Рішення № 138685434, 15.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року Справа № 160/16760/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняДеркач О.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: Шишков Р.Д., Лещенко О.Д. Зінченко С.О. Петриковець В.В. Миршавка К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Міністерства оборони України, до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання недійсним контракту, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2025р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Міністерства оборони України, до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.06.2026р., просить:

- визнати недійсним контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладений між Міністерством оборони України в особі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 , який набрав чинності 04.11.2023 року;

- визнати дії Військової частини НОМЕР_1 щодо запису щодо набрання чинності 04.11.2023 року контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, укладений між Міністерством оборони України в особі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 протиправними.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (відповідача-2 у справі) за призовом під час мобілізації на особливий період, про що свідчить запис у п.17 його військового квитка. У середині травня 2025р. (під час передачі його особової справи до іншої військової частини) він довідався, що його особова справа містить другий екземпляр контракту про проходження військової служби у ЗСУ на посадах офіцерського складу ( далі Контракт), ознайомившись з яким він виявив, що наявний у цьому Контракті його підпис не відповідає його дійсному підпису, зазначив, що за період проходження військової служби він будь-яких Контрактів не підписував; той факт, що між ним та відповідачами-2,3 не виникли правовідносини за спірним Контрактом підтверджується відсутністю і наказу про прийняття його на військову службу за таким Контрактом; у згаданому Контракті не має дати, коли ним підписано цей Контракт, відповідно, позивач вважає, що відсутність дат у пунктах 9 та 10 Контракту, вказує на те, що він між сторонами не укладався, тому без дати, коли укладено Контракт, дата набрання чинності у ньому вказана безпідставно, тобто незаконно.

У судовому засіданні позивач та його представник наведені вище позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 (Міністерство оборони України) у судовому засіданні та у відзиві на позов, поданому через систему «Електронний суд» 25.07.2025р., проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що підставою для видання відповідного наказу про призначення на відповідну посаду офіцерського складу є відповідний Контракт згідно вимог п.26 Положення №1153/2008; строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності згідно до вимог пп.1 п.23 Положення №1152/2008; контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня присвоєння офіцерського звання. Як слідує зі змісту військового квитка позивача позивач мав звання «солдат», тобто звання не офіцерського складу, але з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13.11.2023р. наказом командувача ДШВ ЗСУ від 04.11.2023р. №188-РС позивача було призначено на посаду офіцерського складу посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону (штатно-посадова категорія «старший лейтенант»), тобто, перед призначенням на посаду осіб офіцерського складу та присвоєнням військового звання «молодший лейтенант» (звання офіцерського складу) позивач повинен був укласти контракт на проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу. Також представник відповідача-1 зазначив, що оскаржуваний контракт безпосередньо посадовими особами Міністерства оборони України не підписувався, а був підписаний командувачем ДШВ ЗСУ генерал-майором ОСОБА_2 та позивачем, тому відомості щодо процедури його укладення у відповідача-1 відсутні.

Представник відповідача-2 (Військової частини НОМЕР_1 ) у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову позивачеві відмовити повністю посилаючись на те, що відповідно до ст.20 Закону №2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби; за абз.2 п.15, п.п.2 п.16, п.23, п.25 Положення №1153/2008 строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності; датою укладення контракту з позивачем є дата видання наказу про прийняття його на військову службу за контрактом, про що позивачу було достеменно відомо; відсутність відповідного запису у першому і другому примірниках контракту про дату, коли контракт був підписаний позивачем і представником Міністерства оборони України не впливає на чинність такого контракту; посилання позивача на те, що підписи у контракті виконані не ним, а іншою особою, нічим не підтверджено, належних і допустимих доказів того, що наявний на контракті підпис позивача не відповідає його дійсному підпису, позивач суду не надав, а отже, на переконання відповідача-2 підстав визнати контракт про проходження військової служби недійсним не має.

Представник відповідача-3 (Військова частина НОМЕР_2 ) у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 06.06.2023р. позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , його було направлено до НОМЕР_3 навчального центру ДШВ ЗСУ з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки, яку він пройшов успішно у період з 22.06.2023 по 05.09.2023, цей факт є прямим доказом його свідомого наміру стати офіцером. Саме позивач 20.10.2023 подав рапорт, у якому прямо просив про призначення на посаду командира взводу, одночасне присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» та укладення контракту на 5 років; до рапорту позивачем було додано повний пакет документів, як це передбачено п.3.9 Інструкції №170; той факт, що позивач самостійно звертався до нотаріуса для засвідчення їх копій є додатковим підтвердженням його обізнаності та активної участі в ініційованій ним процедурі; звертаючись з проханням про присвоєння звання, позивач не міг не знати, що це невід`ємно пов`язано з укладенням контракту, про що він сам просив у своєму рапорті, відтак, отримавши звання «молодший лейтенант», він автоматично прийняв умови контракту, який набув чинності, тому вважає, що позовні вимоги до відповідача-2 щодо визнання дій щодо запису про набрання чинності 04.11.2023 контрактом про проходження військової служби з позивачем протиправними, є необґрунтованими, оскільки військове звання «молодший лейтенант» позивачу було присвоєно наказом командувача ДШВ ЗСУ від 04.11.2023р. №188-РС, відтак, спірний запис відповідає вимогам п.23 Положення №1153/2008. Щодо фактичної поведінки позивача після видання цього наказу, відповідач-3 зазначив, що позивач не тільки вказаним наказом був призначений на посаду командира взводу, а й 13.11.2023р. прийняв цю посаду на виконання згаданого наказу і протягом тривалого часу (з 13.11.2023 по 28.05.2024) виконував відповідні обов`язки, що свідчить про те, що він свідомо погодився з умовами, викладеними у наказі, і діяв як офіцер, що перебував на контрактній службі, отримав посвідчення офіцера НОМЕР_4 , яке було видано позивачу командиром в/ч НОМЕР_1 15.11.2023, яке він отримав особисто, його наявність та подальше використання вказує на прийняття ним усіх прав та обов`язків офіцера, у період з 13.11.2023 по 28.05.2024 отримував грошове забезпечення, розмір якого є суттєво вищим, ніж у молодшого сержанта, яким позивач був раніше; на переконання відповідача-3 прийняття виплати за новою посадою протягом тривалого часу є конклюдентними діями, що підтверджують його згоду з умовами контракту. За викладеного, відповідач-3 вважає, що свідома та активна участь позивача у всіх етапах процедури призначення на офіцерську посаду не залишає сумнівів у тому, що позивач був обізнаний з існуванням контракту, погоджувався з його умовами та фактично вступив у правові відносини військовослужбовця за контрактом. Також відповідач-3 зазначив, що, оскільки позивачем у позові до відповідача-3 позовних вимог не адресовано, а суд не може виходити за межі позовних вимог та обирати самостійно правову підставу та предмет позову, відповідач-3 не є належним відповідачем у даній справі.

Також у ході судового розгляду справи у судових засіданнях судом були вирішені клопотання відповідачів-2, 3, викладені у відзивах на позов, про залишення даного позову без розгляду через пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, у задоволенні яких представникам відповідачів-2,3 було відмовлено з наведенням судом обґрунтованих підстав щодо такої відмови, зокрема, через не надання останніми належних доказів про дату вручення цього Контракту позивачеві, про що свідчать зміст протоколів судових засідань, наявних у справі.

Представником позивача були надані до суду відповіді на відзиви відповідачів-1, 3, у яких останній зазначив, що з боку Міністерства оборони України спірний Контракт був підписаний з особою (Командувачем ДШВ ЗСУ), яка не мала на це повноважень відповідно до абз.1 п.104 Положення №1153/2008; до відзиву на позов відповідачем-3 надано пакет документів, де міститься рапорт від 20.10.2023 з проханням укласти з ним контракт, проте, позивач заперечує факт того, що надавав та підписував рапорт щодо укладення контракту, візуально, підписи, які містяться у контракті та у цьому рапорті неідентичні, тому зазначив, що позовну заяву підтримує та просив вимоги задовольнити.

У запереченнях (на відповідь на відзив), поданих до суду 15.10.2025р., представник відповідача-3 послався на ті ж самі обставини та підстави, які були викладені і у відзиві на позов.

У ході судового розгляду справи за клопотанням позивача у даній справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв`язку із чим провадження у даній справі було зупинено до одержання результатів судової експертизи на підставі ст.ст. 102,103, п.4 ч.2 ст.236 КАС України, про що свідчить зміст ухвали суду від 05.12.2025р.

Окрім того, судом також було розглянуто клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення первинної судової почеркознавчої експертизи, яке судом було задоволено, а саме: витребувано від ОСОБА_1 , від військової частини НОМЕР_5 та від ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткові матеріали, необхідні експерту для проведення експертизи, провадження у даній справі було зупинено до одержання результатів судової експертизи на підставі ст. 80, 102, п.4 ч.2 ст.236 КАС України, що підтверджується змістом ухвали суду від 19.01.2026р.

09.06.2026р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпропетровського НДІСЕ листом від 28.05.2026р. №4723/05-10/13-26 було надіслано Повідомлення про неможливість надання висновку судового експерта №4613-25 від 27.05.2026р. у даній справі через не виконання клопотання експерта за вих. №12069/05-14/13-25 від 23.12.2025р. (не надані вільні зразки почерку та підписи ОСОБА_1 за 2022, 2023 роки).

Ухвалою суду від 26.06.2026р. провадження у даній справі було поновлено та строк розгляду даної справи було продовжено до 15.07.2026р., розгляд даної справи було призначено на 15.07.2026. о 13:30 год. на підставі ст. 121, ч.1 ст.237 КАС України, що підтверджується змістом наведеної ухвали суду, наявної у справі.

У ході судового розгляду справи, судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі ОСОБА_1 є громадянином України, з 06.06.2023р. був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 06.06.2023 по 28.05.2024 у званні «солдат», «молодший сержант» про що свідчать зміст копії паспорту позивача № НОМЕР_6 від 10.03.2021, дійсний до 10.03.2023, копії військового квитка позивача серії НОМЕР_7 від 08.06.2023 та копії Витягу із наказу в/ч НОМЕР_1 за №113 від 06.06.2023р. про зарахування до списків особового складу військової частини, наявних у справі.

Надалі, у період з 22.06.2023 по 05.09.2023 позивач проходив навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де виконав програму курсу професійно-військової освіти за військо-обліковою спеціальністю «Організація інженерного забезпечення бойових дій військ (сил)» та здобув професійну кваліфікацію офіцер тактичного рівня, що підтверджується копією Свідоцтва СПП №08410370/1485-23, реєстраційний номер/5017-23 від 05.09.2023.

20.09.2023, після повернення із навчання до в/ч НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 було призначено на посаду командира 2 відділення інженерно-саперного взводу 1 парашутно-десантного батальйону, останній прийняв посаду та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк «молодший сержант», про що свідчить зміст копії витягу із наказу від 20.09.2023р. №189.

20.10.2023 позивач, по команді, звернувся до свого безпосереднього начальника з рапортом, який був зареєстрований у в/ч НОМЕР_1 за вх. №9347 від 25.10.2023, у якому просив призначити його на посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону з одночасним присвоєнням первинного офіцерського звання «молодший лейтенант» відповідно до підпункту 2 пункту 50 Положення та укладення контракту про проходження військової служби терміном на 5 (п`ять) років.

25.10.2023 на адресу військової частини НОМЕР_2 (Командувача ДШВ ЗСУ) було направлено Подання за вих. №691/6793/1 про призначення позивача на посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , шпк «Старший лейтенант», з присвоєнням первинного військового звання офіцерського складу «МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ» відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 2 пункту 50 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та укладення контракту про проходження військової служби терміном на 5 (п`ять) років.

До зазначеного подання були надані наступний перелік документів, визначений п.3.9 Інструкції №170, а саме: 1. Рапорт 1 арк., 2. Атестація 3 арк., 3. Контракт 4 арк., 4. Копія паспорта та особистого номеру 2 арк., 5. Копія диплому про вищу освіту та копія додатку до нього 2 арк., 6. Копія сертифікату 1 арк., 7. Послужна картка 2 арк.

За результатами розгляду вищенаведеного Подання та доданих до нього документів, командиром в/ч НОМЕР_2 було прийнято рішення, оформлене Наказом командувача ДШВ ЗСУ (по особовому складу) від 04.11.2023 за №188-РС за змістом п.3 параграфу 1 якого було вирішено УКЛАСТИ контракт про проходження військової служби на посадах офіцерського складу, ПРИЙНЯТИ на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, ПРИЗНАЧИТИ та ПРИСВОЇТИ первинне звання офіцерського складу «МОЛОДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ», зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 командиром інженерно-саперного взводу парашутно-десантного батальйону НОМЕР_8 окремої повітрянодесантної бригади військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується змістом копії вищенаведеного Витягу із наказу від 04.11.2023 №188-РС, наявного у справі.

13.11.2023 командиром в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) був прийнятий Наказ за №227 про те, що молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача ДШВ ЗСУ від 04.11.2023 року №188-РС, на посаду командиру відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону, вважати таким, що 13.11.2023 справи та вищенаведену посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк «старший лейтенант», про що свідчить зміст копії Витягу із наказу від 13.11.2023 №227.

За змістом Контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, його укладено між Міністерством оборони України в особі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , молодшим лейтенантом, командиром інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 строком на п`ять років

При цьому, у пунктах 8, 9 та 10 цього Контракту міститься, зокрема, особистий підпис ОСОБА_3 без зазначення відповідної дати його підписання.

Згідно п.11 спірного Контракту зазначено, що Контракт набирає чинності з «04» листопада 2023 року, командир в/ч НОМЕР_1 п-к, підпис, ОСОБА_4 04.11.2023 року.

У період з 13.11.2023 по 28.05.2024 позивач проходив військову службу за вищенаведеним Контрактом та виконував службові обов`язки за вищезазначеною посадою у військовій частині НОМЕР_1 , отримував грошове забезпечення на вищенаведеній посаді офіцерського складу, що підтверджується відповідними копіями Довідок №1965/ф, №1966/ф від 16.08.2025р. і не заперечується учасниками справи.

Позивач, вважаючи вищенаведений спірний Контракт недійсним, протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо запису про набрання ним чинності 04.11.2023, через те, що він не містить у пунктах 8,9 та 10 цього Контракту, дати його укладення, вказаний Контракт він не підписував (наявний у ньому підпис не відповідає його дійсному підпису), з метою захисту свого порушеного права, звернувся з даним позовом до суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, а відтак, у його задоволенні позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня1992 року №2232-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною третьою статті 1 цього Закону визначено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

За частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба за контрактом осіб офіцерського складу є одним із видів військової служби.

Відповідно до частини першої статті 4 цього ж Закону, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

- призову громадян України на військову службу;

- прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", згідно якої військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Згідно частини 1 ст.20 Закону №2232-ХІІ встановлено, що на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які здобули вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, у тому числі ті, які проходять службу у військовому резерві, з одночасним присвоєнням первинного військового звання офіцерського складу - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом- ч.4 ст.19 Закону №2232-ХІІ.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулювання питань, пов`язаних із проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №1153/2008).

Пунктом 15 розділу ІІ цього Положення №1153/2008 передбачено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються, зокрема контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається військовим посадовим особам - з іншими категоріями осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України (підпункт 2 пункту 16 розділу ІІ Положення №1153/2008).

А відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції з організації виконання Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженої Міністром оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) передбачено, що право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, зокрема, надається: 1) Міністру оборони України відповідно до пункту 16 Положення; 2) посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади згідно з номенклатурою посад для призначення військовослужбовців наказами по особовому складу, визначеною Міністерством оборони України.

Із аналізу наведених приписів слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано право, відтак, і повноваження на укладення спірного Контракту з позивачем, який набрав чинності 04.11.2023 у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 16 розділу ІІ наведеного Положення №1153/2008 та п.п.2 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції №170.

Отже, за викладених обставин, доводи позивача та його представника про укладення спірного Контракту з позивачем, який набрав чинності 04.11.2023, не уповноваженою особою, змістом підпункту 2 пункту 16 розділу ІІ наведеного Положення №1153/2008 та п.п.2 п.2.1 розділу ІІ Інструкції №170, є спростованими.

За пунктом 18 розділу ІІ цього ж Положення, передбачено, що контракт про проходження військової служби укладається: з громадянами, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, - строком від 1 до 5 років залежно від згоди сторін.

У відповідності до вимог п.23 розділу ІІ Положення №1153/2008 визначено, що строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності.

Контракт про проходження військової служби набирає чинності:

1) з дня присвоєння військового звання офіцерського складу:

з військовослужбовцями, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу;

з особами сержантського і старшинського складу, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Про дату набрання чинності контрактом, а також про продовження строку контракту у першому і другому його примірниках робиться відповідний запис, який засвідчується підписом командира (начальника) військової частини та скріплюється відповідною гербовою печаткою пункт 25 розділу ІІ Положення №1153/2008.

Порядок укладення контрактів визначений пунктом 26 розділу ІІ Положення №1153/2008.

Так, контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою.

Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.

Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.

Відповідно до п.42 розділу ІІ Положення №1153/2008 передбачено, що первинне військове звання офіцерського складу громадянам присвоюється наказом Міністра оборони України. Військовослужбовцям сержантського і старшинського складу, призначеним на посади офіцерського складу у воєнний час, первинне військове звання офіцерського складу присвоюється командирами корпусів, посадовими особами, які мають рівні з ними права та вищі.

За пунктом 3.9 розділу ІІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року №438/16454, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №170), передбачено, що на кандидатів до присвоєння первинного військового звання молодший лейтенант подаються такі документи:

- подання (додаток 3) - для осіб сержантського і старшинського складу, які вже призначені на посади офіцерського складу, або подання (додаток 1) - для осіб сержантського і старшинського складу, а також осіб рядового складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, мають вищу освіту за ступенем не нижче бакалавра та які подаються до призначення на посади офіцерського складу;

- атестація на присвоєння первинного військового звання офіцерського складу (додаток 9);

- два примірники контракту про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу (у разі прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу);

- завірена копія паспорта громадянина України;

- завірена копія особистого номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті));

- завірені копії диплома про вищу освіту та додатка до нього;

- завірена копія документа про проходження курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів (у разі потреби);

- висновок військово-лікарської комісії (у разі прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу);

- дві послужні картки;

- витяг із наказу про призначення на посаду офіцерського складу;

- рапорт військовослужбовця.

З комплексного аналізу приписів статей 1, 2, 4, 19, 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а також пунктів 15, 16, 23,25 26 розділу ІІ Положення №1153/2008, пункту 3.9 Інструкції №170 випливає, що військова служба за контрактом є одним із способів комплектування Збройних Сил України військовослужбовцями і обов`язковою ознакою цього способу є добровільність такої служби. Вказана «добровільність» виявляється не лише у вираженні особою свого наміру проходити (продовжувати) службу шляхом відповідного повідомлення командування про свої наміри (у виді рапорту), а й шляхом укладення відповідного контракту, як законодавчо передбаченої форми фіксації волевиявлення військовослужбовця і досягнених домовленостей щодо умов його служби. Тобто лише внаслідок укладення контракту, на підставі якого видається відповідний наказ по особовому складу, відбувається встановлення, зміна або припинення правових відносин щодо проходження військовослужбовцем військової служби.

Вільне волевиявлення учасника правочину є тією вимогою, яка відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, характеризує чинність правочину. Водночас, згідно частини першої статті 215 цього Кодексу однією з підстав для визнання правочину недійсним є недодержання в момент його вчинення вимоги щодо вільного волевиявлення учасника правочину, відповідності такого волевиявлення його внутрішній волі.

Тобто форма зовнішнього волевиявлення може не відповідати внутрішній волі суб`єкта правочину внаслідок неправомірних дій інших осіб або юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину або його очікуваного юридичного результату. У таких випадках дії особи не можуть об`єктивно відображати її внутрішню волю.

Також із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що укладенню відповідного Контракту про проходження військової служби та призначення військовослужбовців сержантського і старшинського складу, які, зокрема, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посади офіцерського складу, передує наведена вище відповідна процедура.

Така процедура складається з наступних етапів, а саме: проходження професійно-психологічного відбору, атестації, збору/підготовки військовослужбовцем, який висловив своє бажання укласти контракт та призначення на певну посаду офіцерського складу, відповідних копій документів, перелік яких наведений у п.3.9 розділу ІІІ Інструкції №170, у тому числі, і оформлення копій документів шляхом їх нотаріального засвідчення та подання відповідного рапорту військовослужбовця, що, без активної участі такого військовослужбовця, її (процедури) реалізація (що передує укладенню контракту) є неможливою.

Так, повертаючись до обставин цієї справи, судом було встановлено, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період з 06.06.2023р. та проходив її у військовій частині НОМЕР_1 у званні солдата та молодшого сержанта, що підтверджується змістом копії військового квитка позивача серії НОМЕР_7 від 02.06.2023р. та копіями Витягів із наказів командира в/ч НОМЕР_9 (по стройовій частині) від 06.06.2023 №161, в/ч НОМЕР_1 від 20.09.2023 №189.

04.11.2023р. Командувачем ДШВ ЗСУ (по особовому складу) був прийнятий наказ №188-РС про звільнення з займаних посад, укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 (п`ять) років, прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, призначення на посади та присвоєння первинного військового офіцерського звання «молодший лейтенант», зокрема, молодшого сержанта ОСОБА_1 було ПРИЙНЯТО на військову службу за контрактом, йому було присвоєне звання молодшого лейтенанта та призначено на посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону НОМЕР_8 окремої повітрянодесантної бригади в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить зміст копії Витягу із наведеного наказу від 04.11.2023 №188-РС.

Отже, за змістом вище наведеного Наказу слідує, що позивача було ПРИЙНЯТО на військову службу за контрактом.

За таких обставин, доводи позивача у цій частині щодо відсутності такого наказу про прийняття його на військову службу за контрактом змістом Наказу від 04.11.2023р. №188-РС є спростованими.

Також зі змісту наведеної копії Витягу із наказу командувача ДШВ ЗСУ від 04.11.2023 №188-РС вбачається, що позивача призначено на вищу посаду у порядку просування по службі з шпк «молодший солдат» на «старший лейтенант». Контракт укладено з урахуванням інших умов, визначених у пункті 8 Контракту.

За змістом Контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, його укладено між Міністерством оборони України в особі Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , молодшим лейтенантом, командиром інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 строком на п`ять років.

При цьому, у пунктах 8, 9 та 10 цього Контракту міститься, зокрема, особистий підпис ОСОБА_3 без зазначення відповідної дати його підписання.

Згідно п.11 спірного Контракту зазначено, що Контракт набирає чинності з «04» листопада 2023 року, командир в/ч НОМЕР_1 п-к, підпис, ОСОБА_4 04.11.2023 року.

Так, позивач у позові посилається на те, що вказаний Контракт у пунктах 9 та 10 не містить дат його укладення, даний Контракт ним не підписувався, наявний у ньому підпис від його імені не відповідає його дійсному підпису, за час проходження служби будь-яких контрактів він не підписував.

Надаючи правову оцінку вищевикладених підставам та обставинам даного позову, суд зазначає наступне.

Посилаючись на те, що спірний Контракт з його боку не підписувався, до позову жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували ці обставини, позивачем не було надано.

З метою вжиття заходів щодо об`єктивного та всебічного розгляду даної справи, за клопотанням позивача та його представника, судом була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, у зв`язку із чим провадження у даній справі було зупинено, про що свідчить зміст ухвали суду від 05.12.2025р.

Також судом за клопотанням експерта вживалися заходи щодо витребування в учасників справи та інших органів (військової частини НОМЕР_5 , де зараз проходить військову службу позивач) ряду оригіналів документів, необхідних експерту для проведення відповідної експертизи згідно ухвали суду від 19.01.2026р.

Разом з тим, 28.05.2026 від експерта Дніпропетровського НДІСЕ надійшло до суду Повідомлення про неможливість надання висновку експерта №4613-25 у справі №160/16760/25 за ухвалою суду від 05.12.2025р. у зв`язку із невиконанням клопотання експерта (не надані вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_1 за 2022, 2023 роки).

Тобто, із наведених встановлених вище обставин слідує, що судом було вжито всіх залежних від суду заходів з метою об`єктивного та всебічного розгляду даної справи у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, проте вимоги ухвали суду про надання додаткових доказів на вимогу експерта залишилися не виконаними, у тому числі і з боку позивача.

За таких обставин, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній доказами згідно до вимог ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу аргументів позивача та його представника щодо не підписання з боку позивача спірного Контракту (на підтвердження яких позивачем жодних належних доказів до позову надано не було), суд вважає за необхідне надати правову оцінку фактичній поведінці позивача уже після підписання спірного Контракту.

Так, наслідком підписання спірного Контракту позивачем було прийняття наступних рішень військовим командуванням, а саме:

1) командувачем ДШВ ЗСУ прийнято наказ по особовому складу від 04.11.2023 за №188-РС, за змістом якого позивача було прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу (після проходження відповідної підготовки у період з 22.06.2023 по 05.09.2023), присвоєно первинне військове звання офіцерського складу «молодший лейтенант» та призначено на посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону;

2) командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ по стройовій частині від 13.11.2023 за №227 за змістом якого вбачається, що молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вважати таким, що 13.11.2023 року, зокрема, справи та посаду командира інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою шпк «старший лейтенант»;

3) командиром в/ч НОМЕР_1 було видано та отримано позивачем (що ним не заперечувалося у судовому засіданні) Посвідчення офіцера серії НОМЕР_4 від 15.11.2023р., у якому зазначено, що позивача було призначено на посаду командира взводу в/ч НОМЕР_1 наказом КДШВ ЗСУ №188-РС від 04.11.2023.

При цьому, зі змісту згаданого Витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13.11.2023 №227 видно, що підставою для його прийняття був Витяг із наказу командувача ДШВ ЗСУ від 04.11.2023 №188-РС, а також рапорт молодшого лейтенанта ОСОБА_1 про прийняття справ та посади від 13.11.2023.

Відтак, враховуючи фактичну поведінку позивача щодо прийняття вищенаведеної посади за його рапортом від 13.11.2023р., усвідомлюючи зміну свого статусу шляхом отримання відповідного посвідчення офіцера, суд вважає, що аргументи позивача про те, що він не знав про укладення ним Контракту про проходження військової служби 04.11.2023, у тому числі, його не підписання з його боку, змістом вищенаведеного Наказу від 13.11.2023 №227, який доводиться до відома шляхом оголошення його перед особовим складом в/ч НОМЕР_1 та з урахуванням поданого позивачем рапорту від 13.11.2023 про прийняття ним справ та посади, є безпідставними та вищенаведеною поведінкою позивача є спростованими.

Також, судом враховується і те, що надалі, позивач проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 на вказаній посаді осіб офіцерського складу у період з 13.11.2023 по 28.05.2024р. (до моменту його самовільного залишення частини згідно наказу від 29.05.2024р. №108) і отримував відповідне грошове забезпечення згідно довідок №1964/ф, №1965/ф та №1966/ф, не заявляючи жодних заперечень з цього приводу протягом тривалого часу, що додатково вказує на те, що позивач обрав спосіб проходження військової служби на посаді офіцерського складу свідомо та добровільно.

Слід також зазначити, що, будучи призваним за мобілізацією на особливий період, позивач добровільно виявив бажання пройти навчання у Національній академії сухопутних військ, у період з 22.09.2023 по 05.09.2023 відповідне навчання пройшов успішно, що підтверджено копією Свідоцтва №5017-23 від 05.09.2023, що свідчить про те, що позивач свідомо мав намір стати офіцером.

У судовому засіданні на запитання суду позивач підтвердив факт того, що він мав намір та мав бажання стати офіцером.

Той факт, що копії документів, зокрема, копія диплома, копія свідоцтва позивачем особисто завірялися у приватного нотаріуса, які у подальшому були долучені до відповідного подання про призначення його на офіцерську посаду, додатково підтверджує ту обставину, що позивач мав намір стати офіцером свідомо та добровільно.

Більш того, 13.11.2023р. позивач за наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 13.11.2023р. за №227 та його рапортом (що не заперечувалося позивачем у судовому засіданні щодо складання такого рапорту), прийняв офіцерську посаду командира взводу та, починаючи з 13.11.2023 приступив до виконання службових обов`язків за наведеною посадою, за якою виконував їх до 28.05.2024р. (до самовільного залишення ним в/частини згідно наказу від 29.05.2024р. №108), тобто протягом тривалого часу, жодних заперечень щодо цього призначення його на офіцерську посаду не висловлював, отримував відповідне збільшене грошове забезпечення, і при цьому, дії та рішення командування відповідачів-2,3 у встановленому порядку до суду не оскаржував.

Таким чином, враховуючи наведені встановлені обставини, зокрема, фактичну поведінку позивача, а саме: звернення з рапортом з проханням про укладення контракту, збір та надання повного пакету документів, після видання наказу командувачем ДШВ від 04.11.2023 за №188-РС прийняття позивачем відповідної офіцерської посади та фактичне виконання службових обов`язків за цією посадою протягом тривалого часу з 13.11.2023 по 28.05.2024р., отримання грошового забезпечення за цією посадою, свідчить про активну участь позивача у всіх його етапах процедури, яка передує укладенню відповідного Контракту та призначення на посаду офіцерського складу, тому суд приходить до висновку, що у такому випадку, згідно принципу заборони суперечливої поведінки (estoppel), позивач не може посилатися на відсутність та недійсність певного юридичного факту (не підписання спірного Контракту), оскільки своєю попередньою поведінкою, так званими конклюдентними діями, позивач визнав його (Контракту) існування та отримав з цього вигоду.

Конклюдентними діями визнаються дії особи, яка стверджує, що не підписувала контракт, але добровільно проходила навчання для офіцерів, погодилася (не оскаржила) з наказом про призначення на офіцерську посаду та отримувала посадовий оклад офіцера, її поведінка свідчить про прийняття умов служби.

При цьому, судом враховується і те, що призначення на певні офіцерські посади часто вимагає обов`язкового укладення контракту. Оскільки військовослужбовець погодився на призначення та навчання, він погодився і на зміну свого статусу з мобілізованого на контрактника.

Враховуючи наведене, суд констатує, що за відсутності результатів судової почеркознавчої експертизи, яка б могла підтвердити або спростувати факти підписання чи не підписання спірного Контракту позивачем, навіть за наявності таких дефектів укладення контракту, як відсутність у ньому в п.9,10 Контракту, дати його підписання (що є одною із підстав позову), проте фактичне несення позивачем військової служби за офіцерською посадою, отримання грошового забезпечення, звань та виконання наказів командування, оцінюються судом як конклюдентне підтвердження перебування у правовідносинах контрактної служби.

Тобто, наведені дії та поведінка позивача свідчать про добровільний початок виконання ним умов служби на конкретній посаді (фактичне погодження військовослужбовця з умовами).

Відтак, аналіз вищенаведених встановлених судом обставин та норми чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного Контракту, який набрав чинності 04.11.2023р., та який фактично позивачем виконувався протягом тривалого часу у добровільного порядку та без жодних заперечень, тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.

А виходячи з того, що суд не знайшов обґрунтованих правових підстав для визнання спірного Контракту недійсним, то і жодні правові підстави для визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо запису про набрання чинності спірним Контрактом 04.11.2023р. у адміністративного суду відсутні.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Разом з тим, у ході судового розгляду даної справи недійсність спірного Контракту через його не підписання позивачем та протиправність дій віповідача-2 щодо запису про набрання Контрактом чинності 04.11.2023 з урахуванням встановлених судом обставин щодо фактичної поведінки позивача після укладення спірного Контракту, яка досліджена судом вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами позивачем не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом аргументи позивача та його представника з приводу не підписання ним спірного Контракту, з огляду на таке.

По-перше, порівняльно-візуальний аналіз підпису позивача в оригіналах спірного Контракту, у його рапорті від 20.10.2023, у його автобіографії та вільних зразків підпису, які були досліджені судом у ході судового розгляду справи, фактично є ідентичними підпису позивача, який міститься у оригіналі та копії Контракту, який набрав чинності 04.11.2023.

По-друге, відсутність дати підписання у спірному Контракті не може бути підставою для визнання такого Контракту недійсним, з огляду на фактичну поведінку позивача, яка досліджена судом вище та свідчить про прийняття ним офіцерської посади за цим Контрактом та виконання службових обов`язків за цією посадою протягом тривалого часу і отримання відповідного грошового забезпечення за цією посадою.

При цьому, у даному контексті, суд зазначає, що відсутність дати підписання спірного Контракту не впливає на набрання ним чинності, оскільки строк контракту про проходження військової служби обчислюється з дня набрання ним чинності у відповідності до вимог п.23 розділу ІІ Положення №1153/2008.

Як свідчить зміст спірного Контракту датою набрання чинності є 04 листопада 2023 року.

Окрім того, судом враховується і те, що у ході проходження військової служби позивачем та прийняття офіцерської посади 13.11.2023 за своїм же рапортом та на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №227 позивач вказані дії командування в/ч НОМЕР_1 та наведений наказ у встановленому законодавством порядку не оскаржував.

Також, і отримавши Посвідчення офіцера 15.11.2023р., у якому містилася інформація про призначення його на офіцерську посаду за наказом КДШВ ЗСУ від 04.11.2023р. №188-РС, зазначений наказ (будучи обізнаним з його наявністю з 15.11.2023р.) також не був оскаржений позивачем у встановленому порядку, таких доказів суду не було надано.

Щодо наявності фактів підробки його підпису іншою особою у спірному Контракті позивач до правоохоронних органів не звертався, матеріали справи таких доказів не містять.

Крім того, необхідно зауважити, що військовослужбовці виконують особливі обов`язки, які випливають із забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України, а тому мають право на додаткові гарантії соціальної захищеності як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016).

Суд, як зазначено у статті 6 КАС України, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, за умови підтвердження дійсного виконання позивачем обов`язків військової служби, визнання судом неукладеним контракту як правової підстави відповідної служби, не може знівелювати сам факт служби, оскільки це, в першу чергу, може вплинути на реалізацію можливих трудових, соціальних чи інших прав військовослужбовця.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №0640/3618/18.

За викладених обставин та враховуючи фактичну поведінку позивача після укладення спірного Контракту, прийняття ним офіцерської посади та виконання за нею службових обов`язків, отримання грошового забезпечення за цією посадою тривалий час, суд приходить до висновку, що позивач прийняв умови військової служби за спірним Контрактом та обрав такий спосіб проходження військової служби свідомо та добровільно, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України відповідно до якої передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, суд звертає увагу позивача та його представника на сталу судову практику Верховного Суду, де Суд зазначає, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц), тобто, такий спосіб захисту як визнання недійсним договору (контракту) не призведе до відновлення прав за правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05.03.2025р. у справі №554/11260/21.

Інші аргументи позивача та його представника уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду у цій справі, які наведені вище, не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, протиправність дій щодо укладення спірного Контракту з боку відповідача-3 та протиправність дій щодо запису про набрання чинності 04.11.2023 спірним Контрактом з боку відповідача-2 судом не встановлена, а позивачем така протиправність дій та недійсність спірного Контракту у ході судового розгляду не доведена та не підтверджена, тому суд приходить до висновку, що відповідачі-1,2,3 у спірних правовідносинах діяли у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду даної справи судом не встановлено протиправності дій, недійсності спірного Контракту, з боку відповідачів-2,3, які б порушували права та інтереси позивача, з урахуванням дослідженої вище фактичної поведінки позивача після укладення спірного Контракту, тому і будь-які обґрунтовані правові підстави для задоволення даного позову у адміністративного суду відсутні.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладених обставин, у задоволенні даного адміністративного позову, позивачеві слід відмовити повністю.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 20.07.2026р. по 31.07.2026р. включно у щорічній відпустці, повне судове рішення складається 03.08.2026р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Міністерства оборони України, до Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 , до Відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання недійсним контракту, визнання протиправними дій відмовити повністю.

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 03.08.2026р.

Суддя С.О. Конєва