Ухвала суду № 138684727, 31.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2017/26 Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Денисюка Р.С. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними лейтенантів поліції Давидчука від 13.02.2026, Жовніра В.О. ; встановити відсутність у працівників поліції законодавчо визначених повноважень на втручання у господарську діяльність позивача у формі повчань та рекомендації; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №140/2017/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До Волинського окружного адміністративного суду справа надійшла 21.07.2026.

23.07.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Денисюка Р.С. з підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статті 36 КАС України. Заява обґрунтована тим, що ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, при цьому предмет спору було визначено інакше, ніж він був сформульований у первісній позовній заяві, а висновок про відмову у відкритті провадження був зроблений із застосуванням цивільно-правової конструкції, якої заявлені позовні вимоги не містили, тоді як предметом адміністративного судового контролю є, зокрема, перевірка того, чи діяв суб`єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Таким чином, до відкриття провадження і без дослідження ключових доказів в ухвалі було попередньо висловлено правову позицію щодо центральної обставини спору, яку після повернення справи необхідно повторно досліджувати й оцінювати. Окрім того, 20.02.2026 позивач подав до Волинського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення доказів, яку ухвалою судді від 23.02.2026 повернуто заявнику без розгляду, застосувавши аналогію закону та пов`язавши можливість розгляду цієї заяви з постановленою ним відмовою у відкритті провадження. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №140/2017/26 та ухвалу суду від 23.02.2026 про повернення заяви про забезпечення доказів без розгляду - скасовано.

За таких обставин під час повторного розгляду виникатиме необхідність оцінювати не лише поведінку сторін, а й питання, безпосередньо пов`язані з попередніми процесуальними рішеннями у цій самій справі, які були скасовані апеляційним судом у двох взаємопов`язаних провадженнях. Така ситуація може викликати об`єктивний сумнів щодо можливості повного відмежування від раніше висловленої правової позиції та неупередженості й об`єктивності повторного розгляду справи тим самим суддею.

З цих підстав просить заяву задовольнити.

У зв`язку з перебуванням судді Денисюка Р.С. у відпустці в період з 30.06.2026 по 30.07.2026, заяву позивача про відвід судді у даній справі вирішено в перший робочий день.

Відповідно до частини 3 статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною 4 статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Суд, дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Денисюка Р.С., з`ясувавши мотиви зазначені заявником у заяві, вважає, що заявником не наведено і не доведено підстав, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи. Також відсутні інші обставини, які б могли викликати сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року№475/97-ВР) гарантує право кожного на справедливий суд, що передбачає розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

В КАС України інститут відводу (самовідводу) судді, що має на меті гарантування безсторонності суду, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, передбачений статтями 36, 37 КАС України, якими визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У заяві про відвід позивач посилається на статтю 36 КАС України. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Підстава, визначена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України для відводу судді є оціночною категорією.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Сумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно зміну його складу. Відвід судді як одна із гарантій права на справедливий суд повинен ґрунтуватися на очевидних обставинах, які викликають сумнів у його неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи. Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

При вирішенні заяви позивача про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності) як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" (справа №08692/79, рішення від 01.10.1982) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості; її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (заява №10486/83) зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30 рішення від 24.02.1993) ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Як вбачається із заяви позивача, основним аргументом, який, на його думку, викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності суду, є те, що у суду під час повторного розгляду виникатиме необхідність оцінювати не лише поведінку сторін, а й питання, безпосередньо пов`язані з попередніми процесуальними рішеннями у цій самій справі, які були скасовані апеляційним судом у двох взаємопов`язаних провадженнях. Така ситуація може викликати об`єктивний сумнів щодо можливості повного відмежування від раніше висловленої правової позиції.

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді в конкретній справі, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Окрім того, вказані ухвали суду від 23.02.2026 про відмову у відкритті провадження у даній справі та від 23.02.2026 про повернення заявнику заяви про забезпечення доказів без розгляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 були скасовані.

Відтак, саме побоювання позивача щодо результатів розгляду даної справи не є чинником, який об`єктивно може свідчити про упередженість та небезсторонність суду, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований у результатах розгляду справи. Тому суд вважає, що заява позивача ґрунтується лише на суб`єктивних припущеннях та не містить об`єктивних доводів на підтвердження обставин для відводу судді на підставі статті 36 КАС України.

Інших обставин, які можуть бути підставами для відводу судді Денисюка Р.С., що визначені статтею 36 КАС України, позивач не вказав.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та відсутність обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, то відповідно до вимог частини четвертої статті 40 КАС України заяву про відвід судді необхідно передати на вирішення іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати необґрунтованим заявлений відвід головуючому судді Денисюку Р.С. у справі №140/2017/26.

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Денисюка Р.С. передати на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.С. Денисюк