Рішення № 138686149, 03.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4904/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на підставі вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262001 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для обчислення пенсії ОСОБА_1 , із зазначенням розміру грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки, доплати, підвищення та премію), обчисленого з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017) постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, для проведення з 01.02.2026 перерахунку основного розміру пенсії;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», етапі 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XIІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 для обчислення пенсії ОСОБА_1 , із зазначенням розміру грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавок, доплат, підвищень та премії), обчисленого з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017) постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13. 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, для проведення з 01.02.2026 перерахунку основного розміру пенсії.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Вважаючи, що розмір грошового забезпечення військовослужбовців повинен зрости через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготувати та надати до ГУ ПФУ оновлену довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2026. Листом відповідач відмовив позивачу, посилаючись на відсутність підстав для надання оновлених довідок про розмір його грошового забезпечення. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

26 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог із посиланням на те, що положеннями Закону чітко регламентовано, що перерахунок проводиться тільки у випадку підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Стверджує, що фактичного підвищення грошового забезпечення для діючих військовослужбовців (пов`язане з підвищенням розмірів посадових окладів, окладів за військові звання) за рішенням Кабінету Міністрів України не відбулось, отже відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсій. Покликається також на те, що листом заступника Директора Департаменту фінансів МО України від 29.11.2021 №248/10491 визначено порядок перерахунку грошового забезпечення для подання до органів ПФ України, зокрема у разі якщо судом не визначено конкретного розміру премії, надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям то у довідках зазначати: розмір премії 10%, розмір надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям 0%. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у справі №592/5164/16-а було враховано те, що Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 % посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

04 червня 2026 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, у яких Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області заперечує проти задоволення позову з наступних підстав. Позивач отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №2262-ХІІ. У зв`язку зі скасуванням в судовому порядку, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) підлягає застосуванню у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Для вирішення питання про наявність у позивача права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023 необхідно встановити, чи відбулось зростання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. З дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Відтак, з 20.05.2023 (після набрання чинності Постановою №481) відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023. Третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 з 13.06.1998 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

На звернення позивача відповідачем листом від 09.04.2026 повідомлено про те, що підстав для видачі позивачу довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2026 для перерахунку пенсії немає.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, врегульовано положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст. 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Суд зазначає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії і під час призначення пенсії вперше, і під час перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії.

При цьому, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №240/1996/23 аналіз положень ст.ст.43, 63 Закону №2262-ХІІ засвідчує, що при перерахунку пенсії на підставі ч.3 ст.63 Закону №2262-ХІІ враховуються лише ті додаткові види грошового забезпечення у межах переліків, які на момент здійснення такого перерахунку виплачуються особам, котрі працюють на аналогічних посадах. Водночас, перелік додаткових видів грошового забезпечення саме для обрахунку пенсії при її призначенні відповідно до ст.43 Закону №2262-ХІІ законодавством не обмежується.

За змістом ч. 3 ст. 51 і ч.ч. 3 - 4 ст.63 Закону №2662-ХІІ підставою для перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії є подія зростання/підвищення грошового забезпечення діючого публічного службовця аналогічної категорії за тією ж самою (відповідною або аналогічною чи прирівняною посадою державної служби), отриманого у співставних умовах роботи (збільшення хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб або введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій) за рішенням загального характеру, виданого суб`єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення публічних службовців.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано останнім у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затверджено постановою КМУ від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок №45).

Відповідно до п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно з п.3 Порядку №45 обов`язковою передумовою вчинення суб`єктом владних повноважень системи ПФУ управлінського волевиявлення з приводу перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у зв`язку із зростанням поточного грошового забезпечення публічного службовця аналогічної категорії є фізичне отримання довідки про підвищене грошове забезпечення.

Саме такий правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 по справі №520/29163/24.

Утім, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.05.2026 по справі №160/9416/25 видана довідка про підвищене грошове забезпечення не є безумовною гарантією прийняття територіальним органом системи ПФУ саме рішення про перерахунок пенсії.

Згідно з п. 5 Порядку №45 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів, зокрема, інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Тож, застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що розмір підвищеного поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця є розрахунковою базою для обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії у порядку ст.63 Закону України №2662-ХІІ, а подія підвищення поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця зумовлює набуття зацікавленою особою права на включення до довідки про підвищене грошове забезпечення розмірів усіх основних та додаткових регулярних та постійних видів грошового забезпечення (тобто неодноразових, неоднократних), виплачених у календарному місці (або за календарний місяць), на якій припала подія підвищення.

Тому продовжуючи вирішення спору, суд ураховує, що згідно з ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відносини з оплати праці військовослужбовців Збройних сил України регулює Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (у період з 29.01.2020 (дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18) по 20.05.2023 (дати набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023 №481) обчислення грошового забезпечення передбачалось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб без визначення конкретної арифметичної величини цієї правової категорії безпосередньо у тексті постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

При цьому, відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та Порядку №260 обчислення таких видів грошового забезпечення як: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років; надбавки; доплати; премія; допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відбувається із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Суд зауважує, що у розумінні ч. 2 ст. 51, ч. 3 ст. 51 та ч. 4 ст. 63 Закону №2662-ХІІ подія вчинення територіальним органом системи ПФУ управлінського волевиявлення з приводу перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням (зростанням) грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 з підстав кореспонденції ч.4 постанови КМУ від 30.08.2017 з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2 102,00 грн." замість - "1 762,00 грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2 270,00 грн." замість - "1 762,00 грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2 481,00 грн." замість - "1 762,00 грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2 684,00грн." замість - "1 762,00грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3 028,00 грн." замість - "1 762,00 грн."), з абз.4 ст.7 Закону України від 03.12.2025 №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (що призводить до використання під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3 328,00грн." замість - "1 762,00грн.") (за умови незастосування ст.22 Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік", ст.20 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік", ст.40 Закону України від 03.12.2025 №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік") припадає на календарні дати - 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.02.2024, 01.02.2026.

Окремо суд зауважує, що станом на 01.01.2025 та станом на 18.06.2025 відсутні події збільшення обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення порівняно із рівнем грошового забезпечення станом на 01.01.2024, позаяк абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та абз.4 ст.7 Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" містять однаковий показник прожиткового мінімуму для працездатної особи - "3 028,00грн.".

Розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч. 2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023 №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21, від 11.12.2023 по справі №560/1291/21, від 29.06.2023 у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 01.01.2020), від 02.08.2022 по справі №440/6017/21, від 11.12.2023 по справі №560/1291/21, від 22.11.2023 по справі №340/4403/22, від 29.06.2023 у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 01.01.2021), від 19.09.2023 по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 01.01.2021), від 04.04.2023 по справі №120/5264/22, від 06.11.2023 по справі №300/1947/22, від 22.11.2023 по справі №340/4403/22, від 29.06.2023 у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 01.01.2022), від 12.03.2024 по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 01.01.2023), від 28.03.2024 у справі №160/3235/23, від 02.04.2024 у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 01.01.2020 - "2 102,00 грн."; станом на 01.01.2021 - "2 270,00 грн."; станом на 01.01.2022 - "2 481,00 грн."; станом на 01.01.2023 - "2 684,00 грн.").

Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №200/4272/24 починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови КМУ №704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Водночас із цим, згідно з п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023 №481 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, набуття чинності постановою КМУ від 12.05.2023 №481 припинило існування права особи на обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 станом на 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2 684,00грн." замість - "1 762,00грн.".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі №320/29450/24 (залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №320/29450/24) було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704.

Отже, з 18.06.2025 була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 у первісній редакції, яка запроваджувала алгоритм розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Застосування під час обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 показника 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року унеможливлено приписами п.3 Розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 та від 21.01.2026 по справі №200/8730/24.

Розглядаючи справу, суд зважає, що за суттю правового висновку постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі №520/5814/24 під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 повинен застосовуватись показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законами про Державний бюджет України станом на 01 січня відповідного календарного року, а не показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб у фіксованому розмірі - "1 762,00грн.".

Отже, у межах спірних правовідносин наявні взаємовиключні протилежні правові висновки Верховного Суду з приводу підвищення / зростання обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення за період 20.05.2023-17.06.2025, а саме: правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №200/4272/24, суттю якого є відсутність події підвищення обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення станом на 01.01.2024 і станом на 01.01.2025 унаслідок застосування постанови КМУ від 12.05.2023 №481 та правовий висновок постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі №520/5814/24, суттю якого є наявність події підвищення обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення станом на 01.01.2024 та станом на 01.01.2025 унаслідок незастосування постанови КМУ від 12.05.2023 №481 як такої, що суперечить закону.

Суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 04.03.2026 по справі №140/3734/24, від 30.05.2026 по справі №400/2930/25, від 05.06.2026 по справі №520/12809/25 існують правові підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 05.06.2026 по справі №520/12809/25 існують правові підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2025.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.06.2026 по справі №420/34153/25 існують правові підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 18.06.2025.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.06.2026 по справі №620/12943/25 існують правові підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 18.06.2025.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 13.07.2026 по справі №380/13995/25 існують правові підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення станом на 19.06.2025.

Отже, аналіз наведених постанов Верховного Суду свідчить про формування сталої, послідовної та однакової правозастосовчої практики щодо наявності правових підстав для видачі довідки про розмір підвищеного грошового забезпечення і станом на 01.01.2024, і станом на 01.01.2025, і станом на 18.06.2025, і станом на 19.06.2025.

Тому суд вважає, що у даному конкретному випадку згідно з ст.8 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) пріоритет у застосуванні належить віддати правовим висновкам Верховного Суду про наявність події зростання обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення з приводу для видачі довідок про підвищене грошове забезпечення станом на 01.01.2024, станом на 01.01.2025, станом на 18.06.2025, адже протилежний підхід у тлумаченні змісту наведених вище норм права не може бути кваліфікований інакше, ніж відмова у доступі до суду (відмові у правосудді за правовими позиціями рішення Європейського суду з прав людини у справі Melgarejo Martines de Abellanosa та Inmobilizados y Gestiones SL проти Іспанії №79530/17 від 14.09.2021).

Відтак, попри викладені вище міркування та приписи відповідного закону про державний бюджет України (якими унеможливлено збільшення грошового забезпечення за відсутності бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті), а також попри загальновідомість у розумінні ч.3 ст.78 КАС України обставин відсутності у державному бюджеті України бюджетних призначень на оплату часу публічної служби у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1 762,00грн.", окружний адміністративний суд вважає за необхідне віддати пріоритет у застосуванні правовим висновкам Верховного Суду про наявність події підвищення обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 грошового забезпечення як підстави для видачі довідки про підвищене грошове забезпечення і станом на 01.01.2024, і станом на 01.01.2025, і станом на 18.06.2025.

Також суд зважає, що за суттю запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб`єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип "найбільш сприятливого становища для особи" (favor libertatis).

Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.

Тому, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що за наявності декількох взаємовиключних та прямо протилежних правових висновків постанов Верховного Суду (як суду касаційної інстанції) з приводу обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 застосуванню під час відправлення правосуддя підлягає той правовий висновок, котрий об`єктивно здатен забезпечити найвищий арифметичний показник суми грошового забезпечення.

Проте, 16.07.2026 Верховним Судом була ухвалена постанова у справі №320/29450/24, якою визнано законність постанови КМУ від 12.05.2023 №481 про внесення змін до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 і запровадження правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1 762,00грн.".

Наведене навіть з урахуванням згаданих вище правових висновків постанов Верховного Суду безумовно припиняє і суб`єктивне право заявника (і будь-які розумні очікування чи обгрунтовані сподівання) на обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 після 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - "1 762,00грн.".

Оскільки згідно з ст.43 Закону №2262-ХІІ грошове забезпечення є розрахунковою базою для обчислення розміру пенсії згідно з ст.ст.13, 63 Закону №2662-ХІІ, то наведене припиняє і суб`єктивне право заявника (і будь-які розумні очікування чи обгрунтовані сподівання) на перерахунок пенсії за довідкою про підвищене грошове забезпечення.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про оскарження новоствореного органом публічної адміністрації публічного обов`язку, так і у спорі про прагнення приватної особи до набуття будь-якого блага за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, у постанові Верховного суду від 14.01.2025 у справі №240/31245/23 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.77, ч.ч.1-ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зміст цієї норми процесуального закону було розтлумачено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення у формі відмови з приводу застосування під час обчислення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017 №704 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1 762,00грн."

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було реалізовано управлінську функцію у формі відмови у задоволенні звернення зацікавленої особи, відповідність якої ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України з огляду на зміст ч.5 ст.13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" доведена у ході розгляду справи згідно з ч.2 ст.77 КАС України.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб`єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми зясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява не підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз