Ухвала суду № 138684989, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 серпня 2026 року Справа 160/36812/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про залучення третьої особи у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В`ячеслава Липинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області № 12031300026765 від 18 грудня 2025 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_2 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідки на тимчасове проживання.

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що що позивач є громадянином Азербайджанської Республіки, з 27 лютого 2020 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України, у зв`язку з чим у 2020 році вперше отримав посвідку на тимчасове проживання в Україні, яка в подальшому щороку обмінювалася. У грудні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідки на тимчасове проживання замість раніше отриманої, проте оскаржуваним рішенням йому було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на підставі підпункту 7 пункту 61 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322. Позивач наголошує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, чи становили якісь його дії загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи вчинив він злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, чи розшукується у зв`язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, а також не наведено конкретних обставин, які б підтверджували наявність таких порушень з його боку. Позивач зазначає, що до кримінальної відповідальності він не притягався ані в державі свого походження, ані в Україні, а тому вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Від представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що рішення про відмову у оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивача прийнято на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про імміграцію» та Порядку №322. З огляду на зазначене представник відповідача вважає, що рішення про відмову у оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання позивача прийнято правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Також, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучені клопотання про залучення третьої особи та проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Клопотання про залучення третьої особи вмотивовано тим, що оскаржувані у даній справі рішення про відмову у оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання прийнято на підставі того, що 08.12.2025 ГУ ДМС у Дніпропетровській області було направлено запит до УСБУ у Дніпропетровській області № 1201.3.1/16298/12.5-25 щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України позивача. 18.12.2025 на адресу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надійшов лист УСБ України у Дніпропетровській області вих.. № 55/2/2-1132 від 17.12.2025, в якому повідомляється, що управлінням отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно на підставі п. 61 Порядку № 322.

У зв`язку з викладеним представник відповідача просила суд залучити до участі у справі Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Клопотання про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження вмотивовано тим, що відповідно до принципів адміністративного судочинства, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, розгляд справи має здійснюватися на засадах верховенства права, рівності учасників судового процесу, гласності та відкритості судового розгляду, а також змагальності сторін і офіційного з`ясування всіх обставин справи. Представник відповідача звернула увагу суду на те, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи та досліджених доказів. При цьому одним із основоположних принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, який покладає на суд обов`язок вживати заходів, необхідних для встановлення фактичних обставин спору. Також представник відповідача зазначила, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання, висловлювати свої доводи та заперечення, а також брати участь у дослідженні доказів. Посилаючись на положення статей 10, 11, 44, 55 Кодексу адміністративного судочинства України, представник відповідача наголосила на необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав сторони відповідача шляхом безпосередньої участі її представника у судових засіданнях під час розгляду даної справи. У зв`язку з викладеним представник Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області просила суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з обов`язковим викликом представника відповідача та повідомляти ГУ ДМС України у Дніпропетровській області про дату, час і місце судових засідань у встановленому законом порядку.

Розглядаючи клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідачів та клопотання про проведення судового засідання за правилами загального позовного провадження, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Таким чином, третя особа може вступити у справу у разі коли рішення у такій справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

Судом встановлено з відзиву на позовну заяву, що 08.12.2025 ГУ ДМС у Дніпропетровській області було направлено запит до УСБУ у Дніпропетровській області № 1201.3.1/16298/12.5-25 щодо наявності або відсутності підстав для відмови в оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України позивача. 18.12.2025 на адресу Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області надійшов лист УСБ України у Дніпропетровській області вих.. № 55/2/2-1132 від 17.12.2025, в якому повідомляється, що управлінням отримано інформацію, яка свідчить, що подальше документування громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на тимчасове проживання, недоцільно на підставі п. 61 Порядку № 322

Отже, з огляду на викладене, суд не може погодитися із твердженням представника відповідача про вплив рішення суду по даній справі на права, свободи, інтереси або обов`язки Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області

Окрім того, на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про залучення третьої особи.

Щодо клопотання про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд вказує наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тож, відповідно до ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

В даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними ст. 44 КАС України із урахуванням норм, передбачених главою 10 "Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження" КАС України.

Представник відповідача-2 не навіла обґрунтованих підстав того, що справа не може бути розглянута без попереднього усного заслуховування пояснень сторін щодо суті спору.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд не вбачає необхідності надання пояснень представниками сторін у зазначеній справі, а тому дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні. У зв`язку з чим відсутні і підстави для задоволення клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись ст. 6-9, 12, 49, 241-243, 248, 256, 257, 258, 260, 262, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про залучення третьої особи відмовити.

У задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області про проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Єфанова