Рішення № 138685017, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/33265/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року в загальній сумі 117625,59 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року в загальній сумі 97181,75 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 12 травня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 12 травня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за час проходження служби цивільного захисту позивачу не нараховувалась і не виплачувалась передбачена абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, сума індексації-різниці. Позивач посилається на те, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлено нові розміри окладів, а тому березень 2018 року є місяцем підвищення доходу та базовим місяцем для подальшого обчислення індексу споживчих цін. Оскільки розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року не перевищив розміру грошового забезпечення за лютий 2018 року, позивач вважає, що має право на щомісячну виплату суми індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн за весь час служби до дня виключення зі списків особового складу, а також на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати цих сум.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача-1 зводиться до того, що зазначені у позовній заяві найменування та місцезнаходження цього відповідача не відповідають даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; що з 12 травня 2020 року позивач проходив службу в іншому підрозділі, а тому повний розрахунок при звільненні мав проводити орган за місцем служби на день виключення зі списків особового складу; що кошторисами на 2018-2020 роки видатки на індексацію грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не передбачалися, а бюджетні зобов`язання здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення; що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб виплачується у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, та кореспондується з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України; що з 01 грудня 2024 року ставку військового збору підвищено до 5 відсотків; а також що вимоги про компенсацію втрати частини доходів є передчасними та заявленими з пропуском строку звернення до суду.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача-2 полягає в тому, що видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисах, а проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік; що кошторисами на 2020-2022 роки видатки на індексацію грошового забезпечення не передбачалися; що місяць підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації, і за спірний період індексація позивачу нараховувалась; що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави; а також що обов`язковою умовою для покладення на установу відповідальності за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є наявність її вини, яка у цьому випадку відсутня.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу цивільного захисту на посаді командира відділення 45 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, має спеціальне звання старшого прапорщика служби цивільного захисту.

З 12 травня 2020 року позивача переведено до 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, де він проходив службу на посаді начальника 65 державної пожежно-рятувальної частини. З 04 березня 2022 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач-1 має повне найменування 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, ідентифікаційний код 08681755, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 22, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931. Відповідач-2 має повне найменування 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, ідентифікаційний код 38283752, місцезнаходження: вул. Героїв-рятувальників, буд. 11, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51931.

Із копій особових рахунків позивача за період з 01.02.2018 по 11.05.2020, виданих відповідачем-1, вбачається, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8129,75 грн, у тому числі: посадовий оклад 645,00 грн, оклад за спеціальним званням 65,00 грн, надбавка за вислугу років 248,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 479,25 грн, надбавка за ризик 177,50 грн, надбавка за роботу в нічний час 32,25 грн, надбавка за роботу в ізольованих апаратах 32,25 грн, премія 6450,00 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 8101,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за спеціальним званням 1020,00 грн, надбавка за вислугу років 1885,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 303,78 грн, надбавка за роботу в нічний час 25,49 грн, надбавка за роботу в ізольованих апаратах 16,13 грн, премія 1680,10 грн.

Із тих самих особових рахунків вбачається, що за період з 01 березня 2018 року по травень 2019 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась взагалі, а з червня 2019 року відповідач-1 нараховував позивачу лише поточну індексацію (132,55 грн щомісяця у червні-жовтні 2019 року, 204,71 грн щомісяця у листопаді 2019 року-лютому 2020 року, 214,40 грн щомісяця у березні-квітні 2020 року та 76,08 грн за неповний травень 2020 року). Сума індексації-різниці, передбачена абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивачу за цей період не нараховувалась і не виплачувалась.

Із довідки про грошове забезпечення, виданої відповідачем-2, вбачається, що за період з 12.05.2020 по 04.03.2022 позивачу нараховано грошового забезпечення на загальну суму 549527,41 грн, у тому числі індексації - 8487,95 грн, із зазначенням базового місяця індексації серпень 2018 року. Сума індексації-різниці, передбачена абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивачу за цей період також не нараховувалась і не виплачувалась.

Представник позивача звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 із заявами про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення за періоди з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року та з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року. Листом від 09.09.2025 відповідач-1 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати відповідних сум.

Не погоджуючись із діями відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у неповному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, покликаною забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Згідно з частиною 2 статті 125 цього Кодексу порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) з 01 березня 2018 року встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за спеціальними званнями, у тому числі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно зі статтею 9 цього Закону індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 Порядку № 1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 передбачено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Згідно з абзацами 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078 у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення; сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 визначено обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу сума індексації не нараховується або нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, і визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 нарахована у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на інше місце проходження служби, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає така особа.

Із наведеного вбачається, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, а саме поточної індексації та індексації-різниці, суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка. Право на індексацію-різницю виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення грошового доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання. З огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, повноваження установи щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 Верховний Суд виснував, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, і якщо цей розмір дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, це є підставою для нарахування й виплати суми індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Оскільки з 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою встановлено нові розміри окладів, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача та базовим місяцем, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації у березні 2018 року становить 253,30 відсотка (353,30 відсотка наростаючим підсумком мінус 100 відсотків). Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року становив 1762,00 грн. Отже, відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації за березень 2018 року становить 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

Розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 8129,75 грн, а за березень 2018 року - 8101,00 грн. Таким чином, у березні 2018 року грошовий дохід позивача не збільшився, а зменшився на 28,75 грн, тобто розмір підвищення грошового доходу позивача у місяці підвищення окладів є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці (4463,15 грн).

За таких обставин відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивач з 01 березня 2018 року набув право на щомісячне нарахування та виплату суми індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн, яка підлягала виплаті до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дня виключення позивача зі списків особового складу.

При цьому визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає особа, а не індивідуального збільшення її посадового окладу залежно від призначення на посаду чи зростання доплат і надбавок. У період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2022 року чергового підвищення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту рішенням Кабінету Міністрів України не відбувалося, що підтверджується наявними у матеріалах справи особовими рахунками позивача, за якими посадовий оклад позивача незмінно становив 3170,00 грн, а оклад за спеціальним званням - 1020,00 грн. Отже, право позивача на отримання суми індексації-різниці зберігалося за весь спірний період до дня виключення зі списків особового складу.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Оскільки у період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року позивач одержував грошове забезпечення у відповідача-1, а в період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року - у відповідача-2, обов`язок нарахувати та виплатити позивачу суму індексації-різниці покладається на кожного з відповідачів у межах відповідного періоду.

Сума індексації-різниці за неповний місяць служби визначається пропорційно кількості днів цього місяця. Період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року складає 26 повних місяців та 11 днів травня 2020 року, а тому розмір невиплаченої позивачу індексації-різниці за цей період становить 117625,59 грн. Період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року складає 20 днів травня 2020 року, 21 повний місяць та 4 дні березня 2022 року, а тому розмір невиплаченої позивачу індексації-різниці за цей період становить 97181,75 грн.

Наданий позивачем розрахунок судом перевірено, він відповідає наведеній методиці обчислення, узгоджується з наявними у справі особовими рахунками та довідкою про грошове забезпечення позивача і відповідачами не спростований. Виплата відповідачем-2 позивачу поточної індексації в загальній сумі 8487,95 грн не впливає на розмір належної позивачу індексації-різниці, оскільки, як зазначено вище, ці види індексації мають самостійні підстави нарахування та можуть нараховуватися одночасно.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Обов`язок проведення індексації безпосередньо не пов`язаний з надходженням коштів до установи: у наведених нормах ідеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів, а виплата індексації не поставлена в залежність від обсягу бюджетних асигнувань конкретного розпорядника. Відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до кошторису коштів для її виплати не позбавляють установу обов`язку провести індексацію грошового забезпечення у встановленому законом порядку. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Кечко проти України» зазначив, що реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 виснував, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер і як складові належної працівникові заробітної плати спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення у неповному обсязі та про зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу суму індексації-різниці за відповідні періоди.

Разом з тим позовні вимоги в частині зобов`язання відповідачів здійснити виплату індексації-різниці із одночасним відрахуванням 1,5 відсотка військового збору задоволенню не підлягають. Утримання (нарахування) та сплата (перерахування) військового збору здійснюються податковим агентом у силу прямої вказівки закону, за ставкою, чинною на дату нарахування доходу, і не потребують окремого зобов`язання суду. При цьому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 № 4015-IX з 01 грудня 2024 року ставку військового збору підвищено до 5 відсотків об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України), а тому покладення на відповідачів обов`язку відрахувати військовий збір саме за ставкою 1,5 відсотка суперечило б наведеним нормам.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів здійснити виплату індексації-різниці із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44). За змістом пунктів 3, 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами, що утримують осіб рядового і начальницького складу, одночасно з виплатою грошового забезпечення, за місцем його одержання, у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, фактично утриманого з грошового забезпечення. Наведені положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Отже, право на грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є похідним від факту нарахування відповідного доходу та фактичного утримання з нього податку, а розмір такої компенсації визначається розміром фактично утриманого податку. Оскільки на час вирішення спору сума індексації-різниці позивачу не нарахована, податок з доходів фізичних осіб з неї не утримувався, а розмір компенсації є невизначеним, право позивача на її одержання станом на цей час не порушене. Крім того, обов`язок виплатити таку компенсацію виникає в силу закону одночасно з виплатою грошового забезпечення і не потребує окремого судового зобов`язання. За таких обставин позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними дій відповідача-1 та відповідача-2 щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення у неповному обсязі та зобов`язання відповідача-1 нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року в сумі 117625,59 грн, а відповідача-2 - за період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року в сумі 97181,75 грн. У задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також у частині вимог про відрахування 1,5 відсотка військового збору та про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (ЄДРПОУ 08681755) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 травня 2020 року в загальній сумі 117625 (сто сімнадцять тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 59 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнати протиправними дії 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 38283752) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю індексації грошового забезпечення за період з 12 травня 2020 року по 04 березня 2022 року в загальній сумі 97181 (дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят одна) грн 75 коп. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова