Рішення № 138685245, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/1911/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства Юстиції про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якій позивач просить:

визнати протиправною відмову Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 року за посадою, з якої звільнено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), для проведення перерахунку пенсії;

зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2026 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у середніх розмірах за відповідною посадою, та які обчислені виходячи із посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 16.09.2025 отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при обчисленні якої до грошового забезпечення враховано посадовий оклад, надбавку за спеціальне звання, процентну надбавку за вислугу років та середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 останніх місяці перед звільненням, у тому числі надбавку за особливо важливі завдання і середньомісячну премію.

Позивач зазначає, що у зв`язку зі зростанням з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України, підвищилися розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням, розрахунковою величиною для визначення яких є цей прожитковий мінімум, а тому в нього як в особи, яка отримує пенсію за Законом № 2262-ХІІ, виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 та на перерахунок пенсії з 01.02.2026.

Обґрунтовуючи протиправність відмови, позивач посилається на те, що визначення Кабінетом Міністрів України розрахункової величини для обчислення посадових окладів у твердому (фіксованому) розмірі 1762 грн не відповідає актам вищої юридичної сили, а пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 у частині внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 визнано протиправним та нечинним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025. Позивач також наголошує, що відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд усупереч вимогам нормативно-правових актів, а до моменту отримання належної довідки в органу Пенсійного фонду України не виникає обов`язку з проведення перерахунку пенсії.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач посилається на те, що Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину четверту статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено в редакції, за якою всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а отже, на думку відповідача, перерахунок пенсії має здійснюватися виключно на підставі окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке приймається на його засіданні (частина друга статті 41 та стаття 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», стаття 117 Конституції України). Оскільки рішень про перерахунок пенсій з 01.01.2026 Кабінетом Міністрів України не приймалося, підстави для надання довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2026 відсутні. Крім того, відповідач вважає передчасними вимоги позивача щодо обрахунку додаткових видів грошового забезпечення, оскільки сам обов`язок формування такої довідки є спірним і жодних дій для отримання відповідних показників управлінням не вчинялося.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 16.09.2025 отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, що підтверджується протоколом за пенсійною справою від 16.09.2025.

Позивача звільнено зі служби з посади в Південно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, у зв`язку з чим саме відповідач є органом, уповноваженим підготувати та направити до органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, за відповідною посадою. Належність відповідача у цій справі сторонами не оспорюється.

19.01.2026 позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою, в якій просив виготовити довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.02.2026.

Листом від 23.01.2026 № 3.2/108-2026/Б-101 Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції відмовило позивачу у виготовленні довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026, мотивуючи це тим, що з 01.01.2026 підвищення розміру грошового забезпечення не відбулося.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку з відмовою відповідача оформити та направити до органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01.01.2026, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та інших видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї постанови, за зверненням позивача до відповідача у зв`язку з підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій осіб через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX).

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення позивача врегульовано Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Із системного аналізу наведених норм слідує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45), згідно з пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України, - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, передбачено додатком 2 до Порядку № 45.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У первинній редакції пункт 4 постанови № 704 передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції, за якою відповідні оклади визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов таких висновків:

(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX), у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII) обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року; розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

У подальшому аналогічні висновки було викладено Верховним Судом і в низці інших постанов, зокрема від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 19.09.2023 у справі № 160/15756/21.

Верховний Суд розглядав також справи, правовідносини у яких виникли у зв`язку з відмовою уповноваженого органу сформувати та видати особі, яка отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, процентної надбавки за вислугу років, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про бюджет на відповідний рік, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, і, зокрема, у постанові від 02.04.2024 у справі № 340/608/23 дійшов висновку про наявність у таких осіб права на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір окладу за військовим (спеціальним) званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для його визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24, вирішуючи спір, що виник у зв`язку з відмовою компетентного органу оформити та направити до органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, зазначив, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до територіального органу Пенсійного фонду України такої довідки, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

Тобто Верховним Судом чітко сформовано правовий підхід про те, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зокрема згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом № 1082-IX, Законом № 1928-IX, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX), та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, виникало право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, та право на перерахунок пенсії на їх підставі.

Отже, зважаючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, для визначення грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідній категорії осіб, застосуванню підлягав пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому суд ураховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - постанова № 481), якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанови № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови № 704, виклавши його абзац перший у такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 12.05.2023 № 481 неправомірними та визнано протиправним і нечинним пункт 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови № 704. У розумінні положень частини першої статті 325 КАС України зазначене судове рішення набрало законної сили 18.06.2025.

Водночас постановою від 16.07.2026 Верховний Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 і ухвалив постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови № 704 відмовив. Отже, у період з 18.06.2025 по 15.07.2026 положення пункту 2 постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови № 704 були нечинними.

У свою чергу, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004, Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016). Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Так, у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

У первинній редакції пункту 4 постанови № 704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2017-III державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України.

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Відповідно до пояснювальної записки до проєкту постанови № 704 необхідність її прийняття була зумовлена потребою реформування системи грошового забезпечення військовослужбовців, оптимізації структури грошового забезпечення та підвищення рівня грошового забезпечення військовослужбовців, який узгоджено з мінімальною заробітною платою в державі шляхом установлення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням у співвідношенні до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Натомість пункт 4 постанови № 704 в редакції пункту 2 постанови № 481 замінює такий державний соціальний стандарт, як прожитковий мінімум, на сталу величину - 1762,00 грн, застосування якої при визначенні посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями не лише суттєво зменшує розміри окладів, а й зводить нанівець мету прийняття постанови № 704 як такої.

Така зміна правового регулювання щодо розрахунку грошового забезпечення скасовує основну новелу пункту 4 постанови № 704, яка полягала в тому, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням співвідносилися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлюється законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, а також призводить до збільшення питомої частки додаткових видів грошового забезпечення, що нівелює ідею оптимізації структури грошового забезпечення та гарантії захищеності грошового забезпечення від негативних економічних факторів.

Приписи пункту 4 постанови № 704 у первинній редакції відповідали вимогам Закону № 1774-VIII, який запровадив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів різних категорій публічних службовців саме прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заміна встановленого законом соціального стандарту (прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року) на фіксовану, «заморожену» чи технічну величину, що призводить до зменшення або штучного стримування реального розміру оплати праці, є протиправною та є прямим обмеженням уже гарантованих прав у розумінні статті 22 Конституції України. Заміна динамічного соціального стандарту на статичний показник, який «ігнорує» ріст цін, фактично означає директивне знецінення праці, що суперечить статті 43 Конституції України (право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом).

У рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права; звуження обсягу прав і свобод - це зменшення, зокрема, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

У рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 Конституційний Суд України наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає грошове забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Згідно з пунктами 1 і 3 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а також порядок встановлення державних стандартів. Вища юридична сила закону полягає, зокрема, і в тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм.

У свою чергу, відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, пункт 2 постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови № 704 із заміною встановленого законом соціального стандарту (прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року) на фіксовану величину не підлягає застосуванню в частині, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік, як такий, що є протиправним і не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Таким чином, пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того, чи був він чинним, чи ні на момент виникнення спірних відносин.

При цьому суд наголошує на тому, що саме через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у осіб з числа діючих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу має збільшуватись рівень грошового забезпечення, що зумовлює виникнення права на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідно, дата набрання законної сили рішенням у справі № 320/29450/24 сама по собі не зумовлювала виникнення права на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, оскільки з цієї дати не відбувалось зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як передумови для збільшення грошового забезпечення діючих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та похідного від цього права на перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Таке право пов`язується саме зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

У свою чергу, суд зазначає, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону № 3460-IX та становив 3028 гривень. Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений у статті 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», залишився незмінним і становив 3028 гривень, що, у свою чергу, не зумовило підвищення у 2025 році посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням через незростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про бюджет станом на 1 січня відповідного календарного року, а тому у осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, не виникло права на її перерахунок.

При цьому, у 2026 році статтею 7 Закону № 4695-IX визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 грн, що свідчить про його зростання порівняно з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленим у 2024-2025 роках відповідними законами про Державний бюджет України на відповідні роки в розмірі 3028 гривень.

Таким чином, з 01.01.2026 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно із Законом № 4695-IX, та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, у тому числі у позивача, виникло право на отримання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку їх пенсії, визначеного станом на 01.01.2026, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, та право на перерахунок пенсії на її підставі.

Щодо відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які підлягають зазначенню в такій довідці, суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.05.2024 у зразковій справі № 380/19324/23, згідно з яким у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії щодо зазначення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії належить вказувати їх середній розмір, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію. Аналогічну правову позицію щодо необхідності зазначення у відповідних довідках розміру премії, визначеного у середньому розмірі, що фактично виплачений за відповідною посадою, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 802/2196/17-а.

Отже, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до положень пункту 5 Порядку № 45 мають бути визначені у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, з якої позивача було звільнено на пенсію, та обчислені виходячи з посадового окладу і окладу за спеціальним званням, визначених із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ регулює Порядок, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1). Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, встановленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ; пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а. Разом з тим до моменту отримання належної довідки про розмір грошового забезпечення від органу, з якого особу звільнено на пенсію, в органу Пенсійного фонду України не виникає обов`язку з проведення перерахунку пенсії, а тому невиготовлення та ненаправлення такої довідки унеможливлює реалізацію позивачем гарантованого статтями 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ права на перерахунок пенсії.

Суд ураховує також, що право на отримання пенсії у визначеному законом розмірі є майновим правом у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена листом від 23.01.2026 № 3.2/108-2026/Б-101, у підготовці та наданні такої довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправною і такою, що порушує право позивача на перерахунок призначеної йому пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 юстиції про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 40867332) у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2026 за посадою, з якої звільнено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), для проведення перерахунку пенсії.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 40867332) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії у середніх розмірах за відповідною посадою, обчислених виходячи із посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку пенсії з 01.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 40867332) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова