Рішення № 138686023, 03.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4622/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України у складі Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України у складі Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення органу владних повноважень Міністерства оборони України оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 № 98/975 в частині призначення майору у відставці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/3705/Р від 26.06.2025 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500,00 гривень;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), код РНОКПП НОМЕР_1 , майору у відставці, одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 05.03.2025 III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 за №244/26/1015/В, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому прийняття рішення про таку виплату (2026 рік), з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 232 500,00 гривень.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач з вересня 1991 року по липень 2016 року проходив службу в органах Національної поліції України та був звільнений у запас за станом здоров`я (встановлення інвалідності). З 01.03.2022 позивача було мобілізовано на військову службу. Під час проходження військової служби позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини. Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 № 98/975 позивачу призначено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500,00 грн. Вважаючи, що відповідач мав призначити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому прийняття рішення про таку виплату (2026 рік), позивач звернувся до суду із даним позовом та просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

11 червня 2026 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнає та заперечує проти його задоволення. На думку відповідача, позивач помилково зазначає, про неоднозначність правового регулювання. Насправді таке тлумачення не ґрунтується на законі. Адже право на отримання ОГД виникає не тоді, коли особа звертається до уповноваженого органу із заявою, а саме в момент встановлення вищої групи інвалідності/змінення її причинного зв`язку із урахування дат первинного встановлення інвалідності. Як вказано вище, це чітко визначено у п. 3 Порядку № 975, де встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання, зміни групи інвалідності чи причинного зв`язку - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи/довідці медико-соціальної експертної комісії про повторне встановлення інвалідності або відомості з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи. З матеріалів справи вбачається, що Позивачу вперше встановлено 16.08.2016 ІІI групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В подальшому встановлено ІІI групу інвалідності внаслідок захворювання. пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/3705від 26.06.2025. Відтак, Міністерство оборони України діяло в межах і спосіб встановлений пунктом 19 Порядку № 975 в редакції, що діяла на момент переогляду, в зазначеній нормі не містяться виключень щодо інвалідності та їх причинного зв`язку. Таким чином, Міністерством оборони України правомірно було призначено Позивачу виплату одноразової грошової допомоги в розмірі у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500 грн. 00 коп. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стороною позивача 15.06.2026 надано до суду відповідь на відзив. Позивач заперечує проти доводів відзиву та наполягає на задоволенні позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 24.11.1998.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0673290 від 16.08.2016 ОСОБА_1 з 16.08.2016 по 01.09.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного із проходженням служби в ОВС.

15 вересня 2017 року ГУ НП в Запорізькій області виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із визнанням особою з інвалідністю ІІІ групи у сумі 112 000 грн.

У період з 01.03.2022 по 26.02.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 26.02.2025 № 60 майора ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 21.02.2025 № 90 відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку за пп. «б» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби, з 26.02.2025 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 № 244/26/1015/Р ОСОБА_1 з 05.03.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності у зв`язку із отриманням травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних із перебуванням на фронті в іншу періоди. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 № 98/975 розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232500 (двісті тридцять дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. Одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ призначено та виплачено в сумі 112 000 грн 00 коп., на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0673290 від 16.08.2016. що підтверджується листом від 04.08.2025 № 1647/05/12-2025 Головного управління Національної поліції України.

Позивач вважає, що відповідачем невірно визначено розмір належної йому до виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року який триває і до сьогодні.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 Закону №389-VIII).

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В силу статті 1-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно зі статтею 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпунктів 4-9 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов`язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 2-3 статті 16-3 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року за №975 (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній станом на момент прийняття спірного рішення) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;

- у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 17 Порядку №975 передбачено, що у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв`язку військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).

У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).

У разі коли під час первинного огляду встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв) (абзаци 1-3 пункту 19 Порядку №975).

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про хворобу від 20.07.2016 № 201/с військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» Гіпертонічна хвороба П ст., кризовий перебіг, гіпертрофія міокарду, ангіопатія сітківки за гіпертонічним типом, гіпертрофія лівого шлуночку, група ризику Ш, ступінь 3, СН 0 ст. Дисциркуляторна енцефалопатія 1-П ст. змішаного ґенезу (гіпертонічна, атеросклеротична), синдром венозно-лікворної дисфункції, вестибуло-атактичний синдром. Дегенеративно-дистрофічний процес шийного відділу хребта (остеохондроз С4, С6, нестабільність в сегменті С3), вертеброгенна цервікокраніалгія, стадія ремісії. Дегенеративно-дистрофічний процес грудного відділу хребта (початкові ознаки остеохондрозу), вертеброгенн торакалгія, стадія ремісії. Сечокам`яна хвороба з нападом правосторонньої кольки в 07.2011, самостійним відходженням конкременту, нефромікролітіаз. Хронічний калькульозний пієлонефрит, стадія ремісії, ХНН 0 ст. Хронічний простатит, стадія ремісії. Жировий гепатоз, компенсований. Хронічний панкреатит, стадія ремісії, без порушення функції. Хронічний холецистит, стадія ремісії. Викривлення перегородки носу без порушення носового дихання. Вазомоторний риніт, нейровегетативна форма, стадія нестійкої ремісії. Двостороння хронічна нейросенсорна приглухуватість 1 ст., судинного генезу. Деформуючий артроз лівого ліктьового суглобу, без порушення функції. Часткова вторинна адентія (2 зуба), втрата жувальної ефективності за Агаповим 20%. Ожиріння П ст., аліментарно-конституційного ґенезу. - Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Аномальна трихромазія тип «С». Кіста лівої нирки розмірами до 15 мм, ХНН 0ст.- Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Рішенням Запорізької обласної МСЕК від 16.08.2016 ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності з причиною інвалідності захворювання, пов`язане із проходженням служби в ОВС.

Згідно свідоцтва про хворобу № 39 від 10.01.2025 госпітальною військово-лікарською комісією проведено огляд та встановлено: Ішемічна хвороба серця (І25.2): великовогнищевий постінфарктний (Q інфаркт міокарду передньої стінки лівого шлуночка від 21.11.2024) та стенозуючий (коронароангіографія від 21.11.2024) коронарокардіосклероз. СН І стадії (150.0). Гіпертонічна хвороба III стадії (І11.9): гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка). Поодинока шлуночкова екстрасистолія (до 13 екстрасистол за годину), парна шлуночкова екстрасистолія (149.3). Нестійка передсердна тахікардія (147.1). Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини.

Наслідки оперативного лікування (28.11.2023): артроскопія правого плечового суглобу, ревізія, парціальна сіновектомія, реконструкції підостьового м`язу із використанням анкерних фіксаторів з приводу застарілого пошкодження Хілл-Сакса І типу, пошкодження ротаторів правого плечового суглобу (від 18.08.2023 анамнестично) у вигляді артрозу правого плечового суглобу II стадії, з наявністю металевого гвинта в голівці плечової кістки, больовим синдромом та з помірним порушенням функції правої верхньої кінцівки (М19). Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Ангіопатія сітківки. Пресбіопія обох очей (Н52.4). Хронічна сенсоневральна приглухуватість з легким порушенням слуху з середньою втратою слуху 32,5 дБ на праве вухо, з середнім порушенням слуху з середньою втратою слуху 45 дБ на ліве вухо (Н90.3). Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби.

У відповідності до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 № 244/26/1015/Р ОСОБА_1 з 05.03.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності. Основний діагноз: І25.2 перенесений у минулому інфаркт міокарда. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відтак, встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності у 2016 році (захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ) та у 2025 році (захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини), відбулися з різних підстав в зв`язку із погіршенням стану здоров`я (діагнозу) позивача. Очевидно, що ІІІ групу інвалідності позивач з 05.03.2025 отримав в результаті настання окремої нової події - Q інфаркт міокарду передньої стінки лівого шлуночка від 21.11.2024, яка мала місце під час виконання ним обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини.

Отже, кожна з цих інвалідностей є результатом окремих чинників, які відрізняються за своєю природою та обставинами виникнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2026 у справі № 640/11835/21 та від 24.02.2026 у справі № 420/32675/24.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Таким чином, у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2025 році.

Посилання відповідача на те, що оскільки інвалідність вперше встановлена позивачу у 2016 році, а тому обчислення одноразової грошової допомоги має здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2016, суд вважає необґрунтованими.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності, дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Таким чином, вперше інвалідність ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, позивачу встановлено рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 № 244/26/1015/Р.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складав 3028,00 гривень.

Таким чином, відповідач неправомірно прийняв рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500,00 грн.

Щодо обраного позивачем способу поновлення порушеного права суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

У постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд виснував, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Суд зазначає, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством.

Оскільки відповідач протиправно призначим і виплатив майору у відставці ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який є особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/3705/Р від 26.06.2025 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500,00 гривень, а також взявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2025, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в спірному випадку є зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 05.03.2025 III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 за №244/26/1015/В, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 232 500,00 гривень.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд під час вирішення цієї справи враховує, що за змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

У контексті спірних правовідносин, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Правова позиція аналогічного змісту неодноразово висловлювалася Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 25.06.2019 у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 31.01.2024 №640/6129/22, від 20.12.2024 у справі №815/5751/16, від 18.02.2025 у справі №260/5061/22, від 07.02.2025 у справі №990/54/24.

Водночас, в контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява №31443/96, пункт 115).

При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України у складі Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення органу владних повноважень Міністерства оборони України оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 № 98/975 в частині призначення майору у відставці ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/3705/Р від 26.06.2025 у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016), в сумі 232 500,00 гривень.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у зв`язку із встановленням з 05.03.2025 III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.01.2026 за №244/26/1015/В, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у розмірі 232 500,00 гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводиться.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз