Ухвала суду № 138685292, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2026 рокуСправа № 160/15022/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Полку патрульної поліції щодо видачі припису №84;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради щодо встановлення дорожніх знаків;

- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Криворізької міської ради;

- зобов`язати демонтувати дорожні знаки 5.76 та 7.2.1;

- заборонити використання камери автоматичної фіксації до усунення порушень, за адресом вул. Нікопольське шосе, 22 (заправка ОККО) у м. Кривий Ріг.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Луніній.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десять) днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:

- уточненої позовної заяви та її копій відповідно до кількості сторін, з приведеними у відповідність позовними вимогами;

- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;

- оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в розмір 6656,00 грн. або клопотання про звільнення (відстрочення, розстрочення) сплати судового збору з відповідними доказами щодо вказаних підстав.

На виконання вимог даної ухвали від 10.06.2026 р. позивачем 24.07.2026 року подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. Обґрунтовуючи заявлене клопотання позивач зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує тривалого лікування, що обмежує можливість працювати та отримувати стабільний дохід.

Крім того від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про звільнення суд сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Суд зазначає, що стаття 5 Закону України "Про судовий збір" містить перелік випадків, за яких позивачі звільняються від сплати судового збору. Однак, зазначена норма не звільняє осіб, яким встановлена інвалідність третьої групи, ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, від сплати судового збору при зверненні до суду.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (стаття 2 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Умови, за яких суд може своєю ухвалою за клопотанням позивача відстрочити або розстрочити сплату судового збору або зменшити розмір судового збору чи звільнити від його сплати передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до вказаного закону.

24.07.2026 року ОСОБА_1 також подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обгрунтування причин поважності пропуску встановленого строку звернення до суду позивач також зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, що зумовило додаткові перепони у зібранні та підготовки доказів у справі. Окрім викладеного зазначає, що звертався з даними позовними вимогами 31.03.2026 року, однак АТ «Укрпошта» було втрачено і не доставлено до суду його відправлення.

Розглянувши надане клопотання про поновлення строку звернення до суду представником позивача, суд зазначає про наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Окрім того, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позові позивач вимагає визнати - визнати протиправними дії Полку патрульної поліції щодо видачі припису №84 в 2023 році, звертаючись до суду в червні 2026, тобто зі значним пропуском строку звернення до суду.

Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У питанні наявності підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом, усталеним є підхід Верховного Суду про те, що поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин кожної справи.

Тобто, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умова: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що в межах кожної конкретної справи під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

У кожному конкретному випадку суд досліджує обставини, зазначені позивачем, у їх сукупності із наданими доказами на їх підтвердження.

Однак, позивачем при заявлені клопотання про поновлення процесуальних строків хоча і зазначено про причини, що зумовили пропуск встановленого процесуального строку, однак не конкретизовано які саме обставини протягом трьох років зумовили відсутність можливості звернення до адміністративного суду.

Суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли протягом 2023 року, однак настання інвалідності ( щодо якої посилається позивач як на поважну причину пропуску строку звернення до суду) ІІІ групи виникло 12.12.2024 року, що підтверджується довідкою до акту огляду медико - соціальної експертної комісії, за якою ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІІ групи за загальним заховрюванням.

Позивач також не надає жодних доказів на підтвердження втрати АТ «Укрпошта» первинного позову, зокрема актів або офіційних листів підприємства про втрату поштового відправлення.

За таких обставин, позивачем не вказано обставин, що об`єктивно унеможливлювали реалізацію позивачем його права щодо своєчасного звернення до суду із заявленими позовними вимогами з урахуванням фактичної обізнаності позивача щодо порушених прав та інтересів.

Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Необхідно зазначити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.

Крім того, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Інших доводів, що зумовлювали визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивачем не вказано.

Отже, недоліки позову не усунені позивачем у строк, встановлений судом.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи, що станом на 31.07.2026 року вимоги суду, викладені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 р., не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Полку патрульної поліції м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу - ОСОБА_1 .

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна