Рішення № 138684959, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/29601/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи № 826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України №294-IX на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - встановленого Законом України № 1082-IX на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - встановленого Законом України № 1928-IX на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - встановленого Законом України № 2710-IX на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, за період з 18.06.2025 по 10.09.2025 - встановленого Законом України № 4059-IX на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн;

зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 30000,00 грн щомісячно;

зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 у розмірі 30000,00 грн щомісячно, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та був звільнений зі служби 10.09.2025. Позивач вказує, що у спірні періоди розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням підлягали визначенню виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у первинній редакції, а з 18.06.2025 дію цієї редакції відновлено внаслідок визнання протиправним та нечинним пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Проте, як убачається з отриманих позивачем довідок, його оклади обчислювались виходячи з величини 1762,00 грн, унаслідок чого в заниженому розмірі виплачено і похідні від них види грошового забезпечення. Крім того, позивач зазначає, що за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 йому не виплачено в повному розмірі додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Позиція відповідача полягає в тому, що додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, позивачу за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 нараховано та виплачено на підставі наказів Міжрегіонального управління від 25.05.2022 № 117/ОС-22 та від 15.08.2022 № 202/ОС-22 за фактичний час несення служби згідно з табелями обліку робочого часу. Щодо перерахунку грошового забезпечення відповідач зазначає, що посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювались виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а з 18.06.2025 по 10.09.2025 - виходячи зі сталої базової величини 1762,00 грн, що зумовлено доведеними розпорядником бюджетних коштів вищого рівня вимогами бюджетного процесу, а додаткові види грошового забезпечення виплачені в повному обсязі в межах затверджених кошторисних асигнувань, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не встановлює конкретних (мінімальних) розмірів таких виплат.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 цього Кодексу суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 22.06.1998 та був звільнений зі служби 10.09.2025 на підставі наказу від 03.09.2025 № 271/ОС-25 з посади начальника відділу контролю за виконанням судових рішень Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції відповідно до частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

23.09.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення і надання довідок про нараховані та виплачені суми. Листом від 09.10.2025 № 3.3/1382-2025/Б-1139 відповідач надав позивачу довідки від 09.10.2025 № 3/1236, № 3/1237, № 3/1238, № 3/1239, № 3/1241 про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 10.09.2025.

Із зазначених довідок, а також з довідок відповідача від 30.10.2025 № 3/1342 - № 3/1347, наданих разом із відзивом, судом встановлено, що розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивача у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, а у період з 18.06.2025 по 10.09.2025 - шляхом множення сталої базової величини в розмірі 1762,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт. Цю обставину відповідач не заперечує.

Судом також встановлено, що позивачу виплачено допомогу для оздоровлення за 2020 рік у травні 2020 року в розмірі 18196,38 грн, за 2021 рік у серпні 2021 року в розмірі 22547,97 грн, за 2022 рік у травні 2022 року в розмірі 22755,43 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у листопаді 2021 року в розмірі 1480,00 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 275047,46 грн. Зазначені виплати обчислені з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.

Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, судом встановлено, що вона позивачу нарахована та виплачена на підставі наказів Міжрегіонального управління від 25.05.2022 № 117/ОС-22 та від 15.08.2022 №202/ОС-22 виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах: за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 - 120,0 годин, сума винагороди 4839,60 грн; за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 135,4 години, сума винагороди 5642,12 грн (зараховано на картковий рахунок 31.05.2022 у сумі 10324,49 грн); за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 31,8 години, сума винагороди 1325,11 грн; за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 176,4 години, сума винагороди 7114,21 грн (зараховано на картковий рахунок 16.08.2022 у сумі 8312,73 грн). Загальна сума додаткової винагороди, зарахованої позивачу на картковий рахунок, склала 18637,22 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, а також правовий і соціальний захист її персоналу регулюються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV). Згідно з частиною 2 статті 23 Закону № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначаються законодавством. Частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV передбачено, що умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2 і 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок № 925/5), пунктом 3 якого визначено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за вислугу років; до щомісячних додаткових видів - підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія; до одноразових додаткових видів - допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з пунктом 1 глави 14 розділу II Порядку № 925/5 допомога для оздоровлення надається один раз на рік у розмірі місячного грошового забезпечення, а відповідно до пункту 1 глави 1 розділу III цього Порядку при звільненні зі служби виплачується одноразова грошова допомога. Отже, розміри додаткових видів грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні є похідними від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 103 пункт 4 Постанови №704 було викладено в редакції, за якою відповідні оклади визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 скасовано, унаслідок чого з 29.01.2020 відновлено юридичну дію пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції.

Згідно з пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат; до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а та від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а.

Таким чином, з 29.01.2020 розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням підлягали визначенню виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: з 01.01.2020 - 2102,00 грн (Закон України від 14.11.2019 № 294-IX), з 01.01.2021 - 2270,00 грн (Закон України від 15.12.2020 № 1082-IX), з 01.01.2022 - 2481,00 грн (Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX), з 01.01.2023 - 2684,00 грн (Закон України від 03.11.2022 № 2710-IX), з 01.01.2025 - 3028,00 грн (Закон України від 19.11.2024 № 4059-IX).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції, за якою відповідні оклади розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704. Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 18.06.2025 відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у редакції, що передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, на дату прийняття цього рішення постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі №320/29450/24 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - ОСОБА_2 , про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Водночас, в Постанові від 25.10.2025 року у справі 600/193/24 Верховним Судом зазначено про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені в постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.

Так, у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови).

З наявних у справі доказів вбачається, що у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025 посадовий оклад та оклад за спеціальним званням позивача обчислювались відповідачем виходячи з величини 1762,00 грн, тобто з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, що не відповідає наведеним вище приписам пункту 4 Постанови № 704 у редакції, яка була чинною у спірні періоди. Листи та доручення розпорядників бюджетних коштів не є нормативно-правовими актами і не можуть змінювати встановлений Урядом порядок обчислення грошового забезпечення.

Оскільки надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні обчислюються виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, заниження останніх зумовило заниження і зазначених виплат. За таких обставин бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати позивачу зазначених виплат за спірні періоди є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 та зобов`язання виплатити її в розмірі 30000,00 грн щомісячно суд зазначає таке.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої на період дії воєнного стану встановлено виплату додаткової винагороди. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 дію пункту 1 Постанови № 168 поширено також на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах цієї Служби, розташованих у межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», до переліку яких розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 № 213-р включено Дніпропетровську область. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 в абзаці першому пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, дійшов висновку, що зміна формулювання розміру додаткової винагороди на «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» не вплинула на її розмір, адже за загальним правилом грошове забезпечення виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця. Отже, за неповний місяць така винагорода виплачується пропорційно фактичному часу несення служби.

Матеріалами справи підтверджено, що додаткова винагорода за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 позивачу нарахована та виплачена на підставі наказів від 25.05.2022 № 117/ОС-22 та від 15.08.2022 № 202/ОС-22 виходячи з фактичної кількості годин несення служби, зафіксованої в табелях обліку робочого часу за березень, квітень і травень 2022 року, у загальній сумі 18637,22 грн, зарахованій на картковий рахунок позивача. Зазначені накази позивачем не оскаржуються, а доказів відпрацювання ним норми робочого часу за кожен місяць спірного періоду, що надавало б право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн щомісячно, матеріали справи не містять. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.08.2024 у справі № 280/5806/22.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обов`язок з нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022 відповідачем виконано, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги в частині, що стосується компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Така компенсація є похідною від нарахованого грошового забезпечення виплатою, розмір якої визначається за наслідками нарахування та утримання відповідних сум податку. Оскільки перерахунок грошового забезпечення позивача на день вирішення спору не проведено і конкретні суми утриманого податку з доходів фізичних осіб за результатами такого перерахунку не визначені, вимоги в цій частині є передчасними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову: вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку та виплати грошового забезпечення і про зобов`язання провести такий перерахунок та виплату підлягають задоволенню, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) щодо непроведення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку та виплати щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025, перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунку та виплати допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, перерахунку та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867332) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 10.09.2025, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - у розмірі 2270,00 грн, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - у розмірі 2481,00 грн, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 - у розмірі 2684,00 грн, за період з 18.06.2025 по 10.09.2025 - у розмірі 3028,00 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова