» не надходив. В матеріалах справи наявні відомості про направлення позову відповідачу на адресу реєстрації (Україна, 02192, місто Київ, б.Дарницький, будинок 5, приміщення 5) згідно з відправленнями №0316400130067 та ухвали про відкриття провадження згідно з відправленням №R067070541685.

Згідно з ч. 10 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України відповідне поштове відправлення вважається належним чином врученим - 28.01.2026 року.

Відтак 15-ти денний строк на подання відзиву до суду, з урахуванням поштового перебігу, сплинув.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантує їм рівні з іншими громадянами можливості для участі у суспільному житті та встановлює гарантії реалізації права на працю, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Виконанням нормативу робочих місць відповідно до частини другої статті 19 Закону №875-XII вважається працевлаштування осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Водночас Законом України від 18.10.2022 №2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» було змінено порядок визначення роботодавців, які не виконали норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, відповідно до положень статті 19 Закону №875-XII Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначає підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій.

Отже, після набрання чинності Законом №2682-IX Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не здійснює самостійного збору інформації від роботодавців щодо виконання нормативу, а використовує відомості, що містяться у відповідних державних інформаційних системах.

Верховний Суд у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 зазначив, що Фонд визначає роботодавців, які не виконали норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформованих станом на контрольну дату.

При цьому відповідальність за повноту, достовірність та своєчасність подання інформації, яка використовується для такого автоматизованого визначення, покладається саме на роботодавця.

Відповідно до статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою, ніж встановлений норматив, сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.

Порушення строків сплати таких санкцій тягне за собою нарахування пені відповідно до вимог статті 20 Закону №875-XII.

Разом з тим, застосування адміністративно-господарських санкцій не звільняє суд від обов`язку встановити, чи вжив роботодавець усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць.

Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, роботодавець може бути звільнений від відповідальності за невиконання нормативу у випадку, якщо доведе, що ним створено відповідні робочі місця, подано необхідну інформацію органам працевлаштування, однак працевлаштування особи з інвалідністю не відбулося з незалежних від нього причин.

При цьому законодавство не покладає на роботодавця обов`язок самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування. Його обов`язок полягає у створенні робочих місць та інформуванні органів зайнятості про наявність таких вакансій.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.08.2019 у справі №805/402/17-а, від 24.02.2020 у справі №820/2132/17, від 22.06.2022 у справі №826/11977/18.

Одним із доказів виконання роботодавцем такого обов`язку є подання звітності за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Відповідно до Порядку подання форми звітності №3-ПН, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 №827-22, така інформація подається роботодавцем до центру зайнятості не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії.

Подання такої інформації свідчить про виконання роботодавцем обов`язку щодо інформування органів працевлаштування та створення можливості для направлення осіб з інвалідністю на відповідні робочі місця.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «РАМЕКС КАРГО» становила 13 осіб.

Отже, відповідно до вимог статті 19 Закону №875-XII відповідач мав забезпечити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Разом з тим, відповідно до відомостей, використаних Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю під час автоматизованого розрахунку, середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю у відповідача у 2024 році становила 0 осіб.

На підставі зазначених даних Фондом сформовано та направлено через електронний кабінет роботодавця розрахунок адміністративно-господарських санкцій у сумі 57017,80 грн.

Матеріали справи містять докази розміщення відповідного розрахунку в електронному кабінеті відповідача.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що ним у 2024 році було створено відповідне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, подано інформацію про наявність вакансії до органів зайнятості, або вчинено інші дії, спрямовані на виконання встановленого законом нормативу.

Також відповідачем не надано доказів виправлення відомостей, на підставі яких Фондом було здійснено автоматизований розрахунок, чи доказів фактичного працевлаштування особи з інвалідністю у 2024 році.

Посилання відповідача на те, що законодавством не покладено на підприємство обов`язок самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю, суд оцінює критично, оскільки така обставина не звільняє роботодавця від обов`язку створити робоче місце та повідомити відповідні органи про його наявність.

Отже, відповідачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Оскільки ТОВ «РАМЕКС КАРГО» не забезпечило виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році та не сплатило у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції, нараховані відповідно до статті 20 Закону №875-XII, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 57017,80 грн та пені у сумі 4162,46 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАМЕКС КАРГО» (ЄДРПОУ 45098898; Україна, 02192, місто Київ, б. Дарницький, будинок 5, приміщення 5) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 22869098; Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 104) адміністративно-господарських санкцій в розмірі 57017,80 грн та пені в розмірі 4162,46 грн, разом 61180,26 грн (шістдесят одну тисячу сто вісімдесят гривень 26 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.