Рішення № 138684966, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/6247/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним рішення та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-20224 від 24.11.2025;

скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-20224 від 24.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням обласної медико-соціальної експертної комісії № 2 м. Черкаси від 09.08.2019 № 4938 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції» без зазначення строку повторного огляду. Стан здоров`я позивача є хронічним та стабільним, діагнози, на підставі яких у 2019 році встановлено інвалідність, зберігаються, істотного покращення стану здоров`я не відбулося, що підтверджується медичними документами про неодноразові стаціонарні лікування, обстеження та реабілітацію у період з 2019 по 2025 рік. Попри це оскаржуваним рішенням від 24.11.2025 № ЦО-20224, прийнятим за результатами перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, позивачу замість встановленої безстроково ІІ групи інвалідності встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 2 роки. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки кримінальне провадження, реквізити якого зазначені в оскаржуваному рішенні як підстава проведення перевірки, не має предметного зв`язку з особою позивача та встановленням йому інвалідності; експертна команда вийшла за межі питання, визначеного постановою слідчого, самостійно скасувавши рішення МСЕК та сформувавши нове рішення; розгляд справи проведено без повідомлення позивача та без його участі; оскаржуване рішення не містить порівняльного аналізу стану здоров`я позивача та мотивів зміни групи інвалідності і строковості її встановлення; ступінь втрати професійної працездатності не визначено, індивідуальну програму реабілітації не складено; окремі лікарі, які брали участь у прийнятті рішення, відсутні в оприлюдненому на офіційному вебсайті МОЗ України переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання. Скасування безстрокового статусу особи з інвалідністю без доказів покращення стану здоров`я порушує принципи правової визначеності, легітимних очікувань та довіри до держави.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Позиція відповідача полягає в тому, що наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 на відповідача покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, а перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача проведено на виконання постанови слідчого Державного бюро розслідувань від 01.08.2025 у кримінальному провадженні №62024000000000923, яка надійшла відповідачу із супровідним листом ДБР від 04.08.2025 вих. № 10-2-02-01-19047 та в додатку до якої позивач зазначений за порядковим № 80. Проведення такої перевірки передбачене пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338, а постанова слідчого відповідно до ч. 7 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України є обов`язковою для виконання. Відповідач зазначив, що перевірка обґрунтованості рішення та повторне оцінювання особи є самостійними процедурами, які не є в обов`язковому порядку послідовними; рішення прийнято експертною командою колегіально за результатами аналізу всіх документів медико-експертної справи позивача та результатів його стаціонарного обстеження у клініці відповідача у період з 30.09.2025 по 03.10.2025 (виписка № 4740); визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи належить до дискреційних повноважень експертної команди, а суд не може підміняти спеціалізовану установу у вирішенні медичних питань, з посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та зазначив, що Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи не наділяє Центр оцінювання функціонального стану особи повноваженням скасовувати рішення МСЕК в інший спосіб, ніж за результатами оцінювання, проведеного з додержанням установленої процедури; про дату, час та місце розгляду справи позивача не повідомлено, він не був заслуханий, рішення про заочний розгляд не приймалося; обстеження у період з 30.09.2025 по 03.10.2025 обмежилося оглядом двома лікарями та загальноклінічними дослідженнями (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, електрокардіографія), профільні дослідження опорно-рухового апарату не проводилися, а в основу висновків покладено МРТ-дослідження від 21.01.2025, проведене за зверненням самого позивача до початку перевірки; оскаржуване рішення не містить мотивів та порівняльного аналізу зі станом здоров`я, який став підставою для встановлення ІІ групи інвалідності, чим порушено вимоги Закону України «Про адміністративну процедуру» та принципи обґрунтованості і належного урядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 2008 року навчався у Кіровоградському юридичному інституті Харківського національного університету внутрішніх справ, після завершення навчання 04.06.2012 призначений на посаду слідчого, на якій працював по 16.04.2019; 16.04.2019 звільнений з органів Національної поліції України за власним бажанням.

Під час проходження служби у позивача виявлено захворювання: 25.09.2014 лікарем-невропатологом лікарні (з поліклінікою) ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області» зафіксовано захворювання опорно-рухового апарату; у 2013 році позивач отримав акустичну травму під час навчально-тренувальних стрільб, щодо якої проходив відновне лікування; 01.03.2018 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач звернувся до лікаря, 04.03.2018 пройшов МРТ-дослідження та з 03.04.2018 перебував на госпіталізації; з 17.01.2019 по 28.01.2019 перебував на стаціонарному лікуванні; з 19.02.2019 по 11.03.2019 проходив лікування у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», під час якого 01.03.2019 проведено МРТ-дослідження.

У період з 03.04.2019 по 10.04.2019 позивач проходив військово-лікарську комісію у лікарні (з поліклінікою) ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області»; згідно з довідкою медичної ВЛК у позивача виявлено захворювання, пов`язані з проходженням служби в поліції.

09.08.2019 обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 м. Черкаси прийнято рішення № 4938 (медико-експертна справа № 10-27), яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з причиною «захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції» без зазначення строку повторного огляду.

Після встановлення інвалідності позивач проходив стаціонарне лікування: з 10.12.2019 по 20.12.2019, з 12.05.2020 по 22.05.2020 та з 13.10.2020 по 23.10.2020 у Кропивницькій ЦРЛ; з 30.04.2021 по 11.05.2021 у КНП «Центральна міська лікарня міської ради міста Кропивницького»; з 16.05.2022 по 27.05.2022 у ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області»; 20.04.2022 проходив контрольне МРТ-дослідження; у 2023 та 2024 роках проходив курси лікування у приватному центрі, що спеціалізується на реабілітації осіб із хворобами опорно-рухового апарату; 13.06.2024 проходив ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якої підтверджено відповідні захворювання; 21.01.2025 за направленням лікаря КНП «Поліклінічне об`єднання Кропивницької міської ради» пройшов МРТ-дослідження та направлений на реабілітацію, яку пройшов у повному обсязі.

17.09.2025 позивачу за місцем роботи надано на ознайомлення повідомлення Кіровоградської обласної прокуратури, в якому зазначено, що на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, а також постанов слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 та від 01.08.2025 Центр оцінювання функціонального стану особи ініціював забезпечення прибуття упродовж вересня 2025 року працівників органів прокуратури до ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для перевірки обґрунтованості прийнятих медико-соціальними експертними комісіями рішень про встановлення груп інвалідності.

До відповідача із супровідним листом Державного бюро розслідувань від 04.08.2025 вих. № 10-2-02-01-19047 надійшла постанова слідчого ДБР від 01.08.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2024, про залучення спеціалістів для перевірки обґрунтованості рішень про встановлення груп інвалідності працівникам органів прокуратури; у списку осіб, наведеному в додатку до постанови, позивач зазначений за порядковим № 80.

На виконання отриманого повідомлення позивач з`явився до клініки відповідача та проходив обстеження у період з 30.09.2025 по 03.10.2025, що підтверджується довідкою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 03.10.2025 № 753 та випискою № 4740 із медичної карти стаціонарного хворого; за даними виписки під час обстеження проведено загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі та електрокардіографію.

24.11.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії прийнято рішення № ЦО-20224, яким скасовано рішення обласної МСЕК № 2 м. Черкаси від 09.08.2019 № 4938 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції, строком на 2 роки, з 24.11.2025 до 01.12.2027, з датою чергового переогляду у листопаді 2027 року.

Відповідно до пункту 11 вказаного рішення експертна команда, розглянувши надану медичну документацію, заключення додаткових методів обстеження, заключення невролога, травматолога, дійшла висновку, що наявна у пацієнта патологія опорно-рухового апарату, хребта, нервової системи обмежує його життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності.

Розгляд справи проведено експертною командою за відсутності позивача. Доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, як і доказів прийняття рішення про проведення заочного розгляду, матеріали справи не містять. Ступінь втрати професійної працездатності оскаржуваним рішенням не визначено, індивідуальну програму реабілітації у зв`язку з прийнятим рішенням не складено.

Витяг з рішення № ЦО-20224 від 24.11.2025 отримано позивачем у поштовому відділенні 30.12.2025.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону № 875-XII захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом. Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 № 2961-IV, інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», введеним у дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, Кабінету Міністрів України рекомендовано, зокрема, забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідувань, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання вказаного рішення РНБО Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 25.10.2024 № 1207 та від 08.11.2024 № 1276 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», а наказом Міністерства охорони здоров`я України від 26.10.2024 № 1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності).

З 01.01.2025 у повному обсязі набрали чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення), Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок), Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи та Критерії встановлення інвалідності.

Пунктом 3 Постанови № 1338 установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31.12.2024; перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Цим же пунктом Постанови № 1338 визначено, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 № 2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи» права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673).

Підпунктом 2 пункту 8 Положення встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою № 1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 12 Порядку особа, щодо якої проводиться оцінювання, зобов`язана бути присутньою на засіданні експертної команди (крім заочного розгляду справи) незалежно від присутності уповноваженого представника.

Пунктом 37 Порядку визначено, що протокол розгляду справи експертної команди містить, зокрема, інформацію про форму проведення розгляду, спосіб участі кожної особи в розгляді, думку кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення та рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання.

Відповідно до пункту 40 Порядку за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема, ступеня обмеження життєдіяльності особи, інвалідності, фіксації причин та часу її настання, а також ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання і періоду, на який його встановлено.

Пунктом 43 Порядку встановлено, що у разі встановлення інвалідності експертна команда розробляє рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю; строк чинності індивідуальної програми реабілітації визначається строком, на який особі встановлено інвалідність.

Пунктами 11, 12 Критеріїв встановлення інвалідності визначено, що третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами; друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Пунктом 51 Порядку передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Цим же пунктом Порядку визначено, що якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності); оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; за результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

З 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX адміністративним органом є будь-який суб`єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації, а відповідно до пункту 11 частини першої цієї ж статті функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою. Здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень медико-соціальних експертних комісій, відповідач діє як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов`язує його дотримуватися принципів, визначених статтею 4 цього Закону, серед яких - відкритість та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Статтею 17 Закону № 2073-IX передбачено, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Статтею 63 Закону № 2073-IX визначено, що учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, на виконання постанови слідчого, прокурора чи ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у відповідному процесуальному документі, повинна здійснюватися з дотриманням вимог Порядку та за участю особи, а в разі необхідності - з урахуванням медичного огляду особи на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова; прийняте за результатами такої перевірки рішення, яке негативно впливає на права особи, має відповідати вимогам обґрунтованості, зокрема містити мотиви, з яких експертна команда дійшла своїх висновків.

Суд зазначає, що постанова слідчого Державного бюро розслідувань від 01.08.2025 у кримінальному провадженні № 62024000000000923, яка надійшла відповідачу із супровідним листом ДБР від 04.08.2025 вих. № 10-2-02-01-19047 та у списку до якої зазначено позивача, у розумінні пункту 51 Порядку була передбаченою законодавством підставою для проведення Центром оцінювання функціонального стану особи перевірки обґрунтованості рішення МСЕК стосовно позивача. Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 зазначив, що якщо документ правоохоронного органу має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку.

Водночас наявність законодавчо визначеної підстави для проведення перевірки не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку провести таку перевірку та прийняти за її результатами рішення у спосіб, що визначений законодавством, з дотриманням установленої процедури та гарантій прав особи, щодо якої вона проводиться.

За усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, від 30.11.2020 у справі № 200/14695/19-а) суд не наділений повноваженнями щодо встановлення медичних діагнозів та не здійснює власної оцінки міри втрати здоров`я і ступеня обмеження життєдіяльності особи; суд перевіряє законність рішення експертного органу в межах дотримання процедури його прийняття. Саме в цих межах суд здійснює перевірку оскаржуваного рішення у даній справі.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням від 24.11.2025 № ЦО-20224 не лише перевірено обґрунтованість рішення обласної МСЕК № 2 м. Черкаси від 09.08.2019 № 4938, а й скасовано встановлену цим рішенням безстроково ІІ групу інвалідності та сформовано нове експертне рішення - позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строком на 2 роки з визначенням дати чергового переогляду. Формування такого нового рішення за змістом пунктів 40, 43, 51 Порядку передбачає проведення оцінювання з додержанням установленої процедури: забезпечення участі особи у засіданні експертної команди (абзац тринадцятий пункту 12 Порядку), проведення повного медичного обстеження (пункт 51 Порядку), відображення у протоколі форми проведення розгляду та способу участі особи (пункт 37 Порядку), визначення ступеня втрати професійної працездатності (пункт 40 Порядку) та розроблення рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації (пункт 43 Порядку).

Натомість розгляд справи позивача проведено експертною командою 24.11.2025 без повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду та без його участі; доказів такого повідомлення, як і доказів прийняття рішення про проведення заочного розгляду, відповідачем суду не надано. Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог абзацу тринадцятого пункту 12 Порядку та про порушення гарантованого статтями 4, 17, 63 Закону № 2073-IX і пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України права позивача на участь у процесі прийняття рішення, яке негативно вплинуло на його права.

Стаціонарне обстеження позивача у клініці відповідача у період з 30.09.2025 по 03.10.2025 не може вважатися повним медичним обстеженням у розумінні пункту 51 Порядку, оскільки за даними виписки № 4740 із медичної карти стаціонарного хворого проведені дослідження обмежилися загальним аналізом крові, загальним аналізом сечі та електрокардіографією; профільні дослідження стану опорно-рухового апарату, хребта та нервової системи, з якими пов`язане встановлення позивачу інвалідності, у межах цього обстеження не проводилися, а в основу висновків покладено, зокрема, МРТ-дослідження від 21.01.2025, проведене за зверненням самого позивача до початку перевірки.

Оскаржуване рішення не містить порівняльного аналізу стану здоров`я позивача, який у 2019 році став підставою для встановлення ІІ групи інвалідності безстроково, з його станом на час проведення перевірки, а також мотивів, з яких експертна команда дійшла висновку про наявність підстав для зміни групи інвалідності з ІІ, встановленої безстроково, на ІІІ, встановлену строком на 2 роки. Пункт 11 оскаржуваного рішення обмежується загальним посиланням на розглянуту медичну документацію та висновком про помірний ступінь обмеження життєдіяльності, без викладу встановлених функціональних порушень, їх ступеня та впливу на критерії життєдіяльності позивача. Ступінь втрати професійної працездатності оскаржуваним рішенням не визначено, індивідуальну програму реабілітації у зв`язку з прийнятим рішенням не складено, що не відповідає пунктам 40, 43 Порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Suominen v. Finland» (заява № 37801/97, пункт 36) зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, на підставі оцінки усіх фактів та обставин, що мають значення.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив, що принцип належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб; на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Скасування встановленого безстроково статусу особи з інвалідністю із заміною його на строковий без дотримання визначеної законодавством процедури, без забезпечення участі особи у провадженні та без наведення мотивів, які б свідчили про зміну (покращення) стану її здоров`я, не узгоджується з принципами юридичної визначеності, легітимних очікувань та належного урядування, а також з гарантіями збереження статусу осіб з інвалідністю, визначеними пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX та пунктом 3 Постанови № 1338.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване рішення прийнято у спосіб, що не відповідає визначеній законодавством процедурі, необґрунтовано, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення та непропорційно, а отже, не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі № 580/7747/24 зазначив, що встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень визначеним статтею 2 КАС України критеріям для оцінювання рішення (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач у визначеному ч. 2 ст. 77 КАС України порядку правомірності оскаржуваного рішення не довів.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи від 24.11.2025 № ЦО-20224. При цьому відповідно до пункту 3 Постанови №1338 та пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4170-IX рішення обласної МСЕК № 2 м. Черкаси від 09.08.2019 № 4938 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності є чинним та продовжує бути підставою для надання позивачу відповідних статусів, пільг та соціальних гарантій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відтак сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 24.11.2025 № ЦО-20224, прийняте стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова