Рішення № 138684707, 03.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 серпня 2026 р. Справа № 120/12927/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 04.08.2025 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило ГУ ПФУ в Харківській області. Рішенням №024550007643 від 11.08.2025 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із недотриманням процедури звернення із заявою про призначення пенсії.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

02.10.2025 та 10.10.2025 на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування відзивів відповідачі зазначили, що рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви, поданої за принципом екстериторіальності, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 22-1. Вказали, що хоча позивач досяг необхідного пенсійного віку та має достатній страховий стаж, заяву про призначення пенсії він надіслав засобами поштового зв`язку, не підтвердивши при цьому факт тимчасового перебування за кордоном, тоді як пунктом 1.1 Порядку № 22-1 можливість подання такої заяви поштою під час дії воєнного стану передбачена виключно для осіб, які тимчасово проживають за межами України. У зв`язку з недотриманням встановленого порядку звернення рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.08.2025 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначило, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не приймало оскаржуваного рішення, не порушувало прав позивача та не здійснювало розгляд його заяви. Також відповідачі наголосили, що діяли в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду, у зв`язку з чим просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

04.08.2025 ОСОБА_1 до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №024550007643 від 11.08.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недотриманням встановленого пунктом 1.1 Порядку № 22-1 порядку звернення із заявою про призначення пенсії, не надано доказів на підтвердження факту тимчасового перебування за кордоном).

При цьому, у спірному рішенні, окрім іншого, зазначено, наступне:

Необхідний вік становить 60 років, вік заявника - 61 рік; необхідний страховий стаж становить 31 рік, страховий стаж заявника становив 32 роки 04 місяці 28 днів.

Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення №024550007643 від 11.08.2025 року ГУ ПФУ в Харківській області, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області розглянути повторно заяву на призначення пенсії, ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку заявленим позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року.

Судом встановлено, що позивач досяг встановленого законом пенсійного віку (61 рік за необхідних 60 років) та має страховий стаж (32 роки 04 місяці 28 днів), що перевищує встановлений законом мінімальний розмір (31 рік), а отже, формальні матеріально-правові умови для призначення позивачу пенсії за віком, визначені статтею 26 Закону № 1058-IV, ним дотримано; ці обставини відповідачами не заперечуються.

Судом встановлено, що єдиною підставою відмови в призначенні пенсії, зазначеною в оскаржуваному рішенні № 024550007643 від 11.08.2025, є недотримання позивачем встановленого пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), порядку звернення із заявою, а саме подання заяви засобами поштового зв`язку особою, яка не підтвердила факт тимчасового перебування за кордоном, тоді як за твердженням відповідачів пунктом 1.1 Порядку № 22-1 можливість подання заяви поштою під час дії воєнного стану передбачена виключно для осіб, які тимчасово проживають за межами України.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально; порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з відповідним центральним органом виконавчої влади.

Проаналізувавши наведені норми, суд зазначає, що стаття 44 Закону № 1058-IV визначає загальний порядок звернення особи за призначенням пенсії (особисто чи через уповноваженого представника), однак не встановлює як підставу для відмови у призначенні пенсії сам факт подання заяви засобами поштового зв`язку особою, яка фактично проживає на території України, і не пов`язує право на отримання пенсії з наявністю чи відсутністю підтвердження обставин тимчасового перебування заявника за кордоном. Закон № 1058-IV також не містить норми, яка б наділяла орган Пенсійного фонду правом відмовити у призначенні пенсії з мотивів недотримання встановленого підзаконним актом способу подання заяви, за умови, що особа відповідає встановленим законом матеріальним умовам (вік, страховий стаж) для призначення пенсії.

Таким чином, обмеження, встановлене пунктом 1.1 Порядку № 22-1 (підзаконного нормативно-правового акта), яким можливість подання заяви про призначення пенсії поштою під час дії воєнного стану обумовлено виключно перебуванням особи за кордоном, за своєю правовою природою є не процедурним уточненням порядку звернення, а фактичним встановленням додаткової, не передбаченої Законом № 1058-IV підстави для відмови у реалізації права на пенсійне забезпечення особам, які подали заяву поштою, проживаючи на території України.

Оскільки відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, підзаконний нормативно-правовий акт (Порядок № 22-1), прийнятий на виконання Закону № 1058-IV, не може встановлювати підстави для відмови у реалізації права на пенсію, що не передбачені самим Законом, і в разі суперечності між ними застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV як акта вищої юридичної сили. Застосування відповідачем пункту 1.1 Порядку № 22-1 як самостійної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії суперечить статті 19 Конституції України, згідно з якою суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 024550007643 від 11.08.2025 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, прийняте виключно з підстави недотримання встановленого підзаконним актом порядку подання заяви, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві, стосовно незарахування відповідачем до його страхового стажу окремих періодів (зокрема періоду проходження військової служби та періоду навчання), суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки прохальна частина позовної заяви не містить вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача зазначені періоди, а обмежується вимогами про скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву, суд не надає оцінки доводам сторін щодо підстав та правомірності незарахування таких періодів до страхового стажу позивача, залишаючи вирішення цього питання на розгляд відповідного органу Пенсійного фонду під час повторного розгляду заяви позивача.

Щодо визначення суб`єкта владних повноважень, на якого має бути покладено обов`язок повторного розгляду заяви позивача, суд враховує таке.

Судом встановлено, що заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянуло та оскаржуване рішення прийняло саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оскаржуваного рішення не приймало, розгляду заяви позивача не здійснювало, а відтак не є суб`єктом, рішеннями, діями чи бездіяльністю якого порушено права позивача, на що обґрунтовано зазначено і в його відзиві на позов.

За таких обставин позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і задоволенню не підлягають.

Разом з тим, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача та у спосіб, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке фактично здійснювало розгляд заяви позивача та прийняло скасовуване цим рішенням суду рішення про відмову в призначенні пенсії, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, а Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не довело, що застосована ним підстава для відмови у призначенні пенсії передбачена Законом № 1058-IV, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: у частині визнання протиправним та скасування рішення № 024550007643 від 11.08.2025, а також покладення обов`язку повторного розгляду заяви позивача на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

При цьому, у частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати (судовий збір), сплачені позивачем за подання цієї позовної заяви, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 024550007643 від 11.08.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 поверх, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 14099344)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна