Рішення № 138684787, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокуСправа №160/3234/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В..

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (18004, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 296; ЄДРПОУ 32723880) до Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

УСТАНОВИВ:

12.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОПАК" до Південно-Східної митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.10.2025 року №UA110110/2025/000035/2 Південно-Східної митниці (ЄДРПОУ ВП 43971371);

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2025 року №UA110110/2025/000156 Південно - Східної митниці (ЄДРПОУ ВП 43971371).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОПАК" з метою митного оформлення товарів подало до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Проте, відповідач прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вказує, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач зауважує, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №11519/26), в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час здійснення Південно-Східною митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

13.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14651/26), в якій представник позивача заперечив проти тверджень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву. Позивач вважає безпідставними доводи відповідача щодо розбіжностей між умовами поставки, зазначеними в інвойсі (CIF Констанца) та контрактом (CIF Одеса), а також твердження про недостовірність митної вартості через відсутність даних про навантаження/вивантаження в графі 21 ДМВ. Згідно з міжнародними торговими правилами Incoterms 2010 (а також Incoterms 2020), умова поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) означає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок організувати і оплатити доставку товару до погодженого порту призначення, а також забезпечити страхування вантажу. При цьому ризики переходять до покупця з моменту завантаження товару на борт судна в порту відвантаження. Це підтверджується тлумаченням ICC (Міжнародної торгової палати) Incoterms 2010. Доводи відповідача про те, що платіжні документи не можуть підтверджувати факт оплати, у зв`язку з їх формуванням в електронному вигляді та відсутністю підписів або відміток банку не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Положення НБУ № 216 не містить вимоги щодо обов`язкової наявності власноручних підписів чи банківських відміток у платіжних документах, сформованих в електронній формі, що повністю відповідає сучасним правилам електронного документообігу, дистанційного банківського обслуговування та використання електронних платіжних інструментів.

17.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. №15657/26), в яких останній зазначає, що позивач в обґрунтування числових розбіжностей щодо сплаченої вартості за товар посилається на те, що постачальником було оформлено кредит-ноту №155250082, відповідно до якої покупцю надано компенсацію у сумі 2119,28 дол. США, у зв`язку з виявленими недоліками продукції. З такими доводами погодитися неможливо виходячи з того, що зі змісту графи 44 митних декларацій від 14.10.2025 №25UA110110006243U7 (в оформленні якої відмовлено) та від 14.10.2025 №25UA110110006262U7 (оформлена на підставі оскарженого рішення) вбачається відсутність реквізитів даного документу «№155250082», що є доказом того, що під час здійснення митного контролю товару розбіжності в числових значеннях щодо вартості товару не були спростовані.

19.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №16356/26), в якій представник позивача зазначає, що як убачається із картки відмови № UA110110/2025/000156, митний орган дійсно перелічив подані декларантом документи, навів загальні посилання на норми Митного кодексу України та зазначив певні міркування щодо умов поставки, документів про оплату, перевезення та страхування, однак у цій картці відсутня чітка конкретизація того, які саме числові розбіжності встановлені, у чому саме полягає невідповідність між окремими документами, яка саме складова митної вартості не підтверджена та який саме документ повинен бути наданий декларантом для усунення сумнівів митного органу.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 03.08.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (далі - ТОВ «МОНОПАК», позивач), ідентифікаційний код 32723880, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, запис №12241200000009135, місцезнаходження: 18016, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Героїв Дніпра, будинок 81, квартира 368.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «МОНОПАК» згідно КВЕД є 22.22 Виробництво тари з пластмас.

Судом встановлено, що 18.10.2021 між ТОВ «МОНОПАК» (покупець) та SRF LIMITED (продавець) був укладений контракт на поставку № 11-10/21.

За цим Контрактом Продавець зобов`язується поставити поліетилентерефталат (ПЕТ/Поліестерну) плівку (далі за текстом Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити поставлений Товар відповідно до умов цього Контракту та відповідних Програми (п.1.1 Контракту).

Найменування, кількість, асортимент, комплектність, ціна Товару та дата відвантаження по кожної партії визначаються Сторонами у форму інвойсах чи остаточних інвойсах. Замовлення Покупця вважається узгодженим з моменту отримання Покупцем від Продавця проформи інвойсу (п.1.2 Контракту).

Ціна Товару визначається в Інвойсі. Ціна Товару встановлюється на умовах постачання CIF Одеса, Україна відповідно до ІНКОТЕРМС2010. Загальна сума Контракту складається із сум всіх інвойсів (п.2.1 Контракту).

Оплата за товар, що постачається згідно Контракту визначається у проформі інвойсі та може бути змінена (п.2.2 Контракту).

Датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок Продавця в Банку Продавця (п.2.3 Контракту).

У вартість Товару включається вартість маркування, тари та упаковки, завантаження Товару в транспортний засіб Покупця, митні мита та збори, пов`язані з експортом товару в країні продавця (п.2.4 Контракту).

Товар поставляється на умовах постачання CIF Одеса, Україна відповідно до ІНКОТЕРМС2010 (п.3.1 Контракту).

Розвантаження Товару з транспортного засобу перевізника у місці призначення здійснює Покупець власним коштом (п.3.2 Контракту).

Цей Контракт набирає чинності з моменту його підписання (п.10.1 Контракту).

Дія Контракту починається з дати його підписання особами, уповноваженими Продавцем та Покупцем і діє до 31 грудня 2024 року (п.10.4 Контракту).

У додатковій угоді №1 до контракту зазначено, що доставка товару здійснюється до порту Констанца (Румунія), що безпосередньо підтверджує узгодження сторін щодо конкретного місця доставки на умовах CIF Constantа.

14.10.2025 для здійснення митного оформлення товарів за Контрактом, а саме: товар №1: Плівка непориста, одношарова поліетилентерафталатні плівки, з гладкими поверхнями, не армована, не самоклійна, без підкладки та не зеднані з інщими матеріалами, цивільного призначення: 36000м -312,97кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 520мм довжина PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 520мм довжина 36400м -317,46 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 560мм довжина 36400м -1362,02 кг, PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 560мм довжина 36500м -678,66 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 580мм довжина 36500м -704,08 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 610мм довжина 35600м -364,22 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 610мм довжина 36500м -367,35 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 610мм довжина 36400м -738,80 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 700мм довжина 36500м -1694,82 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 700мм довжина 36400м -843,56 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 820мм довжина 36500м -991,36 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 860мм довжина 36400м -1042,00 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 880мм довжина 36500м -3188,36 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 900мм довжина 36500м -1087,82 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 960мм довжина 36400м -584,24 кг PC0120-IC/OR товщина 12мкм ширина 960мм довжина 36500м -1158,68 кг, Плівка непориста, одношарова поліетилентерафталатні плівки з алюмінієвим покриттям з одного боку нанесені вакумним осадженням металу, з гладкими поверхнями, не армована, не самоклійна, без підкладки та не зеднані з інщими матеріалами, цивільного призначення: PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 580мм довжина 36500м -723,10 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 580мм довжина 36000м -703,68 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 700мм довжина 36200м -432,63 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 700мм довжина 36500м -1285,27 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 700мм довжина 36000м -853,50 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 740мм довжина 36000м -442,02 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 740мм довжина 36200м -445,45 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 960мм довжина 36500м -1181,40 кг PCM0120-MIC/OR/2.2 товщина 12мкм ширина 960мм довжина 36000м -1741,14 кг Виробник-"SRF LIMITED." Країна виробництва IN, на загальну суму 34419,99 USD, подано електрону митну декларацію №25UA110110006243U7.

Разом із митною декларацією позивачем надані митному органу наступні документи: Сертифікати якості (Certificate of quality) від 16.08.2025 року; - Пакувальний лист (Packing list) від 16.08.2025 року; - Рахунок-проформа (Proforma invoice) №1529128 від 22.07.2025 року - Рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) №156250812 від 16.08.2025 року; - Коносамент (Bill of lading) від 24.08.2025 року; - Автотранспортна накладна (Road consignment note) №7632 від 07.10.2025 року; - Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) №25ROCT1900К70023М7 від 08.10.2025 року; - Банківські документи, що стосуються товару (Swift) від 23.07.2025 року; - Банківські документи, що стосуються товару (Swift) від 06.10.2025 року - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №726 від 09.10.2025 року; - Довідка перевізника про транспортні витрати від 09.10.2025 року; - Страховий поліс № 2030213086050412876100 від 16.08.2025 року; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку №11-10/21 від 18.10.2021 року з «SRF LIMITED, Індія в тому числі доповнення до нього; - Договір про перевезення вантажу №905 від 31.05.2022 року; - Договір про перевезення вантажу №UA00058477 від 01.01.2021 року; - Договір про перевезення вантажу від 01.01.2021 року; - Електронний сертифікат про непреференційне походження товару, факт видачі та/ або зміст якого митний орган може перевірити на веб-сайті компетентного органу (організації) що видав сертифікат від 19.08.2025 року; - TDS характеристики; - Заявка на транспортування №7632 від 19.08.2025 року - Митна декларація країни відправлення №SB22160820251532 від 16.08.2025 року; -Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA110110006243U7 від 14.10.2025 року та інші супутні документи.

У митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Під час проведення консультації Південно-Східна митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 14.10.2025 № б/н підприємство ТОВ «МОНОПАК» повідомлено митний орган про відмову від подання будь-яких інших документів у 10-ти денний термін. Декларантом не надано додаткові документи у спростування виявлених невідповідностей та розбіжностей.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№UA110110/2025/000035/2 від 14.10.2025.

Графа 33 прийнятого рішення була відправлена окремим повідомленням позивачу.

В графі 33 прийнятого рішення, митним органом, як підставу для прийняття рішення вказано таке:

- відповідно до поданого до митного оформлення рахунку-фактури гр. 44 ЕМД коди документів 0380 від 16.08.2025р. № 156250812, ціна товару встановлюється на умовах поставки CIF Констанца, Румунія, хоча п. п. 3.1., п. 3 Контракту визначено, що товар постачається на умовах поставки CIF Одеса, Україна. Згідно п.п. 3.2., п.3 Контракту розвантаження товару з транспортного засобу перевізника в місці призначення здійснює покупець за свій рахунок. Хоча згідно п. 21 поданої декларантом до митного оформлення декларації митної вартості (далі ДМВ) відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку декларантом не зазначено. Тобто виникає розбіжність, яка ставить під сумнів правильність включення всіх складових митної вартості до ціни товару.

- згідно п. п. 2.2., п. 2, Контракту оплата за товар, що постачається, визначається у проформі-інвойсі і може бути змінена. Декларантом надано до митного оформлення також рахунок-проформа (гр. 44 ЕМД коди документів 0325) від 22.07.2025 р. № 1529128, якими визначено умови оплати за товар: 15% передоплата, 85% після отримання копій документів. Відомостей, про які саме копії документів йдеться та дату отримання покупцем копій документів декларантом не надано. Для підтвердження оплати товарів (Товар №1, ) декларантом надано: Банківський документ (гр. 44 ЕМД код документу 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару) № SAAtoAFTsnpO-7360-000004 від 06.10.2025 р. на суму 26972,71 Доларів США в полі №70 якої вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 р. № 11-10/21 та рахуноку-проформи № 156250812 від 16.08.2025. Банківський документ (гр. 44 ЕМД код документу 3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару) № SAAtoAFTsnpO-8887-000001 від 23.07.2025р. на суму 5328 Доларів США в полі №70 яких вказано, що оплата відноситься до контракту від 18.10.2021 р. №11-10/21 та рахунку-фактури № 1529128 від 22.07.2025. Тобто у поданих банківських документах в полі призначення платежу присутнє посилання на Контракт взагалом, що суперечить вимогам п. п. 2.2., п. 2, Контракту. Таким чином неможливо пов`язати здійснену оплату за товар, що зазначено у платіжних документах з оцінюваною партією товару згідно заявленої до митного контролю митної декларації.

- відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» (далі Положення) визначено порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах. Пунктом 14 розділу ІІ даного Положення визначено, які обов`язкові реквізити має містити платіжна інструкція у іноземній валюті або банківських металах, зокрема: призначення платежу; підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(ї) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Проте, надані до митного контролю платіжні документи сформовані в електронному вигляді та не містять жодних поміток передбачених вищезазначеним Положенням. Таким чином, дані платіжні документи не є документом, що підтверджують факт остаточної оплати товару. У наданих до митного контролю платіжних документах відсутні підписи та інші відмітки банку.

- декларантом надано до митного оформлення договір про перевезення вантажу між Експедитором (ТОВ «ФОСДАЙК ГРУП») та імпортером (ТОВ «МОНОПАК») (гр. 44 ЕМД код документу 4301) № 905 від 31.05.2022 р. та рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг (гр. 44 ЕМД код документу 3004 (Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги) (далі Рахунок) від 09.10.2025 р. № 726. У вищезазначеному Договорі п. п. 4.2.3., п. 4 визначено, що погоджені платежі, що підлягають сплаті за організацію ТЕО з перевезення повинні бути оплачені протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати рахунку-фактури Експедитора, якщо інше не узгоджене Сторонами у відповідній Заявці. У наданій заявці на транспортно-експедиторське обслуговування № 7632 від 19.08.2025р. (гр. 44 ЕМД код документу 9000) (далі Заявка № 7632 від 19.08.2025р.) вказано, що строк та порядок оплати згідно Договору, тобто згідно наданих документів траспортно-експедиторські послуги повинні бути сплачені в повному обсязі. Платіжних доручень, що підтверджують оплату транспортно-експедиторських послуг декларантом не надано.

- для підтвердження страхування партії товару декларантом надано страховий поліс від 16.08.2025 р., № 2030213086050412876100 (гр. 44 ЕМД коди документів 3530) (далі Поліс). У Полісі вказано, що товар страхується з порту завантаження NHAVA SHEVA, INDIA до порту призначення CONSTANTA PORT, ROMANIA, хоча у наданого до митного оформлення рахунку-фактурі (гр. 44 ЕМД коди документів 0380) від 16.08.2025р. № 156250812 визначено, що страхування партії товару здійснюється від складу виробника до складу замовника, тобто наданий Поліс підтверджує факт страхування товару тільки до порту вивантаження CONSTАNTA PORT, ROMANIA, але товар після прибуття у порт був перевантажений на автомобіль та продовжив слідувати до пункту пропуску "Орлівка" відділу митного оформлення №5 митного поста "Придунайський" Одеської митниці (код митного органу - UA500420), тобто декларантом не заявлено витрати на страхування товару (якщо таке здійснювалось) за маршрутом CONSTАNTA PORT, ROMANIA пункт пропуску «Орлівка» Одеської митниці.

Митна вартість товару №1 визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2- ґ - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішенням про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, а саме: джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація №UA100320/2025/036464 (MRN № 25UA100320036464U1), де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 2,02 дол. США за кг.

Позивач з метою випуску у вільний обіг товарів скористався правом наданим ч. 3 ст. 52 МКУ та оформив 14.10.2025 нову МД №25UA110110006262U7.

У результаті самостійного визначення митним органом митної вартості товару відповідним чином були збільшені митні платежі (ввізне мито та ПДВ), в результаті чого позивач переплатив наступні суми митних платежів (за даними графи 47 декларації): 8817 гривень 56 копійок переплата ввізного мита; 89 939 гривень 04 копійки переплата ПДВ.

Правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України, принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України, дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як визначено у ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, №1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З урахуванням правових висновків, відповідач взагалі не повинен був звертати увагу на умови оплати, оскільки незалежно від того, яка встановлена відстрочка платежу, від якого моменту рахується, або яка встановлена попередня оплата, відповідні суми повинні бути включені до митної вартості, що відповідно до матеріалів справи, було зроблено декларантом.

У постанові від 29.01.2019 року в справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Заявлена позивачем по ЕМД митна вартість Південно-Східною митницею не спростована.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що неможливо ідентифікувати платіжні доручення з даною поставкою, суд зазначає про таке.

Як встановлено ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Отже, суд зазначає, що на момент митного оформлення товару декларант не був зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Крім того, враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено, які саме розбіжності в документах вплинули на правильність визначення митної вартості.

Щодо твердження митниці про недостовірність митної вартості через відсутність даних про навантаження/вивантаження в графі 21 ДМВ, суд зазначає таке.

Згідно з міжнародними торговими правилами Incoterms 2010 (а також Incoterms 2020), умова поставки CIF (Cost, Insurance and Freight) означає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок організувати і оплатити доставку товару до погодженого порту призначення, а також забезпечити страхування вантажу. При цьому ризики переходять до покупця з моменту завантаження товару на борт судна в порту відвантаження.

Це підтверджується тлумаченням ICC (Міжнародної торгової палати) Incoterms 2010:

«The seller must contract for and pay the costs and freight necessary to bring the goods to the named port of destination, but the risk is transferred when the goods are on board the ship».

Таким чином, вартість товару, поставленого на умовах CIF Constanta (Румунія), включає: вартість самого товару; витрати на транспортування до порту Констанца; страхування до моменту доставки до порту Констанца.

Подальше транспортування не входить у визначення ціни за умовами CIF та є предметом окремих логістичних домовленостей між сторонами.

Витрати на розвантаження товару в порту призначення, відповідно до умов поставки CIF не включаються до ціни поставки за замовчуванням, оскільки вони не входять до обов`язкових витрат продавця, оскільки є витрати внутрішньої логістики імпортера, які не включаються до митної вартості товару згідно з ч.1 ст.58 Митного кодексу України та відповідно не є обов`язковими для зазначення у декларації митної вартості.

Заперечення на твердження відповідача щодо розбіжності між умовами поставки, зазначеними в контрактній документації та тими, що вказані в рахунку - фактурі є необґрунтованим, оскільки грунтуються на помилковому тлумаченні положень контракту.

Дійсно, у пункті 3.1 контракту між сторонами передбачено умову поставки CIF Одеса, що є типовим положенням у зовнішньоекономічному договорі, яке задає загальну модель логістики.

Однак, цей контракт має рамковий характер та передбачає можливість погодження умов для кожної окремої партії товару шляхом укладення додаткових угод або шляхом оформлення комерційної документації, яка погоджується обома сторонами.

У додатковій угоді №1 від 25.12.2021 до контракту зазначено, що доставка товару здійснюється до порту Констанца (Румунія), що безпосередньо підтверджує узгодження сторін щодо конкретного місця доставки на умовах CIF Constantа.

Отже, формулювання в контракті про CIF Одеса не є виключним та не заперечує можливості погодження інших умов у межах конкретних поставок.

Щодо зауважень митниці стосовно розвантаження товару, суд зазначає таке.

Доводи відповідача, що в пункті 3.2 контракту встановлено обов`язок покупця здійснювати розвантаження товару в місці призначення за свій рахунок, а також зауваження щодо відсутності в графі 21 декларації митної вартості (ДМВ) відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку товарів є помилковими та такими, що не відповідають положенням митного законодавства України.

Передусім, згідно з положеннями контракту між сторонами, а саме: пункту 3.2, дійсно передбачено, що розвантаження в місці призначення здійснюється покупцем.

Однак цей обов`язок не має жодного впливу на формування митної вартості товару, що ввозиться на митну територію України, оскільки розвантаження відбувається після перетину митного кордону України, тобто в межах внутрішньої логістики імпортера, яка не враховується при визначенні митної вартості за загальним правилом.

Відповідно до наказу Мінфіну №599 від 24.05.2012 року, яким затверджено форму декларації митної вартості та правила її заповнення, у графі 21 зазначаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів лише ті, що пов`язані з транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, тобто лише ті витрати, які були здійснені до моменту перетину митного кордону, підлягають декларуванню в цій графі.

Якщо ж витрати на розвантаження відбуваються вже після ввезення товару на митну територію України, у тому числі у порту призначення, вони не є обов`язковими для внесення до графи 21 ДМВ, означений підхід прямо випливає із самого змісту інструкції: витрати враховуються в межах ціни, що підлягає включенню до митної вартості, згідно з частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, де йдеться про обмеження митної вартості витратами до пункту ввезення.

Таким чином, відсутність у графі 21 ДМВ вказівки на витрати на розвантаження в порту України не є порушенням митних правил або свідченням заниження митної вартості, а відповідає чинному законодавству України, крім того, це обґрунтовується як прямими нормами Порядку №599, так й процедурою митного регулювання, яка виключає врахування внутрішніх операцій після моменту імпортування товару.

А отже, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо необхідності включення розвантаження до графи 21 ДМВ ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм, що не може слугувати підставою для сумнівів щодо розбіжності та помилках в заявленій митній вартості товару.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного вище, рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці від 14.10.2025 №UA110110/2025/000035/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.10.2025 року №UA110110/2025/000156, є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір, понесений позивачем за подання адміністративного позову до суду в розмірі 6056,00 грн. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (18004, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 296; ЄДРПОУ 32723880) до Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 14.10.2025 №UA110110/2025/000035/2

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південно - Східної митниці від 14.10.2025 №UA110110/2025/000156.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно - Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНОПАК» (18004, м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 296; ЄДРПОУ 32723880) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03.08.2026.

Суддя О.В. Царікова