Рішення № 138684858, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/9054/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідачі), в якому просила:

- визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві і Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , що викладені у Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 046550009846 від 23.01.2026 і у Рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046550009846 від 25.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15.01.2026, з дня подання заяви про призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 15.01.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії по інвалідності, подавши до пенсійного органу оригінали документів, що підтверджують інвалідність та наявність загального стажу. Рішенням ГУ ПФУ в м.Києві № 046550009846 від 23.01.2026 позивачу відмовлено у призначені пенсії по інвалідності через відсутність одержаної від МСЕК виписки з акту огляду комісією. 27.02.2026 позивач отримала лист КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, в якому зазначено, що надати дублікат виписки з акту огляду МСЕК не можливо, в зв`язку з реформою МСЕК і відсутністю бланків. Згідно архівної медичної справи видачу довідки МСЕК серія 10ААА № 450676 від 16.11.2010 підтверджено. 17.03.2026 позивач знову звернулась із заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак, рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 046550009846 від 25.03.2026 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який надсилається до органів ПФУ за місцем призначення пенсії. Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

15.04.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 01.05.2026 відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у відповідачів матеріали, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.

23.04.2026 в системі «Електронний суд» надійшов відзив ГУ ПФУ в м. Києві, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, посилався на те, що 15.01.2026 позивач звернулася через ВЕБ-портал із заявою № 61 до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 23.01.2026 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в м. Києві прийнято рішення № 046550009846 про відмову в призначенні пенсії в зв`язку із відсутністю одержаної від МСЕК виписки з акту огляду комісією. Представник відповідача рішення ГУ ПФУ в м. Києві вважав правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

28.04.2026 до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування посилався на те, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду заяви та наданих документів 25.03.2026 Головним управлінням винесено рішення № 046550009846 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідних документів, а саме відсутністю витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який є документом, що підтверджує встановлення інвалідності у визначеному законодавством порядку, а також акту приймання-передачі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Отже, у зв`язку з відсутністю належного документального підтвердження факту встановлення інвалідності, відсутні підстави для призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058. Також представник відповідача посилався на те, що позовні вимоги в частині зобов`язати вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції ПФУ.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2026 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, подавши оригінали документів, які підтверджують інвалідність та наявність загального стажу.

За принципом екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ в м. Києві, яке своїм рішенням № 046550009846 від 23.01.2026 відмовило у призначенні пенсії з посиланням на відсутність одержаної від МСЕК виписки з акту огляду комісією.

В рішенні № 046550009846 від 23.01.2026 зазначено, що страховий стаж позивача складає 8 років 11 місяців 10 днів.

17.03.2026 позивач повторно звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності, одночасно подавши оригінали документів, які підтверджують інвалідність, наявність загального стажу та лист Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, в якому зазначено, що надати дублікат виписки з акту огляду МСЕК не можливо, в зв`язку з реформою МСЕК і відсутністю бланків. Згідно архівної медичної справи видачу довідки МСЕК серія 10ААА № 450676 від 16.11.2010 підтверджено.

Повторно подана позивачем заява про призначення пенсії по інвалідності за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Одеській області, яке рішенням № 046550009846 від 25.03.2026 відмовило у призначенні пенсії з посиланням на відсутність Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який надсилається до органів ПФУ за місцем призначення пенсії та акту приймання-передачі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішень пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі- Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Далі- Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст. 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається у разі встановлення особі інвалідності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для осіб з інвалідністю II та III груп, від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років на час настання інвалідності.

Відповідно до п. 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4); заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном (додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пунктом 2.2 Порядок №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Згідно із пунктами 1-4 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

За бажанням особи для додаткового виключення періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до абзацу третього частини першої статті 40 Закону за період з 01 липня 2000 року до 01 січня 2005 року подається довідка з місця роботи про період такої відпустки.

4) відомості про місце проживання (реєстрації) особи.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 10ААА № 450676 від 16.11.2010 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Одеській області № 046550009846 від 25.03.2026 вбачається, що позивач досягла 33 років 4 місяців станом на 17.03.2026 та має страховий стаж 08 років 11 місяців 10 днів.

Отже, за підрахунками пенсійного органу страховий стаж позивача на час прийняття спірних рішень є достатнім для призначення пенсії по інвалідності ІІІ групи для особи, яка досягла 33 років.

Підставою для відмови ГУ ПФУ у м. Києві в призначенні пенсії по інвалідності стала відсутність отриманої виписки з акта огляду МСЕК, що передбачено п. 2.2 Порядку №22-1.

Підставою для відмови ГУ ПФУ в Одеській області в призначенні пенсії по інвалідності стала відсутність Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, який надсилається до органів ПФУ за місцем призначення пенсії та акту приймання-передачі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Пункт 4.3 Порядку №22-1 передбачає, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до п. 4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши відмову ГУ ПФУ у м. Києві від 23.01.2026, позивач звернулася до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради про надання дубліката виписки з акту огляду комісією №617/3 від 16.11.2010.

Листом від 27.02.2026 № 747 Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради позивача повідомлено, що надати дублікат виписки з акту огляду МСЕК не має можливості в зв`язку з реформою МСЕК і відсутністю бланків.

Також комунальним підприємством підтверджено видачу довідки МСЕК серія 10ААА № 450676 від 16.11.2010 згідно архівної медичної справи № 617/3.

З матеріалів пенсійної справи, що була надана 23.04.2026 на виконання ухвали суду ГУ ПФУ в Одеській області, вбачається, що відповідачами не було надіслано запити про отримання необхідних відомостей, а саме виписки з акта огляду МСЕК.

Зі змісту п. 2.2 Порядок №22-1 вбачається, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності особа має надати лише документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

В той же час, обов`язок одержання від МСЕК виписки з акта огляду МСЕК покладено саме на орган, що призначає пенсію і в даній справі це ГУ ПФУ у м. Києві та ГУ ПФУ в Одеській області.

Отже, відповідачі, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, безпідставно поклали на ОСОБА_1 обов`язок подати документи, що не передбачені п. 2.2. Порядку № 22-1.

Окрім того, ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглядаючи питання про призначення пенсії по інвалідності не надав належної оцінки доказу - листу Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради № 747 від 27.02.2026, з якого вбачається неможливість видачі виписки з акту огляду МСЕК.

Таким чином, відповідачі формально підійшли до вирішення питання призначення позивачу пенсії по інвалідності, оскільки не здійснили покладеного на них обов`язку та допустили порушення права позивача, наслідком чого стала відмова у призначенні пенсії по інвалідності.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046550009846 від 23.01.2026 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046550009846 від 25.03.2026 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15.01.2026, з дня подання першої заяви про призначення пенсії по інвалідності.

При цьому, судом враховано, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов`язати призначити пенсію по інвалідності не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки такі повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №8538-4343-9555-8744 від 10.04.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів, тобто з кожного по 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №046550009846 від 23.01.2026 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046550009846 від 25.03.2026 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 15.01.2026, з дня подання першої заяви про призначення пенсії по інвалідності.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець