Рішення № 138685041, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/18175/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в призначенні пенсії № 046450018654 від 17.04.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 02.01.1990 по 31.12.1994 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 виданої 02.01.1990 та здійснити нарахування пенсії згідно зарахованого страхового стажу з моменту мого звернення про призначення пенсії, а саме з 09.04.2026.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте отримав відмову в її призначенні. До загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 02.01.1990 по 31.12.1994, попри наявність відповідних записів у трудовій книжці колгоспника, а підставою для цього слугувала архівна довідка, в якій інформація про трудову участь у колгоспному виробництві за вказаний період відсутня.

Позивач вважає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а записи в трудовій книжці колгоспника виконані чітко, не містять протиріч і в сукупності підтверджують факт роботи у спірні періоди.

Ухвалою суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 06.08.2026 за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.

21.07.2026 засобами поштового зв`язку від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . У посвідченні зазначено, що статус надано на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

09.04.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.04.2026 № 046450018654 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 03 місяці 27 днів, страховий стаж 19 років 08 місяців 07 днів, а право на пенсію заявник набуде 13.12.2035.

Як вбачається зі змісту зазначеного рішення, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 02.01.1990 по 31.12.1994 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 02.01.1990, оскільки згідно з долученою архівною довідкою від 26.03.2026 № Ч-296/01-25 інформація про трудову участь у колгоспному виробництві за вказаний період відсутня. Період роботи в КСП з січня 1995 по грудень 1998 року зараховано до страхового стажу згідно з відпрацьованими людино-днями.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, до 01.01.2004 стаж вимірювався періодом роботи, а трудовий стаж, підтверджений записами в трудовій книжці, зараховується як страховий. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 580/4885/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з ч. 2 ст. 56 цього Закону при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пп. 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників урегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, які введено в дію з 01.01.1977. Відповідно до пп. 1, 2, 5 цих Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів; трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх у члени колгоспу; до трудової книжки заносяться, зокрема, відомості про членство в колгоспі, про роботу та про трудову участь прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та його виконання.

Згідно з пп. 6, 13, 14 Основних положень № 310 усі записи в трудовій книжці засвідчуються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою; відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу, а за своєчасне і правильне їх заповнення на спеціально уповноважену правлінням колгоспу особу; правління колгоспів забезпечують належне зберігання архівних документів, що стосуються трудової діяльності колгоспників.

У постанові від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а Верховний Суд зазначив, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, до якої вносяться відомості про трудову участь у громадському господарстві, а саме встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі, виконання цього мінімуму та причини його невиконання; у разі невиконання членом колгоспу без поважних причин встановленого річного мінімуму трудової участі до стажу враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Наявність у позивача статусу учасника бойових дій, наданого на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та досягнення ним віку 55 років сторонами не оспорюються. Спірним є питання про тривалість страхового стажу позивача, а саме про правомірність незарахування до нього періоду роботи в колгоспі «Рассвет» з 02.01.1990 по 31.12.1994.

Зі змісту ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII у сукупності з наведеною правовою позицією Верховного Суду вбачається, що правило про врахування часу роботи за фактичною тривалістю є винятком і застосовується лише тоді, коли член колгоспу без поважних причин не виконав встановленого річного мінімуму трудової участі. Якщо ж такий мінімум виконано, відповідний рік членства в колгоспі підлягає зарахуванню до стажу роботи в повному обсязі, незалежно від характеру й тривалості роботи та тривалості перерв.

Записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 підтверджується, що встановлений колгоспом річний мінімум трудової участі позивачем не лише виконано, а й перевищено: у 1991 році відпрацьовано 308 людино-днів за мінімуму 280, у 1992 році 326 за мінімуму 280, у 1993 році 327 за мінімуму 250, у 1994 році 300 за мінімуму 250. Тому підстав для застосування правила про врахування часу роботи за фактичною тривалістю щодо 19911994 років немає, а період з 01.01.1991 по 31.12.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача повністю.

Посилання відповідача-1 на архівну довідку від 26.03.2026 № Ч-296/01-25 суд відхиляє. Зазначена довідка не спростовує записів трудової книжки, оскільки містить лише відомості про те, що позивач не значиться в наявних книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників за 19901994 роки, тобто фіксує неповноту архівного фонду, а не відсутність трудової участі. Водночас трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу, а документи, видані архівними установами, згідно з пп. 1-3 Порядку № 637 приймаються до уваги саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У цій справі трудова книжка наявна і відповідні записи в ній є.

Крім того, обов`язок з правильного та своєчасного заповнення трудових книжок колгоспників, їх обліку і зберігання покладено на голову колгоспу та спеціально уповноважену ним особу, а не на члена колгоспу. Позивач не мав можливості впливати ані на порядок ведення документів обліку в колгоспі, ані на повноту передавання їх на архівне зберігання, а тому не може нести негативних наслідків неналежного виконання цього обов`язку іншими особами.

Суд також враховує, що згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Доказів вжиття таких заходів з метою встановлення дійсної кількості відпрацьованих позивачем людино-днів за спірні роки відповідач-1 суду не надав, тоді як згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, щодо періоду з 02.01.1990 по 31.12.1990 суд дійшов протилежного висновку. У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника за 1990 рік проставлено прочерки: відомості ані про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі, ані про його виконання відсутні. Архівна довідка від 26.03.2026 № Ч-296/01-25 даних про відпрацьовані позивачем людино-дні та нараховану заробітну плату за 1990 рік також не містить. Інших доказів, які б підтверджували трудову участь позивача в громадському господарстві колгоспу «Рассвет» у 1990 році, матеріали справи не містять.

За таких обставин сам лише запис про прийняття в члени колгоспу 02.01.1990 за відсутності будь-яких відомостей про трудову участь і про фактичну тривалість роботи не є достатнім для зарахування 1990 року до страхового стажу. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити нарахування пенсії з 09.04.2026 суд зазначає наступне.

У суду відсутні такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача від 09.04.2026 про призначення пенсії за віком. Позовна вимога підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

Питання про призначення та нарахування пенсії позивачу має вирішувати ГУ ПФУ в в Закарпатській області, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 09.04.2026. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії, пов`язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прав позивача не порушено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Частиною 3 цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. З огляду на часткове задоволення позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 17.04.2026 № 046450018654 про відмову в призначенні пенсії в частині невключення до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі «Рассвет» з 01.01.1991 по 31.12.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Рассвет» з 01.01.1991 по 31.12.1994 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням вже зарахованих періодів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадяднина України серії НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез