Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
03 серпня 2026 р. Справа № 120/12222/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 07.07.2025 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд справи здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. Так, рішенням №024650006595 від 15.07.2025 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачами з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на адресу суду подано відзиви на позовну заяву, в яких відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначили, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області, яке й прийняло спірне рішення, тоді як Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймало жодного рішення по суті звернення позивача та не вчиняло щодо нього протиправних дій чи бездіяльності. Також відповідачі вказали, що відмова у призначенні пенсії є правомірною, оскільки позивач не підтвердив належними документами окремі періоди страхового стажу через недоліки в оформленні трудової книжки та відсутність відомостей про сплату страхових внесків, а додаткових підтвердних документів не подав. Крім того, наголосили, що питання призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду, а тому заявлені позовні вимоги про безпосереднє зобов`язання призначити пенсію є необґрунтованими та такими, що виходять за межі повноважень суду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
07.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №024650006595 від 15.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача - становить 31 роки 08 місяців 23 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.01.1986, а саме:
- з 18.06.1990 по 10.06.1992 (записи № 9-11), оскільки запис про звільнення з роботи засвідчено печаткою підприємства, відтиск якої непридатний для сприйняття змісту. До страхового стажу зараховано період роботи з 01.02.1992 по 15.02.1992 у КСП "Наша Перемога" на підставі відомостей довідки № 02-2/24 від 25.01.2024, виданої КУ "Мурованокуриловецький трудовий архів", акта № 0200-1103-1/1545, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії, від 14.02.2024;
- з 05.05.2001 по 30.06.2001, з 15.07.2001 по 17.08.2001 (записи № 12-13), оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків. До страхового стажу зараховано період роботи частково на підставі інформації про сплату страхових внесків, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування;
- з 12.09.2001 по 19.12.2002 (записи № 14-15), оскільки у графі 2, графі 4 трудової книжки дата звільнення з роботи та дата наказу про звільнення з роботи містить виправлення, не засвідчені належно. До страхового стажу зараховано періоди роботи на підставі інформації про сплату страхових внесків, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, рішенням №024650006595 від 15.07.2025 відмовлено у зарахуванні до страхового стужу позивача, зокрема частини періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.01.1986, через наявність формальних недоліків у записах трудової книжки та відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату страхових внесків за окремі періоди роботи.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.06.1990 по 10.06.1992 та з 12.09.2001 по 19.12.2002, суд зазначає таке.
На момент внесення відповідних записів до трудової книжки позивача були чинними Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, а згодом Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства юстиції України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а обов`язок щодо її ведення, правильності внесення записів, їх засвідчення підписом та печаткою покладається виключно на адміністрацію підприємства або уповноважених нею посадових осіб.
Отже, законодавством обов`язок щодо належного оформлення трудової книжки покладено саме на роботодавця, а не на працівника. Відтак неналежне оформлення записів, нечіткий відбиток печатки чи наявність незасвідчених виправлень не можуть бути поставлені у вину працівникові та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення.
Суд враховує, що записи №9-11 та №14-15 містять відомості про прийняття позивача на роботу та його звільнення, дають можливість встановити відповідні періоди роботи, а відповідачем не наведено жодних доказів того, що такі записи є недостовірними або внесені з порушенням фактичних обставин трудової діяльності позивача.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за її ведення покладається на роботодавця.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зроблено висновок, що на працівника не може бути покладено тягар доведення достовірності відомостей, внесених роботодавцем до трудової книжки, а неналежний порядок її ведення не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.
Суд повністю погоджується із наведеними правовими висновками Верховного Суду та вважає їх такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, сам по собі непридатний для сприйняття відбиток печатки або наявність незасвідчених виправлень у даті звільнення та наказі про звільнення за відсутності доказів недостовірності відповідних записів не можуть бути достатньою правовою підставою для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 05.05.2001 по 30.06.2001 та з 15.07.2001 по 17.08.2001, суд зазначає таке.
Як встановлено судом, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.01.1986 05.05.2001 позивача прийнято до ТОВ «Правда» на сезонні сільськогосподарські роботи, а 17.08.2001 звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору.
Підставою для незарахування зазначених періодів відповідач визначив виключно відсутність у Реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків.
Разом із тим відповідно до статей 1, 20, 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язок щодо нарахування та своєчасної сплати страхових внесків покладено саме на страхувальника (роботодавця), який несе відповідальність за порушення такого обов`язку.
Таким чином, працівник не може відповідати за неналежне виконання роботодавцем покладених на нього законом обов`язків щодо сплати страхових внесків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17 та від 11.10.2023 у справі №340/1454/21, у яких зазначено, що несплата або несвоєчасна сплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періоду фактичної роботи працівника.
Отже, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб інформації про сплату страхових внесків за відповідні місяці сама по собі не спростовує факту роботи позивача, підтвердженого належними записами трудової книжки, та не може бути підставою для позбавлення його права на зарахування цих періодів до страхового стажу.
За наведених обставин суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно не зарахувало позивачу до страхового стажу періоди роботи з 18.06.1990 по 10.06.1992, з 05.05.2001 по 30.06.2001, з 15.07.2001 по 17.08.2001 та з 12.09.2001 по 19.12.2002.
З урахуванням зазначених періодів страховий стаж позивача перевищує 32 роки, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії відповідає вимогам статті 26 Закону №1058-IV щодо мінімальної тривалості страхового стажу, необхідної для призначення пенсії за віком у 2025 році.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №024650006595 від 15.07.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом із тим суд зазначає, що призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. Проте за встановлених судом обставин відсутні будь-які дискреційні повноваження відповідача щодо повторної оцінки права позивача на пенсію, оскільки єдиною підставою для відмови у її призначенні була недостатність страхового стажу, яка спростована судом.
З метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, керуючись статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне не лише скасувати спірне рішення, а й зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 18.06.1990 по 10.06.1992, з 05.05.2001 по 30.06.2001, з 15.07.2001 по 17.08.2001 та з 12.09.2001 по 19.12.2002, а також призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.07.2025 - дати його звернення із відповідною заявою.
При цьому, у задоволенні позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід відмовити, оскільки останнім спірного рішення не приймалося, а будь-яких протиправних рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права позивача, судом не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв визнане протиправним під час розгляду даної адміністративної справи рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
в и р і ш и в :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №024650006595 від 15.07.2025, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.06.1990 по 10.06.1992, з 05.05.2001 по 30.06.2001, з 15.07.2001 по 17.08.2001 та з 12.09.2001 по 19.12.2002.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 07.07.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33608, код ЄДРПОУ 21084076)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна
Судове рішення № 138684683, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 03.08.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 120/12222/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: