Рішення № 138686028, 03.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2026 року Справа № 280/3324/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) представник позивача адвокат Пінаєв Віталій Валентинович (69118, м. Запоріжжя, вул. Розмаринова, б. 396 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29, ЄДРПОУ: 40108688) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо неоформлення наказів (бойових розпоряджень) про залучення ОСОБА_1 , до виконання завдань із забезпечення національної безпеки на території ведення бойових дій за період з 17.11.2025 по 08.02.2026;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , в повному розмірі грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди), передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775 «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнною стану (особливого періоду)» за період виконання бойових завдань за період з 17.11.2025 по 07.04.2026;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 № 775 «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час виконання бойових завдань за весь період з 17.11.2025 по 07.04.2026.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивачка проходить службу в органах Національної поліції. Низкою наказів ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області її було закріплено за закладом освіти КЗЗСО «Балабинський ліцей «Престиж» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області. В січні 2026 року позивачці стало відомо про те, що територію Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області віднесено до районів ведення воєнних (бойових) дій. Позивачка вважає, що оскільки Кушугумська селищна територіальна громада віднесена до районів ведення воєнних (бойових) дій будь-яка її діяльність з евакуації учнів та персоналу ліцею під час сигналів повітряної тривоги при наявності загрози вогневого ураження є безпосередньою участю у заходах національної безпеки у розумінні постанови КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». У зв`язку із зазначеним позивачка 31.01.2026 звернулася до безпосереднього керівництва із рапортом в якому порушила питання документального оформлення її перебування у зоні ведення бойових дій та нарахування відповідних виплат. У подальшому 09.02.2026 позивачка звернулася з відповідним рапортом до начальника ЗРУП ГУ НП у Запорізькій області. З 09.02.2026 почали видаватися накази про відрядження позивачки для виконання бойового розпорядження та інших завдань до місця служби. Проте, за період з 07.11.2025 по 08.02.2026 таких наказів не видано. Також, позивачка не отримала додаткову грошову винагороду у розмірі 100 тис.грн., передбачену постановою КМУ № 168. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом (в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо неоформлення наказів (бойових розпоряджень) про залучення ОСОБА_1 , до виконання завдань із забезпечення національної безпеки на території ведення бойових дій за період з 17.11.2025 по 08.02.2026) та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Запорізькій області щодо неоформлення наказів (бойових розпоряджень) про залучення ОСОБА_1 , до виконання завдань із забезпечення національної безпеки на території ведення бойових дій за період з 17.11.2025 по 08.02.2026 повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі стосовно решти вимог, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

11 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на позовну заяву. ГУНП позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Позивачка проходить службу в ГУНП в Запорізькій області на посаді старшого інспектора сектору Служби освітньої безпеки Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Окремими наказами Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, які містяться в матеріалах справи, позивачку закріплено за Комунальним закладом загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «Престиж» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, де останньою, по теперішній час, виконуються покладені повноваження та обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та посадових інструкцій. Системний аналіз положень Постанови № 168 та Порядку № 775, свідчить про те, що законодавець встановив індивідуалізований підхід грошового забезпечення поліцейських у період правового режиму воєнного стану, який прямо залежить від характеру, умов та інтенсивності виконуваних завдань. Базовим є те, що додаткова винагорода має умовний характер і виплачується у різних розмірах (10 000 грн., 30 000 грн., 50 000 грн. та 100 000 грн.) залежно від ступеня залучення поліцейського та виконуваних ним завдань у період дії правового режиму воєнного стану. При цьому право на додаткову винагороду до 100 000 грн. виникає лише за наявності сукупності обов`язкових чітко визначених юридичних фактів, а саме: безпосереднє перебування у районі ведення бойових дій; виконання завдань, що мають чітко визначений бойовий або прирівняний до нього характер, перелік яких є вичерпним і визначений пунктом 3 Порядку №775; наявність належного документального підтвердження такої участі відповідно до пункту 5 Порядку № 775; встановлення конкретного періоду участі, оскільки виплата здійснюється пропорційно часу виконання відповідних завдань. Лише діяльність, яка за своїм змістом відповідає законодавчому визначенню «бойових дій» та прямо підпадає під критерії, визначені пунктом 3 Порядком № 775, може бути підставою для нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. Зі змісту рапорту начальника сектору освітньої безпеки встановлено, що період з 17.11.2025 по 09.02.2026 позивачка не подавала рапортів щодо інформування керівництва Запорізького РУП ГУНП про обсяг виконаних завдань під час несення служби у вищезазначеному закладі загальної освіти та такі у встановленому порядку не обліковувались. Рапорти щодо інформування керівництва підрозділу поліції про обсяг виконаних завдань обліковуються в секторі Служби освітньої безпеки Запорізького РУП ГУНП з 09.02.2026. Зі змісту означених рапортів, які за своїм змістом є однотипними, вбачається, що позивачка у відповідний період здійснювала діяльність, яка за своїм змістом є системною, плановою та превентивною службовою діяльністю у сфері забезпечення публічної безпеки в освітньому середовищі. Виконувані нею завдання полягали у організації та контролі пропускного режиму і безпеки доступу до закладу освіти, підтриманні громадського порядку під час освітнього процесу, здійсненні постійного моніторингу безпекової ситуації у приміщенні та на прилеглій території закладу освіти, проведенні профілактичної, роз`яснювальної та виховної роботи з учасниками освітнього процесу, запобіганні правопорушенням, конфліктам, булінгу та іншим негативним соціальним проявам, реагуванні на потенційні загрози та надзвичайні ситуації, у тому числі організації евакуації учасників до укриття під час дії сигналу оповіщення «Повітряна тривога». За своїм характером такі функції є типовими для поліцейської діяльності у сфері превенції та публічної безпеки, мають організаційно-координаційний та профілактичний характер, спрямовані на забезпечення стабільного та безпечного функціонування закладу освіти. З наведеного можливо висновку, що Позивачка виконувала повсякденні службові обов`язки поліцейського превентивного спрямування, які покладені на неї. Аналіз наведених обставин у їх сукупності свідчить про відсутність правових підстав для нарахування та виплати Позивачці додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн., передбаченої Постановою № 168 та Порядком № 775. Діяльність Позивачки не підпадає під законодавче розуміння «безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони», яке є визначальним для нарахування та виплати додаткової винагороди до 100 000 грн. Отже, у спірних правовідносинах відсутня необхідна сукупність юридичних фактів, з якою законодавець пов`язує виникнення права на додаткову винагороду у розмірі до 100 000 грн., а саме відсутній бойовий або прирівняний до нього характер виконуваних завдань, а також відсутність безпосередньої участі у заходах визначених пунктом 3 Порядку № 775. Відповідач наполягає на безпідставності заявленого обсягу судових витрат та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.

На адресу суду 22.06.2026 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Сторона позивача заперечує проти доводів ГУНП в Запорізькій області та наполягає на задоволенні позову.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки № НОМЕР_3 , виданим 07.02.2025 Сектором оформлення документів №1 Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області.

У спірний період позивачка проходила службу в ГУНП в Запорізькій області на посадах інспектора та старшого інспектора сектору Служби освітньої безпеки Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, що не заперечується сторонами.

Наказами начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області «Про закріплення працівників сектору «Служба освітньої безпеки» Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за закладами загальної середньої освіти» від 03.09.2025 № 1069, від 15.12.2025 № 1448 та від 22.01.2026 № 157 інспектора ССОБ ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Ладатко Ольгу Олегівну закріплено за Комунальним закладом загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «Престиж» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (вул. Престижна, буд. 2-А, смт. Балабине).

Позивачка ОСОБА_1 09.02.2026 звернулася до начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області із рапортом в якому просила: надати офіційне роз`яснення щодо відсутності нарахувань та виплат у зв`язку з несенням служби у районі ведення бойових дій з 17.11.2025 по теперішній час, прийняти заходи щодо оформлення та виплати компенсації у розмірі, передбаченому законодавством України, у зв`язку з несенням служби у районі ведення бойових дій з 17.11.2025 по теперішній час, забезпечити належне документальне оформлення (наказ або бойове розпорядження) моєї служби у зазначеному районі та підтвердження її права на відповідні гарантії, захист та компенсації.

Листом від 28.02.2026 № 22934-2026 за результатами розгляду рапорту від 09.02.2026 позивачці повідомлено про відсутність підстав для задоволення її звернення.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», статей 12, 14 Закону України «Про оборону України», статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 4 та 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами), керуючись підпунктом 8 пункту 5 розділу V «Положення про ГУНП в Запорізькій області», затвердженого наказом НПУ від 06.11.2015 № 24 (в редакції НПУ від 01.08.2025 № 900), на виконання бойового розпорядження (як відповідного органу військового управління) командира 17АК від 24.11.2025 № 4913дск/ОКП/БУ, керуючись підпунктами 2.1.37, пункту 2 наказу ГУНП в Запорізькій області від 01.12.2025 №1577дск «Про організацію виконання бойового розпорядження», з метою здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, а також виконання завдань за призначенням відповідно до повноважень та виходячи з оперативної обстановки виконання інших завдань, визначених Законом України «Про Національну поліцію», організації належного реагування на правопорушення або події, забезпечення взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами державної влади та місцевого самоврядування наказами начальника ГУНП в Запорізькій області «Про залучення поліцейських для виконання бойового розпорядження та інших завдань» від 09.02.2026 № 228 (з 09.02.2026 по 13.02.2026), від 13.02.2026 № 268 (з 16.02.2026 по 20.02.2026), від 09.03.2026 № 428 (з 09.03.2026 по 13.03.2026), від 16.03.2026 № 466 (з 16.03.2026 по 20.03.2026), від 23.03.2026 № 505 (з 23.03.2026 по 27.03.2026) залучено та відряджено, зокрема, до Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області для виконання бойового розпорядження та інших завдань, з табельною вогнепальною зброєю, спеціальними та іншими необхідними засобами в тому числі індивідуального захисту старшого інспектора сектору Служби освітньої безпеки Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Ладатко Ольгу Олегівну.

Позивачкою ОСОБА_1 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 13.02.2026, 16.02.2026, 17.02.2026, 18.02.2026, 19.02.2026, 20.02.2026, 09.03.2026, 10.03.2026, 11.03.2026, 12.03.2026, 13.03.2026, 16.03.2026, 17.03.2026, 18.03.2026, 19.03.2026, 20.03.2026, 23.03.2026, 24.03.2026, 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, 30.03.2026, 31.03.2026, 01.04.2026, 02.04.2026, 03.04.2026, 06.04.2026 та 07.04.2026 подано на ім`я начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області рапорти про проведені організаційних, превентивних та безпекових заходів під час несення служби у Комунальному закладі загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «Престиж» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У частині другій статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 Закону №580-VIII).

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з п.4. ч.10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до ч.1-2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції" (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Пунктами 6, 7 розділу І Порядку № 260 визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє по теперішній час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави-агресора, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди, визначеної абзацом першим цього пункту, виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до пункту 2 Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 28.11.2022 № 775 (далі - Порядок № 775) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:

1) до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які здійснюють розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів (далі - розмінування), виконують повноваження поліції в місцях завдання ракетних ударів, ударів безпілотних літальних апаратів, реактивних систем залпового вогню (далі - удари) на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, а також включеним до угрупування військ (сил) сил оборони держави та які на виконання бойових розпоряджень органів військового управління у взаємодії з Державною прикордонною службою України виконують бойові (спеціальні) завдання з посилення охорони державного кордону, несення служби на блокпостах, контрольних постах, бойових позиціях у межах операційних зон угруповань військ (сил оборони держави) в контрольованих прикордонних районах, які межують з українсько-російською та українсько-білоруською ділянками державного кордону (далі - посилення охорони державного кордону), розмір цієї винагороди збільшується до 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу їх здійснення (виконання);

2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району, Синельниківського, Павлоградського районів Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської, Ворожбянської, Сумської міських, Краснопільської, Миколаївської, Степанівської, Хотінської селищних, Бездрицької, Верхньосироватської, Миколаївської, Миропільської, Нижньосироватської, Річківської, Садівської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської об

3) до 50000 гривень - поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) (далі - виконання бойових (спеціальних) завдань), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;

4) до 100000 гривень - поліцейським, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах.

Пункт 3 Порядку № 775 визначає, що до безпосередньої участі в бойових діях або заходах належить здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій:

1) бойових (спеціальних) завдань із відсічі та стримування збройної агресії проти України під час підпорядкування поліцейського відповідному органу військового управління або на виконання бойових розпоряджень такого органу;

2) виконання розвідувальних завдань, у разі їх залучення розвідувальним органом відповідно до законодавства;

3) охорони об`єктів (у тому числі несення служби на блокпостах) під час відбиття збройного нападу чи нанесення по них вогневого ураження противником, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення;

4) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;

5) розмінування, що має оперативний характер, у частині виявлення, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів;

6) заходів з евакуації населення (жителів) із територій (населених пунктів), які під час здійснення таких заходів піддаються вогневому ураженню противника.

Документами, що підтверджують здійснення поліцейським повноважень поліції в місцях ударів, розмінування, дотримання режиму державного кордону, виконання бойових (спеціальних) завдань, безпосередню участь у бойових діях або заходах, є: наказ (у тому числі наказ на виконання бойового розпорядження); доручення; стройова записка; рапорт поліцейського (доповідна записка) про безпосередню участь у бойових діях або заходах; акт перевірки об`єкта на наявність вибухонебезпечних предметів або акт знищення (знешкодження) вибухонебезпечних предметів або таких, що їх нагадують; звернення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про відселення людей із місць, небезпечних для проживання, плани проведення евакуації населення (обов`язкової евакуації окремих категорій населення), витяг з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» про виконання завдань диспетчера (оперативного чергового) про реагування на повідомлення (заяви) осіб про необхідність евакуації людей унаслідок збройної агресії; графіки чергувань (розстановка нарядів поліції); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; витяг з єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» або журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; інші документи, у яких містяться відомості про участь поліцейського в бойових діях або заходах в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; довідка (повідомлення) органів військового управління, штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп до пункту управління оперативно-стратегічного угрупування військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій, які здійснюють оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань, військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил України. (п. 5 Порядку № 775)

Перелік районів проведення воєнних (бойових) дій визначається рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України. (п. 6 Порядку № 775)

Відповідно до п. 7 Порядку № 775 виплата додаткової винагороди, одноразової винагороди поліцейським здійснюється на підставі наказів керівників органів (підрозділів) поліції за місцем постійного проходження служби поліцейського, де він призначений на штатну посаду, а керівникам органів (підрозділів) поліції, заступникам Голови Національної поліції України - на підставі наказу Голови Національної поліції України або особи, яка виконує його обов`язки. Виплата додаткової винагороди Голові Національної поліції України здійснюється на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України.

Для підготовки наказів про виплату додаткової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції розрахунок винагороди за час безпосередньої участі в бойових діях або заходах, час проходження служби поліцейських за формою, наведеною в додатку 1 до цих Порядку та умов (далі - розрахунок винагороди).

Облік днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених абзацом другим пункту 2 цих Порядку та умов, здійснюється керівниками органів (підрозділів) поліції, у підпорядкуванні яких перебувають поліцейські на день виконання таких завдань, шляхом оформлення довідки обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, для виплати одноразової винагороди за формою, наведеною в додатку 3 до цих Порядку та умов, яка щомісяця надсилається до органу поліції, у штаті якого перебуває поліцейський. (п. 9 Порядку № 775)

Повертаючись до обставин справи суд встановив, що позивачку наказами начальника Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 03.09.2025 № 1069, від 15.12.2025 № 1448 та від 22.01.2026 № 157 закріплено за Комунальним закладом загальної середньої освіти «Балабинська гімназія «Престиж» Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області (вул. Престижна, буд. 2-А, смт. Балабине).

Згідно з наявними в матеріалах справи копії посадових інструкцій інспектора сектору Служби освітньої безпеки Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, затвердженої наказом начальника Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області від 14.01.2025 № 85, основним завданням інспектора є забезпечення публічної безпеки і порядку під час освітнього процесу, здійснення превентивних заходів щодо попередження та евакуації учасників освітнього процесу під час евакуації в разі нападу, координація пропускного режиму, контроль за евакуацією під час повітряної тривоги тощо.

Аналогічні завдання передбачені посадовою інструкцією старшого інспектора сектору Служби освітньої безпеки Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, затвердженої начальником Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області в січні 2026 року.

Позивачкою 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 13.02.2026, 16.02.2026, 17.02.2026, 18.02.2026, 19.02.2026, 20.02.2026, 09.03.2026, 10.03.2026, 11.03.2026, 12.03.2026, 13.03.2026, 16.03.2026, 17.03.2026, 18.03.2026, 19.03.2026, 20.03.2026, 23.03.2026, 24.03.2026, 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, 30.03.2026, 31.03.2026, 01.04.2026, 02.04.2026, 03.04.2026, 06.04.2026 та 07.04.2026 подано рапорти відповідно до яких нею протягом робочого часу закладу освіти здійснювалися організаційні, превентивні та безпекові заходи (забезпечення пропускного режиму в закладі, планові обстеження території, реагування на сигнал «повітряна тривога» - забезпечувалася готовність до реагування, проведення профілактичних заходів, квестів, зустрічей з представниками Омбудсмена, участь у організації і проведенні святкового заходу до 14 лютого, дискотеки, проведення профілактичних бесід з батьками учнів тощо).

Водночас, за приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII "Про оборону України" (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Відсіч і стримування збройної агресії є більш широким поняттям, яке може включати як рішучий опір та протидію збройної агресії, так і недопущення подальшої збройної агресії. При цьому, для відсічі і стримуванні збройної агресії не обов`язковим є факт проведення бойових дій.

Відтак, наявні матеріали справи не містять доказів та відомостей як б свідчили про участь позивачки у бойових діях у спірний період. Натомість характер виконуваних позивачкою навпаки свідчить про виконання поточних службових обов`язків.

Аналізуючи матеріали справи та докази, на які посилається позивач, як на підставу для отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168, суд зазначає, що останні не містять інформації, яка підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Суд зазначає, що лише за наявності бойового наказу, рапортів про виплату додаткової винагороди, довідки військової частини, є підтвердженою безпосередня участь позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії упродовж спірного періоду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 27.06.2024 № 200/1901/23, від 07.11.2025 № 200/2826/23, від 09.03.2026 № 200/3172/23.

Щодо доводів позивача, що у спірний період вона несла службу перебував на території Кушугумської селищної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, а тому має право на отримання додаткової винагороди до 100 000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає, що район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерством розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Кушугумська селищна територіальна громада з 17.11.2025 є територією активних бойових дій.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 09.03.2026 № 200/3172/23 звернув увагу на те, що території активних бойових дій відносяться до категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

З огляду на нормативне розмежування розмірів додаткової винагороди, виплата, яку отримував позивач (100 000,00 грн) свідчить його участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань у період здійснення зазначених заходів та виконання бойових (спеціальних) завдань.

Суд наголошує на тому, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов`язків в районі населених пунктів, визнаних територією ведення бойових дій під час дії воєнного стану, не створює для відповідача обов`язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора чого в даному випадку немає.

Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.03.2025 у справі №340/3094/24, від 02.10.2025 у справі №560/14120/24, від 27.11.2025 у справі №280/11142/24, 19.02.2026 у справі № 280/1810/24 сформовано правові висновки щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168, згідно з якими вирішальним для набуття права на збільшену додаткову винагороду є не лише формальне віднесення території до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, а насамперед характер виконуваних військовослужбовцем завдань, ступінь залучення до бойової діяльності та реальні умови проходження служби.

Втім, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови у нарахуванні позивачу додаткової винагороди, натомість належних та допустимих доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у інших періодах, ніж зазначив відповідач, сторонами не надано, а відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Суд наголошує на тому, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах (ст. 2 КАС України).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

При цьому, адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Адже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Правова позиція аналогічного змісту неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 31.01.2024 № 640/6129/22, від 20.12.2024 у справі № 815/5751/16, від 18.02.2025 у справі №260/5061/22, від 07.02.2025 у справі №990/54/24.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

За приписами статті 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, це не має самостійного правового значення. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах 30.10.2019 у справі №316/2721/15-а (2-а/316/90/15), від 11.11.2020 у справі №640/19903/19, від 26.07.2021 у справі № 420/2068/19.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) представник позивача адвокат Пінаєв Віталій Валентинович (69118, м. Запоріжжя, вул. Розмаринова, б. 396 РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29, ЄДРПОУ: 40108688) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз